Військовий інститут внутрішніх військ мвс україни

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

 

 

С.Т. Полторак к.в.н. О.В. Лавніченко Ю.М. Черніченко

В.В. Задирака А.О. Пожидаєв

 

МЕТОДИКА

ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ

ХАРКІВ 2003

 

 

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

 

 

С.Т. Полторак к.в.н. О.В. Лавніченко Ю.М. Черніченко

В.В. Задирака А.О. Пожидаєв

 

МЕТОДИКА

ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ

Навчально-методичний посібник

ХАРКІВ 2003

 

В посібнику викладені методичні вказівки з організації, підготовки, всебічному забезпеченню та порядку проведення усіх видів занять з вогневої підготовки частин та підрозділів внутрішніх військ МВС України у відповідності з вимогами програм підготовки та з врахуванням передового досвіду навчально-виховного процесу, бойової підготовки військ та навчальних закладів.

Посібник може бути використаний викладацьким складом навчальних підрозділів та Військового інституту, командирами лінійних підрозділів при підготовці та проведення занять з вогневої підготовки, як довідник для курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України.

Рекомендації, які викладені в посібнику, необхідно застосовувати творчо, в залежності від конкретних умов, особливо від рівня підготовки особового складу та наявності і стану навчально-матеріальної бази. Необхідно вести постійний пошук ефективних методичних прийомів.

Автори – С.Т. Полторак полковник, кандидат педагогічних наук, Лавніченко О.В. полковник, кандидат військових наук, Черніченко Ю.М. полковник, Задирака В.В. полковник, Пожидаєв А.О. підполковник.

 

Рецензенти: Кіхтенко О.Т. генерал-лейтенант, перший заступник начальника Головного управління - командуючого ВВ МВС України - начальник штабу

Пилипів Б.І. генерал-майор, перший заступник начальника Головного управління - командуючого ВВ МВС України

 

ЗМІСТ

ВСТУП.. 6

Розділ 1. Загальні положення.. 6

1.1. Предмет, зміст та завдання вогневої підготовки.. 6

1. 2. Сутність процесу навчання і порядок формування навичок.. 7

1.3. Форми методи і принципи навчання.. 9

1.3.1. Форми навчання.. 9

1.3.2. Методи навчання.. 10

1.3.3. Принципи навчання.. 12

1.3.4 правові підстави та порядок застосування зброї. 14

1.3.4.1. Правові підстави та порядок застосування зброї. Обов'язки військовослужбовця МВС України після застосування зброї. Відповідальність за незаконне застосування зброї, а також за невикористання права на його застосування.. 14

1.3.4.2 Поняття необхідної оборони та крайньої необхідності. 18

1.3.4.3. Обставини, при яких працівник міліції має право використовувати та застосовувати зброю. Порядок п використання.. 22

1.3.4.4.Гарантії особистої безпеки озброєного військовослужбовця.. 24

1.4. Організація занять з вогневої підготовки.. 25

1.5. Підготовка до проведення занять.. 26

1.5.1. Підготовка керівників занять.. 26

1.5.2. Підготовка тих, хто навчається.. 29

1.6. Матеріальне забезпечення занять.. 30

Розділ 2. Вивчення матеріальної частини зброї та боєприпасів.. 33

2.1. Організація і методика проведення занять.. 33

2.2. Методика вивчення призначення і бойових властивостей зброї. 34

2.3. Методика навчання розбиранню і складанню після розбирання зброї. 35

2.4. Методика вивчення будови частин і механізмів зброї. 35

2.5. Методика вивчення роботи частин і механізмів зброї. 37

2.6. Методика вивчення затримок, що виникають при стрільбі та способів їхнього усунення 39

2.7. Методика навчання чищенню і змащенню зброї. 42

2.8. Методика вивчення матеріальної частини оптичних приладів.. 42

2.9. Методика вивчення матеріальної частини боєприпасів та ручних гранат.. 44

Розділ 3. Методика вивчення основ і правил стрільби із стрілецької зброї та озброєння БТР 47

3.1. Загальні положення.. 47

3.2. Методика вивчення основних положень внутрішньої балістики.. 48

3.3. Методика вивчення основних положень зовнішньої балістики.. 51

3.4. Методика вивчення розсіювання куль (гранат, снарядів) і дійсності стрільби зі стрілецької зброї й озброєння БТР.. 54

3.5. Методика вивчення правил стрільби зі стрілецької зброї й озброєння БТР.. 55

3.5.1. Методика вивчення правил стрільби на класних заняттях.. 59

3.5.2. Методика вивчення правил стрільби на макеті місцевості. 60

3.5.3. Методика вивчення правил стрільби на стрілецьких тренуваннях.. 61

Розділ 4. Стрілецькі тренування.. 63

4.1. Основні вимоги до стрілецьких тренувань.. 63

4.2. Організація і матеріальне забезпечення стрілецьких тренувань.. 63

4.3. Методика проведення стрілецьких тренувань.. 66

4.4. Методика навчання прийомам стрільби при діях у пішому порядку.. 68

4.5. Методика навчання прийомам стрільби при діях на БТР, автомобілях.. 81

4.6. Методика навчання прийомам стрільби вночі. 85

4.7. Методика навчання рішенню задач по практичному застосуванню правил стрільби 87

4.8. Методика навчання розвідці цілей, цілевказівці, визначенню дальності, виду і швидкості руху цілі, призначенню вихідних установок для першого пострілу (черги) 94

4.9. Методика навчання метанню ручних гранат.. 101

4.10. Методика розробки підготовчих вправ по навчанню стрільбі. 103

Розділ 5. Перевірка бою та приведення до нормального бою стрілецької зброї. 109

5.1. Загальні положення по організації перевірки бою та приведенню стрілецької зброї до нормального бою. 109

5.2. Підбір пристрільщиків.. 111

5.3. Підготовка зброї та патронів.. 112

5.4. Вибір пристрілочних мішеней.. 113

5.5. Підготовка і проведення стрільби.. 115

5.6. Оцінка розсіювання пробоїн.. 116

5.7. Визначення середньої точки попадання.. 118

5.8. Несправності, які порушують нормальний бій зброї та способи їх усунення.. 119

5.9. Оформлення результатів приведення зброї до нормального бою.... 121

Розділ 6. Організація і методика проведення стрільб.. 122

6.1. Вимоги до організації та проведення стрільб в підрозділі внутрішніх військ МВС України 122

6.2. Підготовка та організація стрільб.. 124

6.3. Методика проведення стрільб.. 131

Розділ 7. Методика організації та проведення занять з управління вогнем... 136

7.1. Загальна організація, підготовка і проведення тренувань по управлінню вогнем 136

7.2. Підготовка тренувань по управлінню вогнем... 138

7.3. Організація і проведення занять по управлінню вогнем... 139

7.3.1. На макеті місцевості. 139

7.3.2. У ході проведення вогневих тренувань і виконання вправ навчальних стрільб.. 140

7.3.3. На місцевості. 142

7.4. Особливості організації і проведення занять по управлінню вогнем у наступі. 143

ДОДАТКИ.. 145

 

 

ВСТУП

 

Засвоєння постійно зростаючого обсягу знань, викликано розвитком сучасної військової техніки та озброєння, які поступають в частини та підрозділи внутрішніх військ МВС України зумовлює необхідність постійного вдосконаленні методики вогневої підготовки, вимагає від командирів підрозділів, викладачів творчого підходу до проведення кожного заняття, формування у тих, хто навчається морально-психологічної готовності до подолання труднощів у навчанні та під час викладання службово-бойових завдань.

Під час підготовки до проведення кожного виду занять командир підрозділу, викладач повинен керуватися вимогами статутів, наставлень, наказів Міністра внутрішніх справ, Командуючого внутрішніми військами МВС України та інших керівних документів.

У панування методикою вогневої підготовки та постійні її вдосконалення – одна з найголовніших задач в справі підвищення вогневої майстерності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України.

Розділ 1. Загальні положення

Форми методи і принципи навчання

Форми навчання

Знання, уміння і навички по вогневій підготовці ті, хто навчається, здобувають і удосконалюють на класних заняттях, стрілецьких тренуваннях, навчальних стрільбах і тактичних навчаннях з бойовою стрільбою, при проведенні робіт у час, відведений для догляду за озброєнням і бойовою технікою, у парково-господарські дні, на самопідготовці, стрілецьких змаганнях і на заняттях з інших предметів навчання.

На класних (групових) заняттях, як правило, вивчаються призначення, бойові властивості і будова зброї, боєприпасів, приладів прицілювання і спостереження; правила обслуговування і догляду за зброєю; основи і правила стрільби. У подальшому знання, уміння і навички з цих питань удосконалюються на стрілецьких тренуваннях, стрільбах та інших формах навчання.

На стрілецьких тренуваннях набуваються, удосконалюються і доводяться до автоматизму навички тих, хто навчається, у діях при зброї (у прийомах стрільби), у розвідці цілей спостереженням, визначенні відстаней до них і цілевказівці, у практичному застосуванні правил стрільби, у метанні ручних гранат і управлінні вогнем підрозділів, необхідні для успішного рішення різних вогневих задач у бою та при проведені спеціальних операцій по виконанню завдань, покладених на внутрішні війська. Систематичне і якісне проведення стрілецьких тренувань забезпечує досягнення високих результатів у вогневій підготовці підрозділів.

При виконанні вправ навчальних стрільб ті, кого навчають, отримують практику в діях при озброєнні (зі зброєю), у поводженні з боєприпасами й у самостійному рішенні різних вогневих задач штатними боєприпасами чи їх замінниками в умовах, наближених до бойової обстановки, при цьому одночасно перевіряється рівень їх вогневої виучки.

На бойових стрільбах і тактичних навчаннях з бойовою стрільбою удосконалюються навички командирів підрозділів в організації бою, у керуванні підрозділами і їхнім вогнем у бою. Особовий склад удосконалює навички в рішенні різних вогневих задач при діях у складі підрозділів в обстановці, максимально наближеної до виконання службово-бойових завдань; при цьому одночасно перевіряється злагодженість підрозділів, психологічно-бойові якості.

При проведенні робіт у час, відведений для догляду за озброєнням і бойовою технікою та у парково-господарські дні військовослужбовці поглиблюють знання з матеріальної частини зброї, приладів прицілювання і спостереження, удосконалюють навички в огляді і технічному обслуговуванні зброї, усуненні несправностей зброї і вивірці прицільних пристосувань.

У години самопідготовки закріплюються придбані знання з матеріальної частині зброї, основам і правилам стрільби і можуть удосконалюватись навички в діях при озброєнні (із зброєю) і в застосуванні правил стрільби.

При проведенні стрілецьких змагань удосконалюється вогневий вишкіл особового складу підрозділів.

На заняттях з інших предметів навчання, які проводяться з використанням озброєння і бойової техніки, особливо з тактичної і розвідувальної підготовки, водінню бойових машин, поряд з вивченням питань з даного предмету повинні удосконалюватися навички з вогневої підготовки. Так, на заняттях із цих предметів навчання повинні удосконалюватися навички в діях при озброєнні (зі зброєю), у розвідці цілей спостереженням, визначенні відстаней, цілевказівці, застосуванні правил стрільби і в управлінні вогнем підрозділів; на заняттях з фізичної підготовки - у метанні ручних гранат; зі стройової підготовки - у прийомах поводження зі зброєю; з інженерної підготовки - у виборі й обладнані вогневих позицій і в стрільбі з окопів, траншей і т.д.

Методи навчання

У вогневій підготовці звичайно застосовуються наступні методи навчання: розповідь, лекція, пояснення, показ, тренування (вправа), бесіда, самостійна робота і стрільба. Вибір методів навчання залежить від теми, мети та змісту заняття, ступеня підготовленості військовослужбовців, наявності навчально-матеріальної бази. На кожнім занятті можуть застосовуватися декілька методів. Так, наприклад, при навчанні прийомам стрільби (діям при озброєнні) можуть бути застосовані показ, пояснення і тренування.

Розповідь -це короткий оповідальний виклад навчального матеріалу. Він застосовується при вивченні правових підстав та порядку застосування зброї на бойовій службі, бойових властивостей зброї і деяких питань із матеріальної частини зброї й основ та правил стрільби.

Лекція -це розгорнутий науково-теоретичний виклад основних, найбільш складних питань досліджуваної теми. Головне призначення лекції - допомогти тим, хто навчається, у їхній подальшій роботі.

Пояснення -це виклад сутності досліджуваних явищ, процесів, дій. Пояснення застосовується при вивченні всіх розділів вогневої підготовки і, як правило, у сполученні з показом зброї, що вивчається (боєприпасів, приладів тощо) чи дії зі зброєю. При поясненні варто викладати матеріал ясно і чітко, строго формулюючи висновки і визначення.

Показ є найбільш доступним методом навчання. При цьому методі ті, кого навчають, наочно бачать, що повинні вивчити чи чому повинні навчитися. Показ зразкових дій зі зброєю може проводитися самим командиром або добре підготовленим помічником. Прийом (дія) спочатку показується в цілому в необхідному темпі, потім - в уповільненому темпі за елементами з коротким поясненням дій і характерних помилок, які можуть виникати при відпрацюванні даного прийому (дії). Важливо, щоб показуваний предмет (прийом, дія) був добре видимий тим, кого навчають.

Тренування (вправа) - метод навчання, при якому шляхом багаторазового, цілеспрямованого і свідомого повторення досліджуваних дій у тих, кого навчають, набуваються й удосконалюються необхідні уміння і навички.

Тренування (вправи) з вогневої підготовки можуть бути індивідуальні й групові (у складі обслуги, підрозділу). Індивідуальні тренування (вправи) застосовуються для набуття умінь і навичок, необхідних окремому солдату. Вони характеризуються тим, що окремі військовослужбовці під керівництвом командира, чи самостійно за його завданням, виконують ті самі дії (наприклад, тренуються в одноманітності прицілювання і здійсненні пострілу). Групові тренування (вправи) застосовуються для набуття тими, хто навчається, умінь і навичок у колективних діях і для злагодження обслуги і підрозділу. Вони характеризуються тим, що кожен військовослужбовець виконує дії у відповідності зі своєю спеціальністю чи тимчасово займаною ним на даному занятті посадою (наприклад, приведення озброєння БТР у бойове положення чи рішення вогневих задач у складі підрозділу).

Тренування (вправи) з вогневої підготовки проводяться, як правило, шляхом виконання нормативів і спеціально розроблених підготовчих вправ. При цьому умови виконання нормативів і підготовчих вправ, по мірі набуття умінь і навичок, повинні ускладнюватися.

Бесіда -це такий метод навчання, при якому командир запитує тих, кого навчають, вимагаючи відповідей на поставлені питання. Допускається також, щоб ті, кого навчають, задавали питання керівнику, якщо характер питань не порушує змісту і плану бесіди.

Бесіда застосовується з метою закріплення (повторення) навчального матеріалу, перевірки засвоєння викладених та надбання нових знань. Характер побудови бесіди, головним чином, буде залежати від того, яку вона має мету.

Бесіда застосовується на заняттях з усіх розділів вогневої підготовки, особливо з основ і правил стрільби. Бесіда повинна викликати активність усіх військовослужбовців. При постановці питання варто звертатися до всієї аудиторії: спочатку порушити проблему, дати необхідний час на обмірковування і тільки після цього приступити до опитування. При цьому не можна допускати проведення бесіди тільки з найбільш устигаючими, потрібно залучати до бесіди і тих, хто сам активності не виявляє.

У тих випадках, коли той, кого навчають, затрудняється дати відповідь, коли відповідь неправильна чи неповна, командир вимагає відповіді на те ж питання від іншого. У потрібних випадках він узагальнює відповіді тих, яких навчають, і дає правильне формулювання.

Самостійна робота -це метод, при якому ті, яких навчають, без особистої участі командирів закріплюють раніше набуті знання, уміння і навички чи опановують новими, використовуючи порадники, інструкції, плакати, схеми, макети, навчальну зброю тощо.

Стрільба -це метод, при якому військовослужбовці, практично застосовують отримані звання, уміння і навички в бойовому застосуванні штатної зброї і боєприпасів для поразки цілей. Стрільби дозволяють не тільки закріпити придбані знання, уміння і навички, але і виявити недоліки у вогневій підготовці. Тому результати стрільб повинні ретельно аналізуватися і на основі їх вживатись заходи щодо підвищення вогневого вишколу особового складу, та усунені недоліків.

