Цивільно-правова відповідальність і оперативно-господарські санкції за порушення прав споживачів



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Цивільно-правова відповідальність і оперативно-господарські санкції за порушення прав споживачів



Основний принцип майнової відповідальності за порушен­ня законодавства про захист прав споживачів міститься в ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з положеннями цієї статті шкода, заподіяна життю, здоров'ю чи майну споживачів підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена підвищена міра відповідальності; право вимагати відшкодування збитку має будь-який споживач незалежно від того чи був він із продавцем у договірних відносинах; виготовлювач несе відповідальність за збиток, заподіяний життю, здоров'ю або майну споживача незалежно від рівня його наукових або технічних знань.

При цьому Закон покладає на споживача обов'язок довести:

1)наявність шкоди;

2)наявність дефекту в продукції;

3)наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та дефектом.

Як і адміністративна, майнова відповідальність передбачається не тільки Законом «Про захист прав споживачів», а також іншими нормативними актами. Зокрема відповідні санкції передбачені в Цивільному кодексі України; Законі України «Про рекламу» від 03.07.96 року; Законі України «Про інформацію» від 02.10.92 року; а також Законі України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.12.94 року.

На практиці нерідко виникають ситуації, коли товар (робота або послуга) заподіюють шкоду особам, ніяк не зв'язаним з виробником цього товару. Наприклад, при загорянні телевізора найчастіше збиток заподіюється не тільки майну власника телевізора, але і майну інших осіб. Така ситуація передбачена Законом, у силу якого вимагати відшкодування шкоди може будь-який потер­пілий, незалежно від того, чи був він у договірних відносинах із особою, що завдала шкоду.

Відповідно до вимог Закону шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживачів, відшкодовується в повному обсязі. Правила відшкодування шкоди життю і здоров'ю громадянина встановлені діючим цивільним законодавством.

При заподіянні шкоди здоров'ю споживача відшкодуванню підлягає втрачений заробіток або його частина, розмір якого розраховується за правилами, встановленими ЦК України; витрати на лікування, додаткове харчування, санаторно-курортне лікування, протезування, а також інші витрати, викликані ушкодженням здоров'я.

Якщо ушкоджено або знищено майно споживача, то йому повинна бути надана річ того ж роду і якості або відновлене ушкоджене майно. У випадку, коли цього зробити не можна, споживачеві повинні бути відшкодовані збитки. Під збитками розуміється вартість утраченого майна, витрати, що зробив або по­винний буде зробити споживач у зв'язку з утратою майна (реальний збиток), а також неодержані доходи, що одержав би постраждалий споживач, якби його право на безпеку товару не було по­рушено (упущена вигода).

Виділяється ще один підвид відповідальності суб'єктів торгової діяльності за порушення прав споживачів - оперативно-господарські санкції. Якщо інші заходи впливу не дали або не да­дуть належних результатів, діяльність господарюючих суб'єктів тимчасово припиняється відповідно до Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі і надання послуг, умови збереження і транспортування товарів, затвердженого Поста­новою Верховної Ради України № 26/95 ВР від 25.01.95 р.

Дана постанова містить 3 Положення, у яких визначені санкції до суб'єктів господарювання за порушення правил торгівлі, реалізацію недоброякісних товарів і їхнє вилучення з обороту. Крім того, постанова визначила порядок припинення (заборони) державними органами в справах захисту прав споживачів відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів щодо якості. Зазначене рішення приймається з метою попередження порушень прав споживачів на безпеку і якість товарів (послуг) і на необхідну, доступну і достовірну інформацію про товари, а також заподіяння шкоди цими товарами життю, здоров'ю, майну споживачів або навколишньому природному середовищу (стаття 2).

Згідно з положеннями, посадові особи Держпотребстандарту за результатами перевірки можуть забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:

- на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

- на яку в нормативно-правових актах і нормативних документах встановлені обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів і охорони навколишнього природного середовища, якщо продукція була внесена в перелік продукції, належній обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифікату відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

- ввезеної на територію України без документів, підтверджуючих її належну якість;

- на яку термін придатності не був вказаний або вказаний з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, термін придатності яких закінчився;

- яка є фальсифікованою.

Положення також надає право ухвалювати рішення про:

а) припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації і виробництва продукції, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків;

б) тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі і організацій незалежно від форми власності, які систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі і надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, — до усунення виявлених недоліків;

в) опломбовування в порядку, передбаченому законодавством, виробничих, складських, торгових й інших приміщень, суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними свідченнями, з пошкодженим перевірочним тавром або без нього, або з таким, термін дії якого закінчився, засобів вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів.

Така санкція можлива, зокрема, у випадку: а) повторного виявлення протягом 90 календарних днів того ж порушення, а саме:

- реалізації товарів, що не відповідають вимогам норматив них документів або не мають документів, які підтверджують їхню належну якість;

- обману споживачів (обваження, обмірювання, обрахування, використання засобів виміру, що не відповідають вимогам нормативних документів, завищення цін і т.п.);

- продажу товару без видачі документа, що засвідчує факт їхньої покупки,

- недотримання вимоги нормативних документів відносно обміну товарів або регламентуючих порядок виробництва, збереження, транспортування, реалізації товарів, що може заподіяти шкоду життю, здоров'ю або майну споживачів,

б) виявлення недоліків, причини яких не можуть бути усунуті негайно, а подальша діяльність господарюючого суб'єкта може нанести шкоду життю, здоров'ю чи майну споживачів,

в) невиконання суб'єктами господарювання приписів державних органів у справах захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів

Згідно з п 4 Положення рішення про тимчасове припинення діяльності суб'єкта господарювання приймається на основі акту перевірки й оформляється розпорядженням державного органу у справах захисту прав споживачів У випадку повторного, протя­гом 365 календарних днів, тимчасового припинення діяльності суб'єкта господарювання, державний орган у справах захисту прав споживачів зобов'язаний, залежно від форми власності су­б'єкта господарювання й інших конкретних обставин, поставити перед його власником або уповноваженим ним органом, що здій­снює управління майном суб'єкта господарювання, питання про відсторонення керівника суб'єкта господарювання від посади, що він займає, або перед відповідним органом - про скасування держреєстрації або спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення відповідного виду підприємницької діяльності У той же час не допускається тимчасове припинення діяльності суб'єкта господа­рювання, який здійснює роздрібний продаж продовольчих товарів першої необхідності і є єдиним у населеному пункті


 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України. 2003 р.

3. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 30. – С. 379.

4. Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994р. № 172.

5. Концепція розвитку внутрішньої торгівлі України: Схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1449.

6. Резолюція 39/248 Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів": Прийняті 9 квітня 1985 р, на 106-ому пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН

7. Засади державної політики України в галузі прав людини: Затв. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. №757-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 303.

7. Законодавство України про захист прав споживачів // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. –1999. – №6. – 464 с.

8. Правила здійснення торгівельної діяльності – Х.: Фактор, 2002. – 302 с.

9. Захист прав споживачів: соціально – правовій аспект / За заг.ред. Л.В.Ніколаєвої. – К.:КНТЕУ,2002. – 312 с.

10.Зверева Е.В. Договор как средство обеспечения качества товаров // Хозяйственное законодательство Украиньї: Практика приминения и перспективи развития в контексте европейского вьібора: 36. науч. тр. - Донецк: ООО «Юго-Восток Лтд», 2005. - 486 с.

11.Кривицька Ю. Новий погляд на права споживачів крізь призму європейського права // Юридичний журнал. - 2008. - № 10 (40).-С. 47-48.

12.Молчанов Р. О защите прав потребителей // уууулу. куоЬосіа. иа.

13.Чепурной И.П. Защита прав потребителей. – Уч.пособие – Ростов –Феникс,2003.- 416с.

14.Положення про Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України: Затв. Указом Президента України від 25 липня 2000 р. № 919/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – С. 35.

15.Положення про Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України: Затв. Указом Президента України від 26 липня 2000р. № 926/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – С. 49.

16.Положення про Державну митну службу України: Затв. Указом Президента України від 24 серпня 2000 р. № 1022/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – №35. – С. 2.

17.Апопій В В. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг.Підр. К., 2002

18.Інструкція про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування Затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04.01.97 N 2.

19.Правила продажу непродовольчих товарів. Загальні положення.// Бухгалтер. - 2003. вересень № 3 - с. 11-15.

20."Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про захист прав споживачів": Закон України. Газета "Урядовий кур'єр" №3від 20.01.2005

21.Руководящие принципи для защитьі интересов потребителей: Рез. № 248 Генеральной Ассамблеи ООН от 9 апр. 1985 т.ІІ За- щита прав потребителей. - АО "Бизнес Информ", 1996, - 32с.

22.Хартия защитьі потребителей, принятая 25-й сессией Консультативной Ассамблеи Европейского Союза в 1973 г.: Рез. № 543// Защита прав потребителей. - АО "Бизнес Информ", 1996, -18с.

23.Кройтор В. А. Защита прав потребителей: Законодательньїе актьі, образцьі заявлений и другие документи, относящиеся к сфере защитьі прав потребителей. -Харьков, 1996, - 324 с.

24.Язвинська О.М. Історія консумеризму: Навч. посібник. - К.: КНТЕУ, 2000. - 252с.

25.Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенса– ційні виплати: Нормативні акти, роз'яснення, коментарі /Відп. ред. П.І. Шевчук. - Київ. 1998, - 218с.

26.Гальона О., Стариченко О. Чи потрібне Україні штрихове кодування? //Урядовий кур'єр. - 1993. - С.33- 27.Жид Шарль. Влада споживача. - К.: Вид-во Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України, 1919, - 103с.

28.Кагал Т.О. Законодавство про захист прав споживачів у сфері якості товарів у системі законодавства України // Право України. 1998, №8.-с. 98-101.

29.Кагал Т.О. Функції державного управління в сфері захисту прав споживачів щодо якості товарів // Право України. 1999, №2.

30. Обеспечение качества потребительских товаров: Зарубежньй опьіт -М., 1991,-227с.

31. Правила продажу непродовольчих товарів. Затверджено нака– зом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 25.05.96 р. № 294.

32. Правила продажу продовольчих товарів. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 24.12.94 р. № 237.

33. Право и практика: Законьї Украиньї и другие нормативньїе актьі по вопросу защитьі прав потребителей: Бюллетень. Вьш. № 18, К., 1997,-221с.

35 Северинов Ю.Д. О стандартизации, метрологии и сертифика- ции в Украине // Стандарти и качество. - 1995. -№ 10, - с. 20-21

36 Сертифікація в Україні. Нормативні акти та інші документи. Т.Т. 1-2, Держстандарт України, К., 1998, 367 с. т.1.; К., 1998, 415 с. т.2.

37.Суходольська Н. На захисті прав споживачів // Вісник пенсійного фонду України. - 2008. - № 3 (33). - С.13-14.

 

о

Рис. 1. Структура прав споживачів

 


 

 

Таблиця.1.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.56.11 (0.021 с.)