Методика навчання розвідці цілей, цілевказівці, визначенню дальності, виду і швидкості руху цілі, призначенню вихідних установок для першого пострілу (черги)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методика навчання розвідці цілей, цілевказівці, визначенню дальності, виду і швидкості руху цілі, призначенню вихідних установок для першого пострілу (черги)



Навчання розвідці цілей необхідно починати з вибору місця для спостереження, його обладнання, після чого вивчається порядок огляду місцевості, пошук цілей, цілевказівка, визначення відстані, призначення вихідних установок для поразки виявлених цілей.

При навчанні вибору місця для спостереження керівник пояснює, що воно повинне забезпечувати можливість прихованого висування до нього і повинно бути забезпечено надійний огляд усієї місцевості в заданому секторі спостереження, причому спостерігач повинен залишатися невидимим для противника. У ході бою (спецоперації) крім командирів і спостерігачів розвідку цілей спостереженням веде весь особовий склад підрозділів.

Заняття по навчанню вибору місця для спостереження можуть бути організовані таким чином. Керівник висилає у бік противника одного, найбільш підготовленого військовослужбовця - спостерігача з автоматом і холостими патронами. Йому ставиться задача спостерігати за висуванням тих, кого навчають, на певному рубежі і, як тільки буде виявлено їхнє пересування, робити постріл холостим патроном.

Після того як ті, кого навчають, придбають початкові навички у виборі місця для спостереження і його обладнанні, керівник навчає їх правилам огляду місцевості в заданому секторі спостереження, указує їм сектор спостереження, вимагає розбити його на зони, оглянути місцевість у заданому секторі (Рис.13 ).

При навчанні розвідці цілей і цілевказівці спочатку доцільно розповісти, які можуть бути демаскуючі ознаки, і пояснити, які з них є характерними для тієї чи іншої цілі. Бажано при цьому практично на дійсних відстанях показати демаскуючі ознаки деяких цілей, наприклад блиск стекол оптичного прицілу снайперської гвинтівки, автоматичну стрільбу з кулемета і т.д.

На перших заняттях цілі повинні демаскувати себе звуковими ознаками в сполученні з зоровими, щоб тим, кого навчають, було простіше їх відшукувати. На подальших заняттях ступінь маскування цілей варто ускладнити, тобто демаскувати їх тільки зоровими (менш помітними) ознаками. Цілі спочатку необхідно позначати на невеликих відстанях, які потім варто збільшувати.

Коли ті, кого навчають, навчаться оглядати місцевість, керівник коротко пояснює, яким чином можна вказати місце розташування цілі (способи цілевказівки) від орієнтирів (місцевих предметів); від напрямку руху; стрільбою патронами з трасуючими кулями; сигнальними ракетами; наведенням зброї (приладу) у ціль.

 

Ближня зона
Середня зона
Дальня зона

 

Рис. 13Сектор спостереження за полем бою

 

Цілевказівка дається у визначеній послідовності, повинна бути короткою, чіткою, точною і зрозумілою, що забезпечує швидке відшукання зазначеної цілі. При цілевказівці про замічену ціль спочатку вказується, у напрямку якого орієнтира (місцевого предмета) чи в яку сторону варто спостерігати; потім, якщо необхідно, уточнюється положення цілі на місцевості; потім повідомляється назва цілі і відстань до неї.

Уточнення положення цілі на місцевості проводиться по боковому напрямку (вправо, уліво) як правило в поділках кутоміра (тисячних), а по дальності (далі, ближче) - у метрах,

Наприклад: Прийом цілевказівки від орієнтира: “Група дерев, уліво 30, далі 200 автомобіль” (мал. 14).

Щоб відпрацювати питання, пов'язані з цілевказівкою щодо орієнтирів (місцевих предметів), спочатку треба навчити виміру горизонтальних кутів у тисячних за допомогою пальців руки і підручних предметів (патрона, сірникової коробки, лінійки, олівця тощо).

