Судовий захист прав місцевого самоврядування. Право на судовий захист жителів – членів територіальної громади, органів місцевого самоврядування і посадових осіб місцевого самоврядування

Відповідно до положень Конституції України(55) та Європейської хартії місцевого самоврядування Закон України «Про місцеве само­врядування в Україні» (ст. 71) передбачає право органів і посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Процедура звернення до суду посадових осіб та органів місцевого самоврядування, окремих громадян установлюється у відповідних процесуальних кодексах.

Стаття 145.Права місцевого самоврядування захищають­ся в судовому порядку.

Коментована стаття закріплює такий вид гарантій місцевого самоврядування в Україні, як право на судовий захист своїх прав та інтересів. Конституційне закріплення гарантій прав місцево­го самоврядування є важливою умовою його становлення та ефективного функціонування. Порушення прав місцевого само­врядування зачіпають інтереси не тільки органів та посадових осіб місцевого самоврядування, але й передусім усіх жителів — членів відповідних територіальних громад. Охорона, захист, при­пинення порушень та поновлення порушених прав місцевого самоврядування може здійснюватися за допомогою багатьох засобів правового захисту, однак центральне місце в системі право­вих гарантій місцевого самоврядування посідає судовий захист. Звертатися до суду за захистом своїх прав у галузі місцевого са­моврядування можуть громадяни, органи та посадові особи місце­вого самоврядування, підприємства, установи, організації, якщо їх діяльність пов'язана з вирішенням питань місцевого значення. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що вини­кають у державі, в тому числі в галузі місцевого самоврядування. Суди фактично встановлюють відповідно до Конституції і законів України правові межі муніципальної діяльності. Треба також дода­ти, що і спори між органами державної влади та місцевого само­врядування також вирішуються в судовому порядку.

Передбачене коментованою статтею право органів місцевого самоврядування на захист своїх прав у суді є важливим засобом ви­конання їх рішень, які відповідно до ст. 144 Конституції є обов'яз­ковими на відповідній території, якщо вони прийняті в межах, виз­начених законом (див. коментар до ст. 144). Це пояснюється тим, що невиконання або неналежне виконання законних рішень органів місцевого самоврядування з боку органів та посадових осіб держав­ної влади, інших органів та посадових осіб місцевого самоврядуван­ня, громадян, підприємств, установ, організацій є порушенням прав і свобод у сфері місцевого самоврядування. Чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність тих суб'єктів, які порушують права місцевого самоврядування. Так, виходячи з норм Конституції, конституційно-правову відповідальність несе держава, коли вона не виконує офіційно взятих на себе зобов'язань, якщо внаслідок цьо­го було завдано шкоду будь-кому. Передусім все це стосується діяль­ності по захисту прав і свобод людини і громадянина. Такий висно­вок корелює із ст. З Конституції України, в якій закріплено, що ут­вердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина (в тому числі — і права на місцеве самоврядування) є головним обо­в'язком держави (див. коментар до ст. 3). Тому невиконання покла­дених на себе державою обов'язків у цій галузі має тягти за собою її конституційно-правову відповідальність. Також згідно із ст. 56 Кон­ституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави ма­теріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і служ­бових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Держава відпо­відає також за рішення судів, які прийняті з порушенням законів та завдали шкоди громадянам. У руслі цього підходу п. З ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що місцеві органи виконавчої влади, підприєм­ства, установи та організації, а також громадяни несуть встановле­ну законом відповідальність перед органами місцевого самовряду­вання за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах на­даних їм повноважень. Крім того, відповідно до чинного законодав­ства передбачається, що органи та посадові особи місцевого само­врядування мають право звертатися до суду щодо визнання незакон­ними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 71 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»). Процедура звернення до суду посадових осіб місцевого самоврядування, окремих громадян вста­новлюється у відповідних процесуальних кодексах (Цивільному процесуальному, Господарському процесуальному та Кримінально-процесуальному кодексах України). Цими ж кодексами регламен­тується і процедура захисту прав та охоронюваних законом інтересів місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що судовий захист прав місцевого самовря­дування здійснюють всі органи судової влади — Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.

При цьому захист прав місцевого самоврядування Конститу­ційним Судом України може здійснюватися прямо і опосередко­вано. На підставі ч. 1 ст. 41 Закону України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» органи місцевого самовряду­вання можуть безпосередньо направити до цього органу консти­туційне подання з питань дачі висновків у справах щодо офіцій­ного тлумачення Конституції та законів України. Якщо ж орган місцевого самоврядування вважає, що прийнятий закон чи інший акт Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів Ук­раїни, правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що стосується прав місцевого самоврядування, не відпо­відає Конституції України, реалізувати своє право на захист у Конституційному Суді він може опосередковано через інші суб'єк­ти права на конституційне подання, які можуть звернутися в орган конституційної юрисдикції в інтересах відповідної терито­ріальної громади чи органів місцевого самоврядування.

При розгляді справи у кримінальному процесі питання щодо захисту прав та законних інтересів місцевого самоврядування виникають переважно у випадках, коли: орган місцевого само­врядування або його посадова особа бере участь у процесі як ци­вільний позивач, оскільки раніше при вчиненні злочину були порушені права місцевого самоврядування; посадова особа місце­вого самоврядування виступає у процесі як потерпілий, оскіль­ки раніше ця особа зазнала майнової, фізичної або моральної шкоди від особи, в діяннях якої є ознаки злочину, а вчинене діян­ня може бути пов'язано із виконанням цією особою службових обов'язків; посадова особа органу місцевого самоврядування ви­ступає в процесі як обвинувачений (підсудний).

На відміну від господарського процесу, в якому здебільшого сторонами є суб'єкти підприємницької діяльності, в цивільному процесі сторонами можуть виступати будь-які фізичні та юри­дичні особи. Так, органи місцевого самоврядування, органи дер­жавної влади, прокурор, а також фізичні та юридичні особи мо­жуть звертатися до суду із заявами про захист прав і свобод інших осіб у випадках, передбачених законом. Зокрема, органи місце­вого самоврядування можуть бути залучені судом до участі в справі або вступати в справу за своєю ініціативою для надання висновків з метою здійснення покладених на них обов'язків. Особливістю захисту прав місцевого самоврядування в цивільно­му процесі є те, що такі права та охоронювані законом інтереси можуть захищатись у порядку провадження по спорах, що вини­кають з адміністративно-правових відносин. Серед справ, які виникають з адміністративно-правових відносин та пов'язані з порушенням прав місцевого самоврядування, Цивільним проце­суальним кодексом передбачені такі: скарги на неправильності у списках виборців та у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; скарги на рішення і дії територіальної, ок­ружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і сільських, селищних, міських голів і заяви про скасування рішень виборчої комісії; скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управ­лінської діяльності; справи про стягнення з громадян недоїмки по податках, самооподаткуванню сільського населення і держав­ному обов'язковому страхуванню.

Важливу роль у захисті прав та інтересів місцевого самовря­дування відіграють господарські суди.

З часом провідну роль у захисті прав та законних інтересів місцевого самоврядування має відігравати адміністративне судо­чинство. Судами, які його здійснюватимуть, є адміністративні суди. їх система визначена Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України». Закон закріплює, що місцеві адміні­стративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції).