Стадії законодавчого процесу - це відносно самостійні комплекси процесуальних дій уповноважених суб'єктів у межах законодавчо визначених процедур, спрямованих на створення і оприлюднення закону.

Стадії законодавчого процесу у загальному вигляді:

1) законодавча ініціатива

2) попередній розгляд і обговорення законопроекту у комітетах парламенту;

3) розгляд та прийняття закону Верховною Радою (або відхилення законопроекту);

4) підписання, закону Президентом

5) офіційне оприлюднення закону

6) набрання чинності.

Розробляти законопроекти може практично необмежене коло осіб, проте офіційно вносити їх до Верховної Ради України на розгляд можуть лише суб'єкти законодавчої ініціативи: Президент України; народні депутати України; Кабінет Міністрів України.

Законопроекти розглядаються Верховною Радою за процедурою трьох читань:

Перше читання - обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу;

За наслідками розгляду законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

1) прийняття законопроекту за основу з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання;

2) відхилення законопроекту;

3) повернення законопроекту суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання або направлення його до головного комітету для підготовки на повторне перше читання, визначивши при цьому основні положення, принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьований законопроект чи його структурні частини;

4) опублікування законопроекту у визначеному Верховною Радою друкованому ЗМІ для всенародного обговорення, доопрацювання його головним комітетом з урахуванням наслідків обговорення і подання на повторне перше читання. Законопроект на повторне перше читання подається у визначений Верховною Радою строк, але не пізніше 30 днів після дня його попереднього розгляду.

Друге читання - постатейне обговорення і прийняття законопроекту в другому читаннію

Законопроект, підготовлений до другого читання, подається у вигляді порівняльної таблиці, яка має містити:=текст законопроекту, прийнятого за основу; = усівнесені та не відкликані пропозиції та поправки, що мають суцільну нумерацію і розміщуються на рівні з відповідними статтями законопроекту, із зазначенням ініціаторів їх внесення; = висновок головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок; = остаточну редакцію статей законопроекту, що пропонується головним комітетом для прийняття у другому читанні.

За результатами розгляду законопроекту в другому читанні ВРУ приймає рішення про:

1) прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітету підготувати його до третього читання;

2) відхилення законопроекту;

3) прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому;

4) прийняття законопроекту в другому читанні, за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей, та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання;

5) повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання.

Третє читання - прийняття законопроекту, який потребує доопрацювання та узгодження, в цілому. Вносяться лише поправки щодо внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту, а також поправки, внесені з метою узгодження між собою структурних частин законопроекту без зміни його змісту. Законопроект надається народним депутатам не пізніш як за 5 днів до дня його розгляду.

Відбувається голосування щодо статей законопроекту; голосування щодо проекту постанови, внесеного народними депутатами; голосування законопроекту в цілому.

За результатами розгляду Верховна Рада може прийняти рішення про:

1) прийняття закону в цілому і направлення його на підпис Президенту України;

2) перенесення голосування щодо законопроекту;

3) схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум;

4) відхилення законопроекту.

Голова ВРУ підписує поданий на підпис закон не раніше двох і не пізніше п'яти днів з дня його подання. Підписаний закон Голова ВРУ невідкладно направляє Президентові України. Президент протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до ВРУ для повторного розгляду (застосовує право вето). Якщо Президент протягом 15 днів не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Вето вважається подоланим, якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий ВРУ не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10 днів. Якщо Президент не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою ВРУ і опубліковується за його підписом.

Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування. Підписані Президентом закони публікуються в газеті "Голос України" та у Відомостях ВРУ.

Консультативно-дорадчі органи при Президентові України.

Консультативно-дорадчі органи - органи, що утворюються для погодженого вирішення питань реалізації державної політики у певній сфері чи галузі, координації діяльності центральних і місцевих органів державної влади.

Правовою основою утворення та діяльності таких органів є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти. Статус консультативно-дорадчого органу, повноваження, основні напрями і форми діяльності визначаються положенням про конкретний орган чи спеціальним актом відповідного державного органу - постановою, розпорядженням, наказом тощо.

