НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ



НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Імені ІВАНА ЧЕРНЯХОВСЬКОГО

КАФЕДРА ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ

 

 

Вогнева підготовка

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

 

 

 

Київ - 2015

Навчальний фонд. № 7752

 

Вогнева підготовка

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

для студентів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів

запасу в Національному університеті оборони України

імені Івана Черняховського

 

Рішенням Вченої ради Національного університету оборони України

імені Івана Черняховського схвалено до видання

Протокол від 25 листопада 2013 року № 17

 

 

Київ НУОУ

УДК 623.44.

ББК 68512.1 я 73

В61

 

 

Авторський колектив:

В.Т. Марценківський, кандидат технічних наук, доцент;

М.А. Шмугленко, кандидат технічних наук, доцент;

О.В. Бабій;

О.І. Ващенко;

В.П. Голік;

А.О. Кабаков;

В.І. Тесленко;

В.Ю Попельний.

 

За загальною редакцією кандидата технічних наук,

доцента В.Т. Марценківського.

 

Рецензенти:

В.І. МІРНЕНКО - доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри логістики Повітряних Сил інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

 

С.А. КОПАШИНСЬКИЙ - кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, начальник кафедри технічного забезпечення інституту оперативного забезпечення і логістики Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

 

Однією з основних умов успішного виконання військовим підрозділом бойових завдань під час бою є влучний і дієвий вогонь. Дієвість вогню залежить від уміння володіти зброєю і застосовувати її під час бою. Для цього необхідно знати матеріальну частину зброї, тримати її в постійній бойовій готовності і вести з неї влучну стрільбу.

Відомості про будову стрілецької зброї і володіння нею, догляд і її зберігання а також прийоми і правила стрільби містяться в настановах зі стрілецької справи відповідних зразків стрілецької зброї.

Навчальний посібник розроблений за програмою підготовки офіцерів запасу Сухопутних військ і призначений для самостійної роботи студентів з навчального предмета “Вогнева підготовка” дисципліни “Військова підготовка”. У посібнику надаються відомості стосовно основ стрільби, загальної будови стрілецької зброї. Детально розглядаються питання щодо бойових властивостей, будови основних зразків стрілецької зброї, перевірки бою, приведення їх до нормального бою, догляду за ними та прийоми і правила стрільби.

 

 

ЗМІСТ

Вступ 1. Загальні відомості про стрілецьку зброю................................................... 1.1. Історія розвитку стрілецької зброї .......................................................... 1.2. Класифікація стрілецької зброї .............................................................. 1.3. Поняття про будову автоматичної зброї та роботу її частин................. 1.4. Сучасна стрілецька зброя Збройних Сил України ................................ 2. Будова стрілецької зброї............................................................................... 2.1. Пістолет Макарова ................................................................................... 2.1.1. Призначення, бойові та технічні характеристики пістолета ПМ .............................................................................................. 2.1.2. Загальна будова пістолета ПМ ........................................................ 2.1.3. Будова частин і механізмів пістолета ПМ ..................................... 2.1.4. Взаємодія частин і механізмів пістолета при стрільбі ................. 2.1.5. Порядок неповного розбирання і збирання пістолета ................. 2.1.6. Порядок зарядження і розрядження пістолета .............................. 2.2. Автомати і ручні кулемети Калашнікова ............................................... 2.2.1. Призначення, бойові та технічні характеристики автоматів АК-74, АКС-74, АКС-74У і ручного кулемета РПК-74 .................................. 2.2.2. Загальна будова автомата і ручного кулемета ............................... 2.2.3. Взаємодія частин і механізмів автомата і ручного кулемета при стрільбі ........................................................................................................ 2.2.4. Призначення, загальна будова основних частин автомата і кулемета ....................................................................................................... 2.2.5. Порядок неповного розбирання та збирання автомата ................. 2.2.6. Порядок зарядження та розрядження автомата ............................ 2.3. Кулемети Калашнікова ............................................................................ 2.3.1. Призначення, бойові та технічні характеристики кулеметів ПКМ і ПКТ .................................................................................................. 2.3.2. Загальна будова кулеметів ПКМ і ПКТ ........................................ 2.3.3. Призначення та будова основних частин кулемета ...................... 2.3.4. Робота частин і механізмів кулеметів під час стрільби ................ 2.3.5. Порядок неповного розбирання та збирання кулеметів ................ 2.4. Снайперська гвинтівка Драгунова ........................................................ 2.4.1. Призначення, бойові та технічні характеристики снайперської гвинтівки СВД ............................................................................................ 2.4.2. Загальна будова снайперської гвинтівки СВД .............................. 2.4.3. Робота частин і механізмів гвинтівки під час стрільби ................ 2.5. Гранатомети ............................................................................................ 2.5.1. Ручний протитанковий гранатомет РПГ‑7 ...................................... 2.5.2. Підствольний гранатомет ГП-25 ..................................................... 2.6. Ручні гранати ........................................................................................... 2.6.1. Призначення, бойові та технічні характеристики, загальна будова ручних осколкових гранат Ф-1, РГД-5, РГО, РГН ...................... 2.6.2. Призначення, бойові та технічні характеристики, загальна будова ручної кумулятивної гранати РКГ-3 ............................................ 3. Перевірка бою і догляд за стрілецькою зброєю........................................ 3.1. Перевірка бою автомата, пістолета та приведення їх до нормального бою ..................................................................................................................... 3.2. Догляд за автоматом і пістолетом ........................................................... 4. Основи та правила стрільби........................................................................ 4.1. Внутрішня балістика ................................................................................ 4.2. Зовнішня балістика ................................................................................ 4.3. Прийоми та правила стрільби з автомата ............................................... 4.3.1. Прийоми стрільби з автомата ......................................................... 4.3.2. Правила стрільби з автомата ........................................................... 4.3.3. Міра вимірювання кутів – “тисячна” .............................................. 4.4. Заходи безпеки під час проведення стрільб ...........................................                    

Вступ

Стрілецька зброя посідає одне з головних місць в арміях країн світу. Вона має ряд важливих переваг над іншими видами озброєнь і є вирішальним фактором майже у всіх збройних сутичках. Вогонь стрілецької зброї можна перенести з одного напрямку на інший та зосереджувати на найважливіших цілях. Простота використання та дешевизна виготовлення відрізняють стрілецьку зброю від інших видів зброї. Але ці бойові якості в повній мірі можуть проявитися лише при вмілому користуванню стрілецькою зброєю і глибокому знанню загальних принципів її будови. Вивчення призначення, бойових властивостей, загальної будови стрілецької зброї, складу її основних систем і механізмів, їх взаємодії в різних режимах роботи та застосування зброї здійснюється під час вивчення навчального предмета ВОГНЕВА ПІДГОТОВКА.

Будова стрілецької зброї

Пістолет Макарова

Кулемети Калашнікова

Гранатомети

У локальних війнах і збройних конфліктах, особливо в умовах міста, досить широко застосовувалися ручні протитанкові гранатомети РПГ-7 (знаходяться на озброєнні більше ніж у 40 арміях світу). У "відповідь" на оснащення сучасних танків динамічним захистом, у 1987 році до РПГ-7 вперше у світі був розроблений постріл ПГ-7ВР із тандемною бойовою частиною (як відомо, уперше динамічний захист танків застосували ізраїльтяни у війні 1973 року, завдяки чому втрати їхніх танків від гранатометів були зведені практично до нуля). Незабаром у війська надійшли постріли з термобаричною бойовою частиною ТБГ-7В, що фактично перетворило РПГ-7 у штурмову гармату. Різко зросла його ефективність при веденні боїв у горах, місті, на пересічній місцевості, оскільки термобарична граната має могутню фугасну й осколкову дію. У порівнянні з тротилом ефективність боєприпасів зросла більше ніж у два рази.

Внаслідок невеликої ваги ручні гранатомети дуже зручні при веденні бойових дій. Вони дозволяють уражати цілі противника на відстані до 330 м при бойовій скорострільності 4 - 6 пострілів за хвилину. Гранатомети широко використовувалися бойовиками в Грозному, що в остаточному підсумку привело до великих утрат бронетанкової техніки федеральних військ.

 

2.5.1. Ручний протитанковий гранатомет РПГ‑7

40-мм ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 (рис.2.53) призначений для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками, бойовими машинами піхоти, бронетранспортерами та іншою броньованою технікою противника. Десантний варіант РПГ-7Д (рис.2.54) складається для зменшення його довжини в похідному положенні. Крім того гранатомет може бути використаний для боротьби з живою силою противника, яка знаходиться за легкими укриттями та спорудами міського типу. Стрільба з гранатомета виконується пострілами ПГ-7В и ПГ-7ВМ із надкаліберною протитанковою гранатою кумулятивної дії. При стрільбі РПГ-7 обслуговується гранатометником і його помічником.

Рис.2.53. Загальний вигляд 40-мм протитанкового гранатомета РПГ-7В

Рис.2.54. Загальний вигляд 40-мм протитанкового гранатомета РПГ-7Д

 

Бойові і технічні характеристики РПГ-7:

калібр гранатомета 40 мм, по головній частині гранати - 85 мм;

прицільна дальність стрільби 500 м;

дальність прямого пострілу по цілі висотою 2 м 330м;

бойова скорострільність 4...6 постр. / хв;

початкова швидкість гранати140 м/с;

відстань взведення підривника гранати 2,5...18 м;

час самоліквідації гранати 4...6 с;

довжина гранатомета 955 мм;

маса гранатомета 6,3 кг;

маса гранати з пороховим зарядом 2,2 кг.

Основні частини гранатомета показані на рисунку 2.55 і включають:

ствол з механічним (відкритим) прицілом;

ударно-спусковий механізм із запобіжником;

бойковий механізм;

оптичний приціл.

 

 

Рис.2.55. Основні частини гранатомета:

1-ствол; 2-ударно-спусковий механізм; 3-бойовий механізм; 4-оптичний приціл.

Крім того в комплект РПГ-7 входить спорядження (рис.2.56) - дві сумки одна для перенесення 3-х гранат (1) масою 9,3 кг (переноситься помічником гранатометника), друга для перенесення 2-х гранат і ЗІП (2) масою 7,8 кг (переноситься гранатометником), стебло зі шайбою для видалення з каналу ствола решток гільзи від порохового заряду (6), ЗІП: Пристосування для розбирання ударно-спускового механізму (3); Виколотка (4); Ключ-викрутка (5); Шомпол (6); Переднє стебло (7); Стебло з шайбою (8); Запасний бойок (9); Запасна опорна втулка (10); Запасна пружина бойка (11); Запасний ніпель (12).

 

 

Рис.2.56. ЗІП протитанкового гранатомету РПГ-7В:

1- сумка одна для перенесення 3-х гранат; 2 - сумка для перенесення 2-х гранат і ЗІП; 3-пристосування для розбирання ударно-спускового механізму;

4-виколотка; 5-ключ-викрутка; 6-шомпол; 7-переднє стебло; 8- стебло зі шайбою; 9-запасний бойок; 10-запасна опорна втулка; 11-запасна пружина бойка; 12-запасний ніпель.

 

Призначення основних частин і механізмів РПГ.

Ствол з механічним прицілом призначені для направлення польоту гранати та відведення порохових газів при пострілі. Канал ствола гладкий, відкритий з обох кінців. Діаметр каналу ствола називається калібром. У гранатомета він дорівнює 40 мм.

Ствол гранатомета складається з труби та патрубка. Вони не роз’ємні ( пригвинчені і приварені). У гранатометі РПГ-7Д труба і патрубок утворюють роз’ємну конструкцію. У складеному вигляді труба і патрубок фіксуються застібкою.

Ударно-спусковий механізм призначений для спуску курка з бойового взводу, нанесення удару по бойку та установки гранатомета на запобіжник.

Бойківський механізм призначено для розбиття капсуля-запальника гранати.

Прицільний пристрій призначений для наведення РПГ при стрільбі на різні відстані в різних умовах. Він включає оптичний приціл ПГО-7 (рис.2.57) і механічний (прямий) приціл, який використовується коли неможливо використання оптичного прицілу. На РПГ-7Н, РПГ-7ДН встановлюються нічній приціл НСПУ.

На сітці оптичного прицілу нанесені три шкали:

- шкала прицілу з відмітками дальності 2, 3, 4, 5 (показники шкали помноженими на 100 м);

- шкала бокових поправок ( з відмітками 1, 2, 3, 4, 5);

- далекомірна шкала для цілі висотою 2,7 м з позначками дальності 2, 4, 6, 8, 10 помноженими на 100 м).

 

 

Рис. 2.57. Оптичний приціл ПСО-7:

1 - корпус з кронштейном; 2 - оптична система; 3 - механізм вивірення; механізм температурних поправок; 4 - механізм температурних поправок;

5 - пристрій освітлення сітки; 6 - наочник; 7 - налобник; 8 - ковпачок.

