Реформаційні рухи на українських землях

Від початку XVI ст. Західна Європа переживала великі зміни в релігійному житті, викликані Реформацією, що по­чалася в Німеччині.

Реформаційний, або протестантський, рух — це соціаль­но-політичний рух XVI — XVII ст., що охопив багато країн Європи та був спрямований проти засилля католиць­кої церкви.

Ця течія започаткувала новий напрям християнського вчення — протестантизм.

Протестантська церква проголошувала свою неза­лежність від влади папи римського.

В Україні стало багато прихильників протестантської церкви, особливо серед панів і шляхти, поширювалися різні віровчення і секти.

1. Кальвінізм — протестантська релігійна течія, ідеологом якої був Ж. Кальвін. Він проповідував необхідність де­шевої церкви, а також поміркованість, економію, підприємництво в особистому житті людини.

2. Аріанство — течія у християнстві, засновником якої був александрійський священик Арій (IV ст. н. є.). Аріанство заперечувало єдиносутність Бога — Отця і Бога — Сина (Христа), вважаючи останнього творінням Бога — Отця і отже, нижчим за нього.

3. У VI—VIII ст. це вчення дещо змінилося і дістало нову назву — социніанство (від імені засновника Ф. Социна). Социніани не визнавали:

• вчення про Святу Трійцю (Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух святий);

• проголошували Христа людиною, а не Богом;

• обстоювали свободу совісті.

В Україні социніанство було поширене в Чернігові, Хмільнику, Проскурові, Києві та ін.

Наприкінці XVII ст„ социніанське віросповідування в Речі Посполитій було заборонене.

Всі реформаційні рухи в Україні зароджувалися на основі морально-побутового занепаду церковної ієрархії.

КОНТРРЕФОРМАЦШНІ РУХИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Контрреформаційні рухи — намагання провести реформи всередині католицької церкви, щоби піднести її роль і вплив, підірвані реформацією.

Велику роль у цьому аспекті відіграв орден єзуїтів (дослівно "Товариство Ісуса"). Був заснований у 1534 р., офіційно затверджений папою Павлом III у 1540 р.

Його мета — зміцнення позицій католицької церкви, влади папи римського, підірваних реформаційним рухом. Єзуїти розгортали свою діяльність в Україні, відкрили єзуїтські школи у Львові, Кам'янці, Києві та ін., прагнучи збільшити кількість прихильників католицизму.

ВИСНОВКИ

1. Наприкінці XVI — в першій половині XVII ст. релігійна ситуація в Україні була складною: існували три конфесії (напрямки віросповідання): греко-католицька церква, православна церква, протестантська церква.

2. Передові люди цього часу висували ідею зближення церков.

3. Тривав наступ католицизму.

4. Українські віра, церква і духовність опинились у прини­зливому становищі.

 

 

КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

УМОВИ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

1. Україна перебувала під владою інших держав.

2. До середини XVII ст. Україна не мала своєї державності.

3. Це був період посилення боротьби за свою національну са­мобутність в умовах польсько-литовського панування, пог­либлення соціального, національного і релігійного гніту.

4: Культура розвивалася в умовах запеклої боротьби українського народу проти чужоземних гнобителів, постійної боротьби проти турецько-татарської агресії.

5. Набуваючи дедалі більше національних рис, культура України значно вплинула на подальший розвиток національної самосвідомості українського народу.

6. Виникнення козацтва й утворення Запорозької Січі сприяли розвиткові культури.

7. Значний був вплив польської культури на українську, по­ширилися західноєвропейські ідеї гуманізму і Реформації.

8. Значний, вплив на розвиток культури мало винайдення друкарського верстата.

ВИСНОВКИ:

1. Після тривалого занепаду розвиток культури України ХVІ-ХVІІ ст. набув характеру національного відродження.

2. В українській культурі ХVІ-ХVІІ ст. відчувався вплив європейських традицій та гуманізму.

3. Все ж таки культурний розвиток України гальмувався чужоземним пануванням.

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Мова поряд із православною церквою залишалася ду­ховною опорою нації.

Стара "руська" мова, що ґрунтувалася на давньоруській основі (мала український та білоруський різновиди), служи­ла як офіційна мова Великого князівства Литовського кілька століть. 1566 р. — Литовський статут, де було про це записано.

Цією мовою друкувалися книжки й писалися наукові твори, документи, твори давньої літератури. Вона постійно збагачувалася.

 

Вчені — філологи того періоду: архієпископ Арсеній, Лаврентій Зизаній, Мелетій Смотрицький, Памва Беринда.

Вони: розробили граматику української мови; склали перші тлумачні словники; сприяли наближенню церковнослов'янської мови до народної української мови.

ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ

У Пересопниці в 1556—1561 рр. створено українську першокнигу — Пересопницьке Євангеліє, визначну пам'ят­ку української літературної мови і культури. Пересопницьке Євангеліє — визначна пам'ятка староук­раїнської мови, найдавніший переклад Євангелія з книжної церковнослов'янської мови на "просту" мову.

Книга написана на 482 пергаментних аркушах, оздобле­на заставками та малюнками. її писали архімандрит Гри­горій і писар Михайло Василевич, які переклали Святе Письмо зрозумілою народною мовою.

Пересопницьке Євангеліє — перша пам'ятка української писемності. Вона є національною святинею і зберігається в рукописному відділі Центральної наукової бібліотеки Національної академії наук України в Києві.

Президент України перед вступом на посаду присягає на Пересопницькому Євангелії.

БРАТСТВА

Це — громадські спілки православного українського на­селення — міщан, духовенства, української шляхти, козаків. Вони протистояли: наступові католицизму; національним утискам; політиці полонізації українських земель.

Братства відігравали визначну роль у політичному й культурному житті. Вони обстоювали право міських гро­мад брати участь в управлінні церковними справами й кон­тролі за діяльністю єпископів.

1586 р. - в Україні перше братство, разом із школою та друкарнею, з'явилось у Львові.

Львівське братство: збудувало церкву; заснувало першу українську гімназію; активно боролося за створення у Львові міського самоврядування, незалежного від влади Польщі;

Йому належала друкарня, в якій 1573 р. Іван Федоров надрукував книгу "Апостол".

Наприкінці XVI ст. подібні братства виникли в ряді інших міст: Дрогобичі, Галичі та ін.

1615 р. - виникло Київське братство. В його організації взяли участь представники міщанства, шляхти, духовенства: І.Борецький, 3. Копистенський та ін..

Гальшка Гулевичівна заповіла братству свій двір на Подолі та значні кошти.

1615-1616 рр. — на ці кошти було побудовано школу та Богоявленський монастир — основу майбутньої Києво-Могилянської академії.

ОСВІТА

1. Здавна в Україні було домашнє (сімейне, батьківське) виховання.

2. Були поширені школи початкової грамоти при церквах і монастирях.

Перша українська школа виникла 1550 р. в містечку Красноставі (Східна Галичина).

Шкіл було замало, і вони не могли забезпечити маси людей навіть початковою грамотою.

3. Перша вища школа в Україні — Острозька слов'яно-греко-латинська академія, заснована 1578 р. в Острозі коштом Костянтина Острозького.

Перший її ректор — Герасим Смотрицький.

Навчали тут за поширеною в Європі системою " семи цільних мистецтв ": граматика; риторика; діалектика; арифметика; геометрія; музика; астрономія.

Із стін академії вийшли: Мелетій Смотрицький, автор однієї зі слов'янських граматик;

Петро Конашевич-Сагайдачний — гетьман українського козацтва та ін.

1640 р. — після смерті князя К. Острозького школа за­непала і припинила існування.

4. Православні братства засновували велику кількість шкіл, в яких навчалися діти не лише шляхти, а й козаків.

1586 р. — було засновано першу братську школу у Львові, а її ректором став Йов Борецький. 1615 р. — відкрито братську школу в Києві.

Навчання у братських школах регламентувалося стату­том "Порядок шкільний".

5. Митрополит Петро Могила в Печерській лаврі заснував гімназію.

6. 1632 р. — гімназія об'єдналася з братською школою в Київський колегіум, що згодом дістав назву Києво-Могилянської академії. Цей заклад не поступався кращим закордонним університетам.

Вивчали старослов'янську, грецьку, латинську, німецьку та інші мови. Термін навчання — 12 років. У 1992 р. цей навчальний заклад було відновлено.

7. У той період в Україні створювалися шкільні підручники: "Граматика словенська" (1619 р.) Мелетія Смотрицького.

"Адельфотес" - граматика грецької мови; видана 1591 р. у Львові. Поряд із грецьким матеріалом, давала слов'янські пара­лелі та сприяла розвиткові граматичної термінології.

ШКІЛЬНІ ЗВИЧАЇ

У школі всі учні, попри соціальне походження і достаток, були рівними. На перших місцях сиділи учні, які краще вчилися. Найкращий учень сидів біля вчителя.

Учні повинні були підтримувати лад і чистоту в школі, а тому чергували. Обов’язок чергових учнів був: прийти раніше до школи; школу замести; запалити піч; записувати тих, хто порушував дисципліну.

За всякі шкільні провини карали різками.

При школі була бурса. В ній жили студенти, що приїжджали з далеких місць. Харчувалися своїми продуктами, які привозили з дому: пшоно, крупи, горох, сухарі. Часто в бурсі бувало холодно і голодно.

Жителі бурси самі підтримували у себе порядок, на свята всі ходили до церкви на богослужіння, співали в хорі, за що отримували харчі й дрова.

Чимало бідних студентів вечорами ходили по домах міщан: співали релігійних пісень, читали псалтир, декламу­вали вірші. Міщани за це давала їм харчі. Пісня й гумор супроводжували життя студентів.

У бурсі готувалися до свят: організовували вистави, гумористичні інтермедії, на Різдво — вертеп, колядки та ін.

ПОЧАТОК КНИГОДРУКУВАННЯ

Вирішальне значення для розвитку освіти, науки і куль­тури мало книгодрукування

Першодрукарем був Ш. Фіоль, який у Кракові надру­кував книги, призначені для України.

1491 р. — надрукував релігійні книги "Октоїх" і "Часо­слов" (кириличним шрифтом).

З книгодрукуванням в Україні пов'язане ім'я Івана Федорова, який через переслідування в Москві в період ца­рювання Івана Грозного переїхав до Львова.

1573 р. — Іван Федоров за допомогою братства відкрив першу друкарню у Львові.

1574 р. — видав перші книги — "Апостол" і "Буквар" для навчання дітей грамоти.

Через матеріальні нестатки Іван Федоров був змушений продати свою друкарню і переїхати до Острога, який став новим центром видавничої справи.

В Острозі Іван Федоров видав:

• "Буквар" (1578 р.). До нашого часу збереглося лише два примірники "Букваря": один у королівській бібліотеці (Данія), інший — у Німеч­чині (м. Гота).

• "Острозьку Біблію" (1581 р.) — першу Біблію слов'янською мовою. Острозька Біблія є в багатьох бібліотеках: у Києві, Львові, Харкові, Ужгороді, Москві та ін.

Після смерті Івана Федорова (1583 р, друкарська справа в Україні не припинилася. Друкарні з'явилися в багатьох містах України: Києві, Луцьку, Новгороді-Сіверському, Ро­гатині та ін.

Львівське братство викупило друкарню Івана Федорова і видало у 1591 р, греко-слов'янську граматику.

Найбільш потужною була друкарня Києво-Печерської лаври, яку заснував архімандрит Єлисей Плетенецький.

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ-

В усній народній творчості відображалися найважливіші події в житті українського народу — передусім боротьба проти турків і татар.

Виник новий жанр — героїчний епос (історичні пісні та Думи).

Найбільш відомі з них: "Втеча трьох братів з Азова", "Плач невільників", "Самійло Кішка", "Маруся Богуславка" та ін.

Пісні та думи виконували мандрівні співці —- лірники. Багато пісень і дум присвячено народним героям визволь­ної боротьби: С. Наливайку, Острянину, Павлюку та ін.

Кобзарі супроводжували у походах запорожців, склада­ли пісні й думи про їхню відвагу і хоробрість.

ЛІТЕРАТУРА

Особливості літературного процесу цього періоду:

• багатомовність;

• національне відродження;

• боротьба за православ'я;

• орієнтація на кращі зразки європейської культури;

• поширення ідей гуманізму, Реформації в Україні.

 

1. Найбільш поширеними були твори релігійного змісту: "Києво-Печерський патерик" (XV ст.) та ін,

2. Розвивалася перекладна література.

З'явилися твори, що надходили з Греції, Італії, Індії та інших країн: "Александрія", "Троянська війна", "Сказання про Індійське царство" та ін.

3. Розвивалася полемічна література (полеміка — дискусія, сперечання). Відомо близько 60 полемічних творів.

Ідейний зміст полемічної літератури був направлений проти полонізації (ополячення) українського народу, насад­ження католицизму та унії. Поштовхом до написання полемічних творів стала книга польського публіциста Петра Скарги "Про єдність церкви божої" (1577 р.), в якій автор висловлював думку про необхідність унії та погли­нання православної церкви католицькою.

Видатними полемістами були:

1. Герасим Смотрицький, який написав твір "Ключ царства небесного" (1587 р.), в якому захищав основи православної віри. Відомий і його твір

"Календар римський новий" (1587 р.).

2. Мелетій Смотрицький, син Герасима Смотрицького. Написав твір "Тренос", в якому показав занепад пра­вославної церкви, плач якої глибоко хвилював право­славних.

Автор змалював плач багатьох голосів за тими, хто пе­рейшов до католицької віри.

3. Іван Вишенський, автор полемічного твору "Порада", в якому він радив очистити православну віру від усякого зла та єресі. І. Вишенський написав близько 20 послань, адресуючи їх князю Острозькому, братствам, владикам і всім українцям.

("Послання до збіглих від православної віри єпископів", "Короткословна відповідь Петру Скарзі" та ін.).

Вперше твори І. Вишенського були зібрані й частково опубліковані 1815 р. Миколою Костомаровим.

Наукову роботу про Івана Вишенського та його творчість написав І. Франко. У поемі "Іван Вишенський" І. Франко відтворив образ великого полеміста.

4. Йов Борецький у творі "Протестація" (1621 р.) засуджу­вав католицизм, утиски православної церкви, рішуче виступав проти уніатської церкви.

5. Захарій Копистенський — його твір "Палінодія" (1622 р.) уславився обороною православної віри.

Написав він і дотепну "Книгу оборони. Крім того, 3. Копистенський виступав у різних виданнях як перекладач, редактор і видавець.

ЛІТОПИСАННЯ

Зберігалися традиція Київської Русі — літописання. Місце стислих літописних оповідань заступили щорічні записи про найважливіші події.

Найбільш відомі літописи XIV — XVII ст.: Густинський; Острозький; Київський; Львівський та ін.

У цих літописах проводилася основна ідея:

• засудження загарбання українських земель іншими державами та її гноблення;

• необхідність єдності українських земель;

• підтримка національно-визвольної боротьби українського народу проти чужоземних поневолювачів.

ТЕАТР

1. Основою українського театру стали народні ігри та обряди.

2. Набули поширення постановка п'єс на побутові теми, що відбувалися на майданах, ярмарках і збирали багато глядачів.

3. Популярністю користувалися народні актори — скомо­рохи, які влаштовували різні свята.

4. Був поширений вертеп — театр ляльок.

Це був мандрівний народний музичний театр. Українська вертепна драма складалася з двох частин: релігійної, яку показували на другому поверсі спеціально зробленої дерев'яної скрині. На нижньому поверсі показували другу частину — невеличкі вистави на побутові теми.

5. У школах (Острозькій школі, Київському колегіумі, брат­ських школах) влаштовували театралізовані вистави — шкільні драми. В антрактах драм ставили комедійні інтермедії (п'єси-вставки) на побутові теми. Про шкільні драми згадується в одному з послань Івана Вишенського.

МУЗИКА

1. Українська музика розвивалася на народній пісенній основі.

2. У братських школах вивчалася теорія музики і співу за рукописними нотними збірниками.

3. Професійна музика залишалася виключно церковною (вокальною і хоровою).

4. У школах, маєтках землевласників створювалися хорові капели.

5. Були поширені історичні пісні й думи, які прославляли героїчну боротьбу українського народу, показували його тяжке життя. Пісні й думи виконували лірники й кобзарі.

6. Музичними інструментами того періоду в Україні були: сопілки, бубни, цимбали, скрипки, бандури, кобзи, ліри та ін.

7. У той час виникають перші музичні товариства (в Києві, Львові, Кам'янці-Подільському та ін.).

АРХІТЕКТУРА

1. Широкого розмаху набрало будівництво замків — фор­тець, що їх великі магнати використовували для особис­тої безпеки. Такі фортеці побудовано в Луцьку, Кам'янці-Подільському, Острозі, Мукачеві, Львові та інших містах.

2. Навколо великих міст для захисту від нападів турецьких і кримсько-татарських військ будувалися вали, фортеці (навколо Києва, Чернігова, Канева, Житомира, Переяс­лава, Білої Церкви та ін.)

3. Подібними до фортець і оборонних споруд були монастирі: Печерський (Київ), Густинський (Чернігівщина),

Мгарський (Лубенщина), Троїцький (у Межиріччі під Острогом) та ін.

4. Зводилися нові монастирі та церкви: Дерманський монастир на Волині, Церква Богоявлення в Острозі та ін.

5. В архітектурі характерне поєднання самобутнього стилю з кращими надбаннями епохи Відродження:

будинок Костянтина Корнякта — відомого діяча брат­ства у Львові (1580 р.);

Успенська церква у Львові (1598—1630 рр.); будинок Артемихи у Києві (початок XVII ст.).

6. Шляхта, магнати будували прекрасні палаци, прикра­шені різьбленням по дереву, кам'яними і дерев'яними скульптурами, картинами.

Окрасою таких палаців були сади. У XVI ст. сади закладали на італійський кшталт.

Вони були засаджені місцевими деревами, найбільше ли­пами. В садах були клітки з різними пташками: синьогорлицями, куріпками тощо.