 

 
 

 
 

 

 


Рис. 14 Прийом цілевказівки від орієнтира

 

При вимірі кутів необхідно звернути увага на те, щоб ті, кого навчають, руку з підручним предметом, за допомогою якого виміряється кут, утримували приблизно в 50 см від ока, кожен міліметр товщини (ширини) підручного предмета буде закривати на місцевості кут, рівний двом тисячним (0-02), це прискорить розрахунки в польових умовах.

0-50; 0-40 0-30; 0-16; 1-00; 0-75; 0-30.  
0-50; 0-40 0-30; 0-16; 1-00; 0-75; 0-30.  
Необхідно кожному запам'ятати, що кутова величина предмета, віддаленого від ока спостерігача на вільно витягнуту руку вперед (точніше на 50 см), буде: великого пальця (товщина 25 мм)…….

вказівного пальця (20мм)………………..

мізинця (15 мм) ………………………… —

олівця (круглого)………………………. —

сірникової коробки: по довжині…………

по ширині…………..

по висоті…………..

Переконавшись, що ті, кого навчають, правильно вимірюють кутові величини за допомогою підручних засобів, необхідно запропонувати їм вирішити кілька прикладів. Спочатку цілі вказуються в безпосередній близькості від орієнтира (місцевого предмета); потім указуються цілі, зміщені від орієнтира (місцевого предмета) не тільки убік, але і по дальності; нарешті, цілі вказуються шляхом поступового наведення по місцевих предметах погляду спостерігача на ціль. Важливо щораз крім указівки цілі вимагати від тих, кого навчають, доповіді, на якім видаленні вона знаходиться.

Навчання визначенню відстані варто починати з навчання виміру відстаней безпосереднім проміром місцевості парами кроків. Для цього на рівній місцевості позначається прапорцями 200 метровий відрізок, ті, кого навчають, проходять його 2 - 3 рази звичайним кроком, рахуючи щораз під ліву ногу, скільки виходить пар кроків. Допустимо, що при триразовому вимірі цього відрізка отримані результати: 126, 124 і 125 пар кроків.

Середнє арифметичне цих чисел буде дорівнює (126+124+ +125) : 3=125 кроків. Отже, довжина однієї пари кроків дорівнює 200:125=1,6 м. Для навчання призначається вихідний пункт, навколо якого на різній відстані розташовані місцеві предмети. Відстань до цих предметів завчасно виміряється з максимальною точністю. Ті, кого навчають, виходять на вихідний пункт, кожному вказується предмет, до якого необхідно вимірити відстань кроками, роблячи промір у кожну сторону (туди і назад).

Після повернення тих, кого навчають, на вихідний пункт необхідно заслухати результати виміру, указати новий предмет для чергового визначення дальності.

Переконавши, що усі засвоїли дану техніку визначення, необхідно перейти до навчання визначенню відстаней окоміром.

При навчанні визначенню відстаней окоміром по відрізках місцевості, що запам‘ятались у зоровій пам'яті, рекомендується заздалегідь на обраній ділянці місцевості за допомогою мірного шнура, рулетки і т.п. відміряти 100-метровий відрізок, наприкінці якого установлюється вказівка розміром 20х30 см з написом 100 м. В інших напрямках виміряються відрізки різної довжини в межах 70 - 130 м, і наприкінці кожного з них, якщо немає природного місцевого предмета, установлюється штучний. Керівник заняття прибувши з тими, кого навчають, на підготовлене місце, показує їм указку і повідомляє, що вона знаходиться на відстані 100 м. Потім керівник наказує ретельно вивчити цей 100-метровий відрізок і запам'ятати його величину. Указавши після цього на який-небудь предмет, наприклад кущ, дерево тощо, керівник вимагає порівняти відстань до нього з контрольним 100-метровим відрізком і доповісти свої результати вимірів.

У наступному керівник наказує тим, якого навчають, відкласти на око в обраному напрямку 100-метровий відрізок і помітити його за допомогою якого-небудь предмета. Потім наказує їм виміряти цей відрізок кроками.

Після того як керівник переконається, що всі ті, кого навчають, навчилися відкладати 100-метровий відрізок, не допускаючи помилки, що перевищувала б 15% істинної відстані (тобто помилки, за якої виставляється оцінка «добре»), він переходить до навчання визначенню відстаней у 200, 300 м і т. д., повідомляючи після відповідей тих, кого навчають, істинну дальність до цілей. При цьому треба враховувати деякі обставини, що впливають на точність окомірного виміру. Так, більш великі чи предмети видимі різкіше й чіткіше (білий, жовтий і червоний кольори, а також яскраво освітлені) здаються ближче дрібних і темних (чорний, коричневий і синій кольори, а також слабко освітлені) предметів, що знаходяться на тій же відстані. В умовах поганої видимості (туман, дощ, смерки, похмурий день, велика запиленість чи задимленість повітря) предмети, що спостерігаються, здаються далі, ніж у ясні сонячні дні.

Усі предмети здаються розташованими ближче, чим у дійсності, якщо між спостерігачем і предметом знаходиться сніжне поле, яр, чи лощина, водяна перешкода.

При спостереженні лежачи, а також якщо спостереження ведеться знизу нагору, предмети здаються ближче, а при погляді зверху униз -далі.

Дальності можна визначити по чутності звуків, по середніх розмірах деяких цілей і місцевих предметів, по ступеня видимості (додаток 4).

При навчанні визначенню відстані за кутовими величинами цілей (місцевих предметів) керівник пояснює, що для цього необхідно знати їхні розміри, і вимагає від тих, кого навчають, запам'ятати розміри цілей (мішеней). Після цього необхідно навчати визначенню відстаней за допомогою формули тисячної, для чого показати ціль, наприклад кулеметний розрахунок, і зажадати, щоб ті, кого навчають, вимірили кутову величину ширини цілі за допомогою підручних предметів шкали чи бокових поправок оптичного прицілу і визначили по формулі тисячної відстані до цілі. Наприклад, ціль видна під кутом 5 тисячних (0-05). Дальність до цілі дорівнює 200 м. Надалі керівник навчає визначенню відстані до цілі за допомогою прицільних пристосувань зброї. Для початку він коротко пояснює, що прицільні пристосування (мушка і проріз прицілу чи цілика) використовуються як підручні предмети для виміру кутової величини цілі. Визначення відстаней за допомогою прицільних пристосувань проводиться шляхом порівняння розмірів цілі по ширині (висоті) з величиною накриваючої мушки і прорізу прицілу (рис.15).

Д = 300м Д = 600м

 

 

Рис.15. Визначення відстаней за допомогою прицільних пристосувань автомата АК74

Д = 200м Д = 600м

 

Д = 100м Д = 500м

 

Для визначення величини накриваючої мушки (прорізу прицілу) можна скористатися формулою:

Де: Н – величина накриваючої мушки (прорізі прицілу), мм;

Д – відстань (дальність) до цілі, м:

Р - розмір мушки (прорізі прицілу), мм;

S – відстань від ока до вершини мушки (прорізу прицілу), мм.

Величина накриваючої мушки автомата АК-74 на відстані 100 м буде дорівнювати 250мм:

На інші дальності величина накриваючої мушки буде більше отриманої в стільки разів, у скількох разів дальність до цілі більше 100 м. Наприклад, на 400 м величина накриваючої мушки буде складати 1 м чи, наприклад, 2 грудні фігури. Подібним чином розраховуються величини накриваючої мушки і прорізу прицілу інших видів зброї.

Ті, кого навчають, які мають зброю з оптичними прицілами, на сітках яких нанесена далекомірна шкала, повинні одержати практику у визначенні відстаней за допомогою цієї шкали.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.124.56 (0.019 с.)