Підрядні додаткові та означальні речення

(OBJECT CLAUSES)

В англійській мові підрядні додаткові речення (Object Clauses) виконують функцію додатка до дієслова або прикметника в головному реченні. Вони приєднуються до головного речення сполучниками that, if, whether, сполучними займенниками та прислівниками who, whose, what, which, where, when, how, why, а також безсполучниковим способом. Додаткові підрядні речення перекладаються зі сполучником що або без нього: І know my friend is not ill. – Я знаю, (що) мій друг не хворий.

Підрядні означальні речення (Attributive Clauses) виконують роль означен­ня іменника або займенника головного речення і з'єднуються з ним за допомогою сполучних займенників who, whose, which, that, сполучних прислівників where, when, а також безсполучниковим способом. Перекладаючи підрядні означальні речення, вводять сполучник який, наприклад: My friend you know well is not ill. – Мій друг, якого ви добре знаєте, не хворий.

Виділення членів речення за допомогою

підсилювальної конструкції IT IS (was, will be)... THAT (who, which)

Іноді в англійських реченнях вживаються конструкція типу It is (was) ... that (who). Українською мовою такі конструкції перекладають словом саме і використовують для виділення певного члена речення.

Якщо слід виділити обставину часу, то, як правило, вживають таку конструкцію: it was not until... that, а її українські відповідник – слова лише, лише після; ли­ше тоді, коли.

It was not until 1538 that A. Vesalius published this work. – Лише в 1538 році А. Везалій опублікував свою роботу.

УМОВНИЙ СПОСІБ

Умовний спосіб виражає дію не як реальну, а як таку, що могла б відбу­тися за певних умов, а також необхідну, бажану або нереальну, нездійснен­ну. Форми переважної більшості дієслів умовного способу збігаються з фор­мами дійсного способу. Виняток становлять дієслова 3-ої особи однини, котрі не мають закінчення -s: It was necessary (that) the doctor take the patient's blood pressure immediately. – Було необхідно, щоб лікар негайно виміряв хворому кров'яний тиск.

Для утворення умовного способу також вживаються дієслова should, would та might: The patient must follow the administered course of treatment lest an unfavourable reaction should develop. – Хворий має дотримуватися курсу призначеного лікування, щоб не виникли небажані наслідки.

Вживання умовного способу.

Умовний спосіб вживається:

а) у підрядних умовних реченнях (як із сполучником if, так і без нього. В ос­танньому випадку дієслово стоїть перед підметом): If I were at home I should callin a doctor immediately. – Якби я був удома, я викликав би лікаря негайно. Were I at home, I should call in a doctor immediately. – Якби я був удома, я викликав би лікаря негайно.

б) у підрядних реченнях, які вводяться зворотом із займенником it:

it is necessary that it is desirable that it is recommended that it is important that it is ordered

Необхідно, щоб Бажано, щоб Рекомендується, щоб Важливо, щоб Наказано

It is recommended that the patients take their temperature every day. – Рекомендується, щоб хворі вимірювали температуру кожного дня.

в) у додаткових підрядних реченнях після дієслів to suggest, to propose – пропонувати; to insist – наполягати; to wish – бажати; to order, to command – наказувати; to demand – вимагати, to request – просити, to advise – радити та інших: The surgeon suggested that this patient be operated on next week. – Хірург запропонував, щоб цього хворого прооперували наступного тижня.

г) у підрядних реченнях, що приєднуються до головного сполучниками as if, as though – наче, ніби: She looks as if she were ill. – Вона має такий вигляд, ніби хвора.

д) у підрядних реченнях, які вводяться сполучниками lest щоб не; so that для того, щоб:

You must keep your bed lestyou should have a complication. – Ви маєте лежати в ліжку, щоб не було ускладнення.

Умовні речення (Conditional Sentences).

В англійській мові існує три типи підрядних речень. Підрядні речення умови та часу вводяться сполучниками if якщо, якби; as коли, в той час як; since з того часу як; when коли; whenever кожного ра­зу, коли; as soon as як тільки; after після того як; before перш ніж, перед тим як; till, until поки; unless якщо не та іншими.

Перший тип – на позначення реальної, здійсненної умови. Дія, виражена в цих реченнях, стосується майбутнього часу. У такому типі речень присудок головного речення вживають у Future Simple, а присудок підрядного речення вживають у Present Simple. Українською мовою обидва присудки перекладаються дієсловами майбутнього часу. I' ll buy that novel, when it comes out. – Я куплю той роман, коли він вийде. If she shows signs of exhaustion, the nurse will help her immdeiately. – Якщо у неї будуть ознаки виснаження, медсестра їй негайно допоможе.

2. Другий тип умовних речень виражає малоймовірну умову. Дія, виражена в цих реченнях, відноситься до теперішнього або майбутнього часу. У такому типі речень присудок підрядного речення вживається в Past Simple, а головного речення – у формі should / would + Indefinite Infinitive (без частки to). Українською мовою ці речення перекладаються дієсловом в умовному способі, тобто дієсловом минулого часу з часткою “б”. If I knew his address, І would write to him. – Якби я знав його адресу, то написав би йому. If any symptoms troubled her, she would consult her doctor. – Якби її турбували якісь симптоми, то вона звернулася б до свого лікаря.

