Правосуддя – це особливий вид державної діяльності, яку проводить суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справ.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

В Україні правосуддя базується на відповідних принципах:

1) здійснення правосуддя виключно судами. Правосуддя в Україні здійснюється винятково судами і делегування функцій судів або привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Не допускається також створення надзвичайних та особливих судів.

2) незалежність судів і підкорення їх лише закону. Суддя має бути незалежним як від правової позиції прокурорів, захисників, інших учасників судового процесу, так і від представників державної влади, юридичних чи фізичних осіб.

3) державна мова судочинства. У випадках, коли громадяни іншої національності не володіють в повному обсязі українською мовою, вони мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у судовому процесі.

4 ) принцип законності. Суть принципу законності полягає утому, що, по-перше, суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до конкретних правовідносин; по-друге, вся діяльність суду підпорядкована чинному законодавству і здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

5) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Рівність перед законом – це однакове застосування положень, закріплених у законодавстві, до всіх громадян, усім суб’єктам правовідносин гарантується доступність судового захисту, їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом;

 

6) забезпечення доведеності вини. Юридичний зміст цього принципу становлять такі положення:

- ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ч.2ст.62 Конституції);

- обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (ч.3ст.62 Конституції);

- всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ч.3.ст.62 Конституції);

- висновок про винність особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.3ст.62 Конституції);

- з обвинуваченим не можна поводитися як з винним до остаточного вирішення кримінальної справи й офіційного визначення його винним у вчиненні злочину (презумпція невинуватості) (ч.2ст.15, ст..22, ч.1ст.237, частина 2і4ст.327 КПК України)

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням;

7) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Цей принцип полягає у тому, що в судовому засіданні ведуть між собою процесуальний спір дві сторони: в кримінальному судочинстві – сторона обвинувачення і сторона захисту, в цивільному судочинстві – позивач і відповідач. При цьому кожна із сторін відстоює свою правову позицію за допомогою тих засобів, які передбачені процесуальним законом;

8 ) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Підтримуючи обвинувачення, прокурор зобов’язаний керуватися вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на розгляді всіх обставин справи (частини 1 і 2 ст.264 КПК України);

9) забезпечення обвинуваченому права на захист. Конституцією України гарантовано, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безкоштовно;

10) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Цей принцип передбачає відкритість судової процедури, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці, або щоб запобігти розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які звернулися до суду, а також таємниці усиновлення;

11 ) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Апеляція – це форма оскарження постанов суду першої інстанції, що не набрали законної сили, до судів вищої інстанції. Апеляційний суд наділено повноваженнями проводити своє судове слідство або обмежитися тими матеріалами, які є у справі, тобто суть апеляції полягає в новому розгляді і пере -вирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Касація – це форма перегляду вищестоящим судом судових вироків, постанов і рішень судів вищої вищої інстанції, що набрали законної сили. Суд касаційної інстанції не може проводити судове слідство;

12) обов’язковість рішення суду. Держава забезпечує силою примусу виконання вимог суду і його рішень. Для виконання таких функцій у механізмі держави є спеціальні органи і посадові особи, до обов’язків яких входить виконання судових рішень (судові виконавці).

 

2. Судова система України являє собою сукупність усів судів держави, основою яких є єдині засади організації і діяльності та наділених повноваженнями здійснювати судову владу.

Відповідно до Конституції та Закону України «Про судоустрій України» судову систему України складають Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.

Термін «юрисдикція» в перекладі з латинської означає – проголошувати право, повноваження давати правову оцінку суспільним явищам, роз’яснювати правові питання. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1ст.125 Конституції система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції становлять:

1) місцеві суди, які є основною ланкою у системі судів загальної юрисдикції. Суди саме цього рівня розглядають усі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесені чинним законодавством до компетенції інших судів. За своїм повноваженням місцевий суд є судом першої інстанції;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України – це суди другої ланки єдиної судової системи судів загальної юрисдикції. Вони є судами вищого рівня для місцевих судів і низовими стосовно Верховного Суду України. У системі судів загальної юрисдикції діють загальні та спеціалізовані (господарські, адміністративні) апеляційні суди;

3) Вищі спеціалізовані суди України. Згідно з Законом України «Про судоустрій України» вищими судовими органами спеціалізованих судів є: Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, інші вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України в порядку, встановленому цим законом;

4) Верховний Суд України – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. У складі Верховного Суду діють:

- судова палата у цивільних справах;

- судова палата у кримінальних справах;

- судова палата у господарських справах;

- судова палата в адміністративних справах;

- військова судова колегія.

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду

України, який обирається Пленумом Верховного України строком на п’ять років шляхом таємного голосування. Він не може бути обраний на цю посаду більш ніж на два строки підряд. До складу Верховного Суду України входять судді, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України.

 

3. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки з таких питань:

1)конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Кабінету міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції чинних міжнародних договорів чи тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

3) додержання конституційності процедури імпічменту;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта або його окремих положень неконституційними, про визнання конституційності міжнародного договору, про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Суб’єктами права на конституційне подання з питань:

1) прийняття рішень Конституційним Судом про конституційність законів та інших правових актів є: Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

2) надання висновків Конституційним Судом щодо відповідності Конституції діючих міжнародних договорів чи тих міжнародних договорів, що вносяться у Верховну Раду для надання згоди на їх обов’язковість є: Президент України, Кабінет Міністрів України;

3) додержання конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту є: Верховна Рада України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України: Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Конституційне звернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Суб’єктами права на конституційне звернення є: громадяни України, іноземні громадяни чи піддані, особи без громадянства, юридичні особи.

