Методика вивчення основних положень зовнішньої балістики

Знання основних положень із зовнішньої балістики сприяє свідомому засвоєн­ню властивостей траєкторії та її елементів, правил визначення вихідних даних (вибору установки прицілу, цілика, прицільної марки, точки прицілювання) і правил стрільби в цілому.

Перед вивченням питань зовнішньої балістики доцільно ознайомити тих, кого навчають, з формулою тисячної.

 

 

Рис. 3. Тисячна

За одиницю вимірювання кутів (міру кутів) в стрілецькій практиці приймають центральний кут, довжина дуги якого дорівнює 1/6000 частині довжини кола. Цю кутову одиницю називають поділкою кутоміра. Вивчення формули тисячної варто починати з пояснення практичного значення її, як одиниці виміру кутів у стрілецькій практиці. На прикладі додавання чи віднімання кутів, виражених у градусах, хвилинах і секундах, показати незручність користування цими одиницями у стрілецькій справі. Тому в практиці для виміру кутових величин застосовуються поділки кутоміра чи тисячна. Сутність поділки кутоміра необхідно показати на кресленні (рис.3), дошці і, установивши співвідношення:

чи приблизно або

зробити висновок про основну залежність між відстанню і кутовою величиною:

дальність у 1000 разів більше поділки кутоміра і, навпаки, поділка кутоміра в 1000 разів менше відстані.

На декількох прикладах варто закріпити цю залежність, наприклад:

- на відстані 1000 м поділка кутоміра відповідає 1 м;

- розподіл кутоміра 0,6 відповідає дальності 600 м і т. д.

Установивши цю залежність, можна пояснити основні формули тисячної, при цьому пояснення може бути таким.

Припустимо, що на дальності Д від нас мається якийсь вертикальний предмет - дерево, танк і т.п. з висотою В. Потрібно визначити кутову величину предмета в поділках кутоміра. Для рішення цієї задачі відкладемо усередині цього кута одну поділку (мал. 4). Тоді видно, що кут, який треба знайти буде містити стільки поділок кутоміра, скільки разів маленький кут укладеться у ве­ликому чи скільки разів відрізок, що дорівнює укладеться в розмірі предмета. Таким чином, можна записати, що:

Звідси видно, що кутова величина предмета:

У=

Найпростішим перетворенням з цієї формули можна одержати співвідношення для визначення висоти і дальності:

Чи в загальному виді:

Демонструючи прилади і приціли (бінокль, оптичні приціли БТР, гранатомета, снайперської гвинтівки, цілики відкритого прицілу та ін.), пояснити, що сітки в цих приладах і прицілах мають шкали в поділках кутоміра. Знаючи значення шкал, за їхньою допомогою можна вирішувати задачі на визначення відстаней, розмірів цілей (предметів на місцевості) виміру кутів і ін. З цією же метою можна використовувати і підручні засоби: олівець, патрон, ширину мушки тощо.

Значна частина часу при вивченні даного питання повинна бути відведена на вправи в рішенні задач. Однак не слід зводити всі задачі до виміру тільки відстаней, необхідно підготувати задачі на вимір кутових величин (відхилення розривів снарядів, куль від цілі та ін.) і фронтальних величин (довжина окопу, відстань між телеграфними стовпами і т.д.). При рішенні задач вимагати від тих, хто навчається, усних рішень, тому що в бойовій обстановці в них не буде можливості вести які-небудь записи. У подальшому на польових заняттях при проведенні стрілецьких тренувань і стрільб необхідно закріпити вивчений матеріал рішенням практичних задач на застосування формул тисячної.

Вивчення властивостей траєкторії і закономірностей польоту кулі складає основну задачу зовнішньої балістики. Зовнішня балістика дає відправні дані для складання таблиць стрільби, розрахунку шкал прицілів зброї і розробки правил стрільби. Висновки з зовнішньої балістики широко використовуються в бою при визначенні вихідних установок для стрільби, напрямку і швидкості вітру, температури повітря й інших умов стрільби, а також при організації вогню командирами підрозділів у бою.

Показавши тим, кого навчають, значення висновків зовнішньої балістики, варто переходити до викладу утворення траєкторії і її елементів.

Пояснення можна починати з указівки, що на кулю, що летить у повітрі, одночасно діють дві сили - сила ваги і сила опору повітря. Ці дві сили викликають зниження кулі під лінією кидання, тобто наближення кулі до землі.

Якщо уявити політ кулі, то він буде характеризуватися кривою лінією, що називається траєкторією.

Потім на макетах траєкторій, виготовлених із дроту, на плакатах і використовуючи класну дошку варто пояснити прийняті позначення і дати визначення основних елементів траєкторії.

Позначення потрібно давати послідовно, привчаючи запам'ятовувати їх у визначеній системі. Наприклад, можна спочатку дати визначення всіх точок, потім усіх ліній, кутів біля точки вильоту, і точки падіння. Усі ці елементи доцільно зображувати на дошці кольоровою крейдою, показати на зброї чи макеті і вказати їхнє значення по таблиці стрільби При цьому обов'язково пояснити, яке значення має той чи інший елемент траєкторії для стрілецької практики. Наприклад, пояснюючи кут прицілювання, варто підкреслити, що цей кут визначає прицільну дальність стрільби, і що, установлюючи той чи інший приціл, тим самим будують кут прицілювання, що забезпечує необхідну дальність польоту кулі. Зміна кута прицілювання в залежності від дальності стрільби можна показати безпосередньо на зброї, встановленій у прицільні станки і наведеному в ціль з різними установками прицілу Пояснюючи кут зустрічі, указати його вплив на пробивну дію кулі (гранати).

