Методика навчання рішенню задач по практичному застосуванню правил стрільби



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методика навчання рішенню задач по практичному застосуванню правил стрільби



Навчання рішенню вогневих задач повинне передувати виконанню підготовчих вправ стрільби і управлінню вогнем. Вогневі задачі із застосування правил стрільби доцільно відпрацьовувати в такій послідовності: стрільба по нерухомим (тим, що з’являються) цілям; стрільба по рухомих цілях, у тому числі і повітряним; стрільба з бронетранспортера з місця й у русі; стрільба з вертольота тощо. При цьому вогневі задачі виконуються спочатку при стрільбі в нормальних умовах, а потім в несприятливих умовах.

Для навчання веденню вогню по нерухомим (тим, що з’являються) цілям на обраній ділянці місцевості на різних напрямках і відстанях установлюються мішені. Крім того, на заняттях необхідно мати зброю, прицільні станки, посібники (порадники) по стрілецькій справі і таблиці стрільби.

Спочатку викладаються правила вибору установки прицілу і точки прицілювання з врахуванням тільки відстані до цілі і її розмірів. При цьому показується, як треба користатися таблицею перевищення траєкторій над лінією прицілювання. Крім того, вивчається, коли і як варто вести стрільбу з використанням дальності прямого пострілу.

Для тренування тих, кого навчають, у застосуванні правил стрільби при нормальних метеорологічних умовах керівник показує одну з цілей, повідомляє дальність до неї, наказує, користуючись таблицями перевищення траєкторій над лінією прицілювання, визначити установку прицілу, точку прицілювання і навести в ціль зброю, встановлену в прицільному станку. Керівник перевіряє установку прицілу, наведення зброї і вимагає обґрунтування рішення. Після декількох таких вправ можна ускладнити задачу, запропонувавши тим, кого навчають, самим вимірити відстань до призначеної (нової) цілі, визначити установку прицілу і точку прицілювання і навести зброю в ціль. Якщо при перевірці виявиться, що той, якого навчають, допустив помилку при рішенні задачі, керівник дає “вступну” - недоліт, переліт вправо, уліво. Той, кого навчають, повинний внести відповідну поправку (коректуру) і продовжити «стрільбу». Після виконання ряду таких задач керівник методом бесіди відновлює в пам'яті тих, кого навчають, вплив на політ кулі вітру (бокового і подовжнього) і температури повітря. Потім показує прийоми визначення напрямку і швидкості вітру по зовнішніх ознаках і рекомендує запам'ятати найпростіші мнемонічні правила визначення поправок на боковий вітер.

Після цього керівник приступає до навчання техніці виносу точки прицілювання з урахуванням бокового вітру, використовуючи плакати і спеціальний прилад «Вертушка» (рис. 8). Повернувши валик приладу так, щоб видна була тільки одна середня мішень, керівник наказує тим, кого навчають, навести в неї зброю з виносом точки прицілювання право чи вліво на задане число фігур (спочатку на одну, а потім на дві і більше) і закріпити станок. По закінченні наведення, повернувши валик на 90° (щоб видні були контрольні мішені іншого кольору), керівник по напрямку прицільної лінії зброї перевіряє правильність рішення задачі кожного з тих, кого навчають.

Рис. 8 Прилад “Вертушка” для навчання виносу точки прицілювання

 

Для рішення подібних задач на різноманітній місцевості керівник може висилати вперед покажчика з мішенню спочатку на відстань 200 м, потім на 300, 400 м і т. д. На кожній відстані покажчик заздалегідь намічає місця для установки мішені (її серединою) з інтервалами, рівними половині ширини однієї фігури (25 см), після чого встановлює мішень на середньому місці. Ті, кого навчають, наводять зброю в мішень з відповідним виносом точки прицілювання і закріплюють положення наведеної зброї за допомогою станків. Керівник дає сигнал покажчику (за допомогою прапорців чи по радіо), на скільки інтервалів і в який бік переставити мішень. Припустимо, що за умовами задачі точку прицілювання потрібно виносити вправо на 1,5 фігури, тоді мішень повинна бути переставлена вправо на три інтервали (по 25 см кожний). Керівник перевіряє послідовність і правильність рішення і точність наведення, зробленої кожним тим, кого навчають.

Подальше тренування у виносі точки прицілювання з урахуванням бокового вітру без застосування прицільних станків можна провести приблизно так: показавши ціль, керівник заняття дає “ввідну” про швидкість і напрямок вітру і пропонує тим, кого навчають, визначити відстань до цілі, приціл, величину виносу точки прицілювання з урахуванням вітру і зробити наведення. Правильність рішення чергової задачі тим, кого навчають, перевіряється за допомогою ортоскопа (бокового скла).

На закінчення необхідно тренувати тих, кого навчають, врахуванню поправок на боковий вітер за допомогою цілика (шкали). На наступних заняттях варто вирішувати задачі з урахуванням температури повітря виходячи з реальних метеорологічних умов.

Навчання стрільбі по рухомих цілях необхідно починати після того, як ті, кого навчають, засвоїли прийоми і правила стрільби по цілях, що з'являються, з різних положень при діях як у пішому порядку, так і на бронетранспортерах. У першу чергу треба навчити військовослужбовців веденню вогню по цілям, що фронтально рухаються (на стріляючого і від нього). Якщо такі цілі знаходяться на відстані, що не перевищує дальність прямого пострілу, вогонь можна вести з установкою прицілу, що відповідає дальності прямого пострілу, при цьому спочатку треба навчити стрільбі по якій-небудь визначеній цілі. Наприклад, керівник заняття відділення може спочатку провести тренування автоматників і кулеметників ручного кулемета у веденні вогню по фігурі, яка біжить, що рухається уперед від 500 м рубежу, а потім у зворотному напрямку (з установкою прицілу на поділку 5 при прицілюванні під ціль).

Перед тренуванням на макеті траєкторій куль треба пояснити, що при прицілюванні в середину основи фігури, що біжить, траєкторії куль відносно точки прицілювання будуть займати різні положення. Наприклад, при стрільбі з автомата з прицілом 5 на 500 м перевищення траєкторії над лінією прицілювання буде дорівнює нулю, тобто якщо цілитися в середину основи цілі, то імовірність улучення буде невисокою. Якщо ж ціль буде наближатися і знаходитися на дальності 400 м, то перевищення складе 95 см, при прицілюванні під ціль стріляючий може розраховувати на влучення в груди, тобто в саму широку частину цілі, тому імовірність улучення буде найбільшою. Виходячи з цього, керівник повинен зробити такий висновок - для підвищення влучності стрільби треба, не змінюючи установки прицілу, що відповідає дальності прямого пострілу по цілі, змінювати точку прицілювання по висоті. Наприклад, для поразки фігури, що біжить, із прицілом 5 на дальності 500 м прицілювання треба робити в середину цілі, а в міру її наближення точку прицілювання знижувати і з дальності 400 м прицілюватися під ціль. Відповідним чином треба змінювати точку прицілювання при русі цілі від стріляючого. У такий же спосіб необхідно провести тренування у веденні вогню по іншим цілям, що рухаються на стріляючого і від нього. У наступному необхідно провести тренування у веденні вогню по цілям, які рухаються фронтально під різними кутами на відстанях, що перевищують дальність прямого пострілу, коли для їхньої поразки використовується установка прицілу, що відповідає тій дальності, на якій ціль може виявитися в момент відкриття вогню.

При навчанні стрільбі по цілям, що рухаються за межами дальності прямого пострілу, відстані до цілей варто округляти до цілих сотень метрів у більшу сторону. При цьому ціль виявиться в межах простору, що уражається, і стріляючий може розраховувати на влучення (показати на плакаті, макеті величини просторів, що уражаються, з різними установками прицілу).

Навчаючи стрільбі по цілі, що рухається на стріляючого чи від нього, по сигналі керівника мішень починають пересувати з заданою швидкістю; ті, кого навчають, самостійно визначають установку прицілу, вибирають точку прицілювання і проводять «стрільбу». Керівник контролює рішення задач, користаючись ортоскопом (боковим склом). Наступні задачі доцільно ускладнювати збільшенням дальності стрільби, швидкості руху цілі, а також “вступними” на боковий вітер.

