Державна влада та місцеве самоврядування

Державна влада та місцеве самоврядування

Система влади в Україні складається з трьох рівнів: загальнодержавний, регіональний та місцевий.

Загальнодержавний рівень характеризується тим, що народ України обирає законодавчу владу (ВРУ) та Президента України, які в свою чергу формують судову владу, виконавчу владу (КМУ, центральні органи виконавчої влади) та Прокуратуру України.

Регіональний рівень, до його складу входять органи державної влади (місцева держадміністрація, обласні та районні суди, обласні та районні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади) та органи місцевого самоврядування (обласні та районні ради), останні обираються територіальними громадами.

На місцевому рівні також формуються органи державної влади до яких входять місцеві органи виконавчої влади, судової влади та прокуратури (загальнодержавного та обласного значення) та обираються територіальними громадами органи місцевого самоврядування, до яких входять сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети.

Поняття та суть Місцевого самоврядування

Ст. 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» МС-це гарантоване державою право, реальна здатність територ громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб МС вирішувати питання місцев значення в межах Конституції і законів Укр. МС здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

 

Основні ознаки та принципи МС

Європейська Хартія,ратифікована Україною 15 липня 1997 р.,місцевого самоврядування основоположним принципом декларує автономію:1) правову -власні повноваження,судовий захист,повну свободу для здійснення ініціатив у межах повноважень;2) організаційну -визначення власної структури;не підпорядкованість ієрархічно іншим суб’єктам влади.3) фінансову -володіти та розпоряджатися власними коштами (ст.9);формування та використання місц фін ресурсів здійснюється автономно.

МС в Україні здійснюється на принципах (ст.4):1. народовладдя (виборність,підзвітність територіальній громаді)2. законності (дія в межах Конституції і законів Укр) 3 .гласності (відкритість діяльності,інформування населення і мас-медіа) 4 .колегіальності (врахування різних думок,прав меншості) 5. поєднання місц і держ інтересів 6 .виборності (ст.70 КУпроголошує вільні вибори, таємним голосуванням) 7. правової,організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень,визначених цим та іншими законами (відсутність спричиняє фіктивність та ставить під загрозу реальність МС) 8. підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб (звіти згідно зі ст.42 ЗУ»про МС») 9.держ підтримки та гарантії МС (ст.16 закону) 10. судового захисту прав МС (ст.145 КУ та ст.71 закону).

 

Теорія місцевого самоврядування

Теорія вільної громади (Туре, Франція-1770 р., Конст. Бельгії-1830 р.) ґрунтується на тому, що право громади вирішувати питання місцевого значення є природним, при цьому громада, її органи незалежні від держави.

Державницька теорія. Основними положеннями є: всі повноваження МС вважаються такими, що передані державою, а МС є формою місцевого державного управління. Дана теорія поділяється на 2 напрями – політичний (німець Р.Гнейст)- МС здійснюється виборними особами на громадських засадах; юридичний напрям – (німець Л. Штейн)- місцеве управління здійснюють за дорученням держави органами територіальної громади.

Теорія муніципального дуалізму: основні положення 1) інституції МС є незалежними від держави лише в суто громадських справах, до яких держава байдужа, а в сфері політичній – розглядаються як інституції держави, що виконують її функції та повноваження; 2) поєднання в особі органів МС функцій МС державного керівництва на місцях визначається як «подвійною» або «двоєдиною» політико-правовою природою МС; 3) у здійсненні власних справ органи МС мають діяти незалежно та самостійно від державницьких органів, дотримуючись лише законів; 4) справи, які мають здійснювати інституції МС мають також поділятися на «власні» та «делеговані»; 5) у виконанні делегованих повноважень органи МС діють під контролем та адміністративною опікою відповідних державних органів.

 

Періодизація місцевого самоврядування

Історію розвитку місцевого самоврядування України доцільно розглядати у таких шести періодах:

- Від діючих на Україні грецьких міст держав Північного Причорноморя до виникнення державних утворень – 400 р. до н.е.

- Давньокиївський період (Київська Русь) – Княжа доба;У Київській Русі на рівні регіону елементи самоврядування знаходили свій вияв у вічевій демократії.

- Козацька доба – період Запорізької січі;

- Передреволюційна та революційна доба (кінець ХІХ-початок ХХст.);

- Соціалістична доба – період Радянської влади (1919-1990рр.);

- Сучасний період політико-правового закріплення статусу місцевого самоврядування та становлення і зміцнення української державності. Сучасна історія місцевого самоврядування в Україні почалася після прийняття 7 грудня 1990 р. Закону «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», в якому місцеве самоврядування визначалося як «територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через державні і громадські органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя, виходячи з інтересів населення, на основі законів Української РСР та власної фінансово-економічної бази».

Всесвітня Декларація місцевого самоврядування

Всесвітня Декларація місцевого самоврядування проголошена інтернаціональною спілкою місцевих влад (ІСВМ), 23-26 вересня 1985 року в Ріо-де-Жанейро, на ХХVІІ-му Міжнародному конгресі. Метою Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування є встановлення рамкових положень для всіх країн у питанні демократизації та поліпшення добробуту населення.

У 11 статтях та преамбулі означена концепція та основи місцевого самоврядування, умови функціонування, розвитку, кошти та утримання обраних працівників; встановлено компетенцію виборних органів.

Основні положення:

- (п.1 ст.2) місцеве самоврядування – це право та обов’язок місцевих органів влади регулювати та вести громадські справи під свою особисту відповідальність та в інтересах населення;

- (п.3 ст.3) коло основних обов’язків органів місцевого самоврядування має бути відображено в Конституції або статуті;

- (п.4 ст.3) надана місцевим органам самоврядування влада, як правило, має бути винятковою та повною;

- (п.2 ст.7) нагляд за місцевими органами влади має здійснюватися лише для забезпечення дотримання законності в діяльності цих органів;

- (п.2 ст.8) місцеві органи влади повинні мати право на відповідні фінансові ресурси, відокремлені від коштів інших рівнів управління, та вільно розпоряджатися грошовими надходженнями в межах своїх повноважень.

