Зміст права – це сукупність правових приписів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин; це закріплені в правових нормах суб’єктивні права, юридичні обов’язки та заборони.

Роль права у житті суспільства відображається в його функціях.

Функція права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини, що відображають його сутність і соціальне призначення у суспільстві, а також способи організації суспільних відносин.

До спеціальних функцій права належать:

1) регулятивна – це функція, яка спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки суб’єктів в тих чи інших галузях права.

2) Охоронна – це функція, яка спрямована на захист відповідної системи суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей та їх об’єднань, відновлення порушених прав суб’єктів

 

Правові норми, що регулюють поведінку учасників суспільних відносин, повинні бути відомими і вираженими у певних формах(джерелах).

Джерело права – це спосіб зовнішнього вираження і закріплення норм права, що виходять від держави і мають загальнообов’язкове значення.

У правознавстві розрізняють такі форми(джерела) права:

1 ) правовий звичай – це історично обумовлене неписане стихійно сформоване стійке правило поведінки людей, що ввійшло у звичку, завдяки багаторазовому застосуванню протягом тривалого часу, якому держава надала загальнообов’язкового значення і яке санкціонується й забезпечується державою;

2 ) правовий(судовий, адміністративний) прецедент – це рішення судового або адміністративного органу з конкретної справи, яке стає обов’язковим для вирішення подібних справ у майбутньому;

3) нормативний договір - це письмовий документ, у якому загальні правила поведінки встановлюються за домовленістю кількох суб’єктів і забезпечуються державою;

4 ) нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ компетентних правотворчих органів держави, у якому закріплене правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою.

За юридичною чинністю всі нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти.

Закон це нормативно-правовий акт, прийнятий органом законодавчої влади або всенародним референдумом, що регулює найважливіші суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення, має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів і особливий порядок прийняття.

Підзаконні акти – це нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на те компетентними правотворчими державними органами на підставі та у виконанні законів.

Усі без винятку підзаконні акти мають меншу юридичну силу, ніж будь-який закон, і не можуть протирічити йому, а також не можуть змінювати або скасовувати норми законів.

5. Система права – це внутрішня форма права, яка характеризується єдністю і узгодженістю всіх її норм та розподілу їх за галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.

Основним структурним елементом системи права є галузь права.

Галузь права – це сукупність правових норм, що регулюють

Якісно однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Галузь права, у свою чергу, складається з інститутів права.

Інститут права – це сукупність відокремлених взаємопов’язаних правових норм певної галузі права, що регулюють якісно однорідні суспільні відносини.

Декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку групу суспільних відносин, ніж галузь права, утворюють підгалузь права.

Підгалузь права – це складова частина галузі права, яка об’єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду.

Система законодавства – це зовнішня форма виразу та закріплення нормативного матеріалу, сукупність правових джерел.

Система законодавства – це сукупність упорядкованих певним чином нормативно-правових актів держави, що є зовнішньою формою вираження права.

Систематизація законодавства – це діяльність компетентних державних органів щодо впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників(інкорпорація, кодифікація, консолідація).

6. Значна частина суспільних відносин будується на основі норм права і тому їх називають правовими відносинами.

Правові відносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що забезпечуються державою.

Структуру правовідносин становлять такі елементи: суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин.

Суб’єкти правовідносин – це учасники правових відносин, які мають суб’єктивне право та здатні виконувати юридичні обов’язки(фізичні особи, юридичні особи, державні та громадські організації, соціальні спільності). Суб’єкти правовідносин повинні володіти правосуб’єктністю, яка містить два елементи: правоздатність і дієздатність.

Правоздатність – це здатність особи мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки.

Однією з форм прояву дієздатності є деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки(дії).

Об’єкти правовідносин – це певні матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких виникають, змінюються чи припиняються правовідносини(матеріальні блага, духовні блага, дії суб’єктів правовідносин, результат діяльності суб’єктів правовідносин).

Суб’єктивні права і юридичні обов’язки учасників правовідносин складають зміст правовідносин.

Зміст суб’єктивного права включає в собі такі можливості:

1) здійснювати певні дії;

2) вимагати певних дій від зобов’язаного суб’єкта;

3) вимагати відновлення порушеного права.

Юридичні обов’язки – це передбачена правовою нормою і забезпечена державним примусом міра належної поведінки зобов’язаного суб’єкта, яку він повинен здійснювати в інтересах уповноваженого суб’єкта.

 

Основні поняття та терміни: держава, форма держави, форма правління, форма державного устрою, форма політичного режиму, республіка, монархія, унітарна держава, федерація, конфедерація, демократичний політичний режим, правова держава, право, закон, правові відносини, правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.

Питання для самостійної перевірки знань

1.Чи тотожні поняття «країна», «суспільство», «держава»? Дайте визначення й характеристику ознак держави.

2. З яких елементів складається форма держави? Дайте характеристику державі Україні за формою правління, формою державного устрою, формою політичного режиму.

3.Як співвідносяться і взаємодіють держава та особа?

4. Які риси характеризують правову державу? Які основні напрямки ви можете запропонувати для побудови правової держави в Україні?

5.Що таке правові норми? Що відрізняє правові норми від норм моралі?

6.Що таке система права і система законодавства? Які форми систематизації законодавства ви знаєте?

7. Як ви розумієте поняття і ознаки норм права?

8. Як співвідносяться між собою такі поняття, як «галузь права», «підгалузь права», «інститут права»?

9.Дайте коротку характеристику суб’єктів правовідносин. Яким якостями вони повинні володіти?

 

 

Тести для самоконтролю знань

1.Держава – це:

а) територіальна організація;

б) суспільна організація;

в) політико-територіальна організація влади.

2. Основним регулятором суспільних відносин виступає:

а) право;

б) законодавча влада;

в) держава..

3.Нормативна поведінка людей, що регулюється нормами права,називається:

а) юридична поведінка;

б) правова поведінка;

в) правосвідома поведінка.

4. Здатність особи нести відповідальність за свої протиправні дії називається:

а)правоздатність;

б) дієздатність;

в) деліктоздатність.

5. Здатність особи своїми діями набувати і самостійно здійснювати

суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки, називається:

а) правосвідомість;

б) дієздатність;

в) деліктоздатність.

6.Україна є:

а) унітарною державою;

б) федеративною державою;

в) унітарною державою з ознаками федерації.

7.Підзаконні акти:

а) можуть змінювати або скасовувати норми законів;

б) не можуть змінювати або скасовувати норми законів;

в) можуть або не можуть скасовувати або змінювати норму законів залежно від виду закону.

8. Гіпотеза, диспозиція, санкція – це:

а)складові частини норми права;

б) складові частини законодавчого акту;

в) складові частини системи права.

9. Підзаконні нормативно-правові акти, прийняті органами місцевого

самоврядування, є обов’язковими для виконання:

а) на території України;

б) на території певної адміністративно-територіальної одиниці;

в)для юридичних осіб.

10. Матеріальні блага, духовні блага, дії суб’єктів правовідносин, результат

діяльності суб’єктів правовідносин відносяться до:

а)суб’єктів правовідносин;

б) об’єктів правовідносин;

в) структурних елементів системи права.

 

Теми рефератів

1. Головні напрямки формування громадянського суспільства і правової держави в Україні.

2. Конституційний принцип розподілу державної влади.

3. Історія ідеї правової держави.

4. Форми правління сучасних держав.

5. Співвідношення норм права з іншими соціальними нормами.

6. Система і система законодавства: співвідношення і зв’язок..

7.Юридичні факти: поняття, значення, класифікація.

8. Єдність і відмінність права і моралі.