Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Релігійне життя в Україні у XIV-XVI ст. Реформація і контрреформація в Європі, їх відгомін в Україні.↑ Стр 1 из 28Следующая ⇒ Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Під польською владою православна церква втратила своє привілегійоване становище і опинилася перед загрозою повного знищення. Але, незважаючи на це, зросла роль церкви як національної організації. Митрополит і єпископи вважалися представниками всього народу, а церковні собори стали всенародними з'їздами. У своєму тяжкому становищі церква шукала захисту і підтримки серед громадян і мусила наближатися до них, цікавлячись не тільки їх духовним життям, але і світськими потребами. Під церковною опікою гуртувалися братства, школи, шпиталі, розвивалося письменство і мистецтво. Дещо змінилося релігійне життя суспільства і місце церкви після прийняття Берестейської унії (1596 р.). В релігійному житті стався розкол, який особливо негативно відбився на політичній боротьбі, яку вів український народ у XVII ст. Після розколу православна і греко-католицька церкви опинилися в орбіті загальноєвропейських релігійних та культурних рухів. Проте єдність народної релігійної культури, характер національної духовності не були підірвані. Український народ в особі греко-католицької церкви створив власну національну церкву, яка впродовж наступних століть, замінюючи в найбільш драматичних ситуаціях інститут держави, постала основною опорою в боротьбі українців проти полонізації, обрусіння, за збереження та розвиток самобутності шляхом плекання своєї мови, культури, духовності. Церковні братства та їхня культурно-просвітня діяльність. В той час, коли вищі класи почали підпадати під польські впливи, провід та ініціатива в національному житті перейшли до низів. Спочатку провідну роль на себе взяло міщанство, пізніше активізувалися селянські маси, які стали співтворцями козаччини. Величезна роль у розвитку культури в Україні належала братствам. Братства існували при церквах від давніх часів, але спершу мали тільки релігійний характер. Коли поширилася цехова організація, братства запозичили дещо з цехового устрою. У цей період особливо важливими стають економічні завдання братств. В XVI ст. братства поширили свою діяльність на широке політичне і культурне поле, вони утримували школи, друкарні, лікарні й шпиталі, засновували бібліотеки, поширювали церковну літературу. Спочатку до братств входили міщани, пізніше шляхта і духовенство. Братства існували в містах Києві, Львові, Луцьку, Острозі, Рогатині, Дубно та ін. Це були релігійно-національні об'єднання, які очолили боротьбу проти політики національного і релігійного тиску, що здійснювала Польща в Україні. У суспільно-політичному житті багатьох країн Європи XVI ст. велику роль відіграла Реформація. Цей могутній, антифеодальний в своїй основі, рух, зумовлений глибокими соціальними суперечностями тогочасного суспільства, проявлявся у формі нових релігійних вчень. У Реформації було багато напрямів, що відбивали інтереси різних класів та соціальних прошарків. Представники радикальних течій, виражаючи інтереси пригноблених сільських і міських низів, закликали до боротьби проти основ феодального ладу; середні міські верстви та міська верхівка виступали за обмеження сваволі феодалів, дешеву церкву і підпорядкування її своїм інтересам; частина світських феодалів також прагнула поставити церкву під свій контроль і збагатитися за рахунок її маєтків. Реформаційний рух на Україні розгорнувся в той період, коли у Речі Посполитій вже почався наступ контрреформації. На Україні, як і всюди, реформація була зумовлена місцевими соціально-економічними й політичними відносинами. В той же час на її ідеологічному оформленні позначилися тісні культурні взаємини України з Росією та Білорусією, а також із Польщею і країнами Західної Європи. Так, у 70-х роках XVI ст. на Волині оселилися найвизначніший представник російського плебейсько-селянського єретичного руху Феодосій Косой та його однодумець Ігнатій. Вони викривали церкву як захисника інтересів панівних класів, відкидали церковні догми й обряди. Погляди їх, за свідченням сучасників, користувалися на Волині значною популярністю. У XVI і першій половині XVII ст. в міщанських колах