Методика вивчення матеріальної частини боєприпасів та ручних гранат

Основною метою занять по вивченню боєприпасів являються глибокі знання тих, хто навчається видів боєприпасів, кількості боєкомплекту для закріпленого за ними озброєння, будови та принципів дії ракет, гранат, артилерійських та мінометних пострілів і патронів, їхнє розташування в бронетранспортерах, правила завантаження на транспорт, правила поводження з ними під час стрільби, заходи безпеки, правила зберігання і збереження.

Навчання повинно проводитись на розрізних і учбових боєприпасах у наступному порядку:

- види боєприпасів для стрілецької зброї і озброєння бойових машин;

- загальна будова і бойова характеристика пістолетних, автоматних та гвинтівочних патронів, ручних осколкових та кумулятивних гранат і пострілів до динамо-реактивних систем, артилерійських, мінометних пострілів, піротехнічних засобів;

- будова і дія зривників;

- маркування, фарбування й індексація боєприпасів;

- заходи безпеки при поводженні з боєприпасами.

Пояснення видів боєприпасів керівник починає з визначення кожного виду, після чого переходить до розповіді їх призначення і бойових характеристик. Розповідь керівник супроводжує показом на навчальних зразках, плакатах і малюнках.

При вивченні патронів до стрілецької зброї керівник дає їх призначення і характеристику, принцип дії кулі по цілі. Після цього він переходить до вивчення будови патрона, використовуючи для цього учбові патрони, плакати і схеми.

Переходячи до вивчення пострілів (гранат), керівник розповідає і показує елементи пострілу (гранати), дає призначення пострілів і гранат. Після цього він переходить до вивчення снарядів (гранат) у такій послідовності: призначення снаряда (гранати), будова снаряда (гранати), дія снаряда (гранати) при зіткненні з перешкодою. При вивченні протитанкової й осколкової гранат розказує сутність кумулятивної й осколкової дії. Принцип дії по цілі протитанкової і осколкової гранат керівник пояснює на схемах, плакатах і малюнках на дошці, а їх будову - на розрізних зразках.

Приступаючи до вивчення зривників, керівник пояснює їхнє призначення і класифікацію за принципом дії, розташуванню і ступеню запобігання. У ході пояснення показує, що основою будови зривників є так званий вогневий ланцюг, що забезпечує перетворення простих імпульсів (запалення, пьезоефект) у початковий імпульс детонації. Після чого переходить до вивчення будови і дії механізмів підривників, використовуючи для показу макети, навчальні розбірні зливники, плакати.

При проведенні занять по вивченню матеріальної частини ручних гранат особлива увага приділяється засвоєнню правил безпеки при поводженні з ними. На заняттях необхідно мати навчальні і розрізні гранати, навчальні запали, плакати, стенди. Спочатку керівник називає і показує на плакаті (схемі), а потім на учбово-розрізній гранаті основні частини гранати, після чого наказує тим, кого навчають, показати їх.

При вивченні корпуса ручної осколкової гранати він пояснює, що при вибуху розривного заряду корпус розривається на велику кількість осколків, що уражають живу силу противника (тактико-технічні характеристики гранат показані в Табл.1.)

 

Табл. 1

Тактико – технічні характеристики гранат

Тип гранати	Ф-1	РГО	РГД-5	РГН
Маса спорядженої гранати, г
Середня дальність кидка гранати, м	35-45	20-40	40-50	25-45
Час горіння сповільнювача запала, с	3,2-4,2	3,3-4,3	3,3-4,3	3,3-4,3
Маса вибухової речовини, г
Час дальнього зведення запала, с		1-1,18		1-1,18

 

Метати наступальні гранати необхідно на дальність, рівну розльоту вбивчих осколків, плюс відстань, що пройде атакуючий від моменту кидка до моменту вибуху.

За час польоту гранати (3 - 4 с) атакуючий рухаючись бігом чи прискореним кроком (зі швидкістю 2 - 4 м/с), може пройти відстань 10 - 15 м. Таким чином, гранату з положення на ходу необхідно метати на відстань 35 - 40 м. Цим керівник обґрунтував необхідну дальність кидка наступальною гранатою. Ручна осколкова граната Ф-1 метається з окопу чи укриття. Закріпивши матеріал опитуванням, керівник переходить до відпрацьовування наступного навчального питання.

Вивчаючи будову і дію запала УЗРГМ, керівник показує на навчальному запалі і плакаті частини запала і пояснює їх будову. При цьому він звертає увагу на те, що пороховий сповільнювач, загораючись від променя вогню капсуля-запалювача, горить протягом 3,2 - 4,2 с, після чого вибухає капсуль-детонатор і розривний заряд; за цей час граната пролетить визначену відстань - дистанцію, тому граната називається дистанційною.

При вивченні роботи частин запалу УЗРГМ керівник звертає увагу тих, кого навчають, на те, що запал знаходиться в бойовому положенні: бойова пружина стиснута, ударник утримується в зведеному положенні за допомогою спускового важеля і запобіжної чеки. Тому запобіжну чеку дозволяється висмикувати тільки перед метанням гранати, при цьому необхідно міцно притискати пальцями спусковий важіль до корпуса гранати (показати на учбово-розрізній гранаті утримання спускового важеля). При кидку гранати спусковий важіль під дією бойової пружини обертається і звільняє ударник, який енергійно просувається вперед і наколює капсюль-запалювач. Керівник на макеті запала повільно відпускає спусковий важіль, показує його обертання і просування ударника убік капсуля-запалювача. Крім того, роботу частин запалу керівник показує на плакаті.

Вивчаючи будову ручної протитанкової кумулятивної гранати РКГ-3ЕМ, керівник (якщо заняття проходить окремо від заняття по вивченню ручних осколкових гранат) спочатку перевіряє знання тих, кого навчають, будови осколкових гранат, після чого пояснює призначення і бойові властивості ручної протитанкової гранати і приступає до вивчення будови гранати, відзначаючи, що є загального в будові осколкових і протитанкових гранат (корпус, розривний заряд, запал), а потім зупиняється на відмінностях (будова рукоятки, наприклад) і особливостях будови протитанкових гранат.

Переходячи до вивчення маркування, фарбування й індексації боєприпасів, керівник на основі раніше отриманих знань про боєприпаси пояснює, що постріли призначені для рішення різноманітних вогневих задач, а тому повинні мати відмітні ознаки. Цими відмітними ознаками є маркування, фарбування, індексація боєприпасів. Після чого дає визначення маркуванню, показує його на снаряді, гільзі, укупорці. Фарбування снарядів поділяється на запобіжне і розпізнавальне фарбування (офарблюється головна частина). Індексація - умовне скорочене позначення зразків озброєння. Забороняється ламати і псувати арматуру і шухляди. Металеві коробки з патронами, запалами і гранатами повинні розкриватися тільки спеціальним ножем, що додається до кожної шухляди (коробки). Говорячи про огляд боєприпасів перед стрільбою, керівник указує, що необхідно звертати увагу на те, щоб зривачі були цілком угвинчені, а також, щоб на них не було механічних ушкоджень.

Гільзи не повинні мати тріщин, пом´ятостей і забоїн, що перешкоджають заряджанню.

 

 

Розділ 3. Методика вивчення основ і правил стрільби із стрілецької зброї та озброєння БТР

Загальні положення

Міцні знання основ і правил стрільби зі стрілецької зброї і озброєння БТР є основою для підготовки стрільця, здатного самостійно вирішувати різні вогневі задачі в сучасному бою. Основи і правила стрільби доцільно вивчати в такій послідовності.

- відомості з внутрішньої балістики;

- відомості із зовнішньої балістики;

- розсіювання куль (гранат) і дійсність стрільби;

- правила стрільби зі стрілецької зброї і озброєння БТР.

Заняття по вивченню основ і правил стрільби проводяться в класі, на вогневому містечку і на військовому стрільбищі (директрисі БТР)

У класі ті, хто навчаються вивчають основні теоретичні положення з основ і правил стрільби. При вивченні основ і правил стрільби необхідно звертати увагу на практичне.значення вивчаємих питань. В умінні встановити зв'язок основ стрільби, з практикою ведення вогню й експлуатацією зброї, в умінні показати значення і необхідність знання основ стрільби для успішного оволодіння прийомами і правилами стрільби і виявляється методична майстерність того, хто проводить заняття. При вивченні основ стрільби розглядаються багато питань і понять, які не можна не тільки сприймати на дотик, але і бачити. Такі, наприклад, поняття „явище пострілу”, „початкова швидкість”, „елементи траєкторії”, „сніп траєкторій” і ін. Тому особливе значення при викладанні навчального матеріалу по основах стрільби мають наочність навчання, забезпечення занять різними навчальними приладами, макетами, діафільмами, плакатами, схемами і малюнками, виконаними на класній дошці.

На вогневому містечку (на стрільбищі, директрисі) основна увага приділяється рішенню вогневих задач по застосуванню правил стрільби. Заняття можуть проводитися на макеті місцевості на мініатюр - полігоні, на місцевості з використанням навчальних прицілів і приладів, а також зі стрільбою бойовими (малокаліберними) патронами,

Важливим елементом у підготовці керівника є завчасна підготовка умов рішення повчальних і цікавих вогневих задач, що відповідають реальним умовам сучасного бою. Наприклад, задачу про глибину простору, що уражається, краще сформулювати приблизно так. «По групі озброєних злочинців, яка на вимогу здатись веде прицільну стрільбу і намагається прорватись через групу оточення, відкритий вогонь з ручних кулеметів з відстані 800 м із прицілом 8. На якому протязі ділянки місцевості можна вести вогонь по цілі не змінюючи установки прицілу?» При рішенні задач на визначення імовірності влучення не просто повідомляти, що середня траєкторія проходить там-то, а визначати її положення. Такі умови задач допомагають тим, кого навчають, глибше усвідомити значення настильності траєкторії, врахуванню поправок на боковий вітер, точності визначення відстаней до цілі і т.д. Бажано задачу ілюструвати фоліо-грамами, плакатами, кресленням чи малюнком на класній дошці. В усіх випадках необхідно прагнути з'ясування фізичного змісту і практичного значення матеріалу, що вивчається.