Методика вивчення правил стрільби зі стрілецької зброї й озброєння БТР

Заняття по вивченню правил стрільби організуються і проводяться в такому ж порядку, як і при вивченні основ стрільби. На класних заняттях, на макеті місцевості, вивчаються основні положення правил стрільби: вибір і призначення вихідних установок при стрільбі по наземним цілям, які з'являються і рухаються; визначення й врахування поправок на боковий вітер, рух цілі і рух стріляючого (машини) і інші умови стрільби; правила спостереження за результатами свого вогню і його коректування; правила стрільби по повітряним цілям.

У подальшому в ході стрілецьких тренувань і стрільб з тими, кого навчають, однієї (кожної) спеціальності на навчальних місцях вивчаються особливості правил стрільби зі зразків штатної зброї й удосконалюються уміння і навички по застосуванню правил стрільби в реальних польових умовах з урахуванням поправок на вітер, рух цілі, температуру повітря і т.д. Так, наприклад, із гранатометниками вивчаються особливості обліку поправок на боковий вітер для гранат з реактивним двигуном, правила застосування далекомірної шкали прицілу, правила стрільби вночі з застосуванням нічного прицілу і т.д. Особливо ефективним способом вивчення правил стрільби е виконання підготовчих вправ, де ті, кого навчають, удосконалюють уміння і навички по застосуванню правил стрільби в сполученні з прийомами стрільби на тлі визначеної тактичної обстановки.

Зупинимося докладніше на методиці навчання обліку поправок на різні умови при підготовці вихідних даних для стрільби.

Після пояснення правил призначення вихідних установок - прицілу, цілика, прицільної марки і вибору точки прицілювання для стрільби по цілях, що з'являються, у нормальних (табличних) умовах керівник пояснює вплив на політ кулі бокового вітру. Це один з вирішальних факторів, що впливають на результат стрільби. Показавши на макеті (чи за допомогою проекційного апарата) силу дії бокового вітру на кулю, керівник приводить величини табличних поправок на вітер. У посібниках (порадниках) по стрілецькій справі даються величини поправок для середніх умов стрільби (при помірному вітрі 4-6 м/с, що дме під кутом 90° до площини стрільби, для швидкості цілі 2-3 м/с по фігурах, що біжать, і рухомим цілям 12-20 км/год). Запам'ятати значення поправок на всіх дальності стрільби неможливо, та й немає необхідності. У реальних умовах на полі бою швидкість вітру і його напрямок, як і швидкість руху цілі, визначаються приблизно, на око. При виконанні наведення з виносом точки прицілювання також допускаються значні помилки. Тому навчати введенню поправок необхідно по так званих мнемонічних, польових правилах, зручних для запам'ятовування і, що дає достатню для практики точність підготовки вихідних даних для стрільби.

Так, поправку на боковий вітер для стрілецької зброї, зручно визначати і враховувати у фігурах цілі. Розрахунок звичайно проводять у величинах найбільш типових цілей - фігурах людини (шириною 0,5 м). Результат легко перерахувати у фігури інших цілей.

При боковому помірному вітрі (4 - 6 м/с), що дме під кутом 90º до площини стрільби, мнемонічні правила наступні:

А) Для стрілецької зброї під патрон зр. 1943р.

„ Щоб при вітрі в ціль попасти - від прицілу треба „два” відкласти” або ППв = Пр - 2,

де: ППв - поправка на вітер у фігурах людини,

Пр - приціл, що відповідає дальності до цілі.

Приклад 1. Стрільба ведеться з АКМ по грудній фігурі на відстань 600 м. Вітер помірний боковий зліва. Визначити поправку на вітер.

Рішення ППв = Пр -2 = 6 – 2 = 4 фігури вліво.

Приклад 2. Стрільба ведеться з РПК по розрахунку ПТУР в окопі (ширина цілі 1 м) на дальність 800 м. Вітер помірний боковий зліва. Визначити поправку на вітер.

Рішення Ппв = Пр – 2 = 8 – 2 = 6 фігури (6 м) уліво. Так як ціль має ширину 1 м, і поправку у фігурах цілі брати вліво 6 фігур.

Б) Для стрілецької зброї під гвинтівковий патрон і патрон калібру 5,45 мм

„Щоб при вітрі в ціль попасти - від прицілу треба „два” відкласти і на „два” все розділити”

або ППв =

Це правило показує, що зї зброї під гвинтівочний патрон і патрон калібру 5,45 мм вітер викликає відхилення кулі в два рази менше, ніж при стрільбі зі зброї під патрон зр. 1943 р.

Приклад 1. Стрільба ведеться з АК-74 по грудній фігурі на відстань 400 м Вітер помірний боковий з правого боку. Визначити поправку.

Рішення: 1 фігура вправо

Приклад 2. Стрільба ведеться з ПКТ по розрахунку ПТУР в окопі на відстань 600 м. Вітер боковий помірний з правого боку. Визначити поправку.

Рішення: 2 фігури вправо

В) Для ручних протитанкових гранатометів РПГ-7 поправку на боковий вітер зручніше брати не у фігурах цілі, а за допомогою сітки шкали бокових поправок оптичного прицілу "Вітер гранату відхиляє на півтори поділки (для гранати ПГ-7ВМ — на одну поділку) сітки шкали прицілу".

Винос точки прицілювання робиться з врахуванням того, що реактивний снаряд при стрільбі відхиляється назустріч вітру Для забезпечення свідомого засвоєння цього правила гранатометникам і їхнім помічникам пояснюється схема дії реактивної сили на гранату при наявності бокового вітру. Для правильного здійснення наведення гранатомета варто запам'ятати, що вертикальна подвійна лінія сітки прицілу відповідає напрямку осі ствола, тому її треба виносити по вітру на величину визначеної поправки.

Приведені правила і приклади показують порядок визначення поправок на боковий помірний вітер При сильному (8 - 12 м/с) чи слабкому (2 - 3 м/с) вітрі поправки відповідно збільшуються чи зменшуються вдвічі, при косому вітрі - зменшуються в два рази в порівнянні з боковим вітром. Усі розрахунки легко і швидко виконуються усно, без записів на папері.

При вивченні правил стрільби по рухомим цілям керівник звертає увагу тих, кого навчають, на те, що для успішного рішення вогневої задачі велике значення має правильне врахування упередження при фланговому і косому русі цілі Пояснивши загальні положення, викладач в керівництві (пораднику) по стрілецькій справі показує табличні упередження і потім переходить до розгляду мнемонічних правил визначення поправок на рух цілі. Ці правила можуть бути сформульовані в такий спосіб.

А} Для стрілецької зброї по фігурах, що біжать, (швидкість 3 м/с)

При фланговому русі цілі на всій відстані: "Упередження дорівнює прицілу", тобто Упр = Пр,

Де: Упр - упередження у фігурах людини;

Пр - приціл, що відповідає дальності до цілі.

Приклад 1. Стрільба ведеться з РПК по фігурі, що біжить, на відстань 500 м. Рух цілі з права на вліво фланговий. Визначити величину упередження. Рішення: Упр = Пр = 5 фігур уліво.

Приклад 2. Стрільба ведеться з ПКТ по піхоті, що перебігає, на дальність 600 м. Рух цілі косий з ліва на право. Визначити величину упередження. Рішення: Так як що рух цілі косий, упередження варто взяти в два рази менше, ніж при фланговому русі Упр = = 3 фігури вправо.

Б) Для ручних протитанкових гранатометів РПГ-7 правило визначення упередження таке: "На кожні 10 км/год швидкості цілі, при фланговому русі, упередження брати одну поділку шкали бокових поправок сітки прицілу».

Швидкість руху танків на полі бою звичайно складає 12-15 км/год По таким цілям упередження при фланговому русі брати півтори поділки шкали бокових поправок.

Якщо стріляючий зумів визначити швидкість цілі більш точно, то упередження брати за першим правилом, при косому русі цілі упередження брати в два рази менше, ніж при фланговому.

Відлік упередження у всіх випадках проводиться від середини цілі, щоб при правильному виборі вихідних установок і вірному прицілюванні через цю точку пройшла середня лінія траєкторії. Усім військовослужбовцям, треба пояснити, що подвійна (центральна) вертикальна лінія в полі зору прицілу при взятті упередження повинна виноситися вперед по напрямку руху цілі на потрібну кількість поділок шкали бокових поправок, при цьому ствол зброї направляється в упереджену точку попереду цілі.