Принципи навчання

Вогнева підготовка вивчається на основі загальних принципів навчання і виховання військ: державницька ідейність і науковість у навчанні; учити війська тому, що необхідно при виконанні службово-бойових завдань; свідомість і активність тих, яких навчають; системність і послідовність у навчанні; наочність у навчанні; доступність у навчанні; міцність знань, умінь і навичок; колективізм і індивідуальний підхід у навчанні.

Державницька ідейність і науковість у навчанні полягають у тім, що вогнева підготовка військовослужбовця внутрішніх військ МВС України органічно зливається з його глибокою переконаністю в правоті своєї справи, з особистою відповідальністю за захист інтересів громадян та Батьківщини в цілому. У процесі навчання підлеглих кожен командир керується вимогами Конституції та законів України, наказів МВС та Командуючого ВВ МВС України; знання, що надаються підлеглим, повинні бути достовірними і відповідати сучасним досягненням науки. Потрібно домагатися, щоб ті, кого навчають, не тільки вивчили тактико-технічний дані, будову і принцип роботи зброї, але й одержали впевненість про високу ефективність штатної зброї і бойової техніки, твердо усвідомили, що мистецьке володіння зброєю є найперший обов'язок воїна - правоохоронця. При цьому навчання і виховання повинні проводитися комплексно, у нерозривній єдності, з дотриманням контекстного методу навчання.

Учити війська тому, що необхідно при виконанні службово-бойових завдань, -це значить максимально наближати навчальну обстановку до реальних умов, не допускати спрощень і послаблень, при проведенні стрілецьких тренувань і стрільб. Створювати невідому для тих, кого навчають, мішенну обстановку, показуючи цілі в різних варіантах, вчити особовий склад самостійному виявленню і поразці різних цілей у найкоротший термін і з найменшою витратою боєприпасів, як правило, з першого пострілу (черги) з дотриманням правових підстав та порядку застосування зброї.

Свідомість і активність тих, яких навчають, полягають в осмисленому засвоєнні військовослужбовцями навчального матеріалу і прояві ними творчості й активності в ході заняття. Свідоме засвоєння навчального матеріалу повинне бути протипоставлено механічному «натаскуванню» чи зазубрюванню.

Заняття з вогневої підготовки необхідно організовувати і проводити так, щоб ті, кого навчають, розуміли задачі, які стоять перед ними, прагнули їх вчасно виконувати; активно діяли на заняттях, проявляли ініціативу, всебічно продумували навчальний матеріал, розуміли необхідність оволодіння тими знаннями, уміннями і навичками, які вони одержують у ході навчання; знали, чому в даних умовах необхідно діяти так, а не інакше, творчо застосовували засвоєні знання, уміння і навички, критично аналізували результати своїх дій.

Систематичність і послідовність у навчанні полягають у тому, щоб заняття, стрілецькі тренування і стрільби проводилися рівномірно протягом усього навчального року (вдень і вночі), а матеріал, який вивчається викладався у визначеній послідовності (системі), у суворій відповідності Програмам бойової підготовки підрозділів внутрішніх військ МВС України. При плануванні вогневої підготовки повинні тісно погоджуватися питання вивчення матеріальної частини зброї, основ і правил стрільби з практичним рішенням вогневих задач, пройдене - із новим матеріалом, стрілецькі тренування - із проведенням стрільб і т.п. При підготовці до проведення заняття (стрілецького тренування) командир повинен знайти найбільш доцільну послідовність викладення нового матеріалу. Викладати матеріал необхідно по етапам (навчальним питанням), виділяти в ньому головне, не завантажувати його надмірними подробицями, зв'язувати питання, які вивчаються зараз з раніше вивченими та з матеріалом інших предметів (дисциплін), систематично удосконалювати уміння й навички тих, яких навчають.

Наочність у навчанні полегшує розуміння і сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу. Найкращим наочним приладдям є зразки зброї, боєприпасів, приладів прицілювання і спостереження (так звана натуральна наочність). Однак іноді необхідно звертатись і до їхніх макетів, плакатів, схем і інших графічних документів, навчальних кінофільмів і діафільмів, комп’ютерної анімації, за допомогою яких можна краще показати будову і роботу окремих частин і механізмів і т.д. При цьому наочні приладдя, що застосовуються на даному занятті, доцільно виставляти не всі відразу, а по черзі, у міру потреби, щоб не розсіювати увагу тих, кого навчають. Керівник заняття повинний сам попередньо добре вивчити кожне наочне приладдя і продумати методику його показу. При проведенні занять по вивченню основ і правил стрільби варто широко використовувати класну дошку та технічні засоби навчання.

Доступність у навчанні вимагає, щоб обсяг і зміст навчальних питань були посильні для даної категорії військовослужбовців. У процесі навчання принцип доступності передбачає перехід від відомого до невідомого, від менш складного до більш складного, від менш важкого до більш важкого. При визначенні глибини викладання матеріалу потрібно виходити з часу, який відведений на його відпрацьовування, і можливості закріплення вивченого. Перевантаження заняття зайвими теоретичними поясненнями замість практичних дій, вживання формул, термінів, незрозумілих для тих, хто навчається, знижують інтерес до занять, активність тих, кого навчають, і якість занять у цілому.

Міцність знань, умінь і навичок передбачає, щоб раніше вивчений матеріал (прийом, дія) засвоювався міцно і на тривалий час, систематично повторювався, а придбані знання удосконалювалися і застосовувалися в нових, більш складних умовах. Збереження в пам'яті вивченого матеріалу багато в чому залежить від розуміння тими, яких навчають, його значення для практичної діяльності. Велику роль у реалізації принципу міцності знань, умінь і навичок має всіляке заохочення самостійної роботи, творчості і допитливості тих, яких навчають.

Колективізм і індивідуальний підхід у навчанні полягають у тому, щоб у ході навчання створити сприятливі умови для успішної роботи усіх воїнів підрозділу і в той же час індивідуально підійти до кожного з них. Колективізм забезпечує злагодженість, узгодженість і чіткість дій, взаємозамінність усіх членів обслуги, екіпажу і підрозділу. У дружному колективі кожний розвиває свої знання і навички, використовуючи досвід інших, діє більш упевнено, розраховуючи на допомогу товаришів, а реагуючи на поради, побажання і критику товаришів, більш самокритично оцінює свої дії.

Командири повинні направляти зусилля воїнів підрозділу на успішне вирішення задач вогневої підготовки, формувати загальні інтереси, розвивати дух здорового змагання і взаємодопомоги.

Здійснювати індивідуальний підхід - це значить добре знати духовні і фізичні можливості кожного воїна в процесі навчання і впливати на нього з урахуванням цих особливостей, допомагати кожному знайти найкоротший шлях до засвоєння знань, умінь і навичок.

Низькі результати стрільби часом тільки тим і пояснюються, що командир не виявив індивідуальних особливостей тих, кого навчають, недоліків у виконанні прийомів стрільби (дій при озброєнні) чи в знанні і застосуванні правил стрільби. Знати і враховувати при навчанні індивідуальні особливості, якості і нахили кожного того, якого навчають, - обов'язок командира.

 

Правові підстави та порядок застосування зброї. Обов'язки військовослужбовця МВС України після застосування зброї. Відповідальність за незаконне застосування зброї, а також за невикористання права на його застосування

Відповідно до статті 12 Закону України «Про міліцію», військовослужбовець ВВ МВС України при виконанні покладених на нього завдань має право застосовувати вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбаченими цим законом.

Застосуванню вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір и використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження зброя може застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи військовослужбовців.

Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до:

- жінок з явними ознаками вагітності;

- осіб похилого віку;

- осіб з наявними ознаками інвалідності;

- малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, військовослужбовців, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі, якщо уникнути застосування зброї неможливо, вона не повинна перевищувати міри, яка необхідна для виконання покладених на військовослужбовців обов'язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди військовослужбовець забезпечує надання потрібної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування, а також про інші випадки застосування зброї військовослужбовець зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокурора.

Перевищення повноважень щодо застосування зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, визначені в Кодексі поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку терміном «сила».

Згідно зі ст. З «Кодексу поведінки...», військовослужбовці можуть застосовувати силу тільки в разі крайньої необхідності і в тій мірі, в якій це потрібно для виконання їхніх обов'язків. У тексті «Кодексу поведінки...» вказано мету, задля досягнення якої може бути застосована сила:

1.) попередження злочинів,

2.) проведення правомірного затримання правопорушників або осіб, які запідозрені в скоєні правопорушення, чи допомога в такому затриманні.

Не може бути застосована сила, яка перевищує необхідні для цієї мети межі. Силою, що перевищує необхідну для виконання завдань покладених на внутрішні війська межу, слід визнавати таку, що завдала особі, яку затримують, шкоду, явно нерозмірну з небезпечністю посягання та обстановкою захисту.

Щоб застосування сили було правомірним, необхідна наявність правової та фактичної підстав застосування сили, взятих у їх сукупності.

Правова підстава - це наявність складу правопорушення в діях особи, а фактична - необхідність негайного його припинення із застосуванням сили.

Військовослужбовець не буде нести відповідальності, передбаченої кримінальним законодавством, за заподіяння шкоди особі, якщо його дії щодо застосування сили відповідали вимогам законодавства, яке регламентує дії в стані необхідної оборони (ст. 15 КК України).

До необхідної оборони прирівнюються дії щодо затримання особи, яка вчинила напад, і доставка її відповідним органам влади. Військовослужбовець попереджує особу, проти якої має намір застосувати силу, коли вважає, що обстановка дозволяє це зробити без шкоди для досягнення мети застосування сили.

Попередження про намір застосування сили подається голосом.

Приведення вогнепальної зброї в готовність є попередженням про застосування її на ураження правопорушника (ст. 15^і Закону України «Про міліцію») і не вимагає будь-якого додаткового попередження (пострілом угору, голосом).

Попереджаючи про застосування сили, військовослужбовець повинен, якщо дозволяють обставини, дати особі, яка посягає, час для виконання його вимог.

У випадку безпосередньої загрози життю та здоров'ю громадян (тобто такої, яка може негайно перерости в посягання на їхнє життя та здоров'я) сила застосовується без попередження.

Згідно зі статтею 219 Статуту ППСМ, без попередження зброя може бути застосована при раптовому або збройному нападі, нападі з використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, при втечі з-під варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, а також для визволення заручників.

Попередження не робиться і тоді, коли внаслідок невчасного застосування або незастосування сили можуть настати тяжкі наслідки (загибель людей, вибух, пожежа, катастрофа на залізничному транспорті). У таких випадках злочинець не може не усвідомлювати, що його злочинні дії можуть бути припинені із спричиненням йому шкоди аж до заподіяння смерті.

Норма, що закріплена в ч. З ст. 12, забороняє військовослужбовцям застосовувати силу проти окремих категорій осіб, крім випадків групового або озброєного нападу з їх боку.

До таких осіб Закон відносить:

1) жінок з явними ознаками вагітності;

2) осіб похилого віку;

3) осіб з явними ознаками інвалідності;

4) малолітніх.

До першої категорії слід відносити осіб жіночої статі, які за об'єктивними ознаками сприймаються військовослужбовцем як вагітні.

До осіб похилого віку належать особи, які сприймаються військовослужбовцем такими, що внаслідок вікових змін неспроможні створювати небезпеку для життя та здоров'я громадян.

Особами з явними ознаками інвалідності є такі, які внаслідок відсутності або ушкодження будь-якого органу, втрати його функцій не можуть створювати небезпеку для життя і здоров'я громадян.

Закон не роз'яснює, яких громадян слід вважати малолітніми. Враховуючи процеси, що прискорюють розвиток молоді, особами, що через малолітній вік не можуть створювати небезпеку для життя і здоров'я, вважаються такі, що сприймаються як особи, які не досягли 14-річного віку.

Застосування сили до цих осіб може бути здійснено в таких випадках:

1.) вчинення нападу із застосуванням зброї або групового нападу (тобто коли нападаючих не менше, як двоє);

2.) вчинення збройного опору.

Виконання покладених обов'язків із застосуванням сили допускається тільки в тих випадках, коли ненасильницькі заходи вичерпані і не принесли позитивного результату або коли обставини свідчать про те, що ненасильницькі методи не дадуть позитивного результату.

Спричинення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті не є метою застосування сили. Метою її застосування повинно бути припинення злочинного посягання, затримання особи, яка його вчинила, або попередження шкідливих наслідків, що загрожують життю та здоров'ю громадян.

У випадках коли ситуація все ж таки примушує військовослужбовця діяти силовими методами, він повинен прагнути, по можливості, припинити посягання або провести затримання шляхом спричинення майнової, а не фізичної шкоди.

Коли військовослужбовець змушений стріляти по людині, він повинен прагнути зберегти їй життя.

У той самий час при наявності підстав застосування сили допускається спричинення особі, яка затримується, будь-якої шкоди, аж до позбавлення її життя. Тому військовослужбовець, який застосував, наприклад, вогнепальну зброю (з дотриманням усіх інших вимог закону) і прагнув, але не зміг уникнути смерті особи (наприклад, стріляв по ногах, але попав у життєво важливий орган), не несе за це юридичної відповідальності.

Мінімум можливості спричинення шкоди - це така мінімальна шкода, без якої виконання покладених завдань є неможливим. У деяких випадках спричинення смерті і буде тією мінімальною шкодою, яка може запобігти більш серйозним наслідкам. Так військовослужбовець не буде нести відповідальності за вбивство з табельної зброї злочинця, який погрожує розправою заручнику або вибухом гранати, що є в його руці.

Військовослужбовець зобов'язаний у випадках, коли він спричинив шкоду громадянину, надати йому необхідну допомогу. Йдеться, в першу чергу, про надання долікарської допомоги. Вона може бути виражена в зупинці кровотечі, виклику швидкої медичної допомоги або доставлянні особи, що постраждала, до медичної установи.

Допомога повинна бути надана всім особам, які постраждали від застосування сили (тим, що посягають, затримуються, стороннім особам), незалежно від того, правомірно чи неправомірно була застосована сила. Ненадання допомоги таким особам тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність відповідно до ст. 112 КК України.

Разом з тим, надаючи допомогу особам, що посягали або затримуються, військовослужбовець повинен дотримуватися заходів безпеки з тим, щоб він зміг попередити раптовий напад з їхнього боку.

У всіх випадках застосування зброї, крім виконання вимог, викладених у п. 5 цієї статті (письмове повідомлення безпосереднього начальника), негайно в найкоротші строки має бути повідомлено про подію прокурору. Військовослужбовець, який застосував силу, не несе за свої дії відповідальності навіть при заподіянні громадянам шкоди, якщо він діяв відповідно до Закону.

Кримінальна відповідальність військовослужбовця настає у випадках, коли він:

- використовував фізичний вплив, спеціальні засоби, вогнепальну зброю для скоєння злочину (за відповідними статтями КК України);

- порушив вимоги Закону про необхідну оборону та крайню необхідність. Перевищення меж необхідної оборони вважається перевищенням повноважень щодо застосування сили.

Якщо дії військовослужбовця не підпадають під жодну статтю КК України, але при застосуванні фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї він порушив вимоги ст.. 12 - 15 Закону України «Про міліцію», то має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Перевищення повноважень щодо застосування сили встановлюється під час службового розслідування.

Загальні положення

Міцні знання основ і правил стрільби зі стрілецької зброї і озброєння БТР є основою для підготовки стрільця, здатного самостійно вирішувати різні вогневі задачі в сучасному бою. Основи і правила стрільби доцільно вивчати в такій послідовності.

- відомості з внутрішньої балістики;

- відомості із зовнішньої балістики;

- розсіювання куль (гранат) і дійсність стрільби;

- правила стрільби зі стрілецької зброї і озброєння БТР.

Заняття по вивченню основ і правил стрільби проводяться в класі, на вогневому містечку і на військовому стрільбищі (директрисі БТР)

У класі ті, хто навчаються вивчають основні теоретичні положення з основ і правил стрільби. При вивченні основ і правил стрільби необхідно звертати увагу на практичне.значення вивчаємих питань. В умінні встановити зв'язок основ стрільби, з практикою ведення вогню й експлуатацією зброї, в умінні показати значення і необхідність знання основ стрільби для успішного оволодіння прийомами і правилами стрільби і виявляється методична майстерність того, хто проводить заняття. При вивченні основ стрільби розглядаються багато питань і понять, які не можна не тільки сприймати на дотик, але і бачити. Такі, наприклад, поняття „явище пострілу”, „початкова швидкість”, „елементи траєкторії”, „сніп траєкторій” і ін. Тому особливе значення при викладанні навчального матеріалу по основах стрільби мають наочність навчання, забезпечення занять різними навчальними приладами, макетами, діафільмами, плакатами, схемами і малюн