Догляд і зберігання пістолета

Чищення пістолета проводиться:

в бойовій обстановці, на навчаннях у полі - щоденно під час припинення бою, або в перервах між заняттями;

після навчань, нарядів і занять у полі без стрільби - негайно після їх закінчення;

після стрільби - негайно по закінченню стрільби почистити і змастити, після повернення зі стрільби почистити пістолет, в наступні три дні чищення пістолета проводити щоденно;

якщо пістолет не використовувався - не рідше одного разу в сім днів.

Солдати і сержанти, які озброєні пістолетами, чищення і змащення пістолетів здійснюють під керівництвом командира взводу, або старшини роти, офіцери - самостійно в спеціально відведеному місці обладнаному столами, а в бойовій обстановці на підстілці.

Для чищення і змащення пістолета застосовують ті ж самі мастила і розчини, матеріали що і для автомата та протирку, яка входить в комплект приладдя до кожного пістолета.

Чищення пістолету проводиться в наступній послідовності:

приготувати матеріали для чищення і змащування;

розібрати пістолет (повне, неповне розбирання);

прочистити канал ствола;

почистити рамку пістолета зі стволом і спусковою скобою, насухо протерти частини ганчіркою до повного усунення бруду та вологи, іржу усувати ганчіркою змоченою рідким збройним мастилом;

почистити затвор, затворну затримку і частини ударно-спускового механізму в зібраному вигляді, якщо чищення проводиться після наряду і занять без стрільби, та зворотну пружину;

обтерти рукоятку сухою ганчіркою;

почистити магазин насухо ганчіркою, а після стрільби рідким збройним мастилом або розчином РЧС;

обтерти кобуру і протирку сухою ганчіркою.

Змащення пістолета здійснюється після чищення з використанням збройного мастила (загущене мастило) в послідовності аналогічній чищенню. Мастило наноситься тонким рівним шаром за допомогою змащеної ганчірки просунутої через проріз протирки. Надлишкове мастило на частинах пістолета збільшує забруднення і може викликати відмову в роботі пістолета. Забороняється одразу змащувати пістолет, який внесено з морозу в тепле приміщення. Після його природного прогрівання і появою крапель води необхідно насухо протерти частини і механізми і змастити їх.

Огляд пістолета проводиться в зібраному і розібраному вигляді. Одночасно з оглядом пістолета поводять огляд кобури, запасного магазина, протирки і пістолетного ременя.

Військовослужбовці, озброєні пістолетом, повинні оглядати пістолет у зібраному вигляді кожен раз перед виходом на заняття, в наряд, перед стрільбою, а під час чищення - в розібраному та зібраному вигляді.

При огляді пістолета в зібраному вигляді необхідно перевірити відсутність іржі, бруду, подряпин, забоїн і тріщин на частинах пістолета, справність дії затвора, магазина, ударно-спускового механізму, мушки і цілика, надійність утримання магазина в основі рукоятки, чистоту канала ствола та стан мастила.

Зберігання пістолетів офіцерів і прапорщиків батальйону і патронів до них здійснюється у чергового частини в металевій замкненій шафі разом з пістолетами офіцерів штабу, але в окремому металевому замкненому ящику. Патрони до пістолетів зберігаються у шафі разом з пістолетами, але в окремому металевому замкненому ящику. Ключі від шафи та ящиків з боєприпасами зберігаються у чергового частини. Пістолети солдатів і сержантів підрозділу зберігаються у металевому замкненому, запечатаному ящику на складі частини. Пістолети утримуються незарядженими, у шафах або ящиках із гніздами витягнутими з кобури. Запасні магазини - в гніздах біля пістолетів.

 

Основи та правила стрільби

 

Основами для стрільби є основні відомості з балістики і теорії стрільби зі стрілецької зброї і протитанкових гранатометів, знання яких необхідно для свідомого і глибокого вивчення питань будови і експлуатації зброї, прийомів і правил стрільби з неї. Складовими частинами основ стрільби є відомості з внутрішньої балістики, відомості зі зовнішньої балістики і застосування теорії ймовірностей щодо стрільби.

