Початок другої світової війни. Возз’єднання західноукраїнських земель з урср та їх радянізація в 1939-1941 PP.

Початок Другої світової війни і Україна. Агресивна політика нацистської Німеччини, загарбання нею кількох європейських країн, провал радянських ініціатив щодо колективної безпеки, політика «умиротворення» агресора, авторами якої були Велика Британія та Франція, призвели до змін зовнішньополітичного курсу СРСР. 23 серпня 1939 р. між Німеччиною та СРСР було підписано пакт про ненапад (за прізвищами міністрів закордонних справ, які підписали цей документ його називали пактом Молотова - Ріббентропа). Відомі тепер секретні додаткові протоколи до цього документа свідчать про домовленість А. Гітлера та Й. Сталіна щодо розділу сфер впливу в Європі.

Німеччина відповідно до секретного додаткового протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 р. погодилася включити до сфери впливу СРСР західноукраїнські та західнобілоруські землі, які до цього часу були у складі Польщі, а також Латвію, Естонію, Фінляндію та Бессарабію.

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна. Польща виявилася непідготовленою до війни, а її уряд не спромігся організувати захист країни і 17 вересня емігрував за кордон. Польща припинила своє існування як самостійна держава. Деякі західноукраїнські землі - Холмщину, Підляшшя, Лемківщину з населенням понад 500 тис. осіб було включено до створеного німцями на окупованій території генерал-губернаторства з центром у Кракові.

Роз'єднаність українських земель були не лише трагедією української нації, а одним із складових чинників напруженості в Європі. А. Гітлер не збирався вирішувати українське питання, на що сподівалися члени ОУН. Він розглядав Україну як плацдарм для завоювання СРСР, а потім і всього Сходу. I саме в цьому контексті стає зрозумілим дозвіл Угорщині з боку нацистської Німеччині на окупацію Карпатської України у березні 1939 р. Проголошення цього державного утворення у жовтні 1938 р. і майбутня складна боротьба навколо нього - невід'ємна складова підготовки Другої світової війни.

2. Приєднання до СРСР Західної України і Західної Білорусії. Згідно з положенням секретного додаткового протоколу про розділ сфер впливу між Німеччиною і СРСР, 17 вересня 1939 р. радянські війська вступили на територію Західної України і Західної Білорусії, які з 1921 p., згідно з положеннями Ризького мирного договору, перебували під владою Польщі.

Межову лінію між територіями, які контролювала в Польщі Червона армія, і захопленими Німеччиною польськими територіями уточнив підписаний 28 вересня 1939 р. СРСР і Німеччиною договір «Про дружбу і державний кордон». Відповідно до секретного протоколу до цього договору до сфери впливу СРСР переходили також Литва і Північна Буковина.

Західноукраїнське населення з ентузіазмом і надією зустрічало Червону армію. Цьому сприяло кілька факторів:

- радянська офіційна пропаганда пояснювала перехід польсько-радянського кордону військами Червоної армії прагненням запобігти окупації краю нацистами; в умовах, коли населення нічого не знало про таємні угоди між СРСР і Німеччиною, радянська пропаганда мала певний психологічний ефект;

- поляки, відступаючи під натиском німецьких і радянських військ, часто зганяли свою злість на цивільному українському населенні, не зупиняючись перед убивствами мирних жителів;

- західні українці споконвіку прагнули до єднання зі своїми східноукраїнськими братами, а ненависть до польського окупаційного режиму охоплювала більшість західноукраїнського населення.

26-27 жовтня 1939 р. у Львові відбулося засідання Народних зборів Західної України. Народні збори, виражаючи «одностайну волю визволеного народу», проголосували встановлення радянської влади на території Західної України і ухвалили декларацію про входження Західної України до складу УРСР. На основі звернення Народних зборів Західної України V позачергова сесія Верховної Ради СРСР 1 листопада 1939 р. прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. 15листопада III позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон про прийняття Західної України до складу УРСР.

3. Приєднання до СРСР Бессарабії та Північної Буковини. Наступним кроком у реалізації радянсько-німецьких таємних угод, що безпосередньо стосувалися України, було приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР. У червні 1940 р. СРСР висунув вимоги до Румунії про передачу цих територій Радянському Союзу. Румунія, не здобувши підтримки від Німеччини, була змушена поступитися.

Після виводу румунських військ 28 червня 1940 р. в Бессарабії та Північній Буковині була встановлена радянська влада. Північна Буковина, а також Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії були приєднані до УРСР. На іншій території Бессарабії була створена нова союзна республіка - Молдавська Радянська Соціалістична Республіка.