Консультативно-дорадчі органи можуть мати назву комісій, комітетів, рад, робочих груп, служб тощо. Завдання та функції органів, а також порядок їхньої діяльності визначаються в окремому положенні про орган. Персональний склад консультативно-дорадчого органу затверджується головою відповідного органу виконавчої влади.

Метою діяльності консультативно-дорадчих органів є:

· організація виконання актів органів виконавчої влади;

· координація діяльності суб’єктів з питань, вирішення яких входить до їх компетенції;

· виконання конкретних доручень і завдань від органу виконавчої влади.

Національна рада реформ є спеціальним консультативно-дорадчим органом при Президентові України з питань стратегічного планування, узгодження позицій щодо впровадження в Україні єдиної державної політики реформ та їх реалізації.

Головою Національної ради реформ є Президент України.

До складу Національної ради реформ входять: Голова ВРУ (за згодою), Прем'єр-міністр України та інші члени КМУ, які очолюють міністерства, - за погодженням із Прем'єр-міністром України, а також за згодою: Голова Національного банку України, голови комітетів ВРУ, чотири представники від громадських об'єднань, представник Дорадчої ради реформ.

Дорадча міжнародна рада реформ — консультативний орган для напрацювання пропозицій та рекомендацій щодо здійснення та впровадження в Україні реформ на основі міжнародного досвіду. Рада залучатиме іноземних експертів до реформування українського законодавства, а також підвищуватиме рівень міжнародної підтримки України. Створена 13 лютого 2015 Президентом України Петром Порошенком.

Головою ради був призначений Міхеїл Саакашвілі. Сам Саакашвілі сказав, що він буде координувати питання постачання Україні західної зброї.

Положення та склад ради визначатиме її голова. Міжнародна дорадча рада реформ працюватиме у зв'язці з Національною радою реформ, а її голова стане членом Національної ради.

15 травня2015 року Президент Порошенко своїм указом затвердив склад та положення про дорадчу міжнародну раду реформ. До складу ради увійшли: екс-глава МЗС Швеції, сенатор США, члени Європарламенту, екс-прем'єр Словаччини, екс-прем'єр Литви і експерт інституту міжнародної економіки США.

Комітет з економічних реформ — утворений 26 лютого 2010 р. з метою впровадження системних економічних реформ, що спрямовані на вихід із фінансової та економічної кризи, забезпечення сталого економічного розвитку України як передумови зростання добробуту її населення. Основними завданнями комітету є:

- опрацювання з урахуванням нинішньої соціально-економічної ситуації в Україні та на основі кращого світового досвіду загальнодержавної стратегії економічних реформ;

- визначення напрямів, пріоритетів, механізмів здійснення необхідних економічних реформ та підготовка відповідних законопроектів для внесення Президентом України на розгляд ВРУ;

- забезпечення проведення громадських обговорень загальнодержавної стратегії економічних реформ.

Координаційний центр з упровадження економічних реформ - Основним завданням Центру на той час було здійснення координації Міністерств та відомств у процесі реалізації реформ, моніторинг виконання Національного плану та проведення адміністративної реформи.

Після зміни влади в Україні, Центр тривалий час був забутий. Більшість працівників працевлаштувалися в різних міжнародних та вітчизняних організаціях. Проте, сьогодні робота Центру відновлюється.

Громадська гуманітарна рада створена з метою:

- врахування суспільно значущих інтересів у вирішенні найважливіших питань гуманітарного розвитку; - підготовки пропозицій щодо забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина у сферах освіти, науки, культури і мистецтва, охорони здоров'я, інтелектуальної та творчої діяльності; - впровадження системних реформ для досягнення відповідності європейським стандартам захисту таких прав.

Національний антикорупційний комітет — консультативно-дорадчий орган при Президентові України, основним завданням якого є забезпечення сприяння Президентові України в реалізації його повноважень. Не працює вже 4 роки.

Колишні консультативно-дорадчі органи при Президентові України:

Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права

Національна рада з питань культури і духовності при Президентові України

Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України

Рада громадськості