ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО (1657 – 1659)



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО (1657 – 1659)



Правобережжя Лівобережжя
Ю.Хмельницький правив до 1663 р., коли зрікся влади й постригся в ченці. Я. Сомко правив до 1663 р. і був убитий козаками за наказом І. Брюховецького під час «Чорної ради» в Ніжині.
Гетьманування П.Тетері (1663-1665) П. Тетеря намагався в союзі з Польщею відвоювати Лівобережжя, але зазнав поразки. Під час його правління на Правобережжі польські війська грабували українські землі. Як наслідок у 1665 р. проти П. Тетері спалахнуло повстання й він утік у Польщу. Гетьманування І.Брюховецького (1663-1668) І. Брюховецький був обраний гетьманом на «Чорній раді» у Ніжині («чорна» тому, що на ній був присутній простий народ – «чернь»). Трагічні події Чорної ради описав український письменникП.Куліш в романі «Чорна рада». У 1663 р. І. Брюховецький підписав з Московією Батуринські статті, але вже у 1665 р. він уклав з Росією інший договір –Московські статті, які значно обмежували автономію лівобережної Гетманщини. Московські статті (1665 р.) § вибори гетьмана відбувалися лише за згоди царя; § московські залоги розташовувалися в усіх найбільших українських містах, а також у фортеці Кодак; § податки збирали московські посадовці; § митрополит української православної церкви призначався Москвою. За те, що І. Брюховецький фактично «запродав» Україну Московському царству, він отримав титул російського боярина та маєток. У 1668 р. під час походу на Лівобережжя правобережного гетьмана П. Дорошенка І. Брюховецький був убитий козаками.
Гетьманування П.Дорошенка (1665-1676) П. Дорошенко поставив собі за мету об’єднати всі українські землі під своєю владою та звільнити їх від Польщі та Росії. У внутрішній політиці П. Дорошенко посилив роль Генеральної ради (зборів усіх козаків) у вирішенні державних питань; обмежив владу козацької старшини; створив корпус найманців – сердюків(піхотинців), підлеглих тільки йому особисто. У зовнішній політиці звернувся по допомогу до Туреччини в питанні об’єднання України і звільнення її з-під влади Польщі та Росії. У 1667 р. козацькі війська П. Дорошенко розгромили польське військо, й Правобережжя отримало автономію.  
У 1667 р. Польща й Росія підписують Андрусівське перемиʼря на 13,5 років § Річ Посполита і Росія припиняли бойові дії на 13,5 років; § Правобережжя визнавалося під владою Польщі, § Лівобережжя та Київ (на 2 роки) – під владою Росії; § Запорозька Січ оголошувалася територією спільного управління Росії та Польщі. Таким чином, Росія та Річ Посполита зовсім не враховуючи інтереси української сторони поділили між собою Україну. Це викликало обурення П. Дорошенка, який у зовнішньополітичній діяльності починає орієнтуватися на Туреччину (Османську імперію).   Гетьманування Д. Многогрішного (1668-1672) У 1669 р. Д. Многогрішний підписав з Росією Глухівські статті, які дещо розширювали права української автономії. Глухівські статті (1669 р.) § московські залоги розташовувалися лише в п’яти містах — Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині та Острі; § податки збирала козацька старшина; § реєстр становив 30 тис. осіб; § гетьманові дозволялося тримати наймане військо – компанійців(кінноту); § резиденція гетьмана переносилася до Батурина. У 1672 р. Д. Многогрішний був звинувачений у таємних зносинах із Туреччиною і знятий з посади гетьмана.
У 1668 р. П. Дорошенко здійснює похід на Лівобережжя, об’єднує під своєю владою Правобережну й Лівобережну України, оголошує себе гетьманом обох берегів Дніпра. Але Росія і Річ Посполита, не бажаючи втрачати свою присутність в Україні, виступили проти її возз’єднання в єдину державу. Гетьману довелося вести війну на два фронти. До того ж ворожу позицію щодо нього зайняли і запорожці. Вони висунули своїх кандидатів на посаду гетьмана – спочатку П. Суховія, якого підтримували татари, а потімМ. Ханенка (1669-1674), якого визнала Польща. А наказний (тимчасовий) гетьман Лівобережжя Д. Многогрішний переходить на бік Росії. В Україні одночасно перебувало три гетьмана: П. Дорошенко, Д. Многогрішний і М. Ханенко. У 1669 р. П. Дорошенко укладає союзний договір з Туреччиною(Корсунські статті) і переходить під протекторат турецького султана. Об’єднані козацько-турецькі війська здійснюють похід на Правобережжя проти поляків. У 1672 р. Польща й Туреччина підписали Бучацький мирний договір, за яким до Туреччини відійшло Поділля; Дорошенко оголошувався гетьманом у старих межах (Київщина та Брацлавщина); у складі Польщі залишалися західноукраїнські землі. Поступово П. Дорошенко втрачає авторитет і підтримку народу, оскільки «привів» на українські землі татар і турків, які грабували українські поселення та брали ясир. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччиною, передав гетьманську булаву кошовому отаману Запорозької Січі І.Сіркові. У 1676 р. П.Дорошенко зрікається гетьманства, виїжджає до Росії і присягає на вірність московському царю.  
Друге гетьманування Ю.Хмельницького (1677-1681) Ю. Хмельницький був ставлеником Туреччини, яка прагнула зберегти контроль над правобережжям після зречення П. Дорошенка. У 1677 р. Ю. Хмельницький здійснив проти росіян та лівобережного гетьмана І.Самойловича разом з татарами та турками перший Чигиринський похід, але невдало. У 1678 р. відбувся другий Чигиринський похід, у результаті якого Чигирин був зруйнований. У 1681 р. Росія й ТуреччинапідписалиБахчисарайський договір, згідно з яким Лівобережжя входила до складу Росії; на Запорозьку Січ також поширювалася влада Росії; Поділля визнавалося за Туреччиною. Після Бахчисарайського договору Ю.Хмельницького було позбавлено влади.   Він був страчений турками у 1681 р. або 1685 р. На Правобережжі козацька українська держава Гетьманщина перестала існувати. Гетьманування І.Самойловича (1672-1687) У 1672 р. І. Самойлович підписав з Росією Конотопські статті. Конотопські статті (1672 р.) § скасовувалися компанійські (наймані) полки; § гетьман позбавлявся права знімати старшину з посади без вироку військового суду або згоди старшинської ради; § гетьманові заборонялося підтримувати зовнішні відносини без царської згоди, особливо з П.Дорошенком У 1674 р.І. Самойлович оголосив себегетьманом обох берегів Дніпра (усієї України), здійснив похід на Правобережжя, але під натиском турецько-татарської армії був змушений відступити. Щоб остаточно підірвати економіку Правобережжя І