Сертифікація як засіб забезпечення безпеки та якості товарів, робіт, послуг

Сертифікацію можна визначити як встановлення відповідності якості і безпеки продукції обов'язковим вимогам міжнародних і державних стандартів, норм і правил, на підставі якої видається офіційний документ, що носить назву сертифікат відповідності. Таким чином, сертифікація товарів (послуг) є важливим правовим інструментом, спрямованим на захист права споживача на безпеку та якість продукції.

Сертифікація - найважливіший засіб запобігання надхо­дження продукції і послуг, що становлять небезпеку для навко­лишнього середовища, життя і здоров'я громадян, у товарний обіг, забезпечення єдиної технічної політики й економії ресур­сів, конкурентоспроможність товарів (послуг) на внутрішньому і зовнішньому ринку і підвищення попиту на них.

Державну систему органів сертифікації створює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі — Дерспоживзахист). Він проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування шляхом: затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні; визначення термінів проведення обов'язкової сертифі­кації; призначення органів з сертифікації продукції, акредитації органів з сертифікації та іспитових лабораторій (центрів); атестації експертів-аудиторів; встановлення правил визнання серти­фікатів інших країн, а також здійснення інших дій, що входять у його компетенцію (ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93 р. № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію»).

Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджено наказом Держстандарту від 30.06.93 р. № 95 «Про введення обов'язкової сертифікації продукції в Україні». Даний перелік складається з 39 розділів, у яких згруповано продукцію і послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні.

Серед зазначених видів продукції і послуг можна виділити найбільш розповсюджені: електропобутове й аналогічне устаткування; апаратура радіоелектронна; побутова техніка; засоби обчислювальної техніки; спеціальні засоби самозахисту - миючи засоби; технічні засоби охоронної, пожежної й охоронно-пожежної сигналізації; засоби зв'язку; кіно-, фототехніка; дорожні транспортні засоби, їхні складові частини і пристосування; товари легкої промисловості; нафтопродукти; будівельні матеріали, вироби і конструкції; готельні послуги і послуги ха­рчування, надані суб'єктами туристичної діяльності; послуги автомобільного транспорту тощо.

Внесення змін у затверджений Перелік здійснюється Держспоживстандартом України за пропозиціями міністерств, відом­ств, органів з сертифікації і технічних комітетів зі стандартизації.

Обов'язкова сертифікація в Україні провадиться винятково в державній системі сертифікації. Обов'язкова сертифікація повинна включати перевірку й іспит продукції для визначення її характеристик, а також подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Іспити з метою обов'язкової сертифікації проводяться акредитованими іспитовими лабораторіями (центрами) (ст. 15 Декрету № 46-93).

За результатами проведення сертифікації у випадку позитивного рішення заявнику органом з сертифікації видається сертифікат і право маркірувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Обов'язкова сертифікація товарів передбачена нормами наступних законодавчих документів: ст. 15 Закону України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»; ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»; ст. 10 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спир­том етиловими, коньячними і плодовим, алкогольними напайками і тютюновими виробами»; ст. 10 Закону України «Про транспорт»; ст. 12 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів»; ст. 25 Закону України «Про зв'язок»; ст. 20 Закону України «Про лікарські засоби»; ст. 4 Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції»; ст. 9 Закону України «Про металобрухт».

Після одержання сертифіката виробники, постачальники, виконавці або продавці товарів або виконавці послуг, що підлягають сертифікації (залежно від того, хто подавав заяву на сертифікацію), зобов'язані забезпечувати виготовлення товару (надання послуг) відповідно до вимог нормативного документа, на відповідність якому товар (послуга) сертифікована.

Продукція (товар), завезена і реалізована на території України, повинна відповідати вимогам норм і стандартів, які діють в Україні. Відповідність підтверджується сертифікатом або свідченням про визнання іноземного сертифікату, який видається Держспоживстандартом України або уповноваженим ним органом. На їхній підставі Держспоживстандарт включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої продукції в Україні. Порядок ввозу на територію України імпортованої продукції, та такої, що підлягає в Україні обов'язковій сертифікації, встановлюється Державним митним комітетом України і Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Законодавством передбачена також можливість проведення добровільної сертифікації товарів, робіт, послуг. Вона може проводитися з ініціативи виробника, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій або окремих громадян з метою перевірки відповідності продукції (послуг) вимогам, не віднесеним нормативними документами до обов'язкових.

Добровільна сертифікація здійснюється на підставі договору між замовником і органом з сертифікації. Добровільну сертифікацію, на відміну від обов'язкової, яка здійснюється тільки в державній системі сертифікації, можуть проводити підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, що взяли на себе функції органу з добровільної сертифікації, а також органи, ак­редитовані в державній системі сертифікації. Органи з доброві­льної сертифікації повинні бути зареєстровані в Держспоживстандарті України.

Правила здійснення добровільної сертифікації встановлюються самими органами з добровільної сертифікації, а правила, що визначають порядок і вимоги до здійснення обов'язкової сертифікації, встановлюються нормативними актами Держстандарту, такими, наприклад, як накази Держстандарту від 13.09.96 р. № 378 «Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації тютюнових виробів», від 13.09.96 р. № 379 «Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв», від 24.01.97 р. № 37 «Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації підні­мальних споруджень і кранової продукції», від 16.01.97 р. № 19 «Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації нафти і нафтопродуктів» та ін.

Визнанню в системі сертифікації підлягають сертифікати і протоколи іспитів продукції, видані уповноваженими органами інших держав, за умови дотримання сукупності наступних правил:

- укладено двосторонню угоду про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації з національним органом з сертифікації тієї країни, з якої постачається продукція, завезена в Україну;

- іноземний сертифікат виданий у державній системі сертифікації тієї країни, з якої постачається й у якій виготовлена продукція, завезена в Україну;

- продукція, завезена в Україну, може бути ідентифікована за супровідною документацією (маркірування, етикетка) як виготовлена згідно з міждержавним (ДСТ) або іншими нормативними документами, що діють в Україні;

- представлені або зазначені в іноземному сертифікаті документи, передбачені відповідним пунктом Правил;

- номенклатура всіх обов'язкових вимог до продукції, за значених в іноземному сертифікаті, і норми цих вимог цілком відповідають номенклатурі обов'язкових вимог і нормам, що діють в Україні.

У чинному законодавстві також існує таке поняття як атес­товані виробництва. Атестація виробництва - це обстеження технологічних процесів виробництва, що дозволяє зробити висновок про те, що продукція, яка випускається, відповідає стандартам і нормам безпеки, а внутрішня система контролю якості здатна ефективно знаходити будь-які відхилення від встановлених норм.

Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва у випадку, якщо сертифікат відповідності виданий підприємству-виробнику на відповідний термін і надане право самостійно застосовувати його до кожної одиниці виготовленої продукції, здійснюється, насамперед, шляхом періодичних контрольних перевірок зразків продукції, відібраних у виробника або в торговельних організаціях.

Чинним законодавством передбачені міри відповідальності, згідно з якими орган з сертифікації може тимчасово припинити або зупинити дію сертифіката у випадку:

- виявлення невідповідності продукції вимогам, які встановлені під час сертифікації;

- порушення вимог технології виготовлення, правил приймання, методів контролю й іспитів, маркірування продукції і т. п.;

- зміни виробником нормативних документів, методів іспитів, складових і т. ін., що можуть вплинути на відповідність сертифікованої продукції встановленим вимогам, без попереднього узгодження з органом сертифікації.

Рішення про тимчасове припинення дії сертифіката відповідності може бути скасоване в тому випадку, якщо проведенням коригувальних мір виробник може усунути невідповідності і за­побігти їх виникненню в місячний термін і без проведення іспитів в акредитованій іспитовій лабораторії підтвердити відповідність продукції встановленим вимогам. Коригувальні міри здійснюються виробником продукції негайно при одержанні рішення відповідного органу з сертифікації.

Як бачимо, сертифікація відіграє величезну роль при захисті прав споживачів на якість та безпеку товарів і послуг, тому що є своєрідним бар'єром, що запобігає доступу неякісного товару до споживача.