Розділ II. Основи конституційного права України.

Тема 4. Основні засади конституційного ладу в Україні .

 

План

1.Загальна характеристика засад конституційного ладу України.

2. Конституційна форма правління, державного устрою й політичного режиму України.

3. Інститут громадянства в Україні.

4.Державна символіка України.

5. Державна мова в Україні.

 

1. Загальну характеристику конституційного ладу України дає Розділ I Конституції України, який має назву «Загальні засади» і складається з 20 статей.

Конституційний лад – це система принципів, які дають можливість реально забезпечити додержання прав і свобод людини і громадянина, а діяльність держави здійснювати на основі фактично проведеного розподілу влади відповідно до її конституції.

Основні принципи конституційного ладу України:

- принцип, згідно з яким, людина, її життя, здоров’я,честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3 Конституції);

- принцип народного суверенітету, згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні (ч.2 ст.5 Конституції);

- визначення форми Української держави як унітарної, суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави з республіканською формою правління (ст.ст..1, 2, 5 Конституції);

- організація і діяльність державної влади будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст.6Конституції);

- визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст.7 Конституції);

- принцип верховенства права, згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія і безпосереднє застосування норм Конституції (ст.ст.8, 19 Конституції);

- визнання і гарантування основ громадянського суспільства, його розвитку, свободи його інститутів (ст.ст.11, 13, 14 Конституції);

- принцип, згідно з яким суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, не забороненої Конституцією і законами України (ст.15 Конституції);

- принцип визнання української мови державною (ст.10 Конституції);

- принцип плюралізму форм власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки (ст.13 Конституції);

- принцип, згідно з яким норми міжнародного права, за умови згоди на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, становлять частину національного законодавства

(ст.9 Конституції);

- визначення основних функцій держави: забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України; захист суверенітету і територіальної цілісності України, оборона України, забезпечення її екологічної та інформаційної безпеки; здійснення зовнішньополітичної діяльності (ст.ст.16, 17, 18 Конституції);

- принцип, згідно з яким порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.13 Конституції);

- закріплення у якості державних символів Державного Герба, Державного прапора України і Державного Гімну України (ст.20 Конституції).

 

2. У ст.1 Конституції України проголошено: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Ця стаття є однією з провідних у Конституції України.

Суверенність і незалежність держави означають, що її влада є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які мають місце в межах кордонів цієї держави, а також її незалежність і рівноправність у взаємовідносинах з іншими державами. Такі підвалини забезпечують у державі повноту законодавчої, виконавчої і судової влади, а також непідпорядкування та непідзвітність цієї держави іноземним державам у міжнародних відносинах. Отже, суверенність і незалежність забезпечують державі можливість підпорядкувати свою діяльність виключно своїм потребам та інтересам, самостійно вирішувати внутрішні та зовнішні справи.

Демократизм в Україні передбачає створення сприятливих умов для широкої та реальної участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, забезпечення багатоманітності політичного та культурного життя тощо.

Говорячи про Україну як про соціальну державу, треба виходити з того, що держава не знімає з себе турботи про соціальний захист своїх громадян, що її політика спрямовується на створення умов для забезпечення гідного життя і вільного розвитку людини, створення доступних систем освіти, охорони здоров’я і соціального захисту, належної підтримки малозабезпечених верств населення.

Правова держава – це держава, в якій панує право; де діяльність держави, її органів і посадових осіб здійснюється на основі й у межах, визначених правом; де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.

Положення Конституції України про соціальну і правову державу орієнтують діяльність держави і суспільства на втілення їх у життя. Стаття 2 Конституції проголошує Україну унітарною державою, тобто державою, в межах якої немає інших утворень, що мають ознаки суверенітету і право самостійно вступати у відносини з іншими державами, а також право виходу зі складу України.

В Україні встановлено республіканську форму правління (ч. 1 ст. 5 Конституції). Тому носієм суверенітету та єдиним джерелом влади визнається лише народ. Свою владу він може здійснювати по – різному:

- безпосередньо, коли сам виражає свою волю у передбачених Конституцією і законами процесуальних формах (на загальнодержавному рівні це може відбуватися у формі виборів або референдуму);

- через своїх представників, яких обирає до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Важливою гарантією повновладдя народу є конституційно закріплене виключно за ним право визначати і змінювати в Україні конституційний лад.

Відповідно до ст. 6 Конституції державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Необхідно, щоб усі гілки влади мали чітко визначену компетенцію і не допускалася можливість спроб окремих гілок влади виконувати невластиві їм функції. Реалізація цього принципу покликана запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу, що, як свідчить теоретичний досвід, призводить до свавілля у керівництві державою і суспільством.

Політична, економічна та ідеологічна багатоманітність є однією з ознак політичного режиму України.

Конституція України (ст. 15) гарантує побудову суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Політична багатоманітність означає, насамперед, реальну можливість створення і діяльності різних об’єднань громадян (партій, рухів, конгресів, громадських організацій на основі професійних, культурних, спортивних, вікових та інших інтересів).

