Позасудовий захист прав споживачів зверненням в державні органи

Стаття 42 Конституції України встановлює: «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпекою продукції і всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів».

Державний захист прав споживачів полягає в тому, що держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), отримання знань і кваліфікації, необхідної для прийняття самостійних рішень при придбанні і використанні продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або отримання продукції іншими законними способами в об'ємі, який забезпечує рівень споживання, достатній для підтримки здоров'я і життєдіяльності. Окрім цього держава створює умови для отримання споживачами необ­хідних знань з питань реалізації їх прав.

В Україні 2002 рік став початком змін в пріоритетах державної політики у сфері захисту прав споживачів. Підставою для цього стало прийняття важливих нормативно-правових документів: Указу Президента України «Про заходи, спрямовані на посилення державного захисту прав споживачів»; Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про захист прав споживачів»; Указу Президента України «Про Програму захисту прав споживачів на 2003-2005 роки». Реалізація вказаних актів дає можливість споживачу відчути на собі турботу і захист з боку держави.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів» державний захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади (Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики) у сфері захисту прав споживачів і його територіальні органи, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи й установи, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також суди.

З метою підвищення ефективності реалізації державної по­літики у сфері захисту прав споживачів і відповідно до пункту 15 статті 106 Конституції України Указом Президента від 01.10.02 року був створений центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом - Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики (далі - Держпотребстандарт). Діяльність Держпотребстандарту координується Кабінетом Міністрів України.

Держпотребстандарт України в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також спеціальним Положенням.

Держпотребстандарт України очолює Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Голова здійснює керівництво Держпотребстандартом і несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Держпотребстандарт завдань.

У систему Держпотребстандарту України входять: територіальні управління у справах захисту прав споживачів, науково-дослідні інститути, а також центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Основними завданнями Держпотребстандарту України у сфері захисту прав споживачів є:

а) участь у формуванні і забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів;

б) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів;

в) забезпечення міжгалузевої координації і функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів.

Пріоритетними напрямами діяльності Держпотребстандарту України у сфері захисту прав споживачів є: створення ринкових механізмів захисту прав споживачів; підтримка балансу інтересів споживачів, виробників, підприємців, органів влади в забезпеченні пріоритетів державної політики у сфері захисту прав споживачів; підвищення ефективності функціонування національної системи технічного регулювання на користь споживачів на основі гармонізації законодавства з вимогами Всесвітньої торгової організації і Європейського Союзу; удосконалення державного контролю і нагляду на споживчому ринку і у виробництві; продов­ження роботи зі створення в органах місцевого самоврядування структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів; переорієнтація основних завдань стандартизації і сертифікації на потреби громадян; забезпечення балансу між технічним регулюванням і споживчою політикою; розширення практики співпраці органів, що здійснюють захист прав споживачів з виробниками продукції, у тому числі алкогольних напоїв, для виявлення на ринку небезпечних і фальсифікованих товарів.

Держпотребстандарт України у сфері захисту прав споживачів: вносить пропозиції з приводу формування державної політики у сфері захисту прав споживачів; погоджує проекти нормативно-правових актів з питань захисту прав та інтересів споживачів, які розробляються центральними органами виконавчої влади; вивчає споживчий ринок; може організувати у разі потреби громадське обговорення та/або опублікування проектів нормативно-правових актів, які можуть істотно вплинути на об'єм і зміст прав та інтересів споживачів. Крім того, Держпотребстандарт може випускати друкарські засоби масової інформації; здійснює радіологічний, хіміко-токсикологічний і фізико-хімічний контроль продуктів харчування, які виготовляються і реалізуються підприємствами торгівлі і громадського харчування, незалежно від форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підпри­ємницької діяльності. Сприяє органам місцевого самоврядування в здійсненні ними повноважень відносно захисту прав споживачів. Здійснює в межах своєї компетенції контроль за дотриманням законодавства про рекламу. Сприяє створенню необхідних умов для навчання і отримання правових знань населенням у сфері захисту прав споживачів. Готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади, обласною Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Київською і Севастопольською місь­кими державними адміністраціями щорічний звіт про стан забез­печення прав споживачів. Організовує надання споживачам консультацій з питань захисту прав споживачів і рекламу в цій сфері. Здійснює співпрацю з міжнародними організаціями у сфері захи­сту прав споживачів.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» Держпотребстандарт України має право:

1) надавати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання розпорядження про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, дотримання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також дотримання правил торгівлі і надання послуг; безперешкодно відвідувати і обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торгові й інші приміщення цих суб'єктів;

3) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і по слуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сиро вини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях й інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт відповідно до законодавства, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертиз) за рахунок державного бюджету. У разі встановлення за наслідками проведе них досліджень (експертиз) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої продукції, суб'єкт господарювання, що перевіряється, відшкодовує здійснені за це витрати;

4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (отримана) під час контрольної перевірки, відшкодування витрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання;

5) одержувати безвідплатно від суб'єктів господарювання копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва продукції, яка перевіряється;

6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, які не від повідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;

7) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;

8) передавати матеріали перевірок на дії осіб, які містять ознаки злочину, органам дізнання або досудового слідства;

9) розглядати адміністративні справи і накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення (справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням Держпотребстандарту України або його територіальних органів);

10) накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами Держпотребстандарту і його територіальними органами оформляються відповідними актами.

Рішення Держпотребстандарту України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, громадянами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності.

Держпотребстандарт України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування.

У складі Держпотребстандарту України діє Науково-технічна рада (далі - НТР). НТР є консультативно-дорадчим органом, ос­новним завданням якого є колегіальний розгляд наукових, науково-організаційних, науково-технічних питань щодо захисту прав споживачів. До складу НТР входять фахівці Держпотребстандарту України, керівники і фахівці підприємств, організацій і установ, які відносяться до сфери функціонального управління Держпотребстандарту України, а також фахівці центральних органів виконавчої влади, науковці і фахівці у сфері захисту прав споживачів.

Основними завданнями НТР є науково-аналітичне забезпечення: реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів; здійснення державного контролю за дотриманням законо­давства з питань захисту прав споживачів; міжгалузевої координації і функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів.

Що стосується органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, то при їхніх виконавчих органах, як правило, існують структурні одиниці, що також повинні здійснювати захист прав споживачів. Це в основному відділи торгівлі, відділи безпеки і якості товарів, а також юридичні відділи. Повноваження ор­ганів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів передбачає ст. 28 Закону України «Про захист прав споживачів».

Органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду в основному здійснюють планові і комплексні перевірки разом із працівниками обласних управлінь у справах захисту прав спожи­вачів з питань якості і безпеки товарів.

4.4. Загальна характеристика державного захисту прав споживачів у зарубіжних країнах

Для того, щоб проаналізувати, наскільки ефективний державний захист прав споживачів в Україні, необхідно порівняти її з іншими країнами. Для прикладу візьмемо декілька країн СНД.

Так, Закон Республіки Білорусь «Про захист прав споживачів» закріплює право споживачів звертатися до уповноважених державних органів для захисту законних інтересів. Закон наділяє декілька федеральних органів спеціальними повноваженнями в сфері захисту споживачів. Спеціально уповноваженими є: Департамент економічного контролю при Раді Міністрів Республіки Білорусь, Державний Комітет Республіки Білорусь із антимонопольної політики, Комітет зі стандартизації, метрології і сертифікації при Раді Міністрів Республіки Білорусь, Міністерство охорони здоров'я Республіки Білорусь, Міністерство торгівлі Республіки Білорусь, Державний Комітет Республіки Білорусь з екології.

Крім того, органи державного управління в межах своєї компетенції можуть здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. Акти спеціально уповноважених ор­ганів є обов'язковими для всіх організацій, незалежно від їх форм власності.

У Законі Грузії «Про захист прав споживачів» закріплено два рівні захисту прав споживачів: спеціально уповноваженими органами федеральної влади і місцевими органами. На федеральному рівні функції контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів покладені на антимонопольний орган Грузії. Реалізовуючи контрольні функції, антимонопольний орган має право присікти несумлінну конкуренцію на ринку споживчих товарів, виносити обов'язкові для виконання розпорядження господарюючим суб'єктам про усунення порушень прав споживачів, пред'являти в суди позови до продавців, виробників, виконавців у разі порушень прав споживачів. Крім того, певними правами у сфері забезпечення безпеки споживачів наділений Департамент стандартизації і метрології, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, Міністерство природи та охорони навколишнього середо­вища. Місцеві органи захисту прав споживачів не мають практично ніяких повноважень. Вони розглядають скарги споживачів і при виявленні недоліків в продукції або виявленні небезпечної продукції вживають відповідних заходів. Подібне формулювання дуже розпливчасте. Ймовірно, на місцевому рівні повинні прийматися певні нормативні документи, які більш конкретно регламентують діяльність місцевих органів і нададуть їм реальні повноваження щодо захисту прав споживачів.

Законом «Про захист прав споживачів» Казахстану функції щодо захисту інтересів споживачів були покладені на всі органи державного управління. В основному ці органи здійснюють контроль за дотриманням законодавства і забезпеченням прав споживачів у різних сферах економіки, створюють і контролюють сис­тему забезпечення безпеки товарів (робіт, послуг) і виконують ряд інших координуючих контрольних функцій.

Закон Молдови «Про захист прав споживачів» не передбачає ніяких спеціальних органів, які захищають інтереси споживачів. У законі міститься лише декларація прав споживачів на державний захист своїх інтересів. Крім того, законом був закріплений обов'язок уряду захищати внутрішній ринок і інтереси споживачів.

Закон Росії «Про захист прав споживачів», так само як і закон Грузії, закріплює дворівневу систему державного захисту прав споживачів. Перш за все, це було пов'язано з федеральною структурою держави. Федеральні і місцеві виконавчі органи не знаходяться в якій-небудь залежності один від одного. І федеральні, і місцеві органи мають право звернутися з позовом до суду на користь конкретних споживачів.

На федеральному рівні основні функції щодо захисту споживачів були покладені на федеральний антимонопольний орган. Повноваження цього органу досить детально закріплені в законі. Вони включають і функції контролю за дотриманням законодавства, і участь в розробці нового законодавства, і процедури вживання санкцій до порушників законодавства про захист прав споживачів, а також ряд інших функцій. Окрім антимонопольного органу певною правомочністю по забезпеченню інтересів спожи­вачів володіють федеральні органи, які здійснюють контроль за якістю і безпекою товарів (робіт, послуг). Повноваження цих ор­ганів також досить детально були сформульовані в законі. Особ­ливістю діяльності федеральних органів в Росії є наявність тери­торіальних відділень у всіх 89 суб'єктах федерації (в Україні у всіх 24 областях, в Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі). Федеральна підлеглість територіальних відділень робить їх незалежними від місцевої влади. На місцевому рівні повноваження щодо захисту інтересів споживачів покладаються на спеціально створювані органи з питань захисту прав споживачів при місцевих адміністраціях. Повноваження цих органів та­кож закріплюються в законі. Вони більш обмежені ніж повноваження федеральних органів, але в основному дозволяють оперативно реагувати на будь-які порушення прав споживачів діючими на території регіону продавцями (виробниками, виконавцями). Такі органи створюються у всіх регіонах: великих містах і маленьких населених пунктах, отже, вони ближче за всіх до реальних проблем місцевого населення.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що в Україні досить ефективний захист прав споживачів з боку держави. А наш спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в порівнянні з іншими країнами СНД, має досить широкі повноваження щодо забезпечення прав споживачів у країні. На нього покладаються не тільки контрольні функції, але і надані конкретні повноваження по проведенню перевірок, забороні реалізації продукції, припиненню діяльності суб'єктів господарювання, накладенню штрафів і залученню до відповідальності винних осіб. Особливістю Закону України «Про захист прав споживачів» є те, що окрім повноважень державних органів із захисту прав споживачів, в ньому закріплюються обов'язки і відповідальність службових осіб органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів і порядок розгляду скарг на дії і рішення цих органів. Крім того, тут позначені принципи взаємовідносин органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів з правоохоронними органами.

Що стосується міжнародної співпраці, Держпотребстандарт України вживає заходів до налагодження двосторонньої співпраці і укладання міжнародних договорів у сфері захисту прав споживачів.

Так, з метою налагодження співпраці відносно адаптації Української законодавчої бази у сфері захисту прав споживачів до Європейських норм і правил, введення політики корпоративної соціальної відповідальності виробників і постачальників, обміну досвідом у цій сфері протягом 2005 року було укладено 5 міжнародних договорів:

1) Угода між Держпотребстандартом України і Національною радою захисту прав споживачів при Міністерстві юстиції Литовської Республіки;

2) Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Литовської Республіки про співпрацю у сфері стандартизації, метрології і оцінці відповідності;

3) Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Йорданського Хашимітського Королівства про співпрацю у сфері стандартизації, метрології, оцінці відповідності, якості і акредитації;

4) Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Сірійської Арабської Республіки про співпрацю у сфері стандартизації, метрології, оцінці відповідності і якості;

5) Меморандум про взаєморозуміння у сфері стандартизації, метрології, оцінці відповідності і якості між Держпотребстандартом України і Бюро Індійських стандартів.