Тема 2. Основні поняття теорії держави і права.

 

 

План

1. Поняття і ознаки держави.

2. Класифікація держав залежно від їх форми.

3. Поняття й основні ознаки правової держави.

4. Поняття, ознаки, зміст права, його функції і джерела.

5.Система права і система законодавства.

6.Правові відносини.

 

1. Держава – це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління і примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили.

Держава характеризується низкою ознак, найсуттєвішими з яких є:

- народ – сукупність індивідів, що об’єднані правовим зв’язком з державою. Цей зв’язок простежується в інститутах громадянства (у республіках) або підданства (у монархіях);

- територія – це простір, у межах якого здійснюється державна влада. Поширення державної влади лише на виокремленій кордонами частині земної кулі зумовлює адміністративно-територіальний поділ;

- публічна організована влада – влада, що виділилася із суспільства, не збігається з суспільством, стоїть над ним. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави та професійних керівників (армія, поліція, чиновники, судді);

- система податків – ці кошти необхідні для утримання державного апарату, армії, поліції, здійснення загальнокорисних цілей – фінансування освіти, культури, охорони здоров’я, природоохоронних заходів;

- право – система загальнообов’язкових правил поведінки;

- суверенітет – самостійність та незалежність держави у внутрішніх та внутрішніх справах.

 

2. Форма держави – це спосіб організації і здійснення державної влади, правова конструкція, яка складається з трьох елементів: форми правління, форми державного устрою, форми державного режиму.

Форма правління – це організація, порядок створення і взаємодії вищих органів державної влади. В залежності від форми правління розрізняють монархію та республіку.

Монархія – це така форма правління, за якої главою держави є особа, що отримує і передає свою посаду і титул, як правило, у спадщину і довічно.

Порівняльна характеристика різновидів монархій

 

Різновид монархії	Носій суверенітету	Наявність парламенту	Ким Формується уряд
Абсолютна (Катар, Оман, Саудівська Аравія)	Монарх	Відсутній	Монархом
Дуалістична (Бруней, Бутан, Тонга)	Монарх	Наявний	Монархом
Парламентарна (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія)	Парламент	Наявний	Парламентом

 

Республіка – це така форма правління, за якої верховна влада здійснюється представницькими органами, що обираються населенням на певний строк.

Порівняльна характеристика різновидів республік

Різновид республіки	Порядок обрання президента	Ким формується уряд	Главауряду
Президентська	Обирається народом	Президентом	Президент
Парламентарна	Обирається парламентом	Парламентом	Прем’єр-міністр
Змішана	Обирається народом	Президентом за згодою парламенту	Прем’єр-міністр

Форма державного устрою - це спосіб територіально-політичного устрою держави, порядок взаємин між державою та її окремими частинами, а також центральних і місцевих органів. За формою державного устрою всі держави поділяються на прості(унітарні) та складні.

На цей час більшість держав світу – унітарні держави(Болгарія, Угорщина, Греція, Польща). У багатьох унітарних державах є автономні утворення.

Різновиди унітарних держав:

- централізовані. Регіональні органи цих держав формуються шляхом призначення зверху (Казахстан, Нідерланди, Франція);

- децентралізовані. Регіональні органи утворюються незалежно від центру, зазвичай шляхом виборів(Великобританія, Італія, Нова Зеландія).

Серед складних держав розрізняють федерації і конфедерації.

Федерація становить добровільне об’єднання кількох самостійних держав (суб’єктів федерації) у єдину союзну державу. Різновиди федерацій:

- територіальні (Бразилія, Німеччина, США);

- національні (Бельгія, Індія);

- змішані( Росія).

Конфедерація – тимчасовий союз держав, створений для досягнення певної мети, в якому держави об’єднують лише окремі напрямки своєї діяльності.

Форма державного режиму – це сукупність прийомів і методів здійснення державної влади. Характер державного режиму визначається не тільки правовими нормами, але й існуючою в країні політичною системою, рівнем політичної і правової культури населення. Державні режими діляться на демократичні й антидемократичні.

Демократичні режими є типовими для держав Західної, Північної і Центральної Європи, Північної Америки. Окремі параметри демократичного режиму досягнуті постсоціалістичними країнами.

Антидемократичний режим поділяється на авторитарний та тоталітарний. Авторитарний режим є характерним для низки країн, що розвиваються(Індонезія, Малайзія, Таїланд). Тоталітарний режим можливий як у високорозвиненому, так і слаборозвиненому суспільстві і державі(фашистська Німеччина, Італія, країни соціалістичного табору, деякі сучасні африканські і азіатські країни).

 

 

Порівняльна характеристика політичних режимів

 

Вид режиму	Обсяг прав та свобод громадян	Способи формування органів влади	Пануючі методи державного управління	Наявність чи відсутність плюралізму
Демо- кратич- ний	Конституційно закріплені і на практиці реалізуються міжнародні стандарти прав людини	Вільні рівні вибори, законне та з урахуванням громадської думки призначення складу органів влади та посадових осіб	Переконання, керівництво, особистий приклад	Присутній політичний, економічний та ідеологічний плюралізм
Авто- ритар- ний	Обмежені політичні і деякі особисті права і свободи	Вибори носять нерівний, та/або невільний характер. Призначення складу органів державної влади та посадових осіб відбувається без урахування думки народу	Примус та контроль	Політичний та ідеологічний плюралізм обмежені за наявності економічного плюралізму
Тота- літар- ний	Принципова відмова від ідеї прав людини. Робиться акцент на права класу, раси, нації.	Вибори або не проводяться, або носять декоративний характер	Насильство, залякування	Плюралізм відсутній у всіх проявах. Однопартійність, відсутність опозиції, єдина обов’язкова для всіх ідеологія.

 

3. Правова держава – це така держава, в якій найбільш повно забезпечені права та свободи особистості, а державна влада базується на праві, пов’язана з правом та здійснюється у правових формах, а також існує взаємна відповідальність між державою і людиною.

Головні ознаки правової держави:

1) широкий спектр прав і свобод особи. Громадяни діють за принципом: «Дозволено все, що не заборонено законом»;

2) верховенство правового закону в системі нормативно-правових актів;

3) демократичний, легальний спосіб формування влади;

4) дозподіл влади на гілки;

5) зв’язаність влади правом;

6) високий рівень загальної і правової культури громадян;

7) взаємна відповідальність держави і особи;

8) гідне становище суду у суспільстві і державі.

Правова держава – це ідеал, якого ще не досягнуто навіть у найрозвинутіших державах. Проте, конституційне закріплення цього ідеалу зобов’язує державну владу до законних, справедливих дій заради загального добробуту.

4. Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм. Розрізняють такі основні види соціальних норм:

1) юридичні норми (норми права);

2) моральні норми (норми моралі);

3) релігійні норми (норми релігійної моралі);

4) корпоративні норми (норми громадських організацій, політичних партій, інших об’єднань громадян);

5) звичаї та традиції.

Норми права – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою і спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам юридичних прав і покладення на них юридичних обов’язків.

Правова норма складається з гіпотези, диспозиції, санкції. Гіпотеза – містить умови, з настанням яких суб’єкти права мають здійснювати свої права та обов’язки, вказані в диспозиції цієї норми. Диспозиція – визначає саме правило поведінки суб’єкта при наявності вказаних у гіпотезі обставин. Санкція – передбачає юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, вказаного у диспозиції.

Право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком із державою, напрямками та способами впливу на суспільні відносини.

Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих і гарантованих державою норм, які встановлюють права та обов’язки учасників правовідносин, виступають регулятором суспільних відносин та забезпечуються примусовою силою держави.

Праву притаманні такі ознаки:

1) загальнообов’язковість, тобто дія норми права поширюється на всіх учасників правовідносин і повинна виконуватися ними без винятків і незалежно від ставлення до самих норм;

2) нормативність, тобто право складається з норм як загальнообов’язкових правил поведінки, що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;

3) формальна визначеність, тобто зміст норм права чітко визначений і формально закріплений у тексті певного правового документа;

4) системність, тобто право становить цілісну систему взаємопов’язаних, взаємо погоджених і взаємодіючих норм, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, що включає інститути права, підгалузі права та галузі права;

5) державна забезпеченість, тобто загальні правила, які визначаються державою як правові, підтримуються державою та її органами. Право охороняється державним примусом;

6) регулятивнісь, тобто право виступає як регулятор суспільних відносин і в цьому полягає його соціальна цінність;

7) вираз міри свободи і справедливості, тобто право втілює основні права і свободи людини, надає людині легальну можливість реалізувати свої інтереси не порушуючи прав і свобод інших людей.