Економічна багатоманітність передбачає можливість рівноправного існування різних форм власності (державної, комунальної, колективної, приватної) і різних форм господарювання.

Ідеологічна багатоманітність – це реальне право різних суб’єктів (окремих осіб та їх об’єднань) безперешкодно формулювати, досліджувати, пропагувати та втілювати у практику суспільних відносин ідеї, теорії, погляди щодо різних аспектів життя держави і суспільства.

Гарантією забезпечення цієї багатоманітності є заборона визнання державою будь – якої ідеології як обов’язкової. Кожен громадян, кожне об’єднання свідомо і добровільно обирають ті ідеологічні настанови, які вони вважають правильними. Тому забороняється цензура, тобто обмежувальні заходи щодо здійснення свободи друку.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, яка не заборонена Конституцією ї законами України.

 

3. Правовою підставою наділення конституційними правами, свободами і обов’язками людини і громадянина є наявність у особи громадянства. Закон України «Про громадянство України» визначає громадянство України як правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках».

Право на громадянство є невід’ємним правом людини. Ст. 4 Конституції України встановила, що в Україні існує єдине громадянство, тобто Україна, як і більшість держав, виходить з визначення виключності громадянства і не визнає подвійного громадянства (біпатризму).

Громадянство – постійний правовий зв’язок фізичної особи і держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства держави України, що виключає можливість громадянства адміністративно – територіальних одиниць України або подвійного громадянства. Якщо громадянин України набуває іноземного громадянства, або навпаки, іноземець – українського громадянства, то у своїх стосунках з Україною вони визнаються тільки громадянами України;

2) запобіганню виникнення випадків без громадянства. Відповідно до норм міжнародного права Україна докладає зусиль, щоб жодна людина не залишилася за межами громадянства чи підданства будь – якої держави;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України. В Україні немає таких покарань, як позбавлення громадянства, висилення громадян за межі держави. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства в жодному, навіть екстремальному випадку;

4) визначення права громадянина України на зміну громадянства, тобто кожен громадянин України самостійно визначає, мати йому громадянство України або змінити громадянство;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України, або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення громадянства України другим подружжям;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Громадянин України має право проживати в будь – якій країні, зберігаючи при цьому правовий зв’язок з українською державою.

Громадянами України визнаються:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;

2) особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознаках, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Вирішення питань, пов’язаних з громадянством, належить до компетенції Президента України, при якому діє Комісія з питань громадянства. Виконання рішень з питань громадянства покладається на органи внутрішніх справ та органи реєстрації актів цивільного стану щодо осіб, які постійно проживають в Україні, та на Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва та консульські установи України щодо осіб, які проживають за кордоном.

Документами, які підтверджують громадянство України є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

Громадянство України набувається:

1) за народженням. Громадянство України здобуває особа:

- батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України;

- яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;

- яка народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;

- яка народилась на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народження громадянства жодного з батьків, або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- яка народилася на території України від іноземця та особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;

- новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);

2) за територіальним походженням. Особа, яка сама або хоч би один з її батьків, дід чи баба, повно рідні брат або сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території України відповідно до ст. 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки (УНР), Західно – Української Народної Республіки (ЗУНР), Української держави, Української Соціалістичної Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України;

3) внаслідок прийняття до громадянства. Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України за наявністю певних умов:

- визнання і дотримання Конституції та законів України;

- зобов’язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві;

- безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років. Ця умова не поширюється на осіб, які перебувають у шлюбі з громадянином України строком понад два роки. Для осіб, яким надано статус біженця або притулок в Україні, цей термін складає три роки;

- отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянство колишнього СРСР зразка1974 року, відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

- володіння державною мовою або її розуміння в обсязі достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб які мають певні фізичні недоліки (сліпі, глухі, німі);

- наявність законних умов існування (заробітна плата, пенсія, стипендія, доходи від акцій і тому інше). Ця умова не поширюється на осіб, якими надано статус біженця або притулок в Україні.

Спрощений порядок прийняття до громадянства України застосовується до осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становлять державний інтерес для України.

До громадянства України не приймаються особи, які:

- скоїли злочин проти людства чи вчинили геноцид;

- засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

- вчинили на території іншої держави діяння, яке визначено законодавством України тяжким злочином.

Датою набуття громадянства є дата видання відповідного указу Президентом України;

4) внаслідок поновлення у громадянстві України. Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземного громадянства, повернулась в Україну на постійне проживання і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України.

Датою набуття громадянства є дата реєстрації набуття особою громадянства України;

5) внаслідок усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлять громадяни України стає громадянином України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, і над якою встановлено опіку чи піклування громадянином України чи яка виховується в державній дитячій установі України або дитячому будинку сімейного типу, де хоч би один з батьків-вихователів є громадянином України, стає громадянином України з моменту встановлення опіки, піклування або влаштування до такої установи;

7)внаслідок встановлення опіки над особою, визнаною судом недієздатною. Іноземець або особа без громадянства, яка проживає в Україні на законних підставах, визнана судом недієздатною, над якою встановлено опіку громадянина України, набуває громадянства України з моменту набрання чинності судового рішення про встановлення опіки;

8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства. Якщо матір’ю дитини є іноземка або особа без громадянства, а батьком у судовому порядку визнаний громадянин України, то дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання визнається громадянином України.

