Адміністративна юстиція як форма судового захисту прав місцевого самоврядування

Україні у зв’язку з намаганням належним чином забезпечити державними гарантіями зазначені в Конституції пріоритети і досягти рівня правової держави доктринально запропоновано запровадження адміністративної юстиції як форми судового захисту прав і свобод громадян.

В останні роки з’явилося багато наукових публікацій і праць (у країнах СНД, особливо в Україні й Росії), в яких підкреслюється нагальна потреба в створенні належного механізму забезпечення та захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Орієнтація нашої країни на побудову правової, демократичної держави та входження до Європейської Спільноти передбачають наявність ефективного механізму захисту прав та свобод людини, одним із елементів якого є дієва та відповідальна система судового захисту фізичних та юридичних осіб від порушень їх прав та законних інтересів з боку органів державного управління у сфері публічно-правових відносин. Створення системи адміністративних судів було визначено як напрямок і судово-правової, і адміністративно-правової реформи, а також передбачалося положеннями Конституції України. Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме адміністративне судочинство є способом реалізації цього конституційного права громадян на оскарження неправомірних дій та рішень органів державної влади.
Адміністративне судочинство (його ще називають адміністративною юстицією) – це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, тобто публічно-правових спорів, в яких хоча би однією
стороною виступає орган державного управління. Такі спори виникають з приводу порушення органами державної влади прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Під суб’єктами владних
повноважень слід розуміти органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До сфери адміністративного судочинства належать публічно-правові відносини, отже центральним є розуміння публічності, публічного права. На
сьогоднішній день в законодавстві не встановлено поняття публічного права та його відмінності від приватного. Ці критерії виробляються правовою наукою. Традиційно вважається, що публічне право регламентує організацію і діяльність публічної влади і її відношення з приватними особами. Приватне право регулює відносини між приватними особами (і їх об'єднаннями). Метою публічного права є задоволення загального інтересу, приватне право орієнтоване на індивідуальні, приватні інтереси. Іноді виводяться і деякі інші критерії, але вони, як правило, походять з попередніх (такі, як характер регулювання - в публічному праві найчастіше імперативне, владне, а в приватному - диспозитивне; позиції суб'єктів відносин - суб'єкт публічного права володіє прерогативами публічної влади, суб'єкти ж приватного права знаходяться в рівному положенні). Мабуть, ключовим поняттям публічного права є публічний інтерес. Публічний інтерес часто ототожнюється з суспільним інтересом, або вважається, що категорія "публічні інтереси" охоплює як суспільні, так і державні потреби.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь- якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Актуальність дослідження проблеми судового захисту прав місцевого самоврядування в адміністративних судах, обумовлена необхідністю здійснення демократичних реформ в українському суспільстві та

розбудови правової держави. Адже адміністративна юстиція є найбільш наближеною при вирішенні спорів за зверненням особи щодо захисту порушених прав.

 

Юрисдикція адміністративних судів є елементом ширшого поняття "адміністративна юстиція", що означає врегульовану законом діяльність уповноважених органів державної влади, посадових осіб, зокрема й судів,

із застосування встановлених державою в нормативно-правових актах приписів, розв'язання правових спорів у сфері публічно-правових відносин.

 

Завдання адміністративної юстиції щодо захисту прав місцевого самоврядування охоплюють, перш за все, загальні принципи правосуддя, які побудовані на нормах Конституції України, Закону України "Про

судоустрій України", Кодексом адміністративного судочинства в Україні тощо.

Суть правосуддя, а отже, й судової влади в цілому полягає насамперед в охороні врегульованих нормами права суспільних відносин від порушень з боку будь-яких суб'єктів права - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій, а також громадян та їх об'єднань. Саме тому в літературі головною функцією судової влади, у якій відображається її основне

соціально-політичне призначення, вважається "захист права", що є складовою правоохоронної функції держави, зміст якої в тому чи іншому варіанті зводиться до охорони правопорядку, забезпечення законності,

захисту прав і свобод людини і громадянина. Зазначена функція як і будь-яка інша функція держави, здійснюється через розгалужену систему всіх органів держави та органів місцевого самоврядування. В

демократичній, правовій державі ключова роль у здійсненні цієї функції належить насамперед органам судової влади, які здійснюють її в особливих, тільки їм притаманних процесуальних формах, що визначаються конституцією і законами. Такий характер судової влади, випливає, зокрема, зі змісту статті 2 Закону України "Про судоустрій", за якою суди при здійсненні правосуддя повинні забезпечувати на засадах

верховенства права захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

 

Судовий механізм захисту прав людини дозволяє усунути свавілля з боку державної влади, забезпечуючи проведення в життя принципу її відповідальності за свою діяльність перед людиною. Цей механізм має

назву "адміністративна юстиція".

 

Кодекс адміністративного судочинства України визначає першочерговим завданням адміністративної юстиції - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень