Підготовка і проведення стрільби

Для приведення зброї до нормального бою вибирається рівний і зручний для стрільби рубіж відкриття вогню.

Стрільба з більшості зразків зброї виконується з положення лежачи з упора.

Ручні кулемети ставлять на сошку, а станкові кулемети на станки.

Гвинтівки та автомати, при стрільбі з упору, варто класти цевйом на долоню лівої руки, а руку – на упор. При цьому магазин зброї не повинен торкатися упору або ґрунту.

Ніжки сошки ручних кулеметів, а також колеса станкових і великокаліберних кулеметів повинні бути на одному рівні.

Ґрунт на вогневій позиції повинен бути досить щільним, щоб виключити можливість осадки кулемета під час стрільби. Станини великокаліберних кулеметів повинні знаходитися на одному рівні, а сошники – заглиблюватися в ґрунт. Для усунення бокових нахилів кулемета не дозволяється підкопувати ґрунт під колесами і сошниками станин, підсипати ґрунт під колеса для запобігання осадки кулемета.

Після установки на вогневій позиції станкового кулемета чи бронетранспортера з озброєнням необхідно зробити 10-15 пострілів для осідання системи.

Стрільба з пістолетів (крім пістолета Стєчкіна) виконується стоячи з руки (з двох рук), бажано з застосування упору.

Як правило, навідники кулеметів усіх систем, що перевіряються, повинні бути другими номерам у пристрільщиків.

Після проведеної підготовки пристрільщик здійснює по мішені підряд 4 поодиноких постріли, щоразу ретельно й одноманітно прицілюючись, не змінюючи положення корпуса та рук, уточнюючи наведення після кожного пострілу. Для групових зразків стрілецької зброї (кулеметів) стрільба одиночними пострілами має на меті попередньо визначити кучність бою і положення СТП відносно КТ, тому що одиночна стрільба не характерна для кулеметів.

По закінченні стрільби поодинокими пострілами проводиться огляд мішені і по розташуванню чотирьох пробоїн (чи трьох при одній пробоїні, що явно відірвалася) оцінюється кучність бою зброї, визначається СТП і її положення відносно КТ. При необхідності вносяться поправки в прицільне пристосування або зміщується (заміняється мушка), потім проводиться стрільба з кулеметів автоматичним вогнем. Після приведення до нормального бою кулемета з основним стволом перевіряється бій запасного ствола.

Під час стрільби проводиться спостереження і за дією автоматики зброї. При виявленні несправностей ті, що стріляють чи збройний майстер вживають заходів для їх усунення.

Перевірку бою снайперських гвинтівок і приведення їх до нормального бою виконують снайпери, за яких закріплені гвинтівки.

 

Оцінка розсіювання пробоїн

При стрільбі з однієї і тієї ж справної зброї, при ретельному дотриманні точності і одноманітності прицілювання пострілу кожна куля внаслідок ряду випадкових причин описує свою, відмінну від інших, траєкторію.

Це явище називається природним розсіюванням куль або розсіюванням траєкторій.

Розсіювання виникає від ряду причин, вплив яких неможливо врахувати заздалегідь при прицілюванні, в результаті цього утвориться сніп траєкторій, і пробоїни на поверхні, що вражається, займають певну площу. Площа, на якій розташовуються пробоїни, називається площею розсіювання.

На площі розсіювання можна знайти таку точку, що буде середньою по відношенню до всіх пробоїн. Звичайно цю точку знаходять як умовний центр маси пробоїн. Уявимо собі, що пробоїни є матеріальними точками, причому маси їхній рівні між собою. Знайшовши центр мас цієї системи матеріальних точок, ми можемо, таким чином, визначити положення середньої точки влучення.

Середньою точкою влучення - СТВ називається положення умовного центра мас всіх пробоїн.

Вертикальна і горизонтальна прямі, проведені через СТВ, називаються осями розсіювання.

Уявна або дійсна траєкторія, що проходить через СТВ, називається середньою траєкторією. Середня траєкторія при правильному бою зброї і при нормальних атмосферних умовах збігається з табличною траєкторією.

Табличною траєкторією називається траєкторія, обчислена для нормальних атмосферних умов і узгоджена з дослідними стрільбами. Дані, що поміщаються в таблицях стрільби, відносяться до табличної траєкторії.

При стрільбі в нормальних атмосферних умовах ступінь суміщення середньої траєкторії з табличною траєкторією залежить в основному від справності прицільних пристосувань та точності їх виготовлення та налагодження, а також від точності прицілювання. Якщо ж атмосферні умови відмінні від нормальних, то велику роль грає точність внесення поправок.

Точка перетину табличної траєкторії з мішенню називається контрольною точкою - КТ. Звичайно КТ є та точка, у яку стрілець проводить прицілювання, тобто точка прицілювання.

КТ не збігається з точкою прицілювання, коли установка прицілу не відповідає дальності стрільби.

Під влучністю стрільби, в загальному випадку, розуміється точність сполучення СТВ з бажаною точкою цілі в сполученні з кучністю стрільби. Точність сполучення СТВ з КТ залежить від ступеня суміщення середньої траєкторії з табличною.

В порадниках по видам зброї для оцінки влучності бою зброї встановлені норми припустимого відхилення СТВ від КТ та припустимої величини розсіювання при стрільбі в певних умовах (в умовах перевірки бою зброї). Бій зброї вважається нормальним по влучності, якщо отримані результати не виходять за допустимі межі.

Отже, для оцінки влучності стрільби треба вміти оцінювати величину розсіювання і знаходити положення СТВ.

Оцінка величини розсіювання визначається по радіусу кола, що включає всі пробоїни, або по радіусу кола, що включає кращу половину пробоїн. Нормальні значення радіусів кіл дані в порадниках по стрілецькій справі.

Для оцінки величини розсіювання треба знайти розміри радіусів кіл і порівняти їх з табличними. Сутність цього методу полягає в тому, що для кожного зразка зброї узаконені визначені умови, при яких виконується перевірка бою. Ці умови викладені в порадниках по стрілецькій справі для різних зразків.

У військах при перевірці кучності бою стрілецької зброї застосовуються граничні габарити розсіювання (додаток 5), у які повинні вміщуватись всі пробоїни на мішені, за винятком тих, які явно відірвалися.

Спосіб оцінки кучності бою стрілецької зброї по габаритах менш точний, але цей спосіб простий, вимагає малої витрати часу і малої витрати боєприпасів, а тому повсюдно застосовується у військах.

Кучність бою зброї при поодинокому вогні визнається нормальною, якщо всі чотири пробоїни, або три з них (при одній, яка явно відірвалася) вміщаються в габарит установлених розмірів.

Якщо бій зброї не задовольняє вимозі по кучності, то виявляються причини такого розсіювання і вживаються заходи щодо їх усунення на місці. Після усунення несправностей перевірка кучності бою проводиться повторно. При повторному незадовільному результаті стрільби зброя передається іншому пристрільщику. Якщо і в іншого пристрільщика зброя не дасть позитивних результатів, вона відправляється для ремонту в майстерню.

Якщо зброя задовольняє вимогам з кучності бою, то визначається СТВ і її положення відносно КТ. У необхідних випадках для наближення СТВ до КТ вносять поправки в прицільні пристосування, після чого знову перевіряється бій зброї.

При приведенні кулеметів до нормального бою робота на цьому не закінчується, а виконується кінцева перевірка бою автоматичним вогнем, характерним для цих зразків. Для цього навідник по тій же мішені виконує трьома - чотирма чергами визначену кількість пострілів, ретельно прицілюючись і уточнюючи наведення після кожної черги.

Оцінка кучності бою при стрільбі автоматичним вогнем виконується аналогічним чином за допомогою габаритів; при цьому допускається відрив двох пробоїн із загальної кількості 8-10 пробоїн.

При перевірці бою та приведенні до нормального бою зброї з оптичним прицілом (чи НСПУМ) спочатку перевіряється бій з механічними прицілом а потім з оптичним прицілом (з НСПУМ).

Якщо зразок не задовольняє вимоги по кучності, його передають іншому пристрільщику і далі діють також, як при оцінці кучності стрільби поодиноким вогнем. Якщо зразок підлягався ремонту, унаслідок незадовільного бою, усі стрільби з нього, включаючи стрільбу поодинокими пострілами, повторюються.