Фінансово-економічні основи місцевого самоврядування

Реальність місцевого самоврядування визначається в першу чергу матеріальними і фінансовими ресурсами, яки­ми розпоряджається територіальна громада та які в сукуп­ності становлять матеріальну І фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст. 142) до матеріальної і фінан­сової основи місцевого самоврядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні ра­йонних і обласних рад.

1. Комунальна власність

Провідне місце в структурі ма­теріальної та фінансової основи місцевого самоврядування займає комунальна власність. Поняття комунальної влас­ності вперше на законодавчому рівні було введено Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. і на той час комунальна власність (або відповідно до Закону - власність адміністративно-територіальних одиниць) розглядалася як різновид державної власності і (ст. 31 Закону). До складу комунальної власності входить: рухоме і не­рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, зем­ля, природні ресурси, підприємства, установи та організа­ції, в тому числі банки, страхові товариства, а також пен­сійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві гро­мадський транспорт, системи зв'язку та інформації, закла­ди культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки та ін..

2. Місцеві фінанси

Фінансові ресурси територіальної громади за своєю структурою включають: а) кошти місце­вого бюджету; б) позабюджетні кошти місцевого самоврядування; в) кошти комунальних підприємств. Місцеві бюджети розробляють, затверджують і вико­нують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення).

Об’єкти спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних і обласних рад

 

39. Соціальні основи місцевого самоврядування.

Соціальні основи місцевого самоврядування - це сукупність норм – приписів, що закріплюють та регулюють соціальну політику місцевого самоуправління, спрямовану на створення умов, що забезпечують високий рівень життя та вільний розвиток людини - члена територіальної громади. Соціальні основи місцевого самоврядування спрямовані на гарантування соціально-економічних та соціально-культурних прав людини і громадянина на місцевому рівні.

Конституція України визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю (ст. 3) та встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.Забезпечення прав і свобод людини і громадянина є головним обов'язком не лише держави, а й органів та посадових осіб місцевого самоврядування. У ст.1 Конституції України зазначається, що Україна є …соціальна, правова держава. Тобто робиться все для того, щоб функціонувала система соціальних економічних прав і гарантій. Соціальною вважається держава, яка надає підтримку незахищеним верствам населення, намагається впливати на розподіл матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справедливості з тим, щоб забезпечити кожній людині гідне існування. Головним завданням соціальної держави є сприяння суспільному прогресу, що базується на закріплених законодавством принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності. Соціальна держава бере на себе обов'язок забезпечити кожному членові суспільства гідний сучасної людині мінімум соціальних благ. Конституційні положення щодо соціального характеру Української держави повною мірою відносяться і до місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб, які зобов'язані турбуватися про соціальну справедливість, добробут населення, соціальний захист своїх жителів. Місцеве самоврядування в соціальній державі також має бути соціальним. Органи місцевого самоврядування здійснюють соціальний захист населення, надають підтримку соціально незахищеним верствам населення, сім'ї, материнству і дитинству, розвивають систему соціальних служб, займаються питаннями охорони праці тощо.

 

Система гарантій МС.

Ст..7 КУ України визначає та гарантує місцеве самоврядування.

Ст..4 ЗУ «Про МС в Україні». Основоположними принципами МС є: державна підтримка та гарантія МС; судовий захист прав МС.

Ст..71 ЗУ «Про МС в Україні» встановлює, що:

П.2. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випад­ків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

П.3. У разі розгляду місцевою державною адміністрацією пи­тань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона по­винна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб міс­цевого самоврядування.

П.4. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів міс­цевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого само­врядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Ст.. 72.Підзвітність і підконтрольність місцевих держав­них адміністрацій районним, обласним радаму виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегова­них їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміні­страції висловили не менш як дві третини депутатів від загально­го складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Ст. 73. Обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голо­ви районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, сели­щної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, при­йняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території орга­нами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприсмства-

ми, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відпо­відній території.

На вимогу відповідних органів та посадових осіб місцевого самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ та організацій незале­жно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих ор­ганів для подання інформації з питань, віднесених до відання ра­ди та її органів, відповіді на запити депутатів.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездія­льністю, а також у результаті невиконання рішень органів та по­ садових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах на­даних їм повноважень.

Ст. 74. Відповідальність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною грома­дою, державою, юридичними і фізичними особами.

Ст. 75. Відповідальність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування перед територіальними громадами.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування є під­звітними, підконтрольними і відповідальними перед територіаль­ними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з ін­ших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність.

Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

Ст. 76. Відповідальність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування перед державою.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування з пи­тань здійснення ними делегованих повноважень органів виконав­чої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.