Правила стрільби із автомата

Правила стрільби з автомата включають положення щодо:

спостереження за полем бою, за результатами свого вогню і цілевказівки;

вибір цілі, прицілу, точки прицілювання для ураження вогнем;

вибору моменту відкриття вогню;

ведення вогню, спостереження за його результатами і коректування вогню;

стрільби по нерухомих цілях і цілях, що з’являються, що рухаються, та по повітряних цілях;

стрільби в горах, в умовах обмеженої видимості, радіоактивного, хімічного та біологічного зараження;

стрільби під час руху автоматника.

Спостереження за полем бою, за результатами свого вогню і цілевказівки.

Спостереження за полем бою ведеться з метою своєчасного виявлення розташування і дій противника. Крім того, у бою необхідно спостерігати за сигналами та знаками командира. Спостереження ведеться неозброєним оком у вказаному секторі обстрілу. При виявленні на полі бою цілі необхідно своєчасно доповісти командиру і правильно вказати її розташування. Цілі вказуються усною доповіддю або трасуючими кулями. Цілевказівки трасуючими кулями здійснюється в напрямку цілі одною або двома короткими чергами.

Автоматник у бою веде вогонь, як правило, у складі відділення або взводу. Якщо йому ціль не вказана, то він вибирає її сам. У першу чергу необхідно уражати найбільш небезпечні і важливі цілі, наприклад, обслуги кулеметів і гармат, командирів противника. Із двох рівних за важливістю цілей вибирають для обстрілу ближчу і найбільш уразливу.

Особливу увагу при спостереженні треба звертати на сховані підступи. Місцевість оглядати: праворуч - ліворуч, від ближніх предметів до далеких (рис.4.7). Огляд робити ретельно тому, що виявленню противника сприяють незначні демаскуючі ознаки.

Такими ознаками можуть бути: блиск, шум, хитання гілок дерев і кущів, поява нових дрібних предметів, зміни в положенні і формі місцевих предметів тощо.

Безупинне спостереження під час бою є обов'язком військовослужбовців усіх рангів.

Рис.4.7. Спостереження за місцевістю.

 

Якщо немає особливих указівок командира, солдати ведуть спостереження в зазначеному їм секторі обстрілу на глибину до 1000 м. (на глибину прицільної дальності зброї)

При наявності бінокля використовувати його тільки для більш ретельного вивчення окремих предметів чи ділянок місцевості. При цьому вживати заходів до того, щоб блиском стекол бінокля не видати свого місцезнаходження.

Уночі місця розташування і дії противника можуть бути встановлені по звуках і джерелах світла. Якщо в потрібному напрямку місцевість освітлена ракетою чи іншим джерелом світла, швидко оглянути освітлену ділянку.

Про замічені на полі бою цілі необхідно негайно доповісти командирові і правильно вказати місце її розташування. Ціль вказується усною доповіддю чи трасуючими кулями. Доповідь повинна бути короткою, ясною і точною, наприклад: «Прямо - широкий кущ, - ліворуч-кулемет». При цілевказівці трасуючими кулями зробити в напрямку цілі одну-дві короткі черги.

Вибір цілі, прицілу, точки прицілювання для ураження вогнем. здійснюється за вказівкою командира відділення, якщо стрілку ціль не вказана, то він вибирає її сам. У першу чергу найбільше небезпечні і важливі цілі: наприклад, кулемет, обслуга гармат, командний склад противника. Із двох рівних за важливістю цілей вибирається для обстрілу найближчу та найбільше уразливу.

Для вибору прицілу, точки прицілювання необхідно визначити відстань до цілі і врахувати зовнішні умови, які можуть впливати на дальність і напрямок польоту кулі. Приціл і точка прицілювання вибирається з таким розрахунком, щоб при стрільбі середня траєкторія проходила посередині цілі. Відстань до цілі визначається окоміром (рис. 4.8). При цьому відстань до цілей і місцевих предметів визначається по відрізках місцевості, що добре відмітились у зоровій пам'яті, по ступеню видимості й уявній величині цілей (предметів), а також шляхом сполучення обох способів.

При визначенні відстаней по відрізках місцевості необхідна яка-небудь звична відстань, що добре зміцнилася в зоровій пам'яті, наприклад, відрізок у 100, 200 чи 300 м. Думкою відкладати від себе ці відрізки до предмета (цілі).

Рис. 4.8. Визначення відстані до цілі окоміром.

 

При визначенні відстаней за ступеням видимості й уявній величині цілей (предметів) необхідно порівняти видиму величину цілі з видимими розмірами, що запам'яталися в пам'яті, даної цілі на визначених віддалях.

Якщо ціль виявлена поблизу орієнтира чи місцевого предмета, відстань до яких відомо, то при визначенні відстані до цілі необхідно на око враховувати її віддаль від орієнтира.

При визначенні відстані окоміром необхідно враховувати наступне:

видима величина одного й того ж самого відрізка місцевості з віддаленням його від того, хто стріляє, (у перспективі) поступово скорочується;

яри, лощини, річки, що перетинають напрямок на місцевий предмет чи ціль, зменшують відстань;

малі предмети (кущі, камені, окремі фігури) здаються далі, ніж ті, що знаходяться на тій же відстані великі предмети (ліс, гора, колона військ);

предмети яскравого кольору (білого, жовтогарячого) здаються ближче, чим предмети темного кольору (синього, чорного, коричневого);

однокольоровий, одноманітний фон місцевості (луг, сніг, рілля) виділяє і як би наближає предмети, що знаходяться на ньому, якщо вони інакше пофарбовані, а різноманітний фон місцевості, навпаки, маскує і як би віддаляє предмети, що знаходяться на ньому і мають близький до місцевості кольорі;

у похмурий день, у дощ, у сутінках, у тумані відстані здаються збільшеними, а у світлий, сонячний день, навпаки, - зменшеними;

у гірській місцевості видимі предмети ніби наближаються.

Коректування вогню ведеться по рикошетах, трасах куль і по поводженню противника і виконується зміною положення точки прицілювання по висоті і бічному напрямку чи зміною установки прицілу.

Точка прицілювання виноситься на величину відхилення рикошету чи трас убік, протилежний їхньому відхиленню від цілі. Якщо відхилення куль від цілі по дальності перевищує 100 м, то необхідно змінити установку прицілу на один розподіл. Для коректування вогню по трасах необхідно, щоб стрільба велася патронами зі звичайними і трасуючими кулями в співвідношенні: на три патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею.

Вибір моменту для відкриття вогню,(ведення вогню ) -визначається командою командира «Вогонь», або самостійно в залежності від поставленого завдання і обстановки Якщо стрілку ціль не вказана, то він вибирає її сам..

Найбільше вигідні моменти для відкриття вогню бувають, коли ціль можна уразити раптово з близької відстані, коли вона добре видна, коли купчиться, підставляє фланг чи піднімається на весь зріст. Раптовий вогневий напад на противника, особливо з флангу, робить на нього приголомшуючу дію і наносить йому найбільшу поразку.

Спостереження за результатами і коректування вогнюведеться по рикошету, трасам куль і по поведінці противника. Ознаками, що вказують на дійсність свого вогню, можуть служити втрати противника, перехід його від перебіжок до переповзань, розчленовування і розгортання колон, ослаблення чи припинення вогню противника, відхід його чи перехід в укриття.

Коректування вогню виконується зміною положення точки прицілювання по висоті і бічному напряму.Для Коректування вогню по трасам необхідно, щоб стрільба велась патронами зі звичайними і трасуючими кулями в співвідношенні: на три патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею.

Правила стрільби по нерухомих цілях.

Поодиноку ясно видиму ціль обстрілювати короткими чи довгими чергами в залежності від важливості цілі, її розмірів і дальності до неї. Чим небезпечніше та чим далі ціль, тим довше повинна бути черга. Вогонь ведеться доти, поки ціль не буде знищена чи не стане невидимою.

Стрільба по цілях, що з'являються.

При стрільбі по цілі, що з'являється, час стрільби визначається появою цілі. Для поразки цілі, що з'являється, необхідно, помітивши місце її появи, швидко приготувася до стрільби і відкрити вогонь. Швидкість відкриття вогню має вирішальне значення для поразки цілі. Якщо за час приготування до стрільби ціль зникла, під час повторної її появи уточнити наводку і відкрити вогонь.

Під час стрільби по цілі, що неодноразово з'являється необхідно мати на увазі, що вона може з'явитися і у новому місці, тому ураження її буде залежати від уважності під час спостереження, швидкості приготування до стрільби і відкриття вогню. Ціль, що з'являється, вражати чергами, які швидко йдіть одна за іншою. Групову ціль, яка складається з окремих, чітко видимих фігур, обстрілювати чергами, послідовно переносячи вогонь з однієї фігури на іншу.

Широку ціль, що складається з неясно видимих фігур чи замасковану, і одиночну замасковану ціль обстрілювати з розсіюванням куль по фронту цілі чи з послідовним переносом точки прицілювання від одного флангу цілі до іншого.

Живу силу противника, що атакує на відстанях від 200 м і ближче, обстрілювати довгими чергами з розсіюванням куль по фронту цілі.

Розсіювання куль по фронту при стрільбі досягається кутовим переміщенням кулемета по горизонту.

Стрільба по рухомих цілях. При русі цілі на стріляючого чи від нього на відстані, що не перевищує дальності прямого пострілу, вогонь вести з установкою прицілу, яка відповідає дальності прямого пострілу. На відстанях, що перевищують дальність прямого пострілу, вогонь вести з установкою прицілу, що відповідає тій відстані, на якій ціль може виявитися в момент відкриття вогню. При стрільбі по цілі, яка рухається під кутом до площини стрільбі, точку прицілювання необхідно вибирати перед ціллю і на такій відстані від неї, щоб за час польоту кулі ціль просунулася на цю відстань. Відстань, на яку переміщається ціль за час польоту кулі до неї, називається упередженням.

Вогонь по цілі, яка рухається під кутом до площини стрільби, ведеться способом супроводу цілі чи способом вижидання цілі.

При веденні вогню способом супроводу цілі стрілок, переміщаючи зброю убік руху цілі, у момент найбільш правильного наведення зброї веде стрільбу короткими чи довгими чергами в залежності від дальності стрільби і від швидкості руху цілі.

При веденні вогню способом вижидання цілі автоматник прицілюється в точку, обрану попереду цілі. Із підходом цілі до точки на відстань табличних упереджень, міцно утримуючи автомат, робить довгу чергу. Потім, якщо ціль не буде уражена, вибирає перед нею нову точку прицілювання, прицілюється і при підході цілі до неї на величину потрібного упередження робить знову довгу чергу і т.д. Цим способом можна вести вогонь, прицілюючи в середину цілі. Для цього необхідно пересунути цілик убік руху цілі на величину потрібного упередження.

При русі цілі під гострим кутом до площини стрільби упередження при веденні вогню береться у два рази менше табличного.

Застосування трасуючих куль при стрільбі по рухомих цілях забезпечує краще спостереження за результатами стрільби і можливість уточнення упередження.

Стрільба в горах, в умовах обмеженої видимості, радіоактивного, хімічного та біологічного зараження.

У горах під час стрільби на дальностях більше 400м, кутах міста цілі більше 30 градусів приціл, відповідний дальності до цілі зменшити на одну поділку.:

Стрільба по повітряних цілях.

Вогонь з автоматів по літаках, вертольотах і парашутистах ведеться у складі відділення, або взводу на дальності до 500 метрів з установкою прицілу 4 або «П.»

Вогонь по літаках, вертольотах ведеться тільки за командою командира, а по парашутистах за командою командира або самостійно.

По цілях, що летять повільно вертольотах, транспортним літакам, парашутистах тощо - вогонь ведеться супроводжувальним способом. Упередження визначається і відраховується у видимих розмірах цілі (в фігурах). Під час ведення вогню супроводжувальним способом автоматник утримує лінію прицілювання попереду цілі на величину необхідного упередження і здійснює довгу чергу.

4.3.3. Міра вимірювання кутів - “тисячна”

У стрілецькій практиці для вимірювання кутів користуються не градусами, а поділками кутоміра - «тисячними». При цьому враховується, що вимірювання кутів здійснюється з більшою точністю, використовуються лінійні розміри об’єкта (цілі) для арифметичного обчислення дій при складанні, відніманні та визначенні кутів.

