Сім кроків написання етичного кодексу

1. З’ясуйте призначення (ідеальний ланцюг) своєї організації, служби.

2. Кожний особисто для себе напишіть найважливіші для вас принципи роботи, в яких утілені такі цінності, як справедливість, чесність, відповідальність, надійність, доброзичливість і т. п.

3. Обговоріть і погодьте дані принципи.

4. Прочитайте етичні кодекси інших організацій, служб – можливо, у них знайдете забуті вами або більш удало сформульовані принципи, якими зможете доповнити те, що створено вами.

5. Подумайте, в яких ситуаціях найчастіше виникають моральні проблеми, та запишіть ці ситуації.

6. Напишіть, як треба або не треба поводитись у перерахованих вами ситуаціях з урахуванням уже сформульованих принципів.

7. Переглянете те, що створено:

· перевірте, чи немає майже тотожних тез;

· перевірте, чи дійсно в кожній тезі ясні основні слова та думки;

· скоротіть те, що можна скоротити;

· сформулюйте інакше те, що неясно.»

(Источник: Pedagogij etikos kodeksas: projektas

(Этический кодекс педагогов: проект) //Mokyk1а. – 2000,

№ 11-12, с. 13-16.)

Наведемо деякі приклади етичних кодексів:

«Один з перших кодексів педагогічної етики розробив квінті ліан. Його дотримування повинно було призвести, на думку мислителя, до поваги й шани учителя збоку своїх вихованців. Провідними думками цього кодексу були такі:

Нехай учитель викличе в собі батьківські почуття до своїх учнів і постійно уявляє себе на місці тих людей, які довіряють йому своїх дітей.

Нехай він сам не має вад і не переносить їх на інших.

Нехай суворість його не буде гнітючою, а ласкавість не буде розслабливою, щоб звідси не виникла ненависть або презирство.

Нехай будуть тривалими бесіди про моральне й добре, адже чим частішими будуть умовляння, тим меншою буде потреба в покараннях.

Нехай учитель не буде роздратованим і водночас не потурає тим, хто потребує виправлення.

Нехай він буде доступним у викладанні, терплячим у роботі, більш старанним, ніж вимогливим.

Нехай із бажанням відповідає тим, хто запитує, і нехай запитує мовчазних.

На похвалу він нехай не буде надто скупим, але й не буде надто щедрим, оскільки перше відбирає бажання до праці, а друге народжує безпечність.

При виправленні того, що потребує усунення, він не повинен бути надто суворим, тим більше сварливим. Адже у багатьох з’являється відраза д вчителя завдяки тому, що докори деяких учителів перетворюються ніби у ненависть.

Нехай він кожен день скаже учням що-небудь таке, що у них завжди залишиться в пам’яті»

(Квинтилиан М.Ф. О воспитании оратора// Хрестоматія по истории педагогки: В 4т. / Под общ.ред. С.А.Каменева. – Т.1: Античній мир. Срдение века. Начало нового времени / Сост. И.Ф.Свадковский. – М.: Гос.учебно-пед.изд-во, 1935. – С.54-63.)

«Етичний кодекс українського педагога (Проект)

Преамбула

Етичні засади у стосунках між людьми є основою збереження і прогресу демократичного суспільства, основою всебічного розвитку людини

Особливого значення мораль набуває у професійній діяльності педагога, що обумовлено характером його взаємовідносин з дітьми та молоддю, а також специфікою проблем, які постають перед ним. Оскільки педагогіка має пряме відношення до майбутнього життя людини в суспільстві, її фізичного, психічного і духовного здоров’я, вона перебуває під особливою увагою і контролем з боку державних та громадських організацій. Педагог-професіонал особистовідповідальний за виконання своїх обов’язків. Ця відповідальність має бути спільною, узвичаєною, загальноприйнятою для всієї педагогічної спільноти у вигляді норм, правил і принципів професійної педагогічної етики.

Покликання педагога – не тільки, і не стільки, передача знань, умінь та навичок, а й всебічний розвиток здібностей та можливостей учня, виховання порядного, відповідального, свідомого громадянина країни. Професійна діяльність педагога ґрунтується на верховенстві загальнолюдських цінностей, норм і принципів моралі. При її виконанні педагог виступає носієм обов’язків стосовно:

· учня;

· батьків учня;

· фахового педагогічного співтовариства в цілому й окремих педагогів;

· самого себе;

· суспільства.

Досягнення мети виховання та навчання потребує від педагога усвідомлення високих етичних стандартів діяльності і поведінки, принципів істини, добра, краси і досконалості, гармонійного поєднання інтересів учня та інших людей.

Розробка і дотримання педагогами професійних етичних норм та правил розглядається професійним педагогічним співтовариством як необхідна і фундаментальна засада повноцінного функціонування системи освіти та головна умова реалізації ним важливої соціально-культурної і духовної ролі в сучасному суспільстві.

Головна мета педагога – навчити учня мислити, відчувати та любити.

Даний кодекс покликаний систематизувати та закріпити єдину систему норм і правил моралі в усіх видах діяльності педагога.

Етичний кодекс українського педагога діє на всій території України, є чинним для всіх педагогів, що є членами професійних педагогічних об’єднань.

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 1. Співвідношення “Етичного кодексу українського педагога” і чинного законодавства про педагогіку та виховання дитини

(1)Норми “Етичного кодексу українського педагога” (далі – Кодексу) не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства, а доповнюють та конкретизують його.

(2) Педагог поважає закон і визнає свою відповідальність перед учнем та законом.

Стаття 2. Дія Кодексу за предметом, колом осіб та в часі

(1) Дія Кодексу поширюється на всі види професійної діяльності педагога та на іншу його діяльність, яка не повинна суперечити його професійними обов’язкам як педагога або підірвати престиж професії.

(2) Дія цього Кодексу поширюється також на всіх, хто працює в системі освіти.

Стаття 3. Основні терміни Кодексу

Вживані у Кодексі терміни слід вважати такими, що мають наступний зміст:

Етичний кодекс педагога – це система норм і правил поведінки та діяльності педагога, що базуються на гуманістичних засадах, загальнолюдських цінностях та принципах

Педагог – особа (вчитель, викладач, вихователь, наставник), яка веде викладацьку та/або виховну діяльності, або розробляє проблеми педагогіки у сфері освіти та виховання.

Учень – об’єкт-суб’єкт педагогічної діяльності, дитина чи інша особа, яка добровільно і свідомо або за проханням батьків звернулися за навчанням чи вихованням.

Місія педагога – всебічний гармонійний розвиток учня, формування відповідальності за власне життя та життя оточуючих, виховання свідомого громадянина.

Автономія – право,яке має особа на визнання сталості системи цінностей, життєвих позицій та планів особи, спроможність до прийняття усвідомленого і вільного від зовнішнього впливу рішення; уособлення певних моральних цінностей.

Компетентність – здатність учня та педагога, інших зацікавлених сторін розуміти інформацію і приймати самостійні рішення відповідно до поставленої мети і притаманної кожному суб’єкту системи цінностей.

Конфіденційність – нерозголошення інформації про особистість, що отримана в ході професійної діяльності, довірливість, сутоприватність.

Угода про надання освіти – письмова чи усна угода (контракт), згідно якої одна сторона – педагог, що практикує індивідуально, або педагогічний заклад – бере на себе доручення іншої сторони – учня або його законного представника – про надання освіти на умовах, передбачених угодою, а інша сторона – учень (або його законний представник) зобов’язується дотримуватися і виконувати норми та правила, відповідні розпорядження та рекомендації педагога чи вихователя.

Навчальний заклад – організація, заклад, установа чи об’єднання (різних форм управління та власності), який згідно діючого законодавства України працює у системі освіти та виховання.

Розділ 2. Основні принципи педагогічної етики

Стаття 4. Твори благо

(1) Діяльність педагога спрямована на всебічний розвиток учня з метою виховання свідомого громадянина та допомоги в його адаптації до життя в суспільстві.

(2) Педагог, який навчає учня, виконує свою місію з любов’ю та повагою до життя учня.

(3) Педагог дотримується принципів загальнолюдської та професійної моралі, є чесним та беззастережно відданим своїм обов’язкам.

(4) Педагог у всіх випадках запобігає завданню шкоди учневі, не має права наражати учня на небезпеку, повинен захищати учня від будь-яких шкідливих впливів.

(5) Педагог не може пропонувати учневі знання, які загрожують життю учня або суспільству в цілому, використовувати методи, які негативно впливають на психічний або фізичний стан здоров’я.