У квітниках росли лілії, конвалії, білявки, а згодом з'явилися квіти, привезені з європейських країн, — тюльпани, нарциси та ін.

У другій половині XVII ст. поширвалися сади, закладені за французьким зразком: симетричні квітники мали форму квадратів, трикутників. Ставили статуї старовинних богів і героїв, а дерева підстригали у вигляді звірів, птахів, музич­них інструментів та ін.

7. На будівництві палаців, церков в Україні працювали відомі архітектори:

Петро Італієць збудував Братську церкву Успення у Львові (1559 р.);

Петро Красовський спорудив Корняктівську вежу й Трьох­святительську каплицю при Успенській церкві у Львові;

Павло Римлянин побудував Успенську церкву у Львові (1591—1612 рр.).

8. До нас дійшли фрагменти споруди українського рене­сансу — братської церкви в Луцьку (збереглася її вівтар­на частина).

9. Розвинулася ренесансна декоративна різьба в камені й дереві. Декоративна різьба в дереві широко використо­вувалася в іконостасі,

10. На початку XVII ст. поширився архітектурний стиль — українське бароко: монастир і колегія у Вінниці (1610 р.); домініканський костел у Києві (30-ті рр. XVII ст.).

11. Ширився реставраційний рух, особливо за Петра Мо­гили, а згодом за часів Хмельниччини (\відбудова зруй­нованих будівель княжих часів)

Петро Могила відбудував: Софійський собор; церкву Спаса на Берестові; Михайлівську церкву Видубицького монастиря та ін.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

1. Образотворчому мистецтву було властиве використання народних І релігійних традицій, поширення ідей гуманізму.

2. Церкви і палаци прикрашали настінним живописом.

3. Поширилося малювання ікон з уведенням побутових елементів в іконописну тематику.

4. У Львові було створено цех малярства, який мав свій статут (існував у XVI—XVIII ст.)

5. Поширилася книжкова графіка — оформлення рукопис­них і друкованих книг, зокрема "Віршів...козацького ри­царя П. Сагайдачного" (1622 р.)

Зображено кінний портрет гетьмана, герб Запорозького Війська та вигляд Кафи.

Митрополит П. Могила при бібліотеці Києво-Печерсь­кої лаври зібрав західноєвропейські зразки малярства, графіки, які були систематизовані та використовувалися українськими художниками.

6. Розвивався портретний живопис. У церквах малювали портрети державних, політичних, релігійних і культурних діячів.

7. Відомими українськими художниками XVI—XVII ст. були: Микола Петрахнович (Львів, друга половина XVI ст.) Гринь Іванович — співробітник Івана Федорова, оформ­ляв книжки.

8. Розвивалася мініатюра. Ними прикрашені рукописні книги: «Загорівський Апостол» — орнаментований заставками; з матово-блідого золота та безлічі мініатюрних зображень (1554 р.)

Євангеліє Києво-Печерської лаври (1538 р.) Пересопницьке Євангеліє (1556-1561 р.) — оздоблене застав­ками та малюнками, що зображують чотирьох євангелістів.

9. Українські майстри досягли великих успіхів у художній обробці металів. Декоративно оформлялися дзвони, гар­мати, шаблі, ліхтарі тощо.

10. Широко використовувалася інкрустація (оздоблення) виробів золотом, сріблом, коштовним камінням.

11. Умільці виявляли велику майстерність у художньому оформленні посуду, одягу, сідел, возів, човнів тощо

Кульчицький. Історія України

7.2. Пересопницьке Євангеліє. Стан шкільництва. Острозька академія. Братські школи. Утворення Києво-Могилянської академії. Книгодрукування. Діяльність І. Федоровича в Україні. Усна народна творчість. Літе­ратура. Розквіт полемічної літератури. Драматична література й театр. Архітектура й містобудування. Образотворче мистецтво.

 

1556-1561 pp. - Створення Пересопницького Євангелія.

1572-1629 pp. - Будівництво ансамблю Успенської церкви у Львові.

1576-1578 pp. - Заснування князем Костянтином Острозьким друкарні та школи, виникнення Острозького літературно-наукового гуртка.

1586 р. - Заснування у Львові Успенського братства та братської школи.

1615 р. - Шляхтянка Галшка Гулевичівна подарувала Київському братству свій «двір пляцем» на Подолі. Початок діяльності братської школи в Києві.

1617 р. - Заснування Луцького Хрестовоздвиженського братства та братської школи ньому.

1646 р. - Видання друкарнею Києво-Печерської лаври «Требника» Петра Могили.