У бою часто прийдеться вести вогонь на різні дальності, не маючи часу на перестановку прицілу Треба навчитися визначати, у яких випадках можливо уражати цілі, не змінюючи приціл Для рішення цих питань переходити до вивчення прямого пострілу, мертвого простору і простору, що уражається.

Поняття про прямий постріл з найбільшою наочністю можна дати, використовуючи прилад «Прямий постріл і простір, що уражається,» Установивши на приладі траєкторію відповідно до висоти мішені, керівник показує, що на всій дальності стрільби ціль буде уражатися, тому що траєкторія ніде не підніметься вище цілі У такий спосіб ті, кого навчають, переконуються, що в деяких випадках помилки у визначенні дальності майже не впливають на можливість поразки цілі Якщо ціль на всій дальності стрільби може бути уражена при даній установці прицілу, то говорять, що ціль знаходиться на дальності прямого пострілу Щоб визначити цю дальність, для кожного зразка зброї необхідно зробити порівняння висоти цілі з висотою траєкторії при відповідній установці прицілу. Очевидно, якщо висота траєкторії не більше висоти цілі, то прямий постріл у наявності. При такому поясненні ті, кого навчають, самі можуть зробити висновок про те, що дальність прямого пострілу буде залежати від двох факторів - висоти цілі і висоти траєкторії, тобто її настильності. Використовуючи таблиці стрільби з посібників (порадників) для відповідного зразка зброї і розміри цілей, узяті з Курсу стрільб, керівник дає тим, кого навчають, практику в рішенні задач на визначення дальності прямого пострілу.

Таким же шляхом можна розглянути випадок, коли відстань до цілі більше дальності прямого пострілу, і ознайомити тих, кого навчають, з поняттям «простір, що вражається,», а потім і «мертвий простір».

 

 

3.4. Методика вивчення розсіювання куль (гранат, снарядів) і дійсності стрільби зі стрілецької зброї й озброєння БТР

Знання закономірностей розсіювання куль при стрільбі є основою для свідомого засвоєння таких питань, як порядок підготовки зброї і боєприпасів до стрільби, перевірка бою зброї і приведення й до нормального бою, правила коректування вогню. При навчанні важливо не тільки прагнути, щоб ті, кого навчають, знали причини і характеристики розсіювання куль, але і виробити в них тверде переконання, що при стрільбі можна зменшувати розсіювання, а в деяких випадках, навпаки, штучно збільшувати його.

Вивчаючи розсіювання, доцільно погоджувати теоретичні положення з практичними стрільбами, тому заняття по даному питанню доцільно проводити не в класі, а на стрільбищі чи в тирі зі стрільбою.

Першим питанням заняття може бути вивчення причин, що викликають розсіювання, і заходів, що його зменшують Один із кращих стрільців за вказівкою керівника заняття робить декілька одиночних пострілів на дальність 100 -200 м по чистій мішені з найбільш зручного положення з застосуванням упора, ретельно і одноманітно прицілюючись з задачею домагатися найбільш кучної стрільби Після цього, розташувавши солдатів біля мішені і демонструючи її, керівник пояснює, що навіть при самому ретельному прицілюванні, при найкращій зброї і боєприпасах кулі не попадають в одну точку, а відхиляються, розкидаються на різні величини одна від одної. Для того щоб бути впевненим у результаті своєї стрільби, військовослужбовці повинні знати закономірності, яким підкоряються ці відхилення, уміти передбачати, яка частина куль попадає в ціль і що потрібно зробити, щоб зменшити ці відхилення Тільки знаючи це, ми зуміємо визначити необхідну кількість патронів (гранат, пострілів) для поразки цілі, зможемо порівнювати різні способи стрільби. Щоб навчитися цьому, приступити до вивчення розсіювання куль. Потім керівник, показуючи безпосередньо на мішені, дає поняття про середню точку влучення (СТВ), вісі розсіювання і роз'яснює причини розсіювання. Ці причини можна розділити на дві групи: ті, що залежать від стріляючого, і не залежні від стріляючого, а залежні від зброї і боєприпасів. Далі необхідно вказати, що всі причини неможливо цілком усунути, але можна зменшити їхній вплив на кучність і влучність стрільби. Це досягається правильним вибором установки прицілу, цілика і точки прицілювання з урахуванням поправок на відхилення умов стрільби від нормальних і т.п. При вивченні розсіювання варто широко використовувати таблиці стрільби для ознайомлення з величинами серединних відхилень, з характером їхньої зміни в залежності від дальності стрільби, а також для порівняння розсіювання різних зразків зброї між собою. У першому випадку керівник пропонує тим, кого навчають, знайти величини Не, Вб, Вд для послідовно збільшуваних відстаней, а в іншому випадку наказує знайти характеристики розсіювання різних зразків зброї на ту саму дальність, а потім робить висновок про залежність розсіювання від дальності стрільби і зразка зброї.

Приблизно в такому ж порядку вивчаються питання імовірності влучення і поразки цілей, при цьому варто широко використовувати плакати, схеми, малюнки.