В реченнях другого типу дієслово to be має форму were для всіх осіб однини та мно­жини:

If I were you I would call a doctor immediately. – На вашому місці я негайно б викликав лікаря.

3. Третій тип умовних речень виражає нездійсненну умову. Дія, виражена в цих реченнях, стосується минулого часу. У такому типі речень присудок підрядного речення вживається в Past Perfect, а у головному реченні – з допоміжним дієсловом should / would у формі Perfect Infinitive (без частки to). If I had read or heard this information last month, I would have chosen better way in solving the problem. – Якби я прочитав чи почув цю інформацію минулого місяця, я б вибрав кращий шлях у вирішенні цієї проблеми. If he had complained of his symptoms a year ago, he would have been carried out an elective surgery. – Якби він поскаржився на свої симптоми рік тому, йому б здійснили планову операцію.

ІНФІНІТИВ

(INFINITIVE)

Інфінітив являє собою безособову форму дієслова, яка тільки називає дію. Він не має ні особи, ні числа й відповідає неозначеній формі дієслова в українській мові. У словнику дієслово подається зазвичай у формі інфінітива. Формальною ознакою інфінітива є|з'являється,являється| частка|частка,часточка| to|.

Форми інфінітива

Таблиця 23.

INFINITIVE	ACTIVE	PASSIVE
Indefinite	V (to write)	to be + V3 (to be written)
Continuous	to be + Ving (to be writing)	–
Perfect	to have + V3 (to have written)	to have + been + V3 (to have been written)

Інфінітив у формі|у формі| Indefinite| вживається: якщо дія, яку він виражає, одночасна з дією, вираженою дієсловом-присудком речення; з дієсловами, що виражають намір, надію, бажання і т.п. Indefinite Infinitive може означати дію, майбутню по відношенню до дії, вираженої дієсловом-присудком |значить|: He was the first surgeon to speak to me about it. – Він був першим хірургом, який заговорив про це зі мною. They conduct blood test to determine the amount of the hormones. – Вони виконують аналіз крові для того, щоб встановити рівень гормонів.

Інфінітив у формі|у формі| Continuous| виражає тривалу дію, що відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком: He seems to be writing something. – Він, здається, щось пише.

Інфінітив у формі|у формі| Perfect | виражає|виказує,висловлює| дію, що передує дії, вираженій дієсловом-присудком: I am glad to have seen you. – Я дуже радий, що ми побачилися з вами.

Суб’єктний інфінітивний комплекс

(Subjective Infinitive Construction)

В англійській мові суб'єктний інфінітивний комплекс, який виконує функцію складного підмета.Суб'єктний інфінітивний комплекс складається з двох частин. Перша частина комплексу – іменник у загально­му відмінку або особовий займенник у називному відмінку. Друга частина комплексу – інфінітив, що виражає дію, яку виконує або зазнає особа чи предмет, позначений іменником (займенником). This girl is known to be a good student. – Відомо, що ця дівчина гарна студентка.

Особливістю суб'єктного інфінітивного комплексу є те, що перша і друга його частини відокремлені одна від одної присудком.

Присудком можуть бути такі дієслова (у пасивному стані): to say – гово­рити; to report – повідомляти; to expect – сподіватися; to know – знати; to think – думати; to consider – вважати; to believ e – думати, вірити; to suppose – припу­скати та інші: This text-book is said to be printed in Lviv. – Кажуть, що цей підручник друкується у Львові. The delegation is reported to have arrived in Kyiv. – Повідомляють, що делегація прибула до Києва. He was thought to have gone. – Думали, що він пішов. Не was seen to enter the laboratory. – Бачили, як він заходив до лабораторії.

Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається з дієсловами to seem, to appear – здаватися, to prove – стверджувати; to turn out – виявлятися; to happen; to chance – траплятися: He appears to be ill. – Здається, що він хворий.

Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається зі словосполученнями tobe sure – напевно, to be certain – безперечно, to be likely – мабуть, to be unlikely – навряд: They are likely to return next week. – Мабуть, вони повернуться наступного тижня.

Українською мовою речення з суб'єктним інфінітивним комплексом пере­кладають здебільшого за допомогою складнопідрядних речень. Переклад слід по­чинати з присудка, який в українській мові перетворюється на неозначено-особове або безособове головне речення.

Інфінітив перекладається як присудок підрядного речення. Якщо вжи­вається простий інфінітив, то він перекладається теперішнім часом, перфектний – минулим, а пасивного стану – присудком як активного, так і пасивно­го стану відповідного часу. Не is said to live here. – Кажуть, що він живе тут. Не is said to have lived here. – Кажуть, що він жив тут. Не is thought to be discharged. – Вважають, що його випишуть з лікарні.