Приєднання до УРСР земель Західної України, Північної Буковини і частини Бессарабії було безпосереднім наслідком пакту Молотова-Ріббентропа. Ця угода була укладена в порушення всіх норм міжнародного права. Але для українського народу дуже велике значення мало те, що майже всі землі України об'єдналися в межах однієї держави.

4. Політика радянізації. 3 приєднанням до СРСР земель Західної України, Північної Буковини і частини Бессарабії, що входили раніше до складу Польщі та Румунії, почалася їх радянізація.

Радянізація нових земель - це зміни в усіх сферах життя відповідно до вироблених в Наддніпрянській Україні зразків; здійснення комплексу заходів для затвердження «соціалістичних принципів», що панували в СРСР в економіці, політиці й духовному житті.

Деякі дії нової влади викликали схвалення населення:

- розширення мережі українських шкіл;

- поліпшення житлових умов і медичного обслуговування;

- націоналізація, що спочатку не торкнулася інтересів українського населення, тому що торгівля і велика промисловість були в руках поляків.

Але незабаром населення відчуло й негативні наслідки діяльності нової влади:

- насильницька колективізація;

- ліквідація діяльності політичних партій, громадських організацій, «Просвіт»;

- терор стосовно супротивників радянської влади.

За неповними даними, з осені 1939 по осінь 1940 pp. у західних областях України було репресовано і депортовано близько 1,2 млн чоловік, або 10% населення Західної України. Ще 200 тис. чоловік було знищено органами НКВС до початку німецького вторгнення.

У цілому, об'єднання майже всіх українських земель у складі УРСР мало позитивне значення. Однак установлений за допомогою багнетів Червоної армії тоталітарний режим завдав страждання жителям західних областей України й остаточно переконав населення цих регіонів, що своє майбутнє потрібно шукати у створенні незалежної Соборної Української держави.

Початок Другої світової війни. Об'єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939-1941 pp.

23 серпня 1939 р. було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад — пакт Молотова—Ріббентропа. Таємний протокол до нього,.оформлений додатково, давав можливість СРСР збільшити територію майже до кордонів Російської імперії 1913 р. Німеччина давала згоду на приєднання до Радянського Союзу Фінляндії, Естонії, Латвії, Західної Білорусії, Західної Волині та Східної Галичини, у свою чергу, отримуючи повну свободу дій в Європі й забезпечуючи собі поставки з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.

=1 вересня 1939 р. нацистські війська напали на Польщу. Зв'язані з нею договірними зобов'язаннями, Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Це був початок Другої світової війни.

=Згідно з пактом і таємним протоколом до нього радянські війська 17 вересня 1939 р. перейшли польський кордон і вступили на територію Західної України і Західної Білорусії. Офіційно радянське керівництво пояснило цей крок необхідністю запобігти фашистській окупації західноукраїнських і західнобілоруських земель. Східна Галичина: Західна Волинь були окуповані Червоною армією майже без опору з боку Польщі за 12 днів. Агресія проти Польщі означала вступ Радянського Союзу з Другу світову війну.

=28 вересня 1939 р. союз Німеччини і СРСР був підтверджений Договором про дружбу і кордони, у якому уточнювалися сфери впливу цих держав і розмежувальна лінія між ними на території Польщі. До сфери впливу СРСР переходили Литва, Бессарабія і Північна Буковина, Німеччини — Лемківщина і Холмщина (українські території, які раніше були у сфері впливу СРСР). У червні 1940 р. Червона армія зайняла Північну Буковину і Бессарабію.

=Договір про дружбу і кордони як і секретний протокол до пакту Молотова—Ріббентропа становив одну із державних таємниць СРСР, оскільки ці угоди були укладені усупереч нормам міжнародного права.

=Процедура приєднання західноукраїнських земель була здійснена на підставі звернення Народних зборів, що відбулися у Львові в жовтні 1939 р. П'ята позачергова сесія Верховної Ради СРСР (листопад 1939 р.) прийняла Закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР.

=Були створені шість областей — Львівська, Станіславська (згодом перейменована на Івано-Франківську), Волинська, Тернопільська, Рівненська і Дрогобицька. У серпні 1940 р. до складу України ввійшли території Північної Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії.

=На західноукраїнських землях було проведено соціально-економічні заходи, які отримали назву радянізація, тобто перетворення за моделлю побудови соціалістичного суспільства в СРСР у 1930-ті pp. (індустріалізація, колективізація, «культурна революція», репресії).

Приєднання Західної України до Української PCP

Відразу ж після вторгнення німецьких військ у Польщу населення Західної України почало створювати місцеві органи народної влади і управління. У волостях і селах такими органами стали селянські комітети, а у містах і повітах — тимчасові управління.

Після приходу Червоної Армії постановою Військової ради Українського фронту від 3 жовтня 1939 року для координації діяльності місцевих органів влади та управління були створені обласні управління у Львові, Луцьку, Станіславі і Тернополі. 4 жовтня Львівське обласне тимчасове управління звернулося до тимчасових управлінь Тернополя, Станіслава і Луцька з відозвою скликати Народні Збори Західної України, щоб вирішити питання "про приєднання до великого Радянського Союзу, про з'єднання земель українських". Було створено комітет з організації виборів до Народних Зборів Західної України. Вибори призначалися на 22 жовтня, а скликання Народних Зборів — на 26 жовтня 1939 року. Одночасно було затверджене "положення про вибори до Українських Народних Зборів Західної України", яке фактично малосилу Закону. Цей акт забезпечував населенню реальну можливість прийняти участь у виборах на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. Всі повнолітні громадяни незалежно від расової та національної належності, віросповідання, статі, освітнього і майнового цензу, соціального становища, цензу осілості володіли активним і пасивним виборчим правом.

Тимчасовими управліннями було створено 1495 виборчих округів і 5858 виборчих дільниць. У виборах взяли участь 4 433 997 осіб, що склало 92,83 відсотка від загальної кількості зареєстрованих виборців.

За своїм змістом вибори мали характер плебісциту, оскільки мали відповісти на питання, якою бути владі Західної України — буржуазною чи радянською. Вибрали радянську. Серед депутатів 28 відсотків становили робітники, 52 відсотка — селяни, 18 відсотків — інтелігенція.

26 жовтня 1939 року в приміщенні Львівського оперного театру відкрилися Народні Збори Західної України. 27 жовтня Народні Збори затвердили Декларацію про державну владу в Західній Україні, в якій зазначалося: "Віднині вся влада в Західній Україні належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих". Одночасно була затверджена Декларація з проханням до Верховної Ради Союзу PCP прийняти Західну Україну до складу СРСР із приєднанням до УРСР з тим, щоб "з'єднати український народ в єдиній державі, покласти край віковому роз'єднанню українського народу".

28 жовтня одноголосно була прийнята Декларація про конфіскацію земель поміщицьких, монастирських і великих урядовців, а також Декларація про націоналізацію банків і великої промисловості Західної України.

На заключному засіданні Народні Збори обрали 66 депутатів і Повноважну комісію, якій доручили від імені Народних Зборів просити Верховну Раду СРСР про включення Західної України до складу СРСР з приєднанням її до УРСР.

1 листопада 1939 року Верховна Рада СРСР задовольнила прохання Народних Зборів і запропонувала Верховній Раді УРСР прийняти Західну Україну до складу Української PCP. Верховна Рада УРСР, яка працювала 13—15 листопада 1939 року, прийняла рішення про прийняття Західної України до складу Української PCР. Відтепер на територію Західної України поширювалося чинне законодавство СРСР і УРСР,

На території Західної України було створено Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Рівненську, Станіславську і Тернопільську області. 17 січня 1940 року указом Президії Верховної Ради УРСР ліквідується старий адміністративно-територіальний поділ на повіти і волості, а натомість були створені райони за зразком УРСР. На початок лютого 1940 року в Західній Україні були організовані 83 міськради, 199 рад, 89 селищних і 4944 сільських Рад.

Наказом Наркомюсту УРСР від 26 грудня 1939 року в Західній Україні були створені обласні управління НКЮ, обласні і народні суди.

У вересні — жовтні 1940 року завершився процес формування колегій адвокатів, органів державного нотаріату, міліції, прокуратури. Формування органів радянської влади відбувалося у повній відповідності до тієї системи, що існувала в СРСР. Окрім того, на більшість утворених посад відряджалися тимчасово або на постійну роботу спеціалісти з УРСР, як правило, члени більшовицької партії.

78. Напад гітлерівської Німеччини на СРСР. Україна між двома тоталітарними режимами.