Наочно і переконливо можна показати необхідність обліку бокових поправок на одному з занять зі стрільбою. Для цього готується щит (два стандартних листи фанери 1,5 1,5м) з мішенню № 8. Щит кріпиться на візок флангової дороги на дальності 300 - 400 м. Мішень наклеюється на той край щита, в якому напрямку буде рухатися ціль; від центра мішені на фанері позначають величини фігур, що біжать, шириною 0,5 м. По мішені під час її руху проводиться 5 - 6 одиночних пострілів патронами з трасуючою кулею (наприклад, з ручного кулемета лежачи із сошки трасуючою кулею, відмінним кулеметником). Стрільбу ведуть із прицілом, що відповідає дальності до цілі, без врахування упередження, прицілюючи в середину фігури. Ті, кого навчають, спостерігають, як за час польоту кулі траси виявляються відстаючими, після стрільби вони підводяться до мішеней. На щиті визначається середня точка попадання і виміряється її відхилення («відставання») від центра мішені, отримане через неврахування упередження. Солдати на практиці переконуються в необхідності врахування упередження, тут же повторюється і перевіряється правило визначення попередження.

Подібним чином при наявності бокового вітру можна практично показати величину відхилення куль при стрільбі без врахування поправок на вітер. Такий практичний показ забезпечує високу свідомість і міцність засвоєння правил стрільби, викликає в тих, кого навчають, активність і інтерес.

При вивченні правил стрільби по повітряним цілям крім викладених у посібниках (порадниках) способів ведення вогню по повітряним цілям необхідно пояснити правила стрільби по вертольотам та спеціальним літаючим засобам противника. Зміст цього навчального питання можна викласти в такий спосіб.

У порівнянні з літаками, час перебування вертольотів противника в зоні вогню нашої зброї виявляється порівняно великим, причому протягом 10-30 с ціль може бути нерухомою (у положенні зависання). Це значно спрощує правила стрільби - виключає потребу врахування упередження на рух цілі. Вихідні установки для стрільби по вертольотах у положенні зависання призначаються такі ж, як і по нерухомим цілям, дальності дійсного вогню зберігаються, як і по літакам і вертольотам, що летять.

Істотною відмінністю в призначенні вихідних установок прицілу по вертольотах у положенні зависання в порівнянні зі стрільбою по повітряним цілям, що летять, є відсутність впливу кута місця цілі на кут прицілювання. Вертольоти для пуску снарядів піднімаються на незначну висоту над землею, тому навіть при підйомі на висоту 100 м при дальності стрільби по них зі стрілецької зброї 500 м кут місця цілі складе 2-00 (12°). При таких кутах місця цілі кут прицілювання на дальності 500 м залишається табличним, тому що при незначних кутах прицілювання і при кутах місця цілі до ± 15° траєкторія практично залишається незмінної (початок «твердості траєкторії»). Тому приціл для стрільби по вертольотах у положенні зависання варто призначати відповідно дальності до цілі. Так, на дальність 500 м варто призначати установку прицілу 5 (а не 3, як це робиться для стрільби по повітряним цілям при великих кутах місця цілі); на дальності 800 м - приціл 8 і т.д.

Як і по наземним нерухомим цілям, по вертольоту в положенні зависання при призначенні вихідних установок - по можливості необхідно враховувати метеорологічні умови стрільби, у першу чергу боковий вітер і поправки на температуру, Ці фактори враховують за загальними правилами.

Для підвищення імовірності поразки по окремому вертольоту доцільно вести зосереджений вогонь призначеного для стрільби по повітряним цілям взводу. Вогонь ведеться чергами довжиною 5 - 8 патронів із загальною витратою на автомат (ручний кулемет) до одного магазина і для зброї під гвинтівочний патрон до 50 пострілів. Така щільність зосередженого вогню забезпечує достатню надійність стрільби на дальностях до 1000 м з кулеметів ПК (ПКТ) і на дальностях 500 м з автоматів і ручних кулеметів.

Коректування вогню, коли є можливість вести спостереження за трасами своїх куль, здійснюється підведенням трас до цілі без зміни установки прицілу.

Якщо вертоліт переходить від зависання до горизонтального польоту, вогонь по ньому продовжується способом супроводу з упередженням на рух цілі за загальними правилами.

Якщо вертоліт переходить від зависання до зниження, вогонь по ньому варто продовжувати довгими чергами, а з кулеметів - безперервним вогнем, виносячи точку прицілювання вниз лінії зниження на одну дві фігури. Це упередження відповідає середній швидкості зниження вертольота 2—3 м/с.