ТОП 10:

Там само.— С. 69. Там само.— С. 118.



них компромісів. Про це особливо наголошується в розділі про Агапіта-лікаря, який зумів у своєму ремеслі використа­ти знання, силу, досвід свого батька-язичника.

Простежуючи разом із Валерієм Шевчуком духовну ево­люцію наших далеких пращурів, водночас одержуємо благо­датний поштовх задуматися над проблемами, які є вічними для всіх часів і народів. З-поміж них вирізняються такі;

воля і неволя, швидкоплинність слави, тлінність і марнота життєвої суєти, істинна вартість людини, вічність добра, так само як і вічність зла, проблема життя і смерті, проблема вибору, самозречення. Ці питання в романі тільки по-філо­софському мудро ставляться, але не вирішуються—одна з характерних рис поетики Валерія Шевчука.

Особливу увагу варто звернути на образ Семена-затвор­ника, образ оповідача. Великою мірою він несе в собі духов­ний «заряд» самого автора, втілює його світовідчування.

Насамперед варто згадати, що всі твори Валерія Шевчу­ка, навіть історично-документальні, як підкреслює Є. Кон-цевич, «проектуються на нас, прямо в больові сплетіння, а часом, як у неймовірному влучному випадку із збірником оповідань про угодників "На полі смиренному"—один до одного на все суспільство наше сучасне, з його Святошами, Єреміями, Прозірливими і навіть зі своїм Лаврентієм, упо-корувачем біснуватих...»'.

Це відбувається з двохпричин.

Перша: всі проблеми, порушені в романі,—вічні.

По-друге, невід'ємним, а в багатьох випадках основним елементом, рушієм художньо;' творчості завжди є підсвідо­мість. Письменник майже завжди, хоче того чи ні, йде тим шляхом, який його найбільше тривожить у момент написан­ня твору, вибирає саме ту сферу художнього дослідження, яка суголосна власній емоційній настроєвості душі.

З приводу роману «На полі смиренному» В. Шевчук якось зізнався: «Писався він саме тоді, коли в мені накопи­чилося чимало відрази до світу. Була то своєрідна психоте­рапія. Скористався я в ньому засобами барокової поетики, творячи певну модель світу, модель замкнутого тоталітар­ного суспільства (курсив—Р. М.). Добачали в тій книзі якісь антирелігійні тенденції, тим часом як ідеться в ній про цілком інше — про неспівмірність чистоти духовного життя із брутальністю державної влади, котра прагне підпорядку-

Концеяич Є. Таємна зброя Валерія Шевчука.— С. 372.

вати собі навіть релігійні, духовні сфери. Релігійна чистота робить людину вільною, тоді як державна влада повсякчас прагне волю знищити. Я протестував проти цього ціле своє життя —не як публіцист, а саме як митець...»'.

Образові Семена цілковито присвячено перший і двана­дцятий розділи—вони композиційне об'єднують увесь твір, роблять його логічно завершеним, струнким. Щоправ­да, Семен з'являється і в інших оповідях—його вустами промовляє до читача сам автор.

Образ Семена духовно споріднений із ним. Під час написання твору, як ми знаємо, Валерій Шевчук був ізольо­ваний від чужого йому світу, який так брутально тиснув на нього впродовж десяти років. Як і Семен, письменник вибрав собі роль спостерігача і описувача довколишнього абсурду. Вбираючи своїх героїв в історичні шати, зацікавле­но вглядаючись у далекі епохи, він постійно думав іпросучасний світ. Розповідаючи про Семена, В. Шевчук роз­криває власну душу, свої думки, переживання, почуття в пору вимушеного мовчання.

Семен прагнув заспокоїти себе, прийнявши схиму затворника, «щоб до книжок причаститися і мудрості світо­вої набратися»2. Він самовіддано переймається долями тих, про кого розповідає у своїх писаннях, хоче їх зрозуміти, а не засудити чи возвеличити. Для нього всі —діти божі,алелише з деким відчуває душевну близькість.

Згадаймо Теофіла-затзорника, який осліп і згинув, проплакавши в келії довгий час —боявся смерті й чекавнанеї. Задумуючись над долею Теофіла, Семен відчуваєі себетак само малим, ницим та безсилим у цьому світі.

Семен спрагло намагається дошукатися вічних істин життя, хоче розгадати світ, але його постійно супроводжує сумнів, породжений непевністю свого становища (і авторо­вого також!). Ось хоч би одне з багатьох його тривожних запитань: «Тож чи можемо ми до кінця збагнути цей світ, пристрасті людські й добро? Чи можемо ми в цьому світі Щось збудувати довічніше цих сніжин, якими так густо виповнилося повітря, коли на нас руїна може вдарити Щохвилини потужна?.. Що є вічного й постійного в цьому світі... і що лишиться від нас на віки й не упаде?»3.

^ Див.: Сучасність.-— 1992.— № 3.— С. 57. Шевчук В. Птахи з невидимого острова.—С. 35.Там само.— С. 177.

Семен симпатизує Петрові, який самозречено любив Святошу і віддав за нього своє життя, його найулюблені­шим співрозмовником стає Ісакій, якому Господь являвся, бо в душі того також постійно був сумнів, Нарешті, він довіряється молодому ченцеві Никонові, який його зраджує в слушний час, щоби вислужитися перед ігуменом. Але Семен не засуджує Никона, який стане згодом єпископом, а співчуває йому. Для себе ж робить висновок про ефемер­ність і ненадійність довколишнього світу. В його затвор­ницьку печеру вриваються !<темні постаті», все забирають, а насамперед писання.

В описі даної ситуації простежується алегоричний підтекст. Подібних переслідувань зазнавали «інакомислячі» за тоталітарного режиму. Білим вороном, «якого всюди гонять і б'ють», називає Єремія Семена. Він радить йому «уподібнитись», зректися себе. В той момент приверзлося Семенові, що бачить «пастуха, який плескає бичем, зага­няючи в стадо корову, котра відбилася»"', з "відчаю і болю» полилися йому сльози з очей. Він намагався пізнати і опи­сати світ, а його звинувачують у крамолі, яка суперечить канонам церкви. Подібні почуття переживали і Валерій Шевчук, і Ліна Костенко, і Володимир Дрозд, і Микола Вінграновський, і решта непокірних «шістдесятників», але мало кому пощастило не піддатися на вмовляння Єремій і не злякатися «бича пастуха».

Микита-затворник, один із героїв «Києво-Печерського патерика», послужив Шевчукові книжним прототипом образу Семена. З Микити було вигнано «бісів», тобто крамольні, єретичні помисли, невдовзі він стає навіть єпи­скопом Новгорода. Але подібний шлях не хоче обрати Семен, Не обрав його і Валерій Шевчук у ті жорстокі випробувальні часи. Цим уберіг свою душу, свій талант, своє обличчя. Доля нагородила його за це—він одержав мудрість, розпізнати яку дано далеко не всім.

Його Семен вирішує піти в світ: «Кличе мене зелене сонце серед неба—до його поклику я завжди прислухаю­ся. Знаю—світ—це мережа закутків, оточених сірими стінами, але між цими закутками все-таки існують дороги. Хто зна, може все-таки варто взяти палицю в руки і піти трохи побачити неба, що лежить над тими дорогами...»2.

' Шевчук В. Птахи з невидимого острова.— С. 187.

Там само.—С. 188.

[?j ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чому Валерія Шевчука переслідувала правляча тоталітарна влада і він упродовж тривалого часу не міг вільно друкувати свої твори?

2. Розкажіть про вклад В. Шевчука в розвиток української культури, зокрема про його дослідницьку й перекладацьку діяль­ність.

3. Якими рисами імпонували Шевчукові його літературні вчителі І. Франко, Г. Сковорода та ін.?

4. Що ви можете сказати про його світоглядну позицію і як, на вашу думку, вона впливає на його творчість?

5. Що являє собою так звана елітарна література? Якурольможе вона відіграти в сучасному житті українців?