Внутрішня балістика

Внутрішня балістика - це наука, що займається вивченням процесів, які відбуваються при пострілі, і в особливості при русі кулі (гранати) по каналу ствола зброї. Крім того, внутрішня балістика поширюється на процеси, що відбуваються у двигунах порохових реактивних снарядів.

Постріл - викидання кулі з каналу ствола зброї енергією газів, що утворюються при згорянні порохового заряду. Постріл відбувається за дуже короткий час 0,001...0,06 с.

Під час пострілу зі стрілецької зброї від удару бойка по капсулю бойового патрону вибухає ударний склад капсуля і утворюється полум’я, яке через отвори в дні гільзи проникає до порохового заряду та запалює його. В результаті горіння порохового заряду створюється високий тиск в каналі ствола, який передається на дно кулі, дно і стінки гільзи, стінки ствола та затвор. Від дії тиску газів на дно кулі вона починає рухатись, врізається в нарізи ствола, обертаючись рухається зі збільшенням швидкості та викидається зовні в напрямку вісі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи приводить до руху зброї (ствола) назад.

При пострілі визначають чотири послідовних періоди: попередній; перший; другий; третій.

Попередній період (форсування) триває від початку горіння порохового заряду до повного врізання кулі в нарізи ствола. У цей період на початку у стволі створюється тиск газів, необхідний для того, щоб зрушити кулю з місця і перебороти опір її оболонки в нарізи ствола (рис.4.1). Цей тиск називається – форсуванням. Він досягає 250-500 кг/см².Його величина залежить від пристрою нарізів, ваги кулі і твердості її оболонки (наприклад, у стрілецької зброї під патрон зразка 1943 року тиск форсування дорівнює близько 300 кг/см²). Приймають, що горіння порохового заряду в цьому періоді відбувається в постійному об’ємі, оболонка врізається в нарізи миттєво, а рух кулі починається відразу ж при досягненні в каналі ствола тиску форсування. Цей період можна назвати “нульовим” за номером, так як швидкість кулі наприкінці періоду дорівнює нулю. Така назва спрощує рахування періодів: нульовий, перший, другий і третій. Всього чотири періоди.

Перший період (основний, горіння і розширення газів) триває від початку руху кулі до моменту повного згоряння порохового заряду. Цей період горіння порохового заряду відбувається в об’ємі, що швидко змінюється в бік його збільшення. На початку періоду, коли швидкість руху кулі по каналу ствола ще невелика, кількість газів росте швидше, ніж об’єм за кульового простору. Тиск газів швидко підвищується і досягає найбільшої величини (наприклад, у стрілецької зброї під патрон зразка 1943 року – 2800 кг/см², а під гвинтівковий патрон - 2900 кг/см²). Цей тиск називається максимальним тиском.Він створюється в стрілецької зброї при проходженні кулею 4 – 6 см шляху. Потім, унаслідок швидкого збільшення швидкості руху кулі, об’єм за кульового простору збільшується швидше припливу нових газів і тиск починає падати. До кінця періоду він дорівнює приблизно 2/3 максимального тиску. Швидкість руху кулі постійно зростає і до кінця періоду досягає приблизно ¾ від її максимального значення. Пороховий заряд цілком згоряє незадовго до того як куля вилетить з каналу ствола.

Рис.4.1. Періоди пострілу:

Р₀ – тиск форсування; Р_м –максимальний тиск; Р_к і V_к – тиск газів і швидкість кулі в момент кінця горіння пороху; Р_д і V_д – тиск газів і швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола; V_м – максимальна швидкість кулі; Р_атм – тиск, рівний атмосферному.

 

Другий період триває від моменту повного згоряння порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З початком цього періоду приплив порохових газів припиняється, однак сильно стиснуті і нагріті гази розширюються і, роблячи тиск на кулю, збільшують швидкість її руху. Спад тиску в другому періоді відбувається досить швидко й біля дулового зрізу – дуловий тиск – складає в різних зразків зброї 300-900 кг/см². Швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола (дулова швидкість) трохи менше початкової швидкості (на 0,5...1,5 %). У деяких видів стрілецької зброї, особливо коротко ствольних, (наприклад, пістолет Макарова), другий період відсутній тому, що повного згоряння порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу фактично не відбувається.

Третій період (післядії газів).триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту припинення дії порохових газів на кулю. На протязі цього періоду порохові гази, що минають з каналу ствола зі швидкістю 1200-2000 м/с, діють на кулю і надають їй додаткову швидкість. Найбільшу швидкість куля (снаряд) досягає наприкінці третього періоду на видаленні декількох сантиметрів (5-10 см) від дулового зрізу ствола. Цей період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на кулю буде урівноважено опором повітря. Після проходження дулового зрізу зброї снаряд має дулову швидкість наприкінці післядії - максимальну.

У таблицях стрільби і тактико-технічних характеристиках надається значення початкової швидкості. Початкова швидкість кулі - швидкість руху кулі біля дулового зрізу ствола. За початкову швидкість приймається умовна швидкість, що трохи більше дулової і менше максимальної. Початкова швидкість є однієї з важливіших характеристик бойових властивостей зброї. Величина початкової швидкості кулі залежить від довжини ствола; ваги кулі; ваги, температури і вологості порохового заряду; форми і розмірів зерен пороху і щільності заряджання. При збільшенні початкової швидкості збільшується дальність польоту кулі, дальність прямого пострілу, забійна і пробивна дія кулі, а також зменшується вплив зовнішніх умов на її політ. У цьому і полягає її практичне значення.

У процесі стрільби ствол зношується, що приводить до падіння його балістичних якостей. Перш за все зменшується початкова швидкість унаслідок зниження тиску, а також погіршується купчастість бою.

Вивчення теорії внутрішньої балістики дає можливість впливати на такі характеристики зброї як знос та живучість каналу ствола, віддачу.

Зношення каналу ствола - руйнування і винос металу з поверхні каналу ствола від теплового, хімічного і механічного впливу кулі і порохових газів.

Причини, що викликають знос ствола, можна розбити на три основні групи: хімічного, механічного і термічного характеру. В результаті механічної дії кулі і порохових газів стираються поля нарізів, виноситься крихти металу. Термічна дія виражається у створенні сітки розгару, зміні розмірів і форми стволу при надмірному перегріві металу. Хімічна дія порохових газів проявляється в створенні нагару в середині канала ствола

Здатність ствола до зносу безпосередньо визначає його живучість.

Під живучістю стволарозуміється його здатність витримати визначену кількість пострілів зі зброї до втрати їм балістичних якостей. Живучість ствола залежить від:

конструктивних рішень (калібру зброї, початкової швидкості, максимального тиску порохових газів);

удалого вибору металу і його обробки;

старанності чищення і змащення каналів стволів;

вживання заходів щодо запобігання влучення у ствол пилу з боєприпасами і через дуловий зріз;

дотримання режиму вогню.

Живучість хромувальних стволів стрілецької зброї досягає 20-30 тисяч пострілів.

Режимом вогню називається найбільша кількість пострілів, яка може бути виконана за визначений проміжок часу без шкоди для матеріальній частині зброї, безпеки і без погіршення результатів стрільби. З метою дотримання режиму вогню необхідно проводити зміну ствола або охолодження його через визначену кількість пострілів (кулемет ПКМ через 400, ПКТ - 500 пострілів).

Тиск порохових газів, що діють на кулю (снаряд), забезпечує їй (йому) поступальну швидкість, а також швидкість обертання. Тиск, що діє в протилежну сторону створює силу віддачі.

Віддача - це рух зброї назад під дією сили віддачі. Швидкість віддачі зброї приблизно в стільки разів менша початкової швидкості кулі, у скільки разів куля легкіші зброї. Енергія віддачі ручної стрілецької зброї звичайно не перевищує 2 кг×м і сприймається тим, хто стріляє, безболісно. При стрільбі зі стрілецької зброї сила віддачі сприймається рукою, плечем, установкою чи ґрунтом. При стрільбі зі зброї, що встановлена на рухомих засобах, сила віддачі сприймається бойовою машиною (танком, БМП, установкою) через проти відкаточний пристрій.

Сила віддачі і сила опору віддачі розташовані не на одній прямій і спрямовані в протилежні сторони (рис.4.2). Вони утворюють пару сил, розташованих зі зсувом на деякому плечі. Величина відхилення дулової частини ствола при пострілі тим більше, чим більше плече цієї пари сил. Сполучення впливу вібрації ствола за рахунок обертання кулі по нарізах каналу ствола і віддачі зброї приводять до утворення кута вильоту g між напрямком осі каналу ствола до пострілу і її напрямком у момент вильоту кулі з каналу ствола. Це впливає на точність стрільби кожного зразка зброї. При порушенні правил прикладки зброї, використанні упора, правил обслуговування зброї і її зберігання змінюється величина кута вильоту кулі і бій зброї. Кут вильоту - таблична величина, чим він менший, тим ліпше влучність зброї. Наприклад, для автомата АК-74 кут вильоту негативний і дорівнює 4 хвилини, а для ручного кулемета РПК-74 – 2 хвилини.

 

Рис. 4.2. Підкидання дульної частини стволу зброї під час пострілу.

 

Для зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби необхідно точно дотримуватись прийомів стрільби і правил обслуговування зброї, що зазначені в настановах зі стрілецької справі. З метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби в деяких зразках стрілецької зброї застосовуються спеціальні пристрої - компенсатори, гальмо - компенсатори (на АК-74).

У реактивних системах явище пострілу має принципову відмінність від явища пострілу ствольної системи. До реактивних систем відносяться метальні установки зі снарядами (гранатами), політ яких викликається реакцією газів, що минають з великою швидкістю з камери реактивного двигуна снаряда (гранати) через отвори в його донній частині. Одними з різновидів реактивних систем є системи динамічної реактивної зброї (ручні, станкові протитанкові гранатомети, переносні протитанкові комплекси).

При пострілі з гранатомета частина порохових газів викидається назад через відкриту казенну частину ствола, а виникаюча при цьому реактивна сила врівноважує силу віддачі. Інша частина порохових газів натискає на гранату, як у звичайній зброї (динамічна дія) і надає їй необхідну початкову швидкість. Пороховий заряд гранати згоряє до моменту вильоту її з каналу ствола. Заряд реактивного двигуна гранати спалахує і згоряє на деякім видаленні від гранатомета. Під тиском реактивної сили реактивного двигуна швидкість руху гранати увесь час збільшується і досягає найбільшого значення на траєкторії наприкінці витікання порохових газів з реактивного двигуна.

Зовнішня балістика

Зовнішня балістика - наука, що вивчає рух кулі (снаряда) у повітрі, після припинення дії на неї порохових газів. Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля (снаряд, граната) рухається по інерції. Граната, що має реактивний двигун, рухається по інерції після припинення витікання газів з її реактивного двигуна.

Куля при вільному польоті в повітрі піддається дії двох сил: сили тяжіння (своєї ваги) і сили опору повітря (рис 4.3). Сила ваги змушує кулю поступово знижуватися, а сила опору повітря безупинно сповільнює рух кулі і прагне перекинути її. У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі поступово зменшується. Її траєкторія являє собою за формою нерівномірну вигнуту криву лінію. Для забезпечення стійкості кулі під час польоту їй за допомогою нарізів придається швидкий обертальний рух. У ряді випадків стабілізація снаряда, гранати досягається завдяки їх оперенню.

Рис. 4.3. Дія сил тяжіння та опору повітря на кулю в повітрі при. польоті.

 

Траєкторією кулі називається крива лінія, яка описується центром тяжіння кулі (гранати, снаряда) у польоті.

Елементи траєкторії (рис. 4.4):

кут зустрічі (m) - кут, складений дотичної до траєкторії в точці зустрічі і площиною, дотичної до поверхні перешкоди (цілі) у цій же точці;.

кут падіння (qс) - кут між лінією цілі і дотичної до траєкторії в точці падіння;

вершина траєкторії (S) - найвища точка траєкторії над горизонтом зброї;

висота траєкторії (Y) - відстань по вертикалі від горизонту зброї до вершини траєкторії;

перевищення траєкторії - висота будь-якої точки траєкторії щодо горизонту зброї чи лінії прицілювання;.