Для України початок Другої світової війни був пов’язаний з нападом німців на Польщу та окупацією Західної України Радянським Союзом. Напередодні цих подій був укладений нацистсько-радянський пакт, який означав поділ Європи на відповідні сфери впливу та окупації.

Новий етап Другої світової війни розпочався з нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. Антинародна по своїй суті політика сталінської системи зумовила чимало стратегічних і тактичних прорахунків радянського керівництва, в результаті чого Червона Армія зазнавала одну поразку за одною. У вересні 1941 р. потрапило в оточення значне угруповання Червоної Армії під Києвом, було захоплено в полон 650 тис. полонених. На кінець 1941 р. німці окупували майже всю Україну. Існувало чимало виявів злочинності сталінського режиму в Україні у ході відступу Червоної Армії - масові винищення в’язнів, руйнування багатьох підприємств і житлових споруд, нищення пам’ятників культури.

Варто пам’ятати про політичнимі кроки ОУН в умовах німецького окупаційного режиму (проголошення у Львові 30 червня 1941 р. української держави, спроби організувати і контролювати місцеву адміністрацію у східних регіонах України). Нацистське політичне керівництво заарештувало С.Бандеру і його прихильників, було розстріляно багатьох активістів оунівського руху, представників української інтелігенції. Надії частини українських політиків використати співпрацю з німцями у державницьких змаганнях виявилися марними. ОУН перейшла в підпілля. Згідно з расовою доктриною нацистів українці, як й інші слов’яни, мали служити розбудові Німеччини на захоплених нею землях на Сході. Україна мала бути джерелом продуктів і робочої сили для німців, про жодні форми державності для українців Гітлер не хотів чути. За його наказом Україна була поділена на кілька адміністративних, не пов’язаних між собою одиниць. Найбільша з них - Рейхскомісаріат України (Правобережжя і більша частина Лівобережжя) була передана під управління Е.Коху, який закликав адміністрацію до найсуворішого ставлення до українців. Галичина була приєднана до генерального губернаторства Польщі як один із його районів. Буковина, частина Південно-Східної України, включаючи Одесу, під назвою Трансністрія були передані Румунії. Східні регіони України, наближені до лінії фронту, підлягали командуванню німецького вермахту.

23 серпня 1939 р. між Німеччиною і Радянським Союзом було підписано договір про ненапад (відомий як "пакт Ріббентропа — Молотова") терміном на 10 років і таємний протокол до нього, за яким Європа фактично була розділена на сфери впливу між двома тоталітарними режимами: нацистським і комуністичним. Зокрема, передбачався поділ Польщі, згідно з яким до СРСР мали відійти західноукраїнські та західнобілоруські землі. Довгий час комуністи виправдовували альянс з нацистами необхідністю відвести воєнну загрозу від своєї країни. Насправді ж, радянське керівництво на чолі з Й.Сталіним прагнуло спрямувати німецьку агресію на Захід, насамперед проти Англії та Франції, щоб дочекатися, коли "капіталісти перегризуться між собою", а тоді, за словами колишнього радянського розвідника В.Суворова (Резуна), "оголосити себе Визволителем Європи, замінивши коричневі концтабори червоними". Однак все вийшло з точністю до навпаки: в результаті відмови Радянського Союзу від подальших переговорів з Англією та Францією про формування антинацистської коаліції (щоправда, вина за зрив переговорів лежить і на згаданих державах, оскільки вони постійно зволікали з підписанням договору) та у зв'язку з наступним перетворенням Польщі на стратегічний плацдарм нападу Німеччини на СРСР, початок німецько-радянської війни став значно ближчим.

Тісне радянсько-німецьке зближення, що відбувалося на основі тоталітарної сутності двох режимів, зневаги до прав людини та міжнародного права, засвідчили укладений 28 вересня 1939 р. новий договір про дружбу і кордон та секретні протоколи до нього, які уточнювали розмежувальну лінію між СРСР та Німеччиною (т. зв. лінія Керзона) і формально підтверджували включення західноукраїнських та західнобілоруських земель до складу СРСР. Протягом піввіку Радянський Союз заперечував сам факт укладання таємних договорів з Німеччиною, прагнучи уникнути відповідальності за співучасть у розв'язанні Другої світової війни.

79. Гітлерівський окупаційний режим на Україні. Рух опору (радянські партизани, УПА-ОУН у боротьбі проти фашистської Німеччини).

Повсюдно в Україні було встановлений жорстокий окупаційний режим. За перші кілька місяців своєї влади нацисти знищили близько 850 тис. євреїв, нелюдським було їх ставлення до військовополонених, яких в Україні загинуло майже 1.3 млн. Окупанти залишили недоторканою колгоспну систему, яка давала їм можливість нещадно викачувати сільськогосподарську продукцію з України. Економічному забезпеченню нацистської Німеччини робочою силою мало служити примусове вивезення українців до III рейху. На кінець війни з 2.8 млн. остарбайтерів 2.3 млн. походили з України.

Нацистський режим спрямовував свої зусилля на те, щоб перетворити Україну повністю в аграрну країну. Вважалося, що міські центри їй не потрібні і з цією метою різко скорочувалося надходження у міста продуктів харчування. В результаті голод став звичайним явищем у містах України, різко скоротилося міське населення. Згорталася система медичного обслуговування, шкільної освіти, знищувалась українська інтелігенція. Таким чином, німецький окупаційний режим фактично здійснював політику геноциду щодо українського народу.

Студенти мусять знати, що в Україні німецькому фашизмові активно протидіяв сильний рух опору, різний за своїм політичним спрямуванням. Одним з активних чинників боротьби українського народу проти німецького окупаційного режиму була діяльність ОУН-УПА. Перші загони українських націоналістів виникли на Волинському Поліссі, де було створене нерегулярне військове формування «Поліська Січ», згодом перейменоване в Українську Повстанську Армію. З жовтня 1942 р. УПА, керована ОУН, об’єднала всі невеликі українські підрозділи і поклала початок добре організованій партизанській армії, яка поступово почала контролювати значні території Волині, Полісся, Галичини. Студенти повинні усвідомити, що УПА, яка складалася з десятків тисяч бійців і не мала ні звідки допомоги, стала унікальним явищем в європейському русі опору. Варто також ознайомитися з політичною еволюцією ОУН, яка сталася в результаті розширення її дії на терени східної України й активізації воєнних дій проти німців. У цьому зв’язку викликає інтерес платформа Української Головної Визвольної Ради (УГВР), яка відкидала расову та національну винятковість, більше уваги, ніж попередні документи ОУН, приділяла соціально-економічним проблемам.

У боротьбі з фашизмом важливу роль відіграли радянські партизанські загони. У червні 1942 р. було створене українське партизанське командування на чолі з Т.Строкачем. Одним із найважливіших завдань партизанів в Україні було руйнування комунікацій німецької армії, забезпечення радянської присутності в тилу у німців. Поширеною тактикою радянських партизанських загонів в Україні були їх рейди у віддалені райони. При цьому часто їм протидіяли загони УПА, які в той час фактично вели бойові дії на два фронти - проти німецького режиму та радянської присутності. Широкого розголосу набув рейд загону під проводом С.Ковпака до Карпат, що ставив своїм завданням знищення нафтових промислів у Прикарпатті.

У 1943 р. стався вирішальний перелом у радянсько-німецькій війні. Розпочалося вигнання німців з окупованих ними територій. Студенти мають вивчити основні воєнні операції, спрямовані на знищення угруповань німецької армії в Україні. Відступаючи з України, німці вдалися до тактики винищення її продуктивних сил. Гітлер наголошував, що «ворогові повинна дістатися цілковито спалена й винищена земля». В результаті значна частина міст Лівобережної України була абсолютно зруйнована, дещо меншими були втрати на Правобережжі. Після жорстоких боїв у жовтні 1944 р. вся територія України була звільнена від німецьких окупантів.

Студенти мусять знати про величезні втрати, яких зазнала Україна та її населення внаслідок Другої світової війни. В ній загинуло принаймні 5,3 млн. її мешканців, 2,3 млн. українців примусово вивезено на роботу до Німеччини, зруйновано понад 700 великих і малих міст, 28 тис. сіл. Загальні збитки економіки сягали 40%. у ході свого візиту до США на одній з прес-конференцій президент України Л.Кравчук зазначав, що з 1930 по 1945 рр. в Україні загинуло 15 млн. чол. Таким чином, вдруге після голодомору 1932/33 рр. Україна втратила величезну кількість свого населення і жорстоко постраждала від тоталітарних (як радянського, так і німецького) режимів. Таких втрат не знала жодна країна Європи, жоден народ світу. Разом з тим не можна не відзначити, що внаслідок Другої світової війни весь український народ в основному опинився в межах однієї держави. Цей фактор мусив враховувати радянський режим, це накладало свій відбиток і на зміст суспільно-політичного життя в Україні у післявоєнний період.