 

Територіальна громада.

Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень є територіальна громада села, селища, міста (п.1.ст.6). Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним місцем проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійним адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Територіальна громада правомірна: - формувати відповідні органи; - проводити місцеві референдуми; - управляти місцевими бюджетами та комунальною власністю. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. (п.2 ст.6). Добровільне об’єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідним територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об’єднання спільного майна (п.3 ст. 6). Вихід зі складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади (П.4 ст.6). У містах з районним поділом територіальні громади діють як суб’єкти права власності (п.5 ст.6).

 

Сесія Ради

Ст 46 ЗУ «Про місцеве самовр». Сільська, селищна, міська, районна у місті, районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів, а також про підсумки виборів відповідно сільського, селищного, міського голови. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до статті 42 цього Закону головує на пленарних засіданнях ради першої сесії новообраний голова.

У разі якщо на час проведення першої сесії відповідний сільський, селищний, міський голова не обраний, про що на сесії ради інформує голова територіальної виборчої комісії, рада обирає тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості трьох - п'яти осіб. Члени тимчасової президії почергово головують на пленарних засіданнях ради до обрання секретаря ради. З часу обрання секретаря ради він головує на пленарних засіданнях ради.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць. від 06.09.2005)

У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою у строки, передбачені цим Законом;

2) якщо сільський, селищний, міський голова без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання.

 

Депутат ради

Закон України «Про місцеве самоврядування»

Стаття 49. Депутат ради

1. Повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.

2. Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

3. На час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.

4. Депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

5. У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією

про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку.

6. Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. 7. Депутат має право звернутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній

території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради.

8. Орган або посадова особа, до яких звернено запит, зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на запит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення. 9. Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесії ради, або передані в письмовій формі головуючому на сесії, розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам та посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи повідомити депутатові та раді.

10. Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів.

11. Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами.

 

Система гарантій МС.

Ст..7 КУ України визначає та гарантує місцеве самоврядування.

Ст..4 ЗУ «Про МС в Україні». Основоположними принципами МС є: державна підтримка та гарантія МС; судовий захист прав МС.

Ст..71 ЗУ «Про МС в Україні» встановлює, що:

П.2. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випад­ків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

П.3. У разі розгляду місцевою державною адміністрацією пи­тань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона по­винна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб міс­цевого самоврядування.

П.4. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів міс­цевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого само­врядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Ст.. 72.Підзвітність і підконтрольність місцевих держав­них адміністрацій районним, обласним радаму виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегова­них їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміні­страції висловили не менш як дві третини депутатів від загально­го складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Ст. 73. Обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голо­ви районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, сели­щної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, при­йняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території орга­нами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприсмства-

ми, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відпо­відній території.

На вимогу відповідних органів та посадових осіб місцевого самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ та організацій незале­жно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих ор­ганів для подання інформації з питань, віднесених до відання ра­ди та її органів, відповіді на запити депутатів.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездія­льністю, а також у результаті невиконання рішень органів та по­ садових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах на­даних їм повноважень.

Ст. 74. Відповідальність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною грома­дою, державою, юридичними і фізичними особами.

Ст. 75. Відповідальність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування перед територіальними громадами.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування є під­звітними, підконтрольними і відповідальними перед територіаль­ними громадами. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з ін­ших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність.

Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

Ст. 76. Відповідальність органів та посадових осіб місце­вого самоврядування перед державою.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування з пи­тань здійснення ними делегованих повноважень органів виконав­чої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

 

Менеджмент в МС

Менеджмент місцевого самоврядування – управлінська діяльність, що базується на новітніх управлінських технологіях, характерних для умов ринкової економіки, і застосовується органами муніципального управління та іншими елементами системи місцевого самоврядування з метою забезпечення поліпшення якості громадських послуг, що надаються в системі місцевого самоврядування на основі ефективного використання ресурсного потенціалу територіальної громади.

Впровадження менеджменту місцевого самоврядування потребує розв’язання такихзавдань[28, 16]:

- забезпечення реальної самостійності і підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за соціально-економічний і культурний розвиток територіальних громад;

- удосконалення системи місцевого само- врядування, оптимізації структури її елементів;

- належного ресурсного забезпечення зав- дань та функцій місцевого самовря- днування;

- формування команд менеджерів, місцевого самоврядування здатних орга- нізувати ефективне управління в системі місцевого самоврядування;

- надійного захисту від адміністрування та бюрократичного свавілля;

- налагодження стабільних регіональних і міжрегіональних економічних, засно- ваних на добровільному партнерстві територіальних громад.

 

Державна влада та місцеве самоврядування

Система влади в Україні складається з трьох рівнів: загальнодержавний, регіональний та місцевий.

Загальнодержавний рівень характеризується тим, що народ України обирає законодавчу владу (ВРУ) та Президента України, які в свою чергу формують судову владу, виконавчу владу (КМУ, центральні органи виконавчої влади) та Прокуратуру України.

Регіональний рівень, до його складу входять органи державної влади (місцева держадміністрація, обласні та районні суди, обласні та районні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади) та органи місцевого самоврядування (обласні та районні ради), останні обираються територіальними громадами.

На місцевому рівні також формуються органи державної влади до яких входять місцеві органи виконавчої влади, судової влади та прокуратури (загальнодержавного та обласного значення) та обираються територіальними громадами органи місцевого самоврядування, до яких входять сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети.