Тема 17. Матеріальна відповідальність працівників перед підприємством.

 

План

1. Поняття матеріальної відповідальності та її види.

2. Порядок покриття шкоди.

 

1. Матеріальна відповідальність полягає в обов’язку працівника відшкодувати майнову шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у результаті неналежного виконання ним своїх трудових обов’язків.

Закон (ст.131 КЗпП України) зобов’язує власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган створювати працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. А працівники зобов’язані бережно ставитися до майна підприємства, установи, організації, вживати заходів до запобігання шкоді.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установи, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму заподіяну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, віднесену до категорій нормативного виробничо – господарського ризику, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівника: обмежену та повну. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, окремо передбачених законодавством.

Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників визначені ст.133 КЗпП України. Її несуть: працівники – за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

У такому самому розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування тощо; керівники та їхні заступники, а також керівники структурних підрозділів та їхні заступники – у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберіганням матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Повну матеріальну відповідальність несуть працівники за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135 КЗпП України укладений письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими документами; шкода, завдана діями працівника, має ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів тощо; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків, наприклад, при виготовленні без дозволу власника або уповноваженого ним органу будь – яких предметів для власних цілей. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками, що досягли 18 – річного віку, які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад, а також типовий договір про індивідуальну матеріальну відповідальність визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розмір відшкодування збитків, які нанесені підприємству декількома працівниками визначається для кожного з них з урахуванням меж матеріальної відповідальності і ступеня вини.

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосування у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника та укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Така відповідальність установлюється власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами цього колективу.

Відповідно до ст.135 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

 

2. Порядок покриття шкоди. Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками – за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або вищого в порядку підлеглості органу має бути зроблене не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і заявлено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного (міського) народного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора. Законом передбачаються обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування. Так, суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обставину, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише поведінки працівника, а й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинним діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

 

Основні поняття та терміни: матеріальна відповідальність, обмежена матеріальна відповідальність, повна матеріальна відповідальність.

 

Питання для самостійної перевірки знань

1. У чому полягає правова сутність матеріальної відповідальності працівників перед підприємством?

2.В яких випадках застосовується обмежена матеріальна відповідальність?

3. В яких випадках застосовується повна матеріальна відповідальність?

4. Як визначається розмір заподіяної підприємству шкоди?

5. В якому порядку здійснюється покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку?

6. В якому порядку здійснюється покриття шкоди працівниками, які несуть повну матеріальну відповідальність?

7. Які обставини суд враховує при визначенні розміру відшкодування?

 

Тести для самоконтролю знань

1. Законом визначені такі види матеріальної відповідальності працівників перед підприємством:

а) повна;

б) часткова і повна;

в) обмежена і повна.

2. Відшкодування в межах середньомісячного заробітку проводиться:

а) за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу;

б) за рішенням комісії з трудових спорів;

в) за рішенням суду.

3. Відшкодування шкоди працівниками при повній матеріальній відповідальності проводиться:

а) за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу;

б) за рішенням комісії з трудових спорів;

в) за рішенням суду.

4. Як визначається розмір відшкодування збитків, які нанесені підприємству декількома працівниками?

а) працівники несуть відповідальність в рівних долях;

б) розмір відшкодування визначається за домовленістю між працівниками;

в) визначається для кожного з них з урахуванням меж матеріальної відповідальності і ступеня вини.

5. Розпорядження про відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, повинно бути зроблено;

а) не пізніше одного тижня з дня виявлення шкоди;

б) не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди;

в) не пізніше одного місяця з дня виявлення шкоди.