Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
IV. Проникнення гуманістичних ідей та нових тенденцій у розвиток української культуриСодержание книги
Поиск на нашем сайте
У XV - першій половині XVII ст. в українській культурі стали помітні розвиток гуманістичних ідей та реформаційні настрої. Цьому сприяли, по-перше, толерантна позиція щодо української культури з боку Великого князівства литовського, а також носії українського інтелектуального життя, які здобували освіту у польських та західноєвропейських університетах (Петро Кордовая, Іван "з Рутенії", Герман Вілевич з Києва, Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський, Герасим Смотрицький, Іван Вишенський, Стефан Зизаній, Захарій Копестинський та ін.) Твори цих гуманістів були спрямовані на людину, її місце у тогочасному світі. Вони оспівували особисті свободи, суспільство, потяг до наукових знань, повагу до рідної мови, культури, історії тощо. Свою освіченість вони черпали у Краківському, Празькому, Болонському, Падуанському, Базельському, Гейдельберзькому, Лейденському та інших університетах. Вчені підрахували, що тільки в Краківському університеті у ХУ-ХVІ ст. здобували освіту близько 800 вихідців з України. Особливе місце серед українських гуманістів посіли Станіслав Оріховський, Йосип Верещинський, Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський. Станіслав Оріховський був найвизначнішою постаттю серед східнослов'янських гуманістів XVI ст. Письменник, мислитель, тонкий знавець класичної латини. У Західній Європі його величали "рутенським Демосфеном", порівнювали з Ціцероном. Твори С.Оріховського ще за життя, за висловом польського історика Мартина Кромера, були відомі в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині і складали гордість і захист Вітчизни. "Мені доводилося чувати, - писав він, - схвальні відгуки про твої твори... Я не зустрічав там вченого, який би не читав їх і не підносив до небес твоєї дотепності, красномовства та вченості. І я був гордий твоєю славою... "ІІ Перу Оріховського належать такі праці, як: "Про турецьку загрозу", "Промова на похоронах Сигізмунда І" та ін. В центрі уваги його поглядів була турбота про просту людину, її велич, пізнання навколишнього світу, розбудова правової держави, розвиток історичної науки, дослідження етногенезу слов'ян тощо. Словом, ідейна творчість "рутенського Демосфена" була на рівні тогочасної західноєвропейської гуманістичної думки. Цікаву творчу спадщину залишив для нас український гуманіст кінця XVI ст. Йосип Верещинський. Він ніколи не зрікався свого українського коріння. Верещинський завжди з гордістю заявляв, що він сповідує православні погляди. У своїх працях Верещинський з великою силою змальовує образ сплюндрованої загарбниками України, прагне допомогти їй визволитися з-під турецько-татарського ярма, закликає Європу сприяти Україні в боротьбі за незалежність. Він вперше ввів до політичного словника назву "український народ". Верещинський виявляє гордість за українську землю, її щедрість, був переконаний, що в України - велике майбутнє 15. Почесне місце серед плеяди тогочасних українських гуманістів належить Мелетію Смотрицькому. Професорсько-академічне оточення, в якому ріс М.Смотрицький, вплинуло на формування його поглядів. Серед колег батька, професора Острозької академії, членів вченого гуртка було багато відомих представників інтелектуальної еліти тодішньої України. Навчаючись в Острозькій академії, М.Смотрицький познайомився з І.Борецьким, П.Конашевичем-Сагайдачним, Є.Плетенецьким, Л.Зизанієм, яким судилося пізніше зайняти почесне місце в пантеоні історії української культури. Його праці "Апологія", "Антиграфи", "Тренос, або плач Східної церкви", «Граматика словенська", "Протестація", 'Паранозіс" та ін. були просякнуті пересторогою громадської війни на релігійній основі. Він жорстко критикував неправильну поведінку церковних ієрархів, закликав до єднання церковного життя, мирного розв'язання міжконфесійних проблем. Проте намагання М.Смотрицького засіяти міжконфесійну ниву миром потерпіли крах Культурне життя українського народу у XVI - першій половині XVII ст. збагатилося розвитком друкарської справи. Друкарня 1573 р., відкрита у Львові втікачем із Москви І.Федоровим, доповнилася такими ж підприємствами в Острозі, Стрятині, Крилосі, Києво-Печерській Лаврі та інших містах. Іван Федоров був першим російським і українським друкарем. У1564 р. він видав у Москві першу друковану книжку "Апостол". Через переслідування його з боку переписувачів книг та деякої частини духовенства він змушений був переселитися у Білорусію. Зупинившись у м. Заблудові (в маєтку магната Г.Ходкевича), Іван Федоров організував друкування книг. Незабаром він переїхав у Львів і в 1574 р. надрукував першу книгу в Україні - "Апостол". Потім І.Федоров жив в Острозі, де надрукував відому "Острозьку Біблію". На Україні він написав і видав "Граматику". Помер І.