висхідна лінія траєкторії (OS) - частина траєкторії від точки вильоту до вершини траєкторії;

спадна лінія траєкторії (SC) - частина траєкторії від її вершини до табличної точки падіння (до точки падіння);

похила дальність (Х _е) - відстань по лінії цілі від точки вильоту до цілі;

топографічна (горизонтальна) дальність (Д_г ) - проекція похилої дальності на горизонт зброї;.

таблична (повна горизонтальна) дальність (X) – відстань по горизонту від точки вильоту до табличної точки падіння;

дальність стрільби (Д) - найкоротша відстань від точки вильоту до точки зустрічі (до розриву).

А також елементами траєкторії є:

лінії - підвищення, кидання, прицілювання; кути – підвищення, кидання, вильоту, прицілювання;

точки - вильоту, падіння, прицілювання, зустрічі, вершина траєкторії.

Властивості траєкторії:

спадна лінія коротше і крутіше висхідної;

кут падіння більше кута кидання;

остаточна швидкість кулі менше початкової;

найменша швидкість польоту кулі при стрільбі під великими кутами кидання - на спадній лінії траєкторії, а при стрільбі під невеликими кутами кидання - у точки падіння;

час руху кулі по висхідній лінії менше, ніж по спадній;

траєкторія обертової кулі внаслідок її зниження під дією сили ваги і деривації являє собою лінію двоякої кривизни.

Форма траєкторії залежить від величини кута підвищення. Зі збільшенням кута підвищення висота траєкторії і повна горизонтальна дальність польоту кулі (гранати) збільшуються, але це відбувається до відомої межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватися, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватися, величина кута найбільшої дальності для куль різних видів озброєння, складає близько 35⁰. При цьому траєкторія називається траєкторією максимальної дальності.

Траєкторії, отримані при кутах підвищення, менших куту найбільшої дальності, називаються настильними. а при більших - навісними. Чим настильніше траєкторія, тим на більшому протязі місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу (тим менше вплив на результати стрільби роблять помилки у визначенні установки прицілу). У цьому полягає практичне значення настильної траєкторії. Настильність траєкторії впливає на величину дальності прямого пострілу, прикритого, мертвого простору і простору, що уражається.

 

 

Рис. 4.4. Елементи траєкторії.

Прямий постріл - постріл, при якому траєкторія не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на усьому своєму протязі (рис. 4.5).

У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестися без перестановки (зміни) прицілу. При цьому точка прицілювання по висоті, як правило, вибирається по нижньому краю цілі.

 

→

Д пр

Д пр

 

Рис. 4..5. Дальність прямого пострілу (Д пр) при стрільбі по гарматі і при стрільбі по танку

 

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі і настильності траєкторії. Чим вище ціль і чим найстильніше траєкторія, тим більше дальність прямого пострілу і тим на більшому протязі місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу. Дальність прямого пострілу можна визначити по таблиці шляхом порівняння висоти цілі з величинами найбільшого перевищення траєкторії над лінією точки прицілювання.

Прикритий простір - простір за укриттям, який кулею не уражається, від його гребеня до точки зустрічі (рис. 4.6). Прикритий простір буде тим більше, чим більше висота укриття і чим настильніше траєкторія.

Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути уражена при даній траєкторії, називається мертвим просторомМертвий простір буде тим більше, чим більше висота укриття, менше висота цілі і настильніше траєкторія. Іншу частину прикритого простору, на якому ціль може бути уражена складає уражувальний простір. Глибина простору, що уражається, залежить від висоти цілі, настильності траєкторії і кута нахилу місцевості. Вона буде тим більше, чим вище ціль, чим більш настильна траєкторія і чим більший кут нахилу місцевості.

Рис. 4.6. Прикритий, мертвий простір та простір, що уражається.

 

Знання величини прикритого і мертвого простору дозволяє правильно використовувати укриття для захисту від вогню противника. А також при стрільбі по противнику уживати заходів для зменшення мертвих просторів шляхом вибору вогневих позицій і обстрілу цілі зі зброї з більш навісною траєкторією.