Судова влада і судові органи: поняття, структура і принципи функціонування.

Судова влада України — нарівні з виконавчою та законодавчою гілкою влади є однією з гілок влади відповідно до Конституції України. Органи судової влади здійснюють свої повноваження у межах, встановлених Конституцією України та відповідно до Законів України.

В Україні кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань, основи організації та діяльності адвокатури визначається виключно Законами України.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суди можуть приймати:

· Вироки;

· Постанови;

· Рішення;

· Ухвали.

Сильна і незалежна судова влада є гарантом громадянського миру і злагоди, прав і свобод людини і громадянина, законності і правопорядку в суспільстві.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини, які виникають в державі. Основне призначення судів полягає у відновленні порушеного права, забезпеченні справедливості, здійсненні захисту гарантованих Конституцією кожному прав і свобод, а також у виконанні примусових повноважень державної влади по відношенню до правопорушників.

При цьому в Конституції закріплені основні засади судочинства:

- законність;

- рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- забезпечення доведеності вини;

- змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості;

- підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

- забезпечення обвинуваченому права на захист;

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

- обов'язковість рішень суду.

Судочинство здійснюється суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Створення надзвичайних чи особливих судів не допускається. Судові рішення ухвалюються судами від імені України та є обов'язковими до виконання на всій території держави.

Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та загальними судами. Суди загальної юрисдикції будуються за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у їх системі є Верховний Суд України, а вищими судовими органами спеціалізованих судів - відповідні вищі суди.

Для забезпечення участі народу України у здійсненні правосуддя Конституції передбачає існування інституту народних засідателів і присяжних.

Конституційний Суд України є незалежним органом в системі судової влади - єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Його наявність є ознакою правової держави.

Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону України, на всій її території.

Принципи громадянства за законодавством України.

Принципи громадянства України - це вихідні засади, керівні ідеї, що знайшли своє закріплення в законодавстві та у відносинах між державою та особою.

Ці принципи втілені в Конституції України, у Декларації про державний суверенітет України, у Декларації прав національностей, в Законі України "Про національні меншини в Україні", в Законі України "Про громадянство України".

Розрізняють загальні та спеціальні принципи громадянства. Так, загальними є ті принципи, які властиві не тільки інституту громадянства, а й іншим правовим, політичним, соціальним інститутам. До них належать принципи: демократизму, інтернаціоналізму, втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави, поєднання інтересів суспільства, держави, особи, поваги до норм міжнародного права тощо.

Відповідно до Закону України "Про громадянство України" законодавство України про громадянство грунтується на таких принципах (це спеціальні принципи).

1. Принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, Який передбачає існування двох аспектів:

виключення можливості існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України, що є умовою існування унітарної держави, якою є Україна;

заборона існування подвійного громадянства (біпатризму) в Україні, оскільки якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. По суті зміст цього принципу зводиться лише до невизнання правових наслідків біпатризму.

Заборона біпатризму в Україні відповідає існуючій щодо цього питання світовій практиці, яка виходить із того, що подвійне громадянство створює значні труднощі як для держав, так і для осіб, які є носіями подвійного громадянства (зокрема, стосовно виконання обов'язків тощо). З огляду на це держави укладають угоди про запобігання випадкам подвійного громадянства, зобов'язуючи осіб, які мають громадянство обох сторін угоди, обрати одне з них і тим самим припинити інше. У деяких державах особи, які мають подвійне громадянство, обмежуються в окремих правах (Румунія). Хоча є держави, які через низку причин (переважно історичного характеру) дозволяють існування подвійного громадянства (Іспанія, Австрія)

2. Принцип запобігання виникненню випадків безгромадянства. Цей принцип спрямований на те, щоб особа, яка подала заяву про набуття українського громадянства або про вихід з нього, не втратила громадянства взагалі, тобто не стала апатридом - особою, права якої не захищає жодна держава. Так, наприклад, відповідно до Закону України "Про громадянство України" однією з умов прийняття до громадянства України іноземців є взяття ними зобов'язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України.

3. Принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства України. Закріплення цього принципу відповідає світовим стандартам, зокрема Загальної декларації прав людини.

Отже, позбавлення громадянства розглядається як небажане явище. Так, Загальної декларації прав людини, Європейська конвенція про громадянство --97 р. містять заборону на позбавлення громадянства, виходячи з того, що громадянство є двостороннім, постійним зв'язком держави і особи, який не може бути довільно розірваний державою. Відповідно до норм міжнародного права є неприпустимим позбавлення громадянства цілих груп осіб, позбавлення громадянства за етнічними або расовими ознаками.