Підстави та порядок припинення громадянства України 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Підстави та порядок припинення громадянства України



Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Вихід з громадянства України (репатріація) допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Громадянин України, який постійно проживає на території України або за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Крім того, за клопотанням одного з батьків разом із батьками з громадянства України може вийти і дитина. Якщо дитина усиновлена, то за клопотанням одного з усиновителів дитина може вийти з громадянства України. Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою (Закону України "Про громадянство України").

Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо:

* особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі;

* стосовно особи в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Підстави втрати громадянства України

1. Добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Закону України "Про громадянство України" визначає, що громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2. Добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. Разом з тим, така норма права не застосовується, якщо громадянин України стане особою без громадянства.

3. Набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Датою припинення громадянства України за всіма вищезазначеними підставами є дата видання відповідного Указу Президента України.

Особи, позбавлені громадянства України, підлягають експатріації - видворенню з держави.

Конституційно-правова теорія і практика визнає й інші способи зміни громадянства.

Трансферт (від лат. transferre - передавати, переносити, переводити) - автоматична зміна громадянства внаслідок обміну населенням між державами на основі міждержавних угод.

Оптація (від лат. optado - бажання, вибір) - це добровільний вибір громадянства при зміні території державою, громадянином якої особа була. Процедура оптації визначається міжнародними договорами. Оптанти, тобто особи, які проживають на території, що переходить від однієї держави до іншої, можуть на власний розсуд або залишити громадянство попередньої держави, або набути громадянство нової держави, тобто тієї, до якої переходить територія.

Політична відповідальність уряду України.

Політична відповідальність уряду - це політико-правова відповідальність уряду та окремих його членів перед парламентом (главою держави) за здійснюваний ними політичний курс та управлінську діяльність. Залежно від існуючої форми державного правління уряд політично відповідає або перед парламентом (за парламентарної і змішаної форми державного правління), або перед главою держави (за змішаної і президентської форми державного правління), або одночасно перед парламентом і главою держави (за змішаної форми державного правління).

Політична відповідальність уряду одночасно перед парламентом і главою держави має місце за змішаної республіканської форми державного правління і є подвійною політичною відповідальністю уряду.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

(Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку.

Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.)

Починаючи з --91 р. в Україні послідовно змінилося кілька моделей політичної відповідальності уряду перед главою держави. У --91– --95 рр. діяла парламентська модель: як Кабінет Міністрів України, так і окремі міністри відповідали лише перед Верховною Радою України. З --95 р. почала діяти модель подвійної відповідальності уряду. До набуття чинності останньою редакцією Конституції України можна виділити 2 етапи розвитку інституту політичної відповідальності уряду перед Главою держави.

--95– --96 рр. Згідно з Конституційним Договором було встановлено модель подвійної відповідальності уряду, характерну для президентських республік: закріплення на рівні конституційної норми відповідальності Кабінету Міністрів України лише перед Президентом України, але з правом Верховної Ради України висловлювати недовіру уряду в цілому або окремим його членам, що тягло за собою їх відставку. Механізмом політичної відповідальності уряду перед Президентом України було рішення останнього щодо персональної відставки Прем’єр-міністра або будь-якого іншого члена уряду;

--96– 05 рр. У Конституції України в редакції від червня --96 року було закріплено подвійну відповідальність Кабінету Міністрів України перед Президентом України та Верховною Радою України. Президент отримав дискреційне повноваження звільняти з посади Прем’єр-міністра України, що автоматично означало відставку Кабінету Міністрів, та окремих міністрів, а Верховна Рада мала право висловлювати недовіру уряду, що тягло за собою його відставку.

Протягом першого із вказаних періодів за рішенням Президента України був відправлений у відставку один Прем’єр-міністр – Є. Марчук (96 р.). Протягом другого періоду Президент України двічі задіяв механізм політичної відповідальності Кабінету Міністрів України через звільнення з посади Прем’єр-міністра (02 р. – А. Кінах та 05 р. – Ю. Тимошенко). Щодо одного зі складів уряду було задіяно механізм політичної відповідальності уряду перед парламентом (01 р. – висловлення недовіри Кабінетові Міністрів України на чолі з В. Ющенком). Три рази протягом цього ж періоду відставка Кабінету Міністрів відбувалася з причини добровільної відставки Прем’єр-міністра України (у 96 та 97 рр. – П. Лазаренка, у 05 р. – В. Януковича), один раз – у результаті складення повноважень перед новообраним Президентом (Кабінет Міністрів України на чолі з В. Пустовойтенком у 99 р.).

Після набуття у 06 р. чинності змінами до Конституції України Президент України був позбавлений права самостійно ухвалювати рішення щодо відставки Кабінету Міністрів України або окремих його членів. Натомість залишилися лише непрямі механізми політичної відповідальності уряду перед главою держави – право ініціювання Президентом України:

· солідарної відповідальності уряду перед парламентом – право Президента України вносити проект постанови про висловлення недовіри Кабінету Міністрів України ;

· індивідуальної відповідальності членів уряду – право Президента України вносити до Верховної Ради України подання щодо звільнення з посад міністрів оборони та закордонних справ (Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

З одного боку, наявність конституційної норми щодо відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України є природно обумовленою наявним розподілом повноважень між главою держави і урядом у межах чинної форми правління, зокрема, широкими повноваженнями Президента України у сферах національної безпеки і оборони та зовнішньополітичної діяльності порівняно з іншими галузями державної політики та участю Президента України у формуванні складу Кабінету Міністрів України (міністри оборони та закордонних справ призначаються за поданням Президента).

З іншого боку, реалізація конституційної норми щодо відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України практично неможлива, оскільки цілковито залежить від позиції парламентської більшості. Подання Президента України щодо висловлення недовіри Кабінету Міністрів України можуть бути результативними лише за умови наявності пропрезидентської більшості у Верховній Раді. За наявності опозиційної Президенту парламентської більшості – період коабітації – конституційна норма щодо відповідальності уряду перед Президентом по суті не діє.

У проекті Закону України «Про внесення змін до Конституції України», внесеному до Верховної Ради України Президентом України, пропонується вилучити з Конституції норму щодо політичної відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України і взагалі чітко не визначати об’єкт політичної відповідальності уряду. Натомість пропонується запровадити механізм політичної відповідальності парламенту перед Президентом України, надавши йому право розпуску нижньої палати парламенту – Палати депутатів – без спеціальних підстав , «з політичних мотивів», зі збереженням механізму політичної відповідальності уряду перед парламентом .

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 198; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.203.18.65 (0.008 с.)