поширювалися твори західноєвропейських лютеранських і кальвіністських авторів та представників радикальної течії антитринітаріїв (тих, хто відкидав догму про троїстість бога). У другій половині XVI — на початку XVII ст. частина українських, білоруських, литовських (магнатські й шляхетські родини Воловичів, Огінських, Сапєг, Ходкевичів та ін.), а також тих польських і угорських феодалів, що мали маєтки на Україні, прийняли кальвінізм. Близько 1553 р. кальвінізм прийняв такий впливовий магнат, як литовський канцлер М. Радзівілл. В останній чверті XVI ст. український феодал князь О. Пронський перетворив у значний центр кальвінізму м. Берестечко на Волині. Брацлавський воєвода Ян Потоцький поширив кальвіністську релігію в містечку Панівцях на Поділлі, у м. Гвіздці в Галичині та інших своїх маєтках. Громади кальвіністів виникли і в деяких інших місцевостях, зокрема в Перемишльській і Холмській землях Руського воєводства, Белзькому і Підляському воєводствах, на Закарпатті. Нерідко шляхта, зокрема на Закарпатті, пробувала силою навернути своїх кріпаків до «нової віри», але кальвінізм, чужий народним масам, не мав успіху серед селянства. Феодали, здебільшого великі й середні, підтримували кальвінізм, бо він виступав проти католицизму й давав, отже, релігійну санкцію на захоплення земельних володінь католицької церкви, водночас не порушуючи основ феодально-кріпосницького ладу; крім того, сам устрій кальвіністської церкви — виборність із світських осіб старійшин та проповідників («міністрів»), що стояли на чолі кальвіністських громад, — відкривав перед феодальною аристократією широкі можливості для захоплення керівництва новою церквою з метою використання її, зокрема, у боротьбі проти посилення королівської влади. Реформація на Україні була також однією з форм опозиції політиці насильного покатоличення й полонізації населення. Серед православних поширювалися протестантські переклади біблії, кальвіністський «Катехізис» Симона Будного, опублікований у м. Несвіжі білоруською мовою, збірки протестантських проповідей. Серед освіченої частини православного духівництва знаходила відгук ідея перекладу біблії зрозумілою народові мовою і критичного, раціоналістичного підходу до біблійних текстів. Протестантськими виданнями користувалися, зокрема, при перекладі на українську літературну мову Пересопницького євангелія (1556—1561), євангелія В. Негалевського (1581), Крехівського «Апостола» (60-ті роки XVI ст.). У цей же час на Закарпатті з'явилася така пам'ятка староукраїнської літературної мови другої половини XVI ст., як Нягівські повчання на євангельські теми. Автор її, не пориваючи з православ'ям, ряд питань висвітлює з кальвіністських позицій. Але вже наприкінці XVI — на початку XVII ст. більшість феодалів-кальвіністів повернулася до католицької віри, що пояснюється насамперед посиленням антифеодального руху. В таких умовах панству було невигідно і навіть небезпечно нападати на католицтво, підпору феодальних порядків, знаряддя духовного поневолення народних мас. Відхід феодалів від кальвінізму супроводжувався посиленням наступу контрреформації і переслідуванням усіх некатоликів. Особливо жорстокого переслідування зазнало ліве крило антитринітаріїв, що, відбиваючи інтереси міського плебсу й селян, висувало вимогу ліквідації кріпосництва. На початку XVII ст. в антитринітарському русі взяли гору більш помірковані социніани — послідовники італійського гуманіста і реформаційного діяча Фавста Социна. Социніани з раціоналістичних позицій критикували церковні догми, виступали за свободу совісті як умову морального вдосконалення людини. Найбільшого поширення цей рух набув на Волині й частково в західній частині Київщини в другому — третьому десятиріччях XVII ст. У 30—40-х роках XVII ст. репресії проти социніан посилилися, а в 1658 р. социніанство було остаточно заборонене сеймом Речі Посполитої. Критика кальвіністами й социніанами вчення і практики католицизму, залучення ними світських людей до керівництва церковними громадами, проповідь раціоналізму, виступи представників лівих течій проти кріпосництва — все це сприяло активізації суспільно-політичного життя.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 406; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.42.5 (0.01 с.) |