Федоров у Львові в 1583 р. Знайомлячись зі Львівським "Апостолом", дослідник у післямові знайде слова І.Федорова до нас - нащадків, в яких просить оцінити його працю, а також подякувати тим меценатам від культури, які благословили його на книгодрукування та допомогли йому у цій святій справі: "Якщо доведеться кому-небуль, — пише І. Федоров, - (із вас) (коли-небуль) у цю корисну для душі апостолову книгу заглянути, то перш за все... як щось з огріхами (з помилками) знайдете (в цій книзі), то ради Бога виправляйте, благословіть (нашу працю), а не проклинайте, бо ж це писав не дух святий і не ангел, але рука грішна і тлінна, як і інші непокарані. Видрукував я цю корисну для душі книгу "Апостол" в славному місті Львові на славу всемогутньої, живоначальної Тройці..," Було помітне також пожвавлення літописання. Так, наприклад, певним вкладом в історію була поява Густинського, Львівського та Острозького літописів. На базі Острозької та Львівської братських шкіл у другій половині XVI ст. з'явився перший шкільний театр, а в 1578 р. у Кам'янці - перший музичний колектив. Отже, напрошується висновок, що у XV - першій половині XVII ст. гуманістичні ідеї, нові тенденції проникали у всі сфери українського культурного життя. Вони були яскравими свідченнями пробудження нової національної свідомості українського народу, сприяли його консолідації та подальшому історичному формуванню. V. Реформаційний рух та міжконфесійна боротьба як один із проявів визвольного руху Реформаційний рух в Україні в XVI-XVII ст. був складовою і невід'ємною частиною західноєвропейських реформаційних процесів. В Україні усі реформації стали проявлятися у площині боротьби громадськості проти основ феодального ладу, засилля церковників-католиків у суспільному житті, в русі за підпорядкування церкви державним (світським) установам, підтримку діяльності православних установ тощо. Характерною особливістю реформації під час культурного піднесення в Україні в XVI - початку XVII ст. було виникнення та розгортання діяльності таких громадських об'єднань, як братства. У згаданий період в Україні оформилися Успенське (Львів), Рогатинське, Городоцьке, Київське, Луцьке та інші братства. їх засновниками виступала патріотично настроєна українська шляхта, яка допомагала їм організаційно і матеріально. Так, наприклад, київська шляхтянка Гальшка Гулевичівна подарувала братству свій маєток під школу та лікарню, великі кошти київському братству надав П. Конашевич-Сагайдачиий, який разом з Військом Запорізьким став його колективним членом. Можна було б навести і інші приклади. Саме братствам судилося зробити чимало, щоб послабити позиції духовенства у суспільному житті, розширити систему міського самоуправління, ослабити тиск католиків на українську православну церкву. Братства дружили між собою, обмінювалися досвідом громадської роботи, літературою, порадами. В листі братчиків міста Вільно від 1588 р. висловлюється подяка львів'янам за книги та поради. Просять цю допомогу продовжувати: "Сто або двісті книг пошліть нам, виставивши за них відповідну ціну, а ми з подякою вашій любові вказану(ціну) вам перешлемо... Про це і про інше просимо, тому що у вас всього багато..." Особливе чимало було зроблено братствами у розвитку народної освіти. З відкриттям братських шкіл підвищується зміст і рівень освіти, зміцнюються зв'язки освіти з національним життям. На кошти згаданої вище Гальшки Гулевичівни відкрилася братська школа в м. Києві, яка у 1632 р. переростає у вищий заклад -Київську Колегію. У листі гетьмана 1632 р. записано, що новостворена колегія буде під козацькою охороною та патронатом. "Ми, Іван Петрижицький — гетьман, осавули, полковники і все військо його королівської милості запорозьке... заявляємо і обіцяємо в обороні своїй так їх самих, як і церкву, монастир, школи, шпиталь і все, що до них належить, від всіляких неприємностей, противників і перешкод міцно обороняти, заступатися і за них до смерті своєї заставлятися..." Статути братських шкіл були вимогливими щодо учнів і навіть жорстокими. Деякі їх положення не втратили своєї актуальності і сьогодні. Ну ось, наприклад, "Статут Луцької братської шкоті" (1624) вимагає, щоб батьки, які віддають своїх дітей до школи, знали, які науки їх діти вивчатимуть, за якими програмами, формами і методами. Статут передбачав, що в класі учні сидять на тих місцях, які вони заслужили. Кращі учні вибирають для себе привілейні і зручні місця, гірші - десь ззаду, на гальорці. Особливо негативно керівництво шкіл ставилося до прогульників, учнів, які школу відвідували від випадку до випадку:
"Кгаы бы теж: хлопец в один день до школы ходил, я другой день занедбал, и так едно час бы себе травил, в речи при школе, такого болш не приймати; бо и балвер (лікар) кгды быі хорого во один день лечил, я в другой занедбял, вместо злечения, в большую бы хоробу его приправил "21.