Конституційний Суд України складається з 18 років, яких призначають по шість Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

 

4. Судді та залучені для здійснення правосуддя представники народу (народні засідателі і присяжні) є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя.

Судді є посадовими особами судової влади, які наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Правовий статус суддів визначається Конституцією України, Законами України «Про статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Статус суддів – це сукупність прав та обов’язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їх повноважень, гарантій їх діяльності та відповідальності.

Такий статус є єдиний для всіх суддів України, незалежно від того, у якому суді вони працюють. Єдність статусу суддів забезпечується і єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді. Згідно ст. 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та професійного рівня встановлюються законом. Так, відповідно до Закону України «Про статус суддів» вік кандидата судді місцевого суду повинен бути не менше 25 років, апеляційного і вищого спеціалізованого суду – 30 років, Верховного Суду України – 35 років, Конституційного Суду України – 40 років.

Стаж роботи кандидата за юридичною спеціальністю для суддів місцевих судів повинен бути 3 роки, апеляційних судів – 5 років, у тому числі не менше 3 років на посаді судді; вищого спеціалізованого суду – відповідно 7 і 5 років; Верховного Суду України – 10 і 5 років; Конституційного Суду України – 10 років практичної, наукової чи викладацької роботи зі спеціальності.

Суддя повинен бути неупереджений і незалежний один від одного, від суддів вищого рівня та від будь – якого зовнішнього впливу. У своїй діяльності він зобов’язаний керуватися тільки законом. Через це, з одного боку, до суддів застосовують деякі обмеження. Згідно ст.. 127 Конституції України суддя не має права:

1) належати до політичних партій та профспілок;

2) брати участь у будь – якій політичній діяльності;

3) мати представницький мандат;

4) обіймати будь – які інші оплачувані посади;

5) виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

З іншого боку, незалежність суддів забезпечується за допомогою правових гарантій їхньої діяльності, до числа яких згідно ст. 126 Конституції України належать:

1) недоторканість суддів. Без згоди Верховної Ради України суддя не може бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувачуваного вироку судом;

2) відповідальність за неповагу до суду чи судді;

3 ) забезпечення особистої безпеки суддів і членів їх сімей. Погроза або насильство щодо суддів, посягання на його життя карається як злочин;

4) незмінюваність суддів. Судді обіймають посаду безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та судів, які призначаються на посаду судді вперше.

Добір кандидатів на посаду судді здійснюється за результатами складання кваліфікаційного іспиту. Подання про призначення судді на посаду вносить Вища рада юстиції. Перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснює Президент України. Усі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково. Судді звільняються з посади органом, що його обрав або призначив на підставі вимог ст. 126 Конституції України.

 

Основні поняття та терміни: судова влада, правосуддя, судова система, правосуддя, юрисдикція, презумпція невинуватості, суди загальної юрисдикції, Конституційний Суд України, конституційне подання, конституційне звернення.

 

Питання для самостійної перевірки знань

1. Які органи здійснюють правосуддя в Україні?

2. Які основні засади судочинства?

3. Чому для суддів, яких обирають повторно, визначений безстроковий термін?

4. Яку функцію в судовому процесі виконують прокурор і адвокати?

5. Який порядок створення Конституційного Суду України і хто може бути його суддею?

6. Для чого Україні необхідний Конституційний Суд?

7. Які повноваження Конституційного суду України?

8. Які форми звернення до Конституційного Суду і хто може бути суб’єктом звернення?

 

Тести для самоконтролю знань

1. Правосуддя в Україні здійснюється:

а) посадовими особами органів виконавчої влади;

б) комісіями з трудових спорів;

в) виключно судами.

2. Найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції є:

а) Верховний Суд України4

б) конституційний Суд України;

в) Вищий Адміністративний Суд України.

3. Хто здійснює перше призначення на посаду професійного судді?

а) Президент;

б) Генеральний прокурор України;

в) Голова Верховної Ради України.

4. На який термін суддя суду загальної юрисдикції вперше призначається на посаду?

а) 3 роки;

б) 5 років;

в) 10 років.

5. Який строк повноважень судді Конституційного Суду?

а) 5 років;

б) 6 років;

в) 9 років.

6. Який строк повноважень Голови Конституційного Суду України?

а) 3 роки;

б) 5 років;

в) 9 років.

7. Конституційний Суд України складається з:

а) 9 суддів;

б) 12 суддів;

в) 18 суддів.

8. Конституційний Суд України:

а) є єдиним органом конституційної юрисдикції;

б) вищим органом в системі судів загальної юрисдикції;

в) вищим судовим органом спеціалізованих судів.

9. Голова Верховного Суду обирається на:

а) 3 роки;

б) 5 років;

в) 9 років.

 

 

10. Конституційний Суд України:

а) вирішує питання про конституційність законів та інших правових актів, дає офіційне тлумачення Конституції та законів України;

б) вирішує конфлікти між вищими органами державної влади та їх посадовими особами;

в) правильно все вищевикладене.