Тема 3. Основи правосвідомості та правової культури, правової поведінки та юридичної відповідальності.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 3. Основи правосвідомості та правової культури, правової поведінки та юридичної відповідальності.



 

План

1. Поняття і види правосвідомості та правової культури.

2. Правомірна поведінка: поняття, ознаки та види.

3. Правопорушення: поняття, ознаки та види.

4 Юридична відповідальність: поняття, ознаки та види.

 

1. Правосвідомість – неминучий супутник права. Це зумовлено тим, що право - регулятор відносин між людьми, які наділені волею і свідомістю.

Правосвідомість – це форма суспільної свідомості, що містить

Сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень, які відображають ставлення людини, соціальних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання.

Структура правосвідомості складається з двох основних елементів:

1) правової ідеології;

2) правової психології.

Правова ідеологія – це сукупність ідей, принципів, теорій, концепцій, які формуються в результаті наукового узагальнення правового розвитку суспільства.

Особливістю правової ідеології є те, що вона розробляється і впроваджується в суспільну свідомість певними структурами – державою, політичними партіями або іншими об’єднаннями громадян.

Правова психологія формується, як правило, стихійно, тому відображає право поверхнево, проте через нього реалізуються традиції, звичаї, вміння особи критично оцінювати свої дії з точки зору правомірності.

Правова психологія – це сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, настрою, які домінують у суспільстві, виявляються у громадській думці.

Правосвідомість за рівнем поділяється на:

1) буденну;

2) професійну;

3) наукову.

Буденна правосвідомість – це сукупність конкретних життєвих

обставин, особистого правового досвіду й отриманої освіти, що характеризує ставлення особи до чинного чи бажаного права і правової системи на побутовому рівні.

Професійна правосвідомість – це сукупність професійних правових знань, почуттів, емоцій, настанов, мотивів юристів-практиків та інших осіб, які мають спеціальну освіту, що формуються в результаті професійної діяльності й навчання.

Наукова правосвідомість – це сукупність наукових знань, теорій, доктрин, емоцій і почуттів науковців-юристів відносно існуючої та бажаної правової системи громадянського суспільства.

За ступенем узагальнення правосвідомість можна поділити на:

1) масову;

2) групову;

3) індивідуальну.

Масова правосвідомість – це правосвідомість, що характерна для основної маси населення певної країни.

Групова правосвідомість – це правосвідомість, що характерна для певної групи населення країни.

Індивідуальна правосвідомість – це сукупність правових знань, емоцій і настанов конкретного суб’єкта відносно чинного чи бажаного права.

Правова культура– це сукупність правових знань та цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством становища у правовій сфері, правильне розуміння приписів норм права та свідоме виконання його вимог.

Основними показниками рівня правової культури вважають:

1) відповідність права вимогам справедливості та свободи;

2) рівень правосвідомості громадян та посадових осіб, їх переконаність діяти відповідно до вимог правових приписів;

3) рівень правової та правореалізуючої культури;

4) рівень якості роботи правоохоронних і право застосовних органів та посадових осіб;

5) якість системи законодавства, певний рівень законності і правопорядку.

 

2. Нормативна поведінка людей, що регулюється нормами права називається правовою поведінкою.Правова поведінка поділяється на два види: правомірна і неправомірна(правопорушення).

Правомірна поведінка – це суспільно корисна, необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, яка не суперечить приписам правових норм або основним принципам права певної держави, нею гарантується та охороняється.

Ознаки правомірної поведінки:

1) відповідність праву;

2) соціальна корисність. Правомірна поведінка дозволяє досягти поставленої людиною мети в межах прав, за допомогою правових засобів;

3) передбачуваність. Дії правослухняної людини легко спрогнозувати, що дозволяє, у свою чергу, планувати відповідні дії;

4) масовість. Правомірна поведінка властива переважній більшості людей.

Мотиви правомірної поведінки неодинакові у різних людей. За мотивами розрізняють такі види правомірної поведінки:

1) соціально -активна. Правосвідомість і поведінка такої людини перебувають у повній гармонії;

2) звична. Людина діє за інерцією, за звичкою, тримаючись сформованого стереотипу;

3) конформістська. Пасивне виконання особою приписів правових норм, відсутність власної позиції, прагнення не відрізнятися від інших суб’єктів. Людина копіює дії свого оточення, діє «як усі».

4) Маргінальна. Людина діє правомірно внаслідок особистого розрахунку або страху перед покаранням.

Соціальна цінність правомірної поведінки полягає в тому, що вона

становить органічну частку цивілізованої поведінки, що включає толерантність, чесність, вимогливість до себе.

 

3. Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки є правопорушення.

Правопорушення – це суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння(дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, за яке чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення:

1) суспільна небезпечність, тобто заподіяння шкоди суспільним відносинам, які охороняються законом( шкода може бути моральною, матеріальною чи фізичною);

2) правопорушенням може бути тільки діяння – дія чи бездіяльність. Думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості не є правопорушеннями і відповідно не можуть виступати як підстави юридичної відповідальності;

3) протиправність діяння – невиконання обов’язку або порушення заборони;

4) винність діяння – умисне чи необережне ставлення особи до вчиненого діяння і його наслідків;

5) деліктоздатність суб’єкта,який вчинив правопорушення;

6) юридичне карне діяння, тобто за його вчинення передбачається певні вид і міра юридичної відповідальності;

Причинний зв’язок між діянням і соціально небезпечними наслідками.

Залежно від ступеня небезпеки правопорушення і завданої ним шкоди правопорушення поділяють на злочини і проступки.

Злочини – найбільш небезпечні для суспільства правопорушення, що посягають на найбільш значимі соціальні цінності ( життя, здоров’я індивіда, власність, безпеку держави, суспільну безпеку). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення.

Проступки – менш небезпечні правопорушення (порушення трудової дисципліни, суспільного порядку, невиконання цивільно-правового договору).

Склад правопорушення

 

Об’єкт Об’єктивна сторона Суб’єкт Суб’єктивна сторона
Охоронювані законом блага, цінності, інтереси, суспільні відносини Протиправне діяння, його наслідки, причинно- наслідковий зв’язок між ними   Деліктоздатна особа Провина: Мотив, ціль

4. Юридична відповідальність- це застосування державою або уповноваженою нею особою до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.

Заходи державного примусу можуть мати характер особистих обмежень( наприклад, позбавлення волі, позбавлення права займатися певним видом діяльності), майнових стягнень

( конфіскація майна, обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду).

Юридична відповідальність визначається такими ознаками:

- її підставою є тільки правопорушення;

- вона завжди пов’язана з державним примусом;

- юридична відповідальність визначається втратами для особи, яка вчинила правопорушення.

Залежно від того , до якої галузі законодавства належить правова норма, що порушена та який вид правопорушення вчинено розрізняють види юридичної відповідальності:

- кримінальна відповідальність полягає у застосуванні до особи, що вчинила злочин, заходів державного осуду у вигляді позбавлення волі або обмеження особистого чи майнового характеру;

- адміністративна відповідальність полягає у застосуванні до винних фізичних чи службових осіб адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення;

- цивільна відповідальність полягає у застосуванні до фізичних чи юридичних осіб цивільно-правових стягнень за порушення договірних зобов’язань, заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також порушення особистих майнових прав;

- дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні адміністрацією підприємств, установ, організацій заходів дисциплінарного впливу на працівника за вчинення дисциплінарних проступків. Якщо внаслідок дисциплінарного проступку завдано майнову шкоду, то застосовується також матеріальна відповідальність, що полягає в обов’язку повністю або частково відшкодувати завдану шкоду.

 

Основні поняття та терміни: правосвідомість, правова ідеологія, правова психологія, буденна правосвідомість, професійна правосвідомість, наукова правосвідомість, масова правосвідомість, групова правосвідомість, індивідуальна правосвідомість, правова культура, правомірна поведінка, конформістська правомірна поведінка, маргінальна правомірна поведінка, правопорушення, злочини, проступки, юридична відповідальність.

 

Питання для самостійної перевірки знань

1. Як ви розумієте поняття «правова свідомість» та «правова культура»?

2. Що таке правомірна поведінка? Визначте види правомірної поведінки.

3. Дайте характеристику основних причин правопорушень і поясніть в чому вони полягають?

4. Чим відрізняються злочини від проступків?

5. Які ви знаєте види проступків?

6.Як ви розумієте поняття « склад правопорушення»?

7. Які види юридичної відповідальності ви знаєте?

8. Назвіть підстави юридичної відповідальності.

 

Тести для самоконтролю знань

1.Виберіть види юридичної відповідальності (всі можливі варіанти ):

а) кримінальна, цивільна, адміністративна;

б) кримінальна, адміністративна, матеріальна;

в) кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна, матеріальна.

2. Об’єктом правопорушення є:

а) будь-яка фізична особа;

б) будь-яка юридична особа;

в) деліктоздатна фізична чи юридична особа.

3. Злочином може бути:

а) тільки кримінальне правопорушення;

б) будь-яке правопорушення;

в) кримінальне і адміністративне правопорушення.

4. Конформістська правомірна поведінка характеризується:

а) неприйняттям правових норм, їх ігноруванням;

б) пасивним виконанням особою приписів правових норм, відсутністю власної позиції;

в) внутрішнім переконанням у необхідності виконання особою приписів правових норм.

5. Правомірна поведінка, здійснювана особою через страх перед загрозою юридичної відповідальності в разі вчинення правопорушення, називається:

а) принципова;

б) звичайна;

в) маргінальна.

6. Структура правосвідомості складається з двох елементів:

а) правова ідеологія, правова психологія;

б) буденна ідеологія, наукова психологія;

в) правова ідеологія, буденна ідеологія.

7. Правова поведінка складається з двох видів:

а) правомірна і неправомірна;

б) правомірна і протиправна;

в) правосвідома, протиправна.

8. Особливістю правової ідеології є те, що вона:

а) формується стихійно;

б) впроваджується в суспільну свідомість певними структурами;

в) відображає право поверхнево.

9. Групова правосвідомість характерна:

а) для основної маси населення певної країни;

б)тільки для представників певної політичної сили;

в) для певної групи населення країни.

10. Думки, переконання, світогляд:

а) не можуть виступати як підстави юридичної відповідальності;

б) є підставами для юридичної відповідальності;

в) можуть виступати як підстави для юридичної відповідальності у конкретних, визначених законом випадках.

 

Теми рефератів.

1.Правова культура сучасного українського суспільства.

2.Причини правопорушень серед молоді і шляхи їх усунення.

3.Теорії причин неправомірних видів поведінки.

4. Позитивна і ретроспективна юридична відповідальність.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.36.32 (0.017 с.)