Місцеве самоврядування в Україні після проголошення незалежності.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Місцеве самоврядування в Україні після проголошення незалежності.



Пошук оптимальної моделі місцевого самоврядування в нашій державі розпочався одразу після проголошення незалежності й триває досі. Умовно він поділяється на кілька етапів. Перший відображено у правових нормах Конституції України. За положеннями Основного Закону місцеве самоврядування є одним із провідних інститутів демократичного конституційного ладу. Зокрема, у статті 7 записано, що в Україні визнано й гарантовано місцеве самоврядування.

Водночас причиною конфліктів стали певні норми чинної Конституції, що регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади, коли останні фактично виведено з-під будь-якого контролю населення [5].

Ще однією складовою регламентації місцевого самоврядування є прийнятий Верховною Радою Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, за яким працюють безпосередньо на місцях територіальні громади сіл, селищ, міст та посадові особи органів місцевого самоврядування.

Другий етап розбудови місцевого самоврядування розпочався з прийняттям Закону «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року, яким почалося здійснення першого етапу конституційної реформи. На жаль, його не було завершено, адже наміри Верховної Ради до 1 вересня 2005 року внести зміни в Основний Закон щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування не було реалізовано.

Це питання залишається відкритим і нині, але водночас є поширеною думка про недосконалість та неефективність самої конституційної реформи, здійсненої в Україні.

Так, унаслідок унесених до Конституції змін, що набули чинності з 1 січня 2006 року, а деякі з них – із дня набуття повноважень Верховною Радою V скликання, виникли певні колізії у правових нормах Основного Закону в частині регламентації функціонування органів місцевого самоврядування, які, на нашу думку, потребують термінового вирішення.

Зокрема, у статті 141 Конституції, яка має назву «Місцеве самоврядування», є розбіжність між 1 та 2 частинами. Ідеться про те, що до складу сільської, селищної та міської ради входять депутати, яких обирають терміном на п'ять років, а сільських, селищних, міських голів – на чотири роки. Вважаємо, цю розбіжність треба усунути й передбачити єдиний термін повноважень – п'ять років, оскільки окреме проведення виборів сільського, селищного, міського голови за один рік до проведення виборів депутатів місцевих рад потягне за собою витрачання додаткових бюджетних коштів.

Під час реформування системи місцевого самоврядування основний акцент має бути зроблено на втіленні в життя ідеї децентралізації публічної влади, яка виявила свою ефективність у країнах Євросоюзу [1].

Цей принцип передбачає надання переваги громадським ініціативам порівняно з діяльністю державних органів і установ під час фінансування заходів у сфері соціальної політики. Реалізація принципу субсидіарності дасть змогу не лише ефективніше використовувати наявні матеріальні та фінансові ресурси, а й гнучкіше реагувати на соціальні потреби й залучати самих громадян до розв'язання соціальних проблем.

Отже, завершення другого етапу конституційної реформи щодо реформування системи місцевого самоврядування та втілення його в життя забезпечить функціонування реального місцевого самоврядування в Україні відповідно до норм і принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої 15 липня 1997 року Верховною Радою. Упровадження цих змін має відіграти позитивну роль у розвитку місцевого самоврядування та сприяти утвердженню демократії у нашій державі.

 

 

Місцеве самоврядування за Конституцією України.

Конституція України - Розділ ХI

Місцеве самоврядування

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради. {Частина перша статті 141 в редакції Закону України від 1 лютого 2011 року №2952-VI

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п’ять років. {Частина друга статті 141 в редакції Закону України від 1 лютого 2011 року №2952-VI}

Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах. {Статтю 141 доповнено новою частиною згідно з Законом України від 1 лютого 2011 року №2952-VI

Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.

Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.11.178 (0.014 с.)