Реформація на українських землях

Реформація – рух за перебудову католицької церкви, що розпочався в Німеччині в ХVI ст.

У ХVІ ст. реформаційні ідеї проникають в Україну. В основному вони були представлені кальвінізмом, цвінгліанством та соцініанством. Проте реформаційні протестантські вчення не набули значного поширення ні в Речі Посполитій, ні в Україні.

Під впливом реформаційних ідей було створено Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) – перший переклад Євангелія на українську мову. На Пересопницькому Євангеліє сучасні українські президенти складають присягу. Також реформаційні ідеї сприяли контролю братств за православним духовенством.

У межах контрреформації – боротьби католицької церкви з реформаційними рухами, – католицький Орден Єзуїтів активно засновує на території України єзуїтські колегії, які надавали ґрунтовну католицьку освіту, що негативно впливало на становище православної церкви в Україні.

 

 

Історія України. Тема 12. Культура України в другій половині XIV – першій половині XVII ст.

Умови розвитку української культури в другій половині ХIV – першій половині XVII ст.:

- Постійні національні та релігійні утиски з боку Речі Посполитої, Угорщини, Туреччини.
- Відсутність єдиного політичного і духовного центру негативно впливало на культурний розвиток українських земель.
- Взаємодія із західноєвропейською культурою, вплив ідей Відродження, реформації та гуманізму.
- Вплив героїчних походів козаків на культурне життя українців.
- Поява книгодрукування.
- Особлива роль братств у культурному житті України.

Освіта	У 1578 р. князь Василь-Костянтин Острозький відкрив греко-латинську слов’янську школу (Острозьку академію). Греко-латинська Слов’янська школа прирівнювалась до вищого навчального закладу. Василь-Костянтин Острозький (1526 – 1608)–руський магнат, якого називали «некоронованим королем Русі», воєвода Київський, меценат і захисник православної віри та культури. У 1615 р. була заснована Київська братська школа. У 1632 р.Петро Могила об’єднує Київську братську школу та лаврську школу й засновує Києво-Могилянську колегію (Києво-братський колегіум), яка у 1701 р. отримала статус академії. Юрій Дрогобич (Котермак) (ХV ст.) – український філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини. Він є першим українським автором друкованого твору (латинською мовою). Ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету.
Література, книгодрукування, театр	У 1491 р. – Швайпольт Фіоль – керівник друкарні у Кракові – видав перші східнослов’янські книги кириличним шрифтом (видання «Часослова» і «Осмогласника» – основний текст книг – церковнослов’янський). У 1573 р. І.Федоров у Львові відкрив першу друкарню в Україні. У 1574 р. була надрукована перші книги – «Апостол» та «Буквар». У 1581 р. в Острозі надруковано «Острозьку Біблію» – першу друковану Біблію на слов’яно-руській мові. У1596 р. у друкарні Віленського братства вийшли «Граматика словенська», «Буквар» і «Лексис» Лаврентія Зизанія. У 1615 р. була відкрита друкарня Києво-Печерської лаври, в якій у 1616 р. було надруковано першу книгу – «Часослов». У1619 р.виходить друком «Граматика слов’янська» Мелетія Смотрицького, що тривалий час була підручником з церковнослов’янської мови. У літературі цього періоду з’являється таке явище як полемічна література. Полемічна література – це література, яка була зумовлена полемікою (суперечкою) прихильників та противників Брестської унії. Автором першого полемічного твору був М. Смотрицький («Тренос», «Плач»). Відстоював православ’я. Також представниками полемічної літератури були: Г.Смотрицький (твір – «Ключ царства небесного» 1587 р.) – перший ректор греко-латинської слов’янської школи. Відстоював православ’я І. Вишенський (твір «Послання до єпископів») – письменник і полеміст, який у своїх творах відстоював православ’я; значну частину свого життя провів у монастирі на Афоні. Іов Борецький (твір «Протестація») – перший митрополит Київський після відновлення ієрархії православної церкви в України. Відстоював православ’я. Петро Могила (твір «Требник») – видатний культурний та церковний діяч молдовського походження, православний митрополит Київський, ініціатор створення Києво-Могилянського колегіуму. Представник полемічної літератури. Відстоював православ’я. Іпатій Потій –один із засновників греко-католицької церкви, другий греко-католицький митрополит Київський, видатний письменник і полеміст. (твори «Унія, або виклад… артикулів до об’єднання» (1596), «Антиризис» (1599). Відстоював унію. У 1556-1561 р. було написане (не надруковане) Пересопницьке Євангеліє – перший переклад Євангелія на українську мову. На Пересопницькому Євангеліє сучасні українські президенти складають присягу. У народній літературі з’являються думи – ліро-епічні твори про героїчні походи козаків. У першій половині ХVII ст. з’являється вертеп – мандрівний ляльковий театр. Поширення набуває інтермедія. Інтермедія – розважально-комедійна сценка на побутову тематику в антракті релігійних драм.
Архітектура	У Північно-Західній Україні були представлені споруди готичного та ренесансного стилю.З середини ХVII ст. по всій Україні поширюється стиль бароко (козацьке бароко).
Живопис	Живопис представлений фресками, іконописом, книжковою мініатюрою. З’являються світські портрети: К. Острозького, Р. Вишневецького.Розвивається скульптура: пам’ятник К. Острозькому в Києво-Печерської лаврі.