Набуття громадянства дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися тільки за їх згодою;

10) з інших підстав, передбачених міжнародними договорами України.

Громадянство України припиняється:

1)внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) з інших підстав, передбачених міжнародними договорами України.

 

Державні символи – це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або декілька ідей політичного чи історичного характеру та символізують суверенітет держави.

Стаття 20 Основного Закону України визначає державними символами України Державний Прапор України, Державний герб України та Державний Гімн України.

Державний герб є емблемою держави, він зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, офіційних документах, державних установах тощо. Конституцією України передбачено наявність Великого Державного Герба і Малого Державного Герба України. Малий Державний Герб – золотий тризуб (Знак Княжої Держави Володимира Великого) на синьому щиті –затверджено постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 р.

Державний прапор – це закріплений законом офіційний стяг держави, на якому шляхом добору певних кольорів виражені ідеї політичного або історичного характеру. За Конституцією, Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Державний гімн – це поетично-музичний твір, який через систему музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру. Автором музики державного Гімну України є М. Вербицький, слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написані П. Чубинським.

За Конституцією державні символи України затверджуються законами, що приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України (не менш як 300 парламентаріїв).

 

5. Під державною мовою розуміють визначену законом мову, яка має використовуватися органами законодавчої та державної виконавчої влади, в судочинстві, освіті тощо.

Державною мовою в Україні є українська мова. Згідно зі ст. 10 Конституції держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Українська держава забезпечує українській мові статус державної з метою створення умов для всебічного розвитку духовних творчих сил народу, гарантування його суверенної національно-державної самобутності. Мовами міжнаціонального спілкування визнаються українська, російська та інші мови.

Україна – багатонаціональна країна, в якій проживають громадяни близько 100 національностей. Держава зобов’язується забезпечити рівні права всім народам і національним групам, належні умови для розвитку національних мов і культур.

Згідно зі статтями 10 і 11 Конституції в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України, сприяння розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

 

Основні поняття та терміни: суверенна держава, демократична держава, соціальна держава, правова держава, республіка, політична багатоманітність, економічна багатоманітність, ідеологічна багатоманітність, державні символи, державна мова, громадянство, апатриди, біпатриди.

 

Питання для самостійної перевірки знань

1.Як ви розумієте поняття: Україна – «суверенна», Україна – «незалежна», Україна – «демократична» держава?

2. Чи є Україна правовою державою? Які ознаки правової держави?

3. Що означає принцип «розподілу влади»?

4. Які форми правління і форма державного устрою?

5. Дехто стверджує, що Конституція України носить декларативний характер. Чи згодні ви цим твердженням?

6. «Конституція України нав’язує націоналістичну символіку», так стверджують деякі ліві сили. Чи поділяєте ви цю точку зору?

7. Чи згодні ви з редакцією ст.10 Конституції? Як держава повинна забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови?

8.Який порядок набуття та припинення громадянства України?

9. Назвіть умови вступу в громадянство.

10. Хто приймає рішення про прийняття, відновлення, вихід, втрату громадянства України?

 

Тести для самоконтролю знань

1. Україна за Конституцією визначається як:

а) республіка;

б) парламентська республіка;

в) президентська республіка.

2. В Україні існує:

а) вільне громадянство;

б) єдине громадянство;

в) подвійне громадянство.

3. Норми Конституції є нормами:

а)прямої дії;

б) непрямої дії;

в) вибіркової дії.

4. Громадянин України:

а) може бути позбавлений громадянства;

б) не може змінити громадянства;

в) може змінити громадянство.

5. Основним національним багатством є:

а) надра;

б) вода;

в) земля.

6. Право власності на землю:

а) не гарантується;

б) гарантується;

в) не завжди гарантується.

7. Автором музики державного гімну України є:

а) М. Лисенко;

б) Д. Бортнянський;

в) М. Вербицький.

8. Рішення про прийняття в громадянство України приймається:

а) Президентом України;

б) Верховною Радою України;

в) Кабінетом Міністрів України.

9. Виберіть гілки влади:

а) президентська, парламентська, судова;

б) законодавча, виконавча, судова;

в) президентська, законодавча, виконавча, судова.

10. Автором слів Державного Гімну України є:

а) П.Чубинський;

б) Т.Шевченко;

в) І. Франко.

 

Теми рефератів

1.Проблеми формування правової держави в Україні.

2. Історія державних ї національних символів України.

3. Магдебурзьке право в Україні.

4. Реформа місцевого самоврядування в Україні.

5. Чи можливі в Україні конфлікти на національному грунті?