Тисячною називається центральний кут, що спирається на дугу, яка дорівнює 1/6000 довжини кола.

Якщо коло будь-якого радіуса R розділити на 6000 рів­них частин і з'єднати радіусами кінці дуг із центром кола, матимемо 6000 рівних центральних кутів. Довжина дуги S (рис 4.9), як 1/ 6000 частини кола при малих кутах можна вважати рівній хорді АС.

Рис. 4.9. Поділка кутоміра та тисячна

Довжина хорди вимірюється в лінійних одиницях м, см, мм. і дорівнює:

АС =

На практиці при визначенні кутів вважається, що радіус кола дорівнює дальності до об’єкту спостереження. (R =Д), тобто АС= Д: 1000.

Якщо предмет видно під кутом У, який спирається на хорду В, що дорівнює лінійному розміру об’єкта (цілі) його можна вирахувати:

, звідси можна записати рівняння

 

Д × У = В × 1000 (формула «тисячної» іноді її називають «ДУй в тисячу»).

З останнього виразу формула визначення дальності до цілі має вигляд

,

де: Д — дальність до цілі, що розглядається;

В — лінійні розміри цілі, яка розгля­дається;

У — кут, під яким ціль спостерігається за допомогою приладів (у тисячних).

Вираз дає можливість знайти дальність до цілі, знаючи лінійні розміри цілі (габаритні характеристики) і величину кута в „тисячних”, який спирається на видимі розміри цілі.

У бойовій обстановці завжди можна визначити даль­ність до об'єкта, за яким спостерігають, і встановити не­обхідний приціл зброї. Це дає змогу точніше уражати ціль противника під час бою, витрачаючи найменшу кількість боєприпасів. Для цього потрібно встановити кутову величину і знати лінійні розміри об'єкта (цілі). Наприклад, середня висота людини - 1,7 м, ширина -0,5 м. Висота танка - 2,8 м, ширина - 3 м. Середня ширина бронетранспортера - 2,5 м.

Кутові величини цілей ви­мірюються у тисячних за допомо­гою сітки польового бінокля, кутомірного круга, азимутального покажчика танка, бусолі або іншого приладу за кутомірними шкалами, а також можна використати підручні предмети, знаючи їх лінійні розміри (лінійка, олівець та інші). Для цього треба знати їх зна­чення в тисячних (величина однієї великої поділки на шкалі бінокля дорівнює 10 тисячних, малої - 5 ти­сячних). Один міліметр лінійки, якщо її тримати на відстані 50 см від ока перекриває спостерігаємий об’єкт під кутом дві тисячні (0-02).

Визначати дальність до цілей можна за допомогою прицільного пристрою автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок - це перекри­ваюча величина мушки. Мушка автомата на відстані 150 м перекриває 0,5 м, на 300 м - 1,0 м, на 450 м - 1,5 м і т.д. Використовуючи значення перекриваючої величини мушки, можна визначити відстань до цілей противни­ка. Наприклад: мушка автомата у 2 рази більша за ши­рину фігури людини (0,5 м), отже, мушка перекриває 1 м. Відстань у даному випадку до людини становить 300 м.

Приклад: визначити відстань до танка, кутова величина якого за висотою дорівнює 2 тисячним (У = 0-02 визначена оптичним приладом, а висота, як відомо за технічними характеристиками танка В = 2,8 м). Відстань до тан­ка при цьому вираховується за формулою «тисячної» і дорівнює 1400 м

м

Величина кута в тисячних записується через дефіс і читається роздільно спочатку сотні, потім десятки і одиниці. При відсутності сотень або десятків записується і читається нуль. Наприклад: 1705 тисячних записується 17-05 і читається сімнадцять, нуль, п’ять; 130 тисячних - 1-30 – один, тридцять; 1 тисячна - 0-01 - нуль, нуль, один.

Для переходу від тисячних до градусів і навпаки використовують співвідношення:

1 тисячна 0-01 = 3́,6, так як ;

100 тисячних 1-00 = 6˚, так як ;

1˚ =0 –17, так як