Дайте юридичну оцінку (кваліфікацію) перерахованим нижче діянням

1. Вбивство.

2. Дрібна крадіжка майна власника.

3. Крадіжка майна (в тому числі дрібна), яке знаходиться в приватній власності.

4. Невиконання зобов’язання за договором.

5. Прогул.

6. Нанесення особі тяжких тілесних ушкоджень.

7. Дрібне хуліганство.

8. Незаконна торгова діяльність.

9. Хабарництво.

10. Обман покупців.

 

Виберіть види адміністративних стягнень

1. Штраф.

2. Позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Позбавлення спеціальних прав.

4. Попередження.

5. Догана.

6. Звільнення з роботи.

7. Позбавлення волі на певний строк.

8. Обмеження волі.

9. Конфіскація.

10. Оплатне вилучення предмета, який став безпосереднім об’єктом чи знаряддям правопорушення.

Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам адміністративного законодавства

1. Відвідувачі продуктового магазину були немало здивовані. Газовані напої тут пропонувалися за неймовірно низькими цінами – всього 1 гр. за 1 літер. Напоями в магазині, що належав до фірми «Наукова», торгували за розпорядженням керівництва. В подальшому вияснилося, що термін реалізації напоїв був прострочений.

 

1. Директор Н-ської радіостанції Архипов, з метою пожартувати над радіослухачами, в прямому ефірі розповсюдив інформацію про аварію на атомній електростанції. Такий жарт призвів до паніки серед місцевого населення, люди почали терміново покидати місто, на дорогах утворилися затори автотранспорту.

 

3. Під час святкування Нового року громадяни Семенов та Іванов влаштували салют з мисливських рушниць. На зауваження дільничного інспектора міліції порушники громадського порядку відповіли, що стріляли воно з належним чином зареєстрованих рушниць, і оскільки садиба, де вони відзначали свято, розташована на околиці селища, то нікому шкоди завдати не могли.

 

4. Напередодні новорічних свят громадянин Кротов зрубав у центральному парку міста Н-ська блакитну ялинку для подальшого її продажу. Проте реалізувати він її не встиг, оскільки був затриманий працівниками міліції.

 

5. Громадянин Власов, який визнаний судом недієздатним внаслідок психічного захворювання, був залишений опікуном без нагляду. Він поїхав до міста та зайшов до магазину. Набравши товару, Власов намагався вийти з магазину, не розрахувавшись за нього, а коли співробітниками охорони йому було зроблено зауваження, почав їх ображати, вибив вітрину магазину. Начальник міліції, який розглядав дану справу, кваліфікував його дії як дрібне хуліганство, судом було прийнято рішення про накладення на нього стягнення у вигляді адміністративного арешту на 15 діб. А оскільки Власов недієздатний, то матеріальна шкода магазину не була відшкодована.

 

Теми рефератів

1. Поняття, сутність, принципи і функції державного управління.

2. Суб’єкти адміністративного права, адміністративно-правових відносин, адміністративно-правової відповідальності.

3. Адміністративне правопорушення та адміністративна відповідальність.

 

Тема 20. Основи кримінального права.

Поняття і система кримінального права України.

План

1. Поняття, характерні риси та принципи кримінального права.

2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

 

1. Кримінальне право має такі характерні риси:

1) являє собою систему (сукупність) правових норм, встановлених у суспільстві. Норми кримінального права – це узагальнені правила поведінки, які є загальнообов’язковими до виконання. Ці норми здебільшого виступають як норми-заборони. Вони забороняють певні вчинки людей, а саме злочинні дії або злочинну бездіяльність, під загрозою застосування за їх вчинення особливих примусових заходів – кримінального покарання;

2) його норми встановлюються лише вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України і закріплюються у відповідних законах. Ніякі інші державні органи або посадові особи (навіть Президент України) не правомочні видавати норми кримінального права. Тим самим це право відрізняється від інших галузей права.

3) має свій предмет і метод правового регулювання. Ч.2 ст.1 Кримінального кодексу України (КК України) визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Злочин і покарання – дві головні інституції, що визначаються нормами кримінального права. Саме ці відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань, і становлять предмет кримінального права. Застосування покарання до конкретної особи, яка вчинила злочин, є методом правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням цього злочину.

Кримінальне право – це галузь права, сукупність правових норм, прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочини та які види та межі покарань застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Кримінальному праву притаманні такі принципи:

1) принцип законності означає, що немає злочину – немає покарання без вказівки на це закону. Зміст цього принципу розкривається у ч.2 ст.4 КК України: «Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння»;

2) принцип рівності громадян перед законом означає, що особи, які вчинили злочин, рівні перед законом і підлягають кримінальній відповідальності незалежно від статті, національності, походження, майнового стану, займаної посади, віросповідання, переконання тощо;

3) принцип особистої відповідальності за наявності вини особи означає, що «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (ч.2 ст.61 Конституції України) і можлива лише при встановленні в діянні конкретної особи вини в формі умислу чи необережності (ст..ст.23-25 КК України);

4) принцип невідворотності кримінальної відповідальності означає, що кожна особа повинна нести кримінальну відповідальність, і вона не може бути покарана за один і той же злочин двічі (ч.3 ст.2 КК України);

5) принцип гуманізму означає, що кримінальний закон заперечує жорстокі, болісні та тілесні покарання, не має на меті помститися особі, яка вчинила злочин, заподіяти їй фізичні страждання. Гуманізм кримінального права полягає і в тому, що особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки (ч.1 ст.47 КК України);

6) принцип справедливості (індивідуалізації) відповідальності означає, що покарання, яке застосовує суд до особи злочинця, має бути у межах закону, конкретним та індивідуальним з урахуванням тяжкості вчиненого злочину;

7) принцип економії кримінальної репресії означає, що законодавець із загальної маси протиправних діянь до сфери кримінально караних відносить лиш ті з них, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, грубо порушують публічні або приватні права та інтереси, завдають таким правам та інтересам істотної шкоди або створюють реальну можливість заподіяння такої шкоди.

 

2. Кримінальне право знаходить своє відображення в законодавстві України про кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативну систему – Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України, який складається із кримінальних законів, що викладені у вигляді норм.

Кримінальний кодекс України був прийнятий 5 квітня 2001 року, що набрав чинності 1 вересня 2001 року і складається з двох частин – Загальної та Особливої, які поділяються на розділи і статті. Багато статей КК України поділяються на частини, які виділені в окремий абзац. У деяких випадках статті або частини статей КК України поділяються на пункти, що мають цифрове позначення (наприклад, ч.2. ст.115 «Умисне вбивство» містить 13 пунктів).

Загальна і Особлива частини КК України пов’язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність, яка найбільш помітна при застосуванні окремих статей. Не можна застосувати кримінально – правову норму, що містить в Особливій частині КК України, не звернувшись при цьому до Загальної частини.

Загальна частина Кримінального кодексу складається з 15 розділів, у яких зосереджені норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, відображають завдання КК та межі його дії, чинність закону у часі й просторі, підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину і покарання, види кримінальних покарань, загальні засади призначення покарань і звільнення від них, особливості кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх й таке інше.

Особлива частина Кримінального кодексу складається з 20 розділів, у яких зосереджені норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили. Кожен розділ Особливої частини присвячений певній групі злочинів. Критерієм такого поділу є родовий об’єкт, тобто однорідні соціальні блага, цінності, суспільні відносини, на які посягає злочин. Наприклад, розділ ІІ містить склад злочинів проти життя та здоров’я особи.

У зв’язку з тим, що абсолютна більшість норм Особливої частини встановлює кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, їх структура характеризується однорідністю і складається, як правило, із двох елементів – диспозиції і санкції.