Тема 1. Історичний розвиток держави і права України

План

1. Виникнення та історичний розвиток держави і права.

2. Основні етапи розвитку української державності.

3. Найвизначніші пам’ятки правової культури України.

 

1. У світовій науці переважає погляд на державу і право як

на історичне явище. Їх розглядають як такі, що з’являються лише на певному ступені людського суспільства як наслідок соціально-економічного розвитку. Саме рівень соціально-економічного розвитку і обумовлює тип держави, тобто її соціально змістовну сутність і соціальне призначення.

На сьогодні серед науковців немає одностайності в поглядах на причини виникнення держави і права. Здебільшого виникнення держави і права пов’язується з економічними та соціальними чинниками, з виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства – появою класів. В науку така теорія ввійшла під назвою класової соціально-економічної теорії (Л. Морган, Ф. Енгельс, К. Маркс).

Відомі такі історичні типи держави: 1) рабовласницький; 2) феодальний; 3) соціалістичний; 4) капіталістичний; 5) сучасний. За різних часів у різних країнах існували також держави перехідного періоду.

Теологічна (релігійна) теорія пояснює походження кожної держави і права божественною волею. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність, непорушність і святість. (А. Августин, Ф. Аквінський, В. Соловйов).

Патріархальна теорія визначає сім’ю, як початковий осередок суспільного життя, яка розростається в плем’я, а плем’я – у державу. Батьківська влада над дітьми трансформується у владу монарха над своїми підданими. (Аристотель, Платон, М. Михайлівський, М.Драгоманов).

Договірна теорія пояснює виникнення держави як наслідок укладення між людьми суспільного договору – добровільної угоди для забезпечення спільної справедливості. Таким же шляхом створюється і право, яке, з погляду прихильників цієї теорії має природний характер: кожна людина має невід’ємні права, набуті від природи (Ж.-Ж. Руссо, О. Радищев, Т. Гоббс).

Психологічна теорія причини виникнення держави пов’язує з завоюванням одними племенами, народами інших. Переможці перетворюються на панівні касти, стани, класи, а переможені – на рабів, підневільних тощо (Л, Гумплович, Є. Тюрінг).

Теорія конвергенції виникла в другій половині хх століття. За цією теорією, в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом і соціалізмом і відбувається їх зближення, злиття. Кожна система запозичує в іншої усе найкраще і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші моменти своєї державності (п. Сорокін, Х. Ростоу).

Перші в історії людства держави виникли там, де існували найбільш сприятливі умови для землеробства – у долинах великих історичних рік Сходу (Нілу, Тигру та Євфрату, Гангу, Інду, Янцзи). Для регулювання нових суспільних відносин, що вже не могли забезпечуватися звичаями, створюється право. Воно склалося двома шляхами:

1) частина звичаїв санкціонується державою і продовжують діяти вже як правові звичаї;

2) держава створює нормативні акти, що містять правила поведінки, обов’язкові для всіх.

Держава та право виникли таким чином, через господарську необхідність, з потреб відтворюючої економіки. Виробництво і розподіл продуктів харчування, одягу, інших предметів побуту, знарядь праці в нових умовах стало неможливим без системи управління та забезпечення громадського порядку.

 

2. На підставі досліджень історії України можна виділити

такі основні етапиукраїнської державності:

1) державні утворення раннього залізного віку та давньослов’янського періоду (кінець II тис. до н.е. – перша половина I тис. до н.е.):

- кіммерійський період (X – VII ст. до н.е.);

- грецькі міста-поліси (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантикапей) (VII - V ст. до н. е.);

- скіфо – античний період (VII – III ст. до н.е.);

- Боспорське царство (V – II ст.до н.е.);

- Сарматський період (III ст. до н. е. – IV ст. н.е.);

2) слов’янські держави та Хазарський каганат (IV –IX ст.);

3) Київська Русь (IX – XIII ст.);

4) Галицько-Волинська держава (XIII – XIV ст.);

5) Велике князівство Литовське (XIV ст. – 1569 р.);

6) Річ Посполита (1569 – 1648 рр.);

7) Українська козацька держава (1648 – 1764 рр.);

8) Україна в складі Австрійської (з 1868 р. – Австро-Угорської) та Російської (1764 1917 рр.) імперій;

9) Українська державність часів визвольних змагань 1917-1920 рр. (УНР – 1917-1818 рр., Гетьманат П. Скоропадського – 1918р., Директорія – 1918 – 1920 рр.);

10) Радянська Україна (1917 – 1991 рр.);

11) Незалежна Україна (1991 р. – наші дні).

 

3. Ідеї конституціоналізму в Україні мають давні історичні витоки. Вони сягають часів Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем і народом, князем і дружиною, що відображено в різних редакціях «Руської Правди»

Як акти конституційного характеру в історико-юридичних дослідженнях розглядаються договори часів становлення Гетьманської держави, котру будував Б. Хмельницький. Ним були підписані договір і морська конвенція з Османською Портою (1648 р.), Зборівська угода з Польським королівством (16498 р.), чим закладалися основи автономії України.

Нові зносини між Україною та Росією були юридично оформлені договором 1654 р., який складався з двох документів. Це, по-перше, «Березневі статті» Б. Хмельницького, де були сформульовані умови, на яких Україна об’єднувалася в союз із Московщиною, і, по-друге, жалувані грамоти царя Олексія Михайловича Б. Хмельницькому та Війську Запорозькому. Договір із царем передбачав мінімальну залежність від Московії, але подальша практика стосунків з Росією показала, що її політика була спрямована на поступове, але неухильне перетворення України на звичайну провінцію Московської держави. Це, природно, привело до відродження ідеї самостійності української держави.

«Пакти і Конституція законів та вольностей Війська Запорозького» були написані гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом та прийняті 5 квітня 1710 р. у Бендерах.

У преамбулі обґрунтовувалось природне право українського народу на власну державу, приділялася увага невиконанню Росією положень Переяславської угоди, проголошувався курс на вихід із союзу із московським царем, визначалися кордони відповідно до Зборівської угоди.

Конституція П. Орлика виходила з необхідності поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавча влада передавалася Раді, до якої входили полковники зі своєю старшиною, сотники, радники всіх полків і посли від Низового Війська Запорозького.

Виконавча влада належала гетьманові, але найважливіші справи він повинен був узгоджувати зі старшиною.

Суд мав здійснюватися незалежно від гетьмана.

За змістом цей документ можна розцінювати як першу в Європі конституцію в сучасному її розумінні.

З XVI ст. на українських землях діяли Литовські статути (1529 р., 1566 р., 1588 р.), які захищали інтереси шляхти і були кодексами феодального права.

Серед пам’яток правової культури України значне місце посідали збірники магдебурзького права, що мали силу в містах, які звільнялися від управління і суду феодала та користувалися правом самоврядування.

Початок реального конституційного процесу в Україні пов’язаний із поваленням самодержавства та організацією у перших числах березня 1717 р. Центральної Ради і прийняття нею чотирьох Універсалів:

- I Універсал (27 червня 1917 р.) розглядався як статут автономії України;

- II Універсал (3 липня 1917 р.) можна розглядати як своєрідний договір про порозуміння між Центральною Радою і Тимчасовим урядом;

- III Універсал (20 листопада 1917 р.) проголошував створення УНР та побудову відносин із Росією не на автономних, а на федеративних засадах;

- IV Універсал (9 січня 1918 р.) проголошував, що «однині Українська Народна Республіка стає самостійною і ні від кого незалежною, вільною, суверенною, державою українського народу».

У подальшому основні положення цього Універсалу знайшли відображення у Конституції Української Народної Республіки 1918 р. ЦР намагалася встановити в Україні справді демократичний устрій. Саме це підтверджує Конституція УНР 1918 р., яка, однак, так і не набула чинності.

Сама структура Конституції УНР1918 р. відповідала тим конституційним стандартам, які нині визнані міжнародною юридичною спільнотою. Її перший розділ містив принципові загальні настанови: суверенітет держави;народний суверенітет як основне джерело державної влади;неподільність території України; розвиток місцевого самоврядування на рівні земель, волостей і громадян; надання націям України права на здійснення своїх культурних прав.

Другий розділ Конституції стосувався питань, пов’язаних із правами громадян України. Урівнювалися у правах та обов’язках чоловіки та жінки, усі громадяни; проголошувався принцип розподілу влади, за яким передбачалося створення всенародних Зборів (законодавча влада), Ради народних міністрів (виконавча влада), Генерального Суду УНР.

В сьомій главі говорилося про організацію національних союзів, які об’єднували б представників тієї або іншої національності. Органи кожного національного союзу розглядалися як державні. Найвищим представницьким органом визначалися Національні Збори. Згідно Конституції великоруська, єврейська та польська нації мали право на організацію своїх національних союзів.

Прийняття Конституції УНР 1818 р. завершило черговий етап розвитку конституційного процесу в Україні. Цей процес було перервано ліквідацією Центральної Ради.

За гетьманату особливого значення набула «Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918 р. Серед правових актів Директорії варто назвати декларацію Української директорії від 26 грудня 1918 р., закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці та Закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки.

Падіння Директорії на початку 1919 р. і створення так званого другого українського радянського уряду започаткувало в Україні новий етап розвитку конституційного процесу. За роки радянської влади в Україні було прийнято чотири Конституції:

- Конституція України, прийнята ВУЦВК у березні 1919 р., більшість норм і положень якої повторювали Конституцію Російської Федерації 1918 р.;

- Конституція України 1929 р., в якій закріплювалася ідея федералізації;

- Конституція Української РСР, прийнята в 1937 р. на основі Конституції СРСР 1936 р., повторювала основні її положення;

- Конституція УРСР 1978 р., яка закріплювала низку демократичних інституцій у межах, визначених правлячим режимом.

 

І лише за умов такої історичної перемоги, як здобуття суверенітету, стала можливою організація по-справжньому демократичного процесу прийняття нової Конституції. На цих засадах і почався з 16 липня 1990 р. – Дня проголошення Декларації про державний суверенітет України – новий етап розвитку конституційного процесу в Україні, віхами якого стали Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. і його схвалення всенародним голосуванням 1 грудня 1991 р.

 

Конституційний процес в Україні після здобуття нею незалежності пройшов такі етапи:

1) підготовка кількох проектів Конституції, які відображали позиції різних політичних партій та угрупувань;

2) створення конституційних комісій та їх робочих груп, які за період з 1991 до 1996 рр. підготували і розглянули кілька проектів Конституції;

3) винесення одного з проектів на всенародне обговорення, яке тривало кілька місяців; аналіз результатів обговорення і внесення змін до тесту проекту Конституції;

4) активізація роботи над проектом Конституції після обрання Верховної Ради нового скликання і Президента України у 1994 р.;

5) укладення у червні 1995 р. між Верховною Радою і Президентом України Конституційного договору;

6) підготовка нового проекту Конституції;

7) прийняття Конституції України Верховною Радою України 28 червня 1996 р.

 

Питання для самостійної перевірки знань

1. Які теорії виникнення держави і права вам відомі? Доведіть правильність теорії, яку підтримуєте ви.

2. Які з основних етапів розвитку української державності ви вважаєте найбільш важливими? Свою думку аргументуйте.

3. Що означає поняття «конституційний процес»?

4. У чому полягає історичне значення Універсалів Центральної Ради?

5. Назвіть основні ознаки Конституції УНР 1918 р.

6. В чому полягає особливість конституційного процесу в Україні за радянських часів?

7. Чому Конституція України розроблялася майже шість років?

 

 

Тести для самоконтролю знань

1.Виберіть історичні типи держави:

а) ранній, перехідний, сучасний;

б) рабовласницький, соціалістичний, капіталістичний;

в) рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний, сучасний.

2. Який документ вважається першою українською Конституцією?

а) Зборівська угода 1649 р.;

б) Переяславська угода 1654 р.;

в) Конституція Пилипа Орлика 1710 р.

3.Скільки Універсалів було прийнято Верховною Радою?

а) два;

б) три;

в) чотири.

4. Яким Універсалом проголошувалося створення УНР?

а) другим;

б) третім;

в) четвертим.

5. За роки радянської влади в Україні було прийнято:

а) дві Конституції;

б) три Конституції;

в) чотири Конституції.

6.Яким правовим актом закріплювалися норми права феодального міста?

а) Литовськими статутами;

б) Договором про самоврядування (Магдебургське право);

в) Руською правдою.

7. Який правовий акт було прийнято 16 липня 1990 р.?

а) Декларацію про Державний суверенітет;

б) Акт проголошення незалежності України;

в) Конституційний договір.

8. Акт проголошення незалежності України було прийнято:

а) 16 липня 1990 р.;

б) 24 серпня 1991 р.;

в) 1 грудня 1991 р.

9. Яким правовим документом закріплювалися норми права Київської Русі періоду правління Ярослав Мудрого та його синів?

а) Руська правда;

б) Литовські статути;

в) Договір про самоврядування.

10. Конституцію України було прийнято:

а) 24серпня 1991 р.;

б) 28 червня 1991 р.;

в) 28 червня 1996 р.

 

Теми рефератів

1.Державно-конституційні традиції у козацьку добу.

2. Конституція Пилипа Орлика 1710 р.

3. Конституційний устрій Української держави 1917-1920рр.

4. Конституція УНР 1918 р.

5. Конституційні декларації та реалії в часи Української РСР.