Призначення, бойові та технічні характеристики, загальна будова ручних осколкових гранат ф-1, ргд-5, рго, ргн

Ручні осколочні гранати є ефективним особистим засобом ближнього бою. Ручні осколочні гранати (рис. 2.60) призначені для ураження уламками живої сили противника в ближньому бою (під час атак, в окопах, сховищах, населених пунктах, у лісі, у горах тощо), як у пішому порядку так і на транспортних засобах.

 

 

Рис. 2.60. Загальний вигляд ручних осколкових гранат:

а) РГД-5; б) Ф-1; в) РГН; г) РГО.

 

Основні бойові і технічні характеристики гранат надані в таблиці 2.9.

 

Табл. 2.9.

Характеристика	РГД-5	РГ-42	Ф-1	РГО	РГН
Тип гранати	насту- пальна	насту- пальна	оборон- на	оборон- на	насту- пальна
Характер дії гранати	оско-лочна	оско-лочна	оско-лочна	оско-лочна	оско-лочна
Радіус убійної дії осколків, м
Радіус зони ефективного ураження, м
Середня дальність метання гранати, м	40-50	30-40	35-45	20-40	25-45
Маса спорядженої гранати, г
Маса розривного заряду, г
Час горіння сповільнювача запалу, с	3,2-4,2	3,2-4,2	3,2-4,2	3,3-4,3	3,3-4,3

 

Оборонна граната Ф‑1 складається із: 1. Корпуса (2); 2. Розривного заряду (4); 3. Запала (3); 4. Трубки для запалу (1).

Корпусгранати призначено для розміщення розривного заряду, запала, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Корпус гранати виготовлений з сталистого чавуна. Корпус гранати має повздовжні та поперечні борозни, завдяки яких граната розривається на осколки. У верхній частині корпуса розташовано різьбовий отвір для встановлення запалу. З метою запобігання забруднення трубки, у трубку загвинчується пластмасова пробка. Під час підготовки для метання гранати, пробка відгвинчується, а замість неї вгвинчується запал.

 

а). б).

Рис. 2.61. Ручні гранати:

а) Наступальна ручна осколочна граната РГД‑5: 1-трубка для запалу; 2-корпус;

3-запал; 4-верхний ковпак; 5-розривни заряд; 6-вкладиш; 7-нижній піддон;

б) Оборонна ручна граната Ф‑1: 1-трубка для запалу; 2-корпус; 3-запал;

4-розривний запал.

 

Наступальна граната РГД‑5 дистанційної дії. Вона складається із: 1. Корпуса (2) з трубкою (1) для запала; 2. Розривного заряду (5) і 3. Запала (3).

Сталевий корпус гранати призначено для розміщення розривного заряду, трубки для запала, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Він складається з двох частин: верхньої та нижньої. Верхня частина має назву ковпак (4), а нижня - піддон (7). До верхньої частини корпуса за допомогою манжети приєднана трубка для запала. Ковпак та піддон мають спеціальні вкладиші (6) для утворення осколків під час вибуху гранати. З метою запобігання забруднення трубки, у трубку загвинчується пластмасова пробка. Під час підготовки для метання гранати, пробка відгвинчується, а замість неї вгвинчується запал.

Розривний заряд (тротил) призначено для розриву корпуса гранати на осколки та надання їм початкової швидкості польоту. Розривний заряд заповнює внутрішню частину корпуса гранати.

Граната РГ-42 аналогічна за призначенням, складом та принципом дії РГД-5 і відрізняється від неї своєю формою та деякими характеристиками. Для значного збільшення осколків під час підривання гранати, в нутрі її корпуса (тонка сталь) згорнута в 3-4 шари металева стрічка, яка має насічення. Форма корпуса гранати циліндрична.

Ручні осколкові гранати Ф-1, РГД-5 і РГ-42 комплектуються уніфікованим запалом ручних гранат модернізований (УЗРГМ).

Уніфікований запал УЗРГМ (рис.2.62) складається з ударного механізму та власно запала.

 

Рис. 2.62. Уніфікований запал УЗРГМ:

1-трубка ударного механізму; 2-з’єднуюча трубка; 3-спрямовуюча шайба;

4-бойова пружина; 5-ударник; 6-шайба; 7-спусковий важіль; 8-запобіжна

чека з кільцем; 9-втулка сповільнювача; 10-сповільнювач;

11-капсуль-запальник сповільнювача; 12-капсуль-детонатор.

 

Ударний механізм призначено для запалювання капсуля – запальника.

Будова ударного механізму:

трубка ударного механізму (1). Це основа, на який збирається запал;

з’єднуюча трубка (2). З’єднує запал з корпусом гранати;

спрямовуюча шайба (3). Є упором для верхнього кінця бойової пружини і направляє рух ударника;

бойова пружина (4). Для надання ударнику енергії, яка необхідна для наколювання капсуля-підпалювача;

ударник (5) з шайбою (6). Для наколювання капсуля-підпалювача. Шайба - ніжній упор кінця бойової пружини;

спусковий важіль (7). Для утримання ударника у зведеному положенні (бойова пружина стиснута);

запобіжна чека (8) з кільцем. Для запобігання самостійного звільнення спускового важеля.

Особисто запал служить для вибуху розривного заряду гранати. До його складу входять:

втулка сповільнювача (9);

капсуль-запальник сповільнювача (11). Для підпалювання сповільнювача;

сповільнювач (10). Для передавання променю вогню від капсуля-підпалювача до капсуля-детонатора за час затримки (3,2-4,2 с);

капсуль-детонатор (12). Для підриву вибухового заряду гранати.

Робота запалу УЗРГМ. При киданні гранати її необхідно взяти в руку так, щоб спусковий важіль пальцями був притиснутий до корпуса гранати. Не відпускаючи важеля, висмикнути запобіжну чеку, попередньо розігнувши її кінці, і кинути гранату в ціль. Після того, як чека витягнута, положення частин і механізмів не змінюється. Ударник у зведеному положенні утримується спусковим важелем, який звільнений від трубки ударного механізму, але притискується до неї пальцями руки. Під час кидка гранати, спусковий важіль від’єднується від неї і звільнює ударник. Під дією бойової пружини ударник наколює капсуль–запальник і запалює його. Промінь вогню запалює сповільнювач і через деякий час вогонь передається капсулю-детонатору. Капсуль-детонатор вибухає та ініціює основний заряд гранати. Корпус гранати розривається і його осколки розлітаються в різні боки. Запали завжди мають бути в бойовому стані. Розби­рати запали і перевіряти роботу ударного механізму ка­тегорично забороняється.

Недоліком ручних гранат РГД-5, РГ-42 і Ф-1, виявленим у ході локальних війн, було значний час підриву від моменту їх кидання. Це дозволяло противнику, який помітив кинуту гранату сховатися в укритті від осколків. У гористій місцевості, коли метальник знаходиться на схилі нижче цілі, то є загроза само поразки за рахунок скочування гранати вниз.

Для усунення цього недоліку були розроблені і прийняті на озброєння гранати РГН і РГО (рис. 2.63), які підриваються при попаданні їх у ціль (перешкоду) миттєво. Такого ефекту вдалося досягти завдяки застосуванню в гранатах ударно-дистанційного запала (УДЗ).

 

а) б)

Рис. 2.63. Ручні гранати а) РГО та б) РГН:

1-нижня напівсфера гранати РГО; 2-нижня напівсфера

гранати РГН;3-верхня напівсфера гранати; 4-корпус

запала УДЗ; 5-чека; 6-важель.

 

РГО (ручна граната оборонна)призначена для уражен­ня живої сили противника переважно в оборонному бою. Сталевий корпус РГО для збільшення кількості осколків крім двох зовнішніх напівсфер має внутрішні напівсфери, що виготовлені зі сталі. Нижня зовнішня напівсфера оборонної гранати має насічку для зручності розрізнення гранат за призначенням. До верхньої частини корпуса за допомогою манжети прикріплюється стакан для запала. Нижня частина корпуса також складається зі зовнішньої і внутрішньої напівсфер. Розривний заряд за­повнює корпус і служить для його розриву на 670 – 700 осколків масою 0,46 г, які розлітаються з початковою швидкістю 1200 м/с і уражають живу силу в радіусі до 150 м.

РГН (ручна граната наступальна)призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН без запала складається з алюмінієвого корпуса і вибухової речовини. Корпус призначений для розміщення в ньому вибухової речовини і утворення під час вибуху до 220-300 осколків середньою масою 0,42 г і з початковою швидкістю їх розльоту 700 м/с. Корпус складається з верхньої і нижньої частин (півсфер) з алюмінієвого сплаву. До верхньої частини корпуса за допомогою манжети прикріплюється стакан для ударно-дистанційного запа­ла. Розривний заряд заповнює корпус і служить для йо­го розриву на осколки. Радіус розльоту осколків до 24 м.

Ударно-дистанційний запал гранат РГН, РГО призначений для підриву вибухової речовини при ударі гранати о перешкоду. У випадку не спрацювання при вдарі по перепоні запал спрацьовує через 3,3-4,3 с і граната самоліквідується. Запал зібраний у пластмасовому корпусі.

Ударно-дистанційний запал зібрано у пластмасовому корпусі (рис. 2.64)

 

 

Рис. 2.64. Будова запалу УДЗ:

1- корпус; 2-спусковий важіль; 3-ударник з жалом; 4-бойова пружина;

5-кільце з чекою; 6-планка; 7-заглушка; 8-капсуль-запалювач; 9-порохові запобіжники; 10-капсуль-запалювач; 11-движок; 12-пружина; 13-жало;

14-пружина; 15-гільза; 16-втулка; 17-інерційне тіло (вантаж);

21-капсуль-детонатор.

 

Будова УДЗ:

накольно-запобіжний механізм;

механізм дальнього зведення;

датчик цілі;

дистанційний пристрій (механізм самоліквідації);

детонуючий вузол.

Накольно-запобіжний механізм забезпечує безпеку в поводженні з гранатою, містить в собі спусковий важіль, ударник з жалом, бойову пружину, кільце з чекою, планку, заглушку, капсуля-запалювача. Ударник повертається на вісі й під дією пружини, яка працює на кручення.

Механізм дальнього зведення призначений для зведення запалу на віддалі від кидаючого через 1-1,8 секунд після кидка. Складається з порохових запобіжників, капсуля-запалювача, движка, пружин.

Датчик цілі забезпечує спрацювання запалу при ударі по перешкоді й складається з інерційного тіла (вантажу), гільзи, жала, пружини й втулки.

Механізм самоліквідації (дистанційний пристрій)забезпечує сповільнення підриву гранати після кидка впродовж на 3-4 секунди. Він складається з втулки з сповільнюючим складом і капсуля-детонатора.

Детонуючий вузол здійснює підрив гранати й складається з капсуля-детонатора і втулки.

Робота запалу УДЗ. У вихідному (початковому) положенні (рис. 2.64) ударник з жалом (3) і заглушка з капсюлем-запалювачем (7) утримуються спусковим важелем. Спусковий важіль з'єднаний з корпусом запала запобіжною чекою. Движок (11) з капсюлем-запалювачем (10) зміщений відносно жала (13) і втримується стопорами порохових запобіжників (9), його пружина (12) перебуває в стислому стані. Втулка (16) під впливом пружини (14) підтискає вантаж (17).

При підготовці гранати до кидка спусковий важіль щільно притискають пальцями до корпуса гранати, пальцями вільної руки випрямляють кінці запобіжної чеки, потім висмикують її за кільце, при цьому положення частин запала не міняється. У момент кидка гранати спусковий важіль відокремлюється й звільняє ударник з жалом (3) і планку (6). Заглушка (7) з капсюлем-запалювачем виходить із гнізда корпуса запала. Ударник під дією бойової пружини (4) наколює жалом капсюль-запалювач (8). Промінь вогню запалює порохові запресовки запобіжників (9) і піротехнічний склад сповільнювача самоліквідатора (18). Через 1-1,8 сек. вигорають порохові склади запобіжників й їхні стопори під впливом пружин виходять із зачеплення із движком (11). Движок під впливом пружини (12) стає в бойове положення.

Механізм дальнього взведення виключає підрив гранати при випадковому її падінні з руки.

При зустрічі з перешкодою (поверхнею) вантаж (17), зміщається по напрямку складової інерційної сили, діє на втулку (16). Втулка, переборюючи опір пружини (14), зміщає жало, що наколює капсюль-запалювач (10). Промінь вогню передається капсулю-детонатору (20), що викликає підрив розривного заряду.

У випадку відмови запала в інерційній дії через 3,3-4,3 сек. вигорає склад сповільнювача, запалюється капсуль-детонатор (19) самоліквідатора, викликаючи підрив детонаційного вузла.