6. Чи мала українська нація елітарних митців? Назвітьїх та їхні твори.

7. Які твори зарубіжної літератури ви назвали б елітарними?

8. Чому, на ваш погляд, більшість творів В. Шевчука є елітар­ними?

9. Самостійно визначте тематику творчості В. Шевчука.

10. Які проблеми насамперед цікавлять цього митця?

11. У чому полягає філософічність творів В. Шевчука?

12. Мотиви яких євангелічних притч зустрічаємоу творахШевч-yKd?

13. Пригадайте з курсу давньої літератури риси поетики українського бароко.

14. Прочитайте «Дім на горі».

15. Що означає термін «балада»?

16. Чому письменник дає творові підзаголовок «роман-бала­да»? ^

17.

ВОС"!

Якими є особливості сюжету повісті-преамбули?

Схарактеризуйте образи повісті-преамбули.

Які засоби поетики українського бароко використовує

18.

19.

В. Шевчук у цьому творі?

20. Віднайдіть образи-символи в першійчастині роману,розтлумачте їх.

21. Як ви розумієте міф про дім на горі?

22. Які фольклорні легенди та перекази лягли воснову другої частини роману?

23. Які проблеми піднято в «Голосі трави»?

24. Як пов'язуються оповідання другої частини з повістю-преамбулою?

25. Підготуйте реферати за романом В. Шевчука «Три листки за вікном» на такі теми: «Барокова українська людина» (в повісті «Ілля Турчиновський»), «Духовний світ українців в епоху просвіт­ництва», «Духовний світ українців у XIX ст.» (за повістю «.Ліс людей»).

26. Прочитайте роман В. Шевчука «На полі смиренному».

27. Пригадайте зміст «Києво-Печерського патерика». Спробуй­те зіставити його зі змістом роману В. Шевчука.

28. Що таке травестія? Які художні травестії ви можете приг&-дати?

29. Що таке притча?

30. Які притчові висновки ви можете зробити для себе, прочи­тавши цей твір?

31. Яка особливість композиції роману?

32. Схарактеризуйте образи ченців, які постають у кожному розділі.

33. Простежте образ Семена-оповідача в розділах про інших ченців.

34. Уважно придивіться до пейзажів у романі.Яку роль вони в ньому виконують?

35. Чи є в творі образи-символи? Віднайдітьїх і розтлумачте.

36. Які ще засоби українського бароко використовує митець у цьому творі?

37. Напишіть твір-роздум на тему: «Історія і сучасність у рома­ні Валерія Шевчука "На полі смиренному"».

38. Як ви розумієте назву твору?

Ш РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Шевчук В. Вибрані твори.—К., 1989.

2. Шевчук В. Птахи з невидимого острова.—К., 1989.

3. Шевчук В. Дорога в тисячу років: Роздуми, статті, есе.— К., 1990.

4. Шевчук В. Виступ на врученні премії фундації Антоновичів // Слово і час.—1991.—№ 12.

5. Шевчук В. Сад житейських думок, трудів та почуттів // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літе­ратурної критики XX ст.—К., 1994.—Кн. 3.

6. Рябчук М. Поле пристрастей людських // Укр. мова і літ. в школі.— 1984.—№ 6.

7. Жулинськиц М. «...І метафори реального життя»// Наближен­ня.—К., 1986.

8. Макаров А. Поетика літературної фантасмагорії// Вітчизна.— 1986.—№ 11.

9. Майдаченко П. Проза Валерія Шевчука: поетика умовності // Рад. літературознавство.—1988.—№ 2.

10. Фізер І. Промова на врученні премії фундації Антоновичів Валерію Шевчуку// Слово і час.— 1991.—№ 12.

11. Павлишин М. «Дім на горі» Валерія Шевчука//Українське слово: Хрестоматія української літературита літературної критики XX ст.—К„ 1994.

12. Кравченко А. Валерій Шевчук // Історіяукраїнської літератури XX століття,—К., 1995.— Кн. 2.—Ч. 2.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.191.150 (0.009 с.)