Наступний етап - навчання врахування поправок на рух цілі. При русі цілі на стріляючого чи від нього під невеликими кутами до площини стрільби (до 10°) упередження по боковому напрямку можна не враховувати. При стрільбі по цілі, що рухається під кутом до площини стрільби більш 10°, упередження необхідно враховувати. При проведенні тренувань доцільно дотримуватись такої послідовності: визначення швидкості і напрямки руху цілей; визначення величини упередження; тренування в стрільбі (із заданим упередженням) способами супроводу і очікування цілі. Для визначення швидкості цілі на напрямку її руху виставляється 15 - 20 видимих віх з інтервалом 2 - 3 м. В міру просування цілі керівник уголос відраховує секунди. Ті, кого навчають, у цей час визначають по віхах швидкість руху цілі. Подібні тренування у визначенні швидкості руху цілі варто поступово ускладнювати, роблячи їх без віх, а потім і без відліку секунд. На всіх наступних тренуваннях ті, кого навчають, визначають не тільки швидкість, але і напрямок руху цілі (під кутом, близьким до 90, 45 і 30°).

Наступні вправи по визначенню швидкості і напрямку руху цілі ускладнюються так, що ті, кого навчають, також визначають величину бокового упередження у фігурах цілі (у поділках цілика). Тут потрібно рекомендувати тим, кого навчають, найпростішого мнемонічного правила визначення величини попередження.

Спочатку при навчанні стрільбі способом супроводу варто застосувати рухому ціль з пересувною вказівкою (рис. 10), яку можна встановлювати на задане число фігур.

Керівник дає команду покажчику висунути указку, наприклад вліво на дві фігури. Потім наказує вести «стрільбу» з упередженням у дві фігури, для чого наказує прицілюватися в указку. По сигналу керівника ціль починає рухатися з заданою швидкістю (відповідно упередженню в дві фігури). Ті, кого навчають, ведуть «стрільбу», прицілюючись в указку і супроводжуючи ціль плавним переміщенням лінії прицілювання.

Мішень, що рухається, з указкою можна застосовувати і на початку навчання стрільбі способом очікування. Припустимо, що величина упередження дорівнює двом фігурам, на стільки ж фігур зміщена і вказівка відносно цілі. Перед початком руху цілі керівник указує тим, якого навчають,: «Точка прицілювання (по напрямку руху цілі) – сірий кущ; стрільбу вести з попередженням у дві фігури, тобто в той момент коли указка сполучиться з точкою прицілювання».

 
 
Випередження
 
 
 
 


Випередження

 

Рис. 10. Мішень із указкою для навчання стрільбі по цілях,

що рухаються флангово

 

Застосування мішені з указкою полегшує контроль. Спостерігаючи через ортоскоп за рухом цілі (вірніше указки) і за точкою наведення, можна установити своєчасність «пострілу» (спуска курка). Наступні вправи в стрільбі способом очікування ускладнюються тим, що ті, кого навчають, повинні навести зброю в точку наведення на місцевості з моменту виявлення цілі без використання вказівки. Щоб ті, кого навчають, одержали практику у веденні вогню по різних рухомих цілях на різних відстанях і під різними кутами до площини стрільби, варто змінювати положення тих, кого навчають, стосовно напрямку руху цілей як по відстані, так і по напрямку. У цьому випадку буде потрібна менша кількість доріг для показу цілей.

Після того як ті, кого навчають, одержать достатню практику у виконанні окремих елементів прийомів і правил стрільби по рухомих цілях, можна приступити до тренування в рішенні різних задач у цілому і до виконання підготовчих вправ.

При навчанні стрільбі по рухомих цілях треба звертати увагу на уміння тих, кого навчають, швидко і правильно визначати сумарну поправку на рух цілі і боковий вітер.

Для навчання правилам ведення вогню з кулеметів, установлених на БТР, у проміжки і через фланги своїх підрозділів необхідно на місцевості позначити мішенями (наприклад, мішенями № 8) фланги і проміжки у своїх підрозділах і цілі, розташовані на різних рубежах і напрямках. Керівник, пояснивши правила стрільби, приступає до рішення задач: указує розташування своїх підрозділів, показує одну з цілей і вимагає від тих, кого навчають, визначити можливість ведення вогню в проміжки (через фланги) своїх підрозділів і можливість переносу вогню по фронту чи ведення вогню з розсіюванням куль по фронту усередині цього проміжку.

При веденні вогню в проміжки і через фланги навідник повинен твердо знати кути безпеки (рис.11), уважно спостерігати за падінням куль і результатами свого вогню, а також за просуванням і сигналами своїх підрозділів.

 

 

Рис. 11. Кути безпеки при стрільбі в проміжки між своїми підрозділами

 

 
 
Напрямок на свої підрозділи
 
 
Кут безпеки
 
 
Лінія підвищення


Напрямок на свої підрозділи
Кут безпеки
Лінія підвищення

 

Рис. 12. Кут безпеки при стрільбі поверх своїх підрозділів

Відпрацювавши питання ведення вогню в проміжки і через фланги своїх підрозділів, можна перейти до вивчення правил стрільби поверх підрозділів. Використовуючи плакат чи малюнок (рис.12), керівник пояснює, що стрільба поверх своїх підрозділів безпечна в тому випадку, коли кут між лінією підвищення і напрямком на свої підрозділи дорівнює куту безпеки або більше його, тобто коли є найменший кут, при якому виключається можливість поразки своїх підрозділів прямим влученням куль.

Використовуючи це правило, керівник тренує тих, кого навчають, у визначенні можливості ведення вогню поверх своїх підрозділів шляхом рішення задач на місцевості. Наприклад, показує ручний протитанковий гранатомет противника і вимагає від тих, кого навчають, визначити, чи можна вести вогонь з кулемета на БТР поверх своїх підрозділів.

При навчанні застосуванню правил стрільби необхідно навчити спостереженню за результатами стрільби і коректуванню вогню.

Призначення вихідних установок для стрільби і наведення зброї в ціль неминуче супроводжуються помилками, тому спостереження за результатами вогню і його коректування є найважливішими умовами успішного виконання вогневої задачі. У залежності від результатів спостереження коректування вогню може проводитись по боковому напрямку і по дальності.

Коректування вогню по боковому напрямку проводиться звичайно шляхом виносу точки прицілювання на величину відхилення центра групування трас куль чи рикошетів від цілі. При цьому відхилення виміряються у фігурах цілі чи в тисячних. Робиться це в такий спосіб. Помітивши місці влучення куль на місцевості чи відхилення трас від цілі стріляючий вимірює величину відхилення центра групування рикошетів (трас) від цілі і виносить точку прицілювання на вимірювану величину в протилежну сторону.

Для того щоб ті, кого навчають, одержали практику в коректуванні вогню по боковому напрямку, доцільно їм давати результати спостереження про положення центра групування рикошетів (трас) щодо цілі. Наприклад, для ведення вогню по кулемету противника керівник подає команду для відкриття вогню і після обстрілу цілі вказує результат ведення вогню: «Вправо (уліво) скільки-то фігур». Навчальні на основі цього повинні винести точку прицілювання в протилежну сторону від цілі, а керівник - перевірити правильність дій кожного того, якого навчають. Для цього він розташовується біля кулемета (автомата) і по напрямку прицільної лінії (чи за допомогою ортоскопа) визначає правильність виносу точки прицілювання тим чи іншим військовослужбовцем. Коректування вогню по дальності може проводитись шляхом вибору нової точки прицілювання по висоті чи зміною установки прицілу.

Керівник пояснює, що якщо рикошети чи траси куль недолітні, то для повторної стрільби необхідно точку прицілювання винести вище, а якщо перелітні - нижче.

При значних відхиленнях рикошетів чи трас куль від цілі, а також у тих випадках, коли умови спостереження за результатами стрільби несприятливі, коректувати вогонь шляхом виносу точки прицілювання по висоті недоцільно. У цих умовах коректувати вогонь по дальності краще шляхом зміни установки прицілу.

Найчастіше вимірити на місцевості величину недольоту чи перельоту важко. У цих випадках коректувати вогонь по дальності слід шляхом зміни прицілу стрибками на одну поділку прицілу. Якщо, наприклад, при спостереженні за результатами стрільби виявлено, що черга недолітна, треба збільшити приціл на одну поділку, навести зброю в колишню точку прицілювання і повторити стрільбу.

Для того щоб ті, кого навчають, одержали практику в коректуванні вогню по дальності, доцільно давати їм результати спостереження про положення центра групування рикошетів (трас) щодо цілі. Наприклад, для ведення вогню по групі озброєних злочинців керівник подає команду для відкриття вогню і після обстрілу цілі вказує результати ведення вогню: «Далі (ближче) стільки-то».

Надалі ті, кого навчають, повинні одержувати практику в коректуванні вогню по боковому напрямку і по дальності одночасно, для чого керівник після відкриття вогню вказує результати спостереження: «Вправо (уліво) стільки-то, далі (ближче) стільки-то».

Навички в коректуванні вогню повинні удосконалюватися на всіх заняттях з вогневої підготовки, особливо при виконанні вправ навчальних і контрольних стрільб, на бойових стрільбах і тактичних навчаннях з бойовою стрільбою.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.117.38 (0.014 с.)