 

Для вивірки прицілу у верхній частині над шкалою прицілювання є перехрестя.

Прицільна планка механічного прицілу має вікно і шкалу з поділками 2, 3, 4, 5 ( дальність стрільби в сотнях метрів). Для стрільби при мінусовій температурі повітря використовується основна мушка. Додаткова мушка – при плюсовій температурі. Додаткова мушка у вертикальній площині вище основної.

Постріл ПГ-7В (рис.2.58) складається із протитанкової гранати і порохового заряду зі стабілізатором (5). До гранати входять головна частина з вибухівкою (1) і запобіжним ковпачком (2), підривник (3), реактивний двигун (4).

 

Рис. 2.58. Постріл ПГ‑7В:

5-порохового заряду зі стабілізатором; 1-головна частина з вибухівкою;

2-запобіжний ковпачок; 3-підривник; 4-реактивний двигун.

 

Принцип дії гранатомета при пострілі.

Від удару бойка по капсулю-запальнику гранати запалюється пороховий заряд, гази порохового заряду надають гранаті обертального руху і викидають її з каналу ствола. На гранаті відкриваються крила стабілізатора, зводиться на дальності 2,5...18 м від гранатомета підривник, на безпечній дальності запалюється пороховий заряд реактивного двигуна, збільшується швидкість польоту гранати і після відпрацювання реактивного двигуна вона летить до цілі по інерції. При зустрічі гранати з ціллю стискується п′єзоелемент підривника, виникає електрострум, вибухає електродетонатор підривника а потім заряд гранати, утворюється кумулятивний струмінь, який пробиває броню і уражає живу силу. Якщо граната не зустрінеться з ціллю (перепоною), тоді через 4-6 с спрацьовує само ліквідатор і граната вибухає.

 

2.5.2. Підствольний гранатомет ГП-25

40-мм підствольний гранатомет ГП-25 (рис. 2.59), розроблений в 1975 році, є особистою зброєю солдат (сержантів) і призначений для ураження живої сили та вогневих засобів противника, які розміщені по за укриттями, у відкритих окопах (траншеях) та за складками місцевості (у лощинах, ярах, на зворотних скатах висот). Як правило, гранатометами ГП-25 у механізованому відділенні озброєні два автоматники, що значно підвищує його вогневі можливості. Під ствольні гранатомети грають роль як засобів підтримки так і “штурмової зброї”.

 

Рис. 2.59. Загальний вигляд 40-мм підствольного гранатомета ГП-25

 

Гранатомет використовується в комплексі з 5,45-мм і 7,62-мм автоматами Калашникова АК‑74, АКС‑74, АКМ та АКМС. Для стрільби з гранатомета використовуються постріли ВОГ‑25 з осколочною гранатою.

Бойові і технічні характеристики ГП-25:

калібр гранатомета 40 мм;

максимальна прицільна дальність стрільби 500 м мінімальна при навісній траєкторії 200 м;

бойова скорострільність 4...5 постр./хв.;

початкова швидкість гранати 76 м/с;

відстань взведення підривника 10...40 м.;

час самоліквідації гранати 14 с;

довжина ГП-25 - 323 мм;

маса гранатомета 1,5 кг;

маса пострілу 0,255 кг.

Загальна будова гранатомет включає:

ствол з прицільним приладдям та кронштейном для закріплення гранатомета на автоматі;

казенна частина;

корпус ударно-спускового механізму з рукояткою.

У комплект кожного гранатомета входять: затильник із ременем (для пом’якшення віддачі при стрільбі); спрямовуючий стержень зворотної пружини із засувом; сумка для гранатомета; сумка для перенесення 10 пострілів ВОГ-25; банник (для чищення ствола).

Спеціальна система важелів блокує курок при не правильному приєднанні ГП-25 до ствола автомата.

Прицільне пристосування відкритого типу. Воно розраховано на стрільбу прямою наводкою і встановлено на лівій стінці кронштейну. Там же є дистанційна шкала з поділками. Для прямого наведення служить відкидний цілик та мушка. По цілях на відстанях до 200 м наведення здійснюється за допомогою цілика і мушки. На більших відстанях та з закритих позицій – по навісній траєкторії з упором автомата та за допомогою шкали і підвісу. У цьому випадку гранатомет застосовується як міномет.

Постріл, який вкладається у ствол утримується у ньому під пружним фіксатором, який є одночасно запобіжником. Він не дозволяє вести стрільбу при неповному заряджанні ВОГ-25. Вилучити постріл із ствола можливо за допомогою екстрактора – стержня з клавішею. Кронштейн гранатомета обладнаний защіпкою, яка фіксує його в положенні під стволом.

 

Ручні гранати.

 

На озброєнні Збройних Сил України знаходяться наступні ручні осколкові гранати: Ф-1, РГД‑5, РГ‑42, РГО та РГН. У залежності від відстані польоту осколків гранати поділяються на наступальні та оборонні. Ручні гранати РГД-5, РГ-42 і РГН відносяться до наступальних гранат. Гранати Ф-1 і РГО - оборонні. Ручні осколкові гранати комплектуються запалом для ручних гранат.

Порох сповільнювача (дистанційна частина) запала гранат Ф-1, РГД‑5, РГ‑42 загорається в момент метання гранати, а вибух її відбувається через 3,2 - 4,2 с після метання. Датчик цілі запала до гранат РГО і РГН спрацьовує при ударі гранати о перешкоду. Під час вибуху утворюється велика кількість уламків, що розлітаються в різні боки. Осколки гранат РГД-5 і РГ-42 володіють енергією, що необхідна для ураження живої сили в радіусі до 25 м, а гранати Ф-1 - до 200 м.

 

Перевірка бою пістолета.

Стрільба ведеться з положення стоячи на дальності 25 м по чорному колу діаметром 25 см, укріпленому на щиті висотою 1 м шириною 0,5 м. Точка прицілювання - середина нижнього краю чорного кола на висоті очей стріляючого. По стрімкій лінії на відстані 12,5 см над точкою прицілювання відзначається крейдою, контрольна точка (центр кола).

Стріляючий робить підряд чотири постріли, ретельно й одноманітно прицілюючись. Після закінченні стрільби офіцер, який керує перевіркою, оглядає щит і по розташуванню пробоїн визначаються купчастість бою пістолета, положення середньої точки влучення і її відхилення від контрольної точки аналогічно автомату. Тому, хто стріляє, забороняється оглядати мішень.

Якщо середня точка влучення відхилилася від контрольної точки більш ніж на 5 см, то пістолет передається техніку з озброєння (майстру) для приведення його до нормального бою.

 

Основи та правила стрільби

 

Основами для стрільби є основні відомості з балістики і теорії стрільби зі стрілецької зброї і протитанкових гранатометів, знання яких необхідно для свідомого і глибокого вивчення питань будови і експлуатації зброї, прийомів і правил стрільби з неї. Складовими частинами основ стрільби є відомості з внутрішньої балістики, відомості зі зовнішньої балістики і застосування теорії ймовірностей щодо стрільби.

Внутрішня балістика

Внутрішня балістика - це наука, що займається вивченням процесів, які відбуваються при пострілі, і в особливості при русі кулі (гранати) по каналу ствола зброї. Крім того, внутрішня балістика поширюється на процеси, що відбуваються у двигунах порохових реактивних снарядів.

Постріл - викидання кулі з каналу ствола зброї енергією газів, що утворюються при згорянні порохового заряду. Постріл відбувається за дуже короткий час 0,001...0,06 с.

Під час пострілу зі стрілецької зброї від удару бойка по капсулю бойового патрону вибухає ударний склад капсуля і утворюється полум’я, яке через отвори в дні гільзи проникає до порохового заряду та запалює його. В результаті горіння порохового заряду створюється високий тиск в каналі ствола, який передається на дно кулі, дно і стінки гільзи, стінки ствола та затвор. Від дії тиску газів на дно кулі вона починає рухатись, врізається в нарізи ствола, обертаючись рухається зі збільшенням швидкості та викидається зовні в напрямку вісі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи приводить до руху зброї (ствола) назад.

При пострілі визначають чотири послідовних періоди: попередній; перший; другий; третій.

Попередній період (форсування) триває від початку горіння порохового заряду до повного врізання кулі в нарізи ствола. У цей період на початку у стволі створюється тиск газів, необхідний для того, щоб зрушити кулю з місця і перебороти опір її оболонки в нарізи ствола (рис.4.1). Цей тиск називається – форсуванням. Він досягає 250-500 кг/см2.Його величина залежить від пристрою нарізів, ваги кулі і твердості її оболонки (наприклад, у стрілецької зброї під патрон зразка 1943 року тиск форсування дорівнює близько 300 кг/см2). Приймають, що горіння порохового заряду в цьому періоді відбувається в постійному об’ємі, оболонка врізається в нарізи миттєво, а рух кулі починається відразу ж при досягненні в каналі ствола тиску форсування. Цей період можна назвати “нульовим” за номером, так як швидкість кулі наприкінці періоду дорівнює нулю. Така назва спрощує рахування періодів: нульовий, перший, другий і третій. Всього чотири періоди.

Перший період (основний, горіння і розширення газів) триває від початку руху кулі до моменту повного згоряння порохового заряду. Цей період горіння порохового заряду відбувається в об’ємі, що швидко змінюється в бік його збільшення. На початку періоду, коли швидкість руху кулі по каналу ствола ще невелика, кількість газів росте швидше, ніж об’єм за кульового простору. Тиск газів швидко підвищується і досягає найбільшої величини (наприклад, у стрілецької зброї під патрон зразка 1943 року – 2800 кг/см2, а під гвинтівковий патрон - 2900 кг/см2). Цей тиск називається максимальним тиском.Він створюється в стрілецької зброї при проходженні кулею 4 – 6 см шляху. Потім, унаслідок швидкого збільшення швидкості руху кулі, об’єм за кульового простору збільшується швидше припливу нових газів і тиск починає падати. До кінця періоду він дорівнює приблизно 2/3 максимального тиску. Швидкість руху кулі постійно зростає і до кінця періоду досягає приблизно ¾ від її максимального значення.Пороховий заряд цілком згоряє незадовго до того як куля вилетить з каналу ствола.

Рис.4.1. Періоди пострілу:

Р0 – тиск форсування; Рм –максимальний тиск; Рк і Vк – тиск газів і швидкість кулі в момент кінця горіння пороху; Рд і Vд – тиск газів і швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола; Vм – максимальна швидкість кулі; Ратм – тиск, рівний атмосферному.

 

Другий період триває від моменту повного згоряння порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З початком цього періоду приплив порохових газів припиняється, однак сильно стиснуті і нагріті гази розширюються і, роблячи тиск на кулю, збільшують швидкість її руху. Спад тиску в другому періоді відбувається досить швидко й біля дулового зрізу – дуловий тиск – складає в різних зразків зброї 300-900 кг/см2. Швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола (дулова швидкість) трохи менше початкової швидкості (на 0,5...1,5 %). У деяких видів стрілецької зброї, особливо коротко ствольних, (наприклад, пістолет Макарова), другий період відсутній тому, що повного згоряння порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу фактично не відбувається.

Третій період (післядії газів).триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту припинення дії порохових газів на кулю. На протязі цього періоду порохові гази, що минають з каналу ствола зі швидкістю 1200-2000 м/с, діють на кулю і надають їй додаткову швидкість. Найбільшу швидкість куля (снаряд) досягає наприкінці третього періоду на видаленні декількох сантиметрів (5-10 см) від дулового зрізу ствола. Цей період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на кулю буде урівноважено опором повітря. Після проходження дулового зрізу зброї снаряд має дулову швидкість наприкінці післядії - максимальну.

У таблицях стрільби і тактико-технічних характеристиках надається значення початкової швидкості. Початкова швидкість кулі - швидкість руху кулі біля дулового зрізу ствола. За початкову швидкість приймається умовна швидкість, що трохи більше дулової і менше максимальної. Початкова швидкість є однієї з важливіших характеристик бойових властивостей зброї. Величина початкової швидкості кулі залежить від довжини ствола; ваги кулі; ваги, температури і вологості порохового заряду; форми і розмірів зерен пороху і щільності заряджання. При збільшенні початкової швидкості збільшується дальність польоту кулі, дальність прямого пострілу, забійна і пробивна дія кулі, а також зменшується вплив зовнішніх умов на її політ. У цьому і полягає її практичне значення.

У процесі стрільби ствол зношується, що приводить до падіння його балістичних якостей. Перш за все зменшується початкова швидкість унаслідок зниження тиску, а також погіршується купчастість бою.

Вивчення теорії внутрішньої балістики дає можливість впливати на такі характеристики зброї як знос та живучість каналу ствола, віддачу.

Зношення каналу ствола - руйнування і винос металу з поверхні каналу ствола від теплового, хімічного і механічного впливу кулі і порохових газів.

Причини, що викликають знос ствола, можна розбити на три основні групи: хімічного, механічного і термічного характеру. В результаті механічної дії кулі і порохових газів стираються поля нарізів, виноситься крихти металу. Термічна дія виражається у створенні сітки розгару, зміні розмірів і форми стволу при надмірному перегріві металу. Хімічна дія порохових газів проявляється в створенні нагару в середині канала ствола

Здатність ствола до зносу безпосередньо визначає його живучість.

Під живучістю стволарозуміється його здатність витримати визначену кількість пострілів зі зброї до втрати їм балістичних якостей. Живучість ствола залежить від:

конструктивних рішень (калібру зброї, початкової швидкості, максимального тиску порохових газів);

удалого вибору металу і його обробки;

старанності чищення і змащення каналів стволів;

вживання заходів щодо запобігання влучення у ствол пилу з боєприпасами і через дуловий зріз;

дотримання режиму вогню.

Живучість хромувальних стволів стрілецької зброї досягає 20-30 тисяч пострілів.

Режимом вогню називається найбільша кількість пострілів, яка може бути виконана за визначений проміжок часу без шкоди для матеріальній частині зброї, безпеки і без погіршення результатів стрільби. З метою дотримання режиму вогню необхідно проводити зміну ствола або охолодження його через визначену кількість пострілів (кулемет ПКМ через 400, ПКТ - 500 пострілів).

Тиск порохових газів, що діють на кулю (снаряд), забезпечує їй (йому) поступальну швидкість, а також швидкість обертання. Тиск, що діє в протилежну сторону створює силу віддачі.

Віддача - це рух зброї назад під дією сили віддачі. Швидкість віддачі зброї приблизно в стільки разів менша початкової швидкості кулі, у скільки разів куля легкіші зброї. Енергія віддачі ручної стрілецької зброї звичайно не перевищує 2 кг×м і сприймається тим, хто стріляє, безболісно. При стрільбі зі стрілецької зброї сила віддачі сприймається рукою, плечем, установкою чи ґрунтом. При стрільбі зі зброї, що встановлена на рухомих засобах, сила віддачі сприймається бойовою машиною (танком, БМП, установкою) через проти відкаточний пристрій.

Сила віддачі і сила опору віддачі розташовані не на одній прямій і спрямовані в протилежні сторони (рис.4.2). Вони утворюють пару сил, розташованих зі зсувом на деякому плечі. Величина відхилення дулової частини ствола при пострілі тим більше, чим більше плече цієї пари сил. Сполучення впливу вібрації ствола за рахунок обертання кулі по нарізах каналу ствола і віддачі зброї приводять до утворення кута вильоту gміж напрямком осі каналу ствола до пострілу і її напрямком у момент вильоту кулі з каналу ствола. Це впливає на точність стрільби кожного зразка зброї. При порушенні правил прикладки зброї, використанні упора, правил обслуговування зброї і її зберігання змінюється величина кута вильоту кулі і бій зброї. Кут вильоту - таблична величина, чим він менший, тим ліпше влучність зброї. Наприклад, для автомата АК-74 кут вильоту негативний і дорівнює 4 хвилини, а для ручного кулемета РПК-74 – 2 хвилини.

 

Рис. 4.2. Підкидання дульної частини стволу зброї під час пострілу.

 

Для зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби необхідно точно дотримуватись прийомів стрільби і правил обслуговування зброї, що зазначені в настановах зі стрілецької справі. З метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби в деяких зразках стрілецької зброї застосовуються спеціальні пристрої - компенсатори, гальмо - компенсатори (на АК-74).

У реактивних системах явище пострілу має принципову відмінність від явища пострілу ствольної системи. До реактивних систем відносяться метальні установки зі снарядами (гранатами), політ яких викликається реакцією газів, що минають з великою швидкістю з камери реактивного двигуна снаряда (гранати) через отвори в його донній частині. Одними з різновидів реактивних систем є системи динамічної реактивної зброї (ручні, станкові протитанкові гранатомети, переносні протитанкові комплекси).

При пострілі з гранатомета частина порохових газів викидається назад через відкриту казенну частину ствола, а виникаюча при цьому реактивна сила врівноважує силу віддачі. Інша частина порохових газів натискає на гранату, як у звичайній зброї (динамічна дія) і надає їй необхідну початкову швидкість. Пороховий заряд гранати згоряє до моменту вильоту її з каналу ствола. Заряд реактивного двигуна гранати спалахує і згоряє на деякім видаленні від гранатомета. Під тиском реактивної сили реактивного двигуна швидкість руху гранати увесь час збільшується і досягає найбільшого значення на траєкторії наприкінці витікання порохових газів з реактивного двигуна.

Зовнішня балістика

Зовнішня балістика - наука, що вивчає рух кулі (снаряда) у повітрі, після припинення дії на неї порохових газів. Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля (снаряд, граната) рухається по інерції. Граната, що має реактивний двигун, рухається по інерції після припинення витікання газів з її реактивного двигуна.

Куля при вільному польоті в повітрі піддається дії двох сил: сили тяжіння (своєї ваги) і сили опору повітря (рис 4.3). Сила ваги змушує кулю поступово знижуватися, а сила опору повітря безупинно сповільнює рух кулі і прагне перекинути її. У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі поступово зменшується. Її траєкторія являє собою за формою нерівномірну вигнуту криву лінію. Для забезпечення стійкості кулі під час польоту їй за допомогою нарізів придається швидкий обертальний рух. У ряді випадків стабілізація снаряда, гранати досягається завдяки їх оперенню.

Рис. 4.3. Дія сил тяжіння та опору повітря на кулю в повітрі при. польоті.

 

Траєкторією кулі називається крива лінія, яка описується центром тяжіння кулі (гранати, снаряда) у польоті.

Елементи траєкторії (рис. 4.4):

кут зустрічі (m ) - кут, складений дотичної до траєкторії в точці зустрічі і площиною, дотичної до поверхні перешкоди (цілі) у цій же точці;.

кут падіння (qс) - кут між лінією цілі і дотичної до траєкторії в точці падіння;

вершина траєкторії (S) - найвища точка траєкторії над горизонтом зброї;

висота траєкторії (Y) - відстань по вертикалі від горизонту зброї до вершини траєкторії;

перевищення траєкторії - висота будь-якої точки траєкторії щодо горизонту зброї чи лінії прицілювання;.

висхідна лінія траєкторії (OS) - частина траєкторії від точки вильоту до вершини траєкторії;

спадна лінія траєкторії (SC) - частина траєкторії від її вершини до табличної точки падіння (до точки падіння);

похила дальність (Х е) - відстань по лінії цілі від точки вильоту до цілі;

топографічна (горизонтальна) дальність (Дг)- проекція похилої дальності на горизонт зброї;.

таблична (повна горизонтальна) дальність (X) – відстань по горизонту від точки вильоту до табличної точки падіння;

дальність стрільби (Д) - найкоротша відстань від точки вильоту до точки зустрічі (до розриву).

А також елементами траєкторії є:

лінії - підвищення, кидання, прицілювання; кути – підвищення, кидання, вильоту, прицілювання;

точки - вильоту, падіння, прицілювання, зустрічі, вершина траєкторії.

Властивості траєкторії:

спадна лінія коротше і крутіше висхідної;

кут падіння більше кута кидання;

остаточна швидкість кулі менше початкової;

найменша швидкість польоту кулі при стрільбі під великими кутами кидання - на спадній лінії траєкторії, а при стрільбі під невеликими кутами кидання - у точки падіння;

час руху кулі по висхідній лінії менше, ніж по спадній;

траєкторія обертової кулі внаслідок її зниження під дією сили ваги і деривації являє собою лінію двоякої кривизни.

Форма траєкторії залежить від величини кута підвищення. Зі збільшенням кута підвищення висота траєкторії і повна горизонтальна дальність польоту кулі (гранати) збільшуються, але це відбувається до відомої межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватися, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватися, величина кута найбільшої дальності для куль різних видів озброєння, складає близько 350. При цьому траєкторія називається траєкторією максимальної дальності.

Траєкторії, отримані при кутах підвищення, менших куту найбільшої дальності, називаються настильними. а при більших - навісними. Чим настильніше траєкторія, тим на більшому протязі місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу (тим менше вплив на результати стрільби роблять помилки у визначенні установки прицілу). У цьому полягає практичне значення настильної траєкторії. Настильність траєкторії впливає на величину дальності прямого пострілу, прикритого, мертвого простору і простору, що уражається.

 

 

Рис. 4.4. Елементи траєкторії.

Прямий постріл - постріл, при якому траєкторія не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на усьому своєму протязі (рис. 4.5).

У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестися без перестановки (зміни) при



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.16.210 (0.018 с.)