 

 

Історія України. Тема 13. Виникнення українського козацтва

Козак (слово тюркського походження) – вільна озброєна людина.

Перші писемні згадки про козаків датуються 1489 р. та 1492 р. З «Хроніки» польського автора М. Бєльського дізнаємося, що у 1489 р. козаки супроводжували польське військо в поході проти татар. У 1492 р. кримський хан Менглі-Гірей скаржився Великому князю литовському, що українські козаки напали на татарський корабель в гирлі Дніпра.

Причини виникнення козацтва:

1. Економічні (нестача власної орної землі призводила до народної колонізації земель Дикого поля).

2. Соціальні (експлуатація населення, кріпацтво).

3. Політичні (цілеспрямована політика литовців і поляків поставити козаків на службу для захисту кордонів від татар).

4. Стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства та Туреччини).

5. Національно-релігійні (політика полонізації українців та покатоличення православних).

Полонізація – нав’язування польської мови, культури, традицій.

Покатоличення – нав’язування католицизму.

Українське козацтво виникає на Півдні України, на території Дикого поля, Запоріжжя.

Дике поле – назва слабо заселених причорноморських степів України. Землі Дикого поля були знелюднені внаслідок постійних турецько-татарських нападів.

 

Великий Луг – дніпровські плавні, розташовані нижче о. Хортиця, що були осередком козацьких промислів і символом вольності запорожців.

Джерела козацтва: селяни, міщани, дрібна шляхта, православне духовенство, уходники, злочинці тощо.

Національний склад запорозького козацтва: українці, росіяни, білоруси, литовці, поляки, татари, молдавани та ін.

УТВОРЕННЯ ТА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ

Для захисту від татар козаки будували укріплення – «засіки», «січі».

Запорозька Січ – центральне укріплене поселення козаків із запасами зброї, боєприпасів, продовольства та козацьким управлінням.

Кіш – загальна назва Запорозької Січі та війська запорозьких козаків.

Відомо дев’ять козацьких січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Вона була зведена в середині 50-х рр. XVI ст. (1555 р.) українським православним князем Дмитром Вишневецьким (оспіваним в українських народних піснях під іменем Байди) і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра.

Назви Запорозьких Січей:

1. Хортицька – о. Мала Хортиця (1555 (?) – 1557 р.)

2. Томаківська – о. Томаківка (60-ті рр. ХVІ ст. – 1593 р.)

3. Базавлуцька – р. Базавлук (1593 – 1638 рр.)

4. Микитинська – Микитин Ріг (1638 – 1652 рр.)

5. Чортомлицька – р. Чортомлик (1652 – 1709 рр.)

6. Каменська – р. Кам’янка (1709 – 1711, 1730 – 1734 рр.)

7. Олешківська – урочище Олешки (1711 – 1734 рр.)

8. Нова – р. Підпільна (1734 – 1775 рр.)

9. Задунайська – р. Дунай (1775 – 1828 рр.)

Устрій Запорозьких козаків

У запорозьких козаків був республікансько-демократичний устрій. Усю владу на Січі мала Козацька рада, яка збиралася тричі на рік, вирішувала ключові питання, обирала отамана (кошового, гетьмана) і старшину (козацький уряд). До складу козацької старшини входили: писар, суддя, осавул, обозний, хорунжий, бунчужний….

Отаман (кошовий, гетьман) був головнокомандувачем козацького війська, мав найвищу судову та виконавчу владу на Січі.

Писар – виборна військова особа, що завідувала військовою козацькою канцелярією. Права рука отамана.

Осавул – виборна особа, помічник отамана, стежив за порядком на Січі та військовому таборі.

Обозний – виборна особа, що керувала військовою артилерією та відала постачанням війська.

Хорунжий – особа, що зберігала і носила прапор Запорозького Війська (корогву).

Бунчужний – виборна особа, помічник отамана, відповідав за бунчук (символ козацької влади), командир частини козацького війська.

Запорозька Січ поділялася паланки (очолювали полковники), паланки на сотні (очолювали сотники), сотні на курені (очолювали курінні отамани).

За межами січі козаки мали зимівники.

Зимівник – назва господарства, хутора козаків, де вони перебували, коли не було військових дій (особливо взимку).

РЕЄСТРОВЕ КОЗАЦТВО

Реєстрове козацтво – це козаки, які перебували на службі у польського короля й були поіменно записані в спеціальний список – реєстр.

У 1572 р. польський король Сигізмунд ІІ Август вперше набрав на службу 300 козаків.

У 1578 р. польський король Стефан Баторій збільшив реєстр до 500-600 козаків і надав їм клейноди (символи влади) та привілеї.

Привілеї реєстрового козацтва:

1. Звільнялися від податків.

2. За службу отримували платню та землю.

3. Мали право не підкорятися місцевому керівництву.

4. Мали власний суд.

З виникненням реєстрового козацтва, козаки отримали офіційне визнання як окремий соціальний стан. Козаки, які не входили до реєстру, вважалися поза законом. Запорозька Січ повинна була підпорядковуватися гетьману реєстрового козацтва.

Центром реєстрового козацтва було м. Трахтемирів.

Формування та розташування реєстрового козацтва наприкінці XVI – початку XVIIст.