Отже, братства та їх школи були ефективною, дійовою формою боротьби проти політики покатоличення українського народу. Основоположним принципом цієї боротьби була копітка робота в ім'я просвіти власного народу, розвитку його культури, збудження національної самосвідомості. В кінці XVI - першій половині XVII ст. особливо гострою стала проблема віросповідання у Речі посполитій. "Схизматів", тих, що протестують проти насильного поширення католицизму, прагнули умовити, упокорити представники ордену єзуїтів, які одночасно поширювали й ідею церковної унії. У своїй праці "Про єдність церкви Божої" (1577) ревний католик Петро Скарга піддавав критиці православні канони, висміював їх служителів, переконував читачів у необхідності злиття конфесій. Боротьба братств, як уже було сказано, не завжди мала ефективний характер. Відверте втручання константинопольської метрополії у їх внутрішні справи викликало незадоволення деякої частини вищого православного духовенства. Багатьом церковним ієрархам уявлялося, що унія зможе визволити їх з неволі константинопольських патріархів, а також примирити з католиками, консолідувати у Речі Посполитій. Юридичне оформлення Унії мало відбутися у 1596 р. у м. Бересті. Однак собор розколовся на дві частини - уніатську та православну. Після укладення унії розпочався новий наступ на православну церкву. Унія насаджувалася силою, православні церковні маєтності передавалися уніатам. Водночас уніатська церква перебувала у стані невизначеності. Православні вбачали в них загарбників, а католики не вважала їх повноцінними громадянами. Католицька верхівка вбачала в греко-католицькій церкві лише засіб розширення власного впливу, а не самостійну церковну організацію 2. Проект унії викликав протидію у значної частини української шляхти та духовенства. Ідеї уніатського процесу були засуджені Василем Острозьким - сином Констянтина Острозького, який заявив, що православ'я він захищатиме підняттям народних мас на війну, створенням армії "благочестя" тощо. Православний собор 1596 р. у своєму рішенні засудив діяльність активістів унії, рекомендував усунути їх від церковних посад, вбачав у їх особі зрадників та розкольників. "..Церква дозволяє... через нас обов'язково наказує на нинішньому соборі, щоб... митрополит Михайло (Рогоза) був скинутий, а також... епіскопи усіх шат архієрейських були позбавлені і відсуджені від усякого управління і порядкування, навіть від самого імені єпископського, і постановити на тому соборі церковному, щоб були геть викинуті і виписані.. Отже, наступ католицизму на українську культуру передбачав форсоване ополячення України, підрив та розгром православної церкви, поступову колонізацію українських земель, згортання їх культури та встановлення неподільного панування польської шляхти в Україні. Історична ж місія православного духовенства полягала в тому, щоб зберегти українське коріння, подолати дискримінацію української церкви, захистити віруючих від свавілля католиків. VI. Запитання та завдання 1. Простежте еволюцію матеріальної культури українського народу у XV - першій половині XVII ст. 2. Якою мовою розмовляли українці у ХУ-ХУП ст.? 3. Що ви знаєте про ідеї гуманізму та реформацію в Україні XVI - першої половини XVII ст.? Назвіть представників українського гуманізму. 4. Дайте оцінку конфесійній боротьбі в Україні. Що ви знаєте про Брестську унію?
Борисенко. Історія України Борисенко
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 366; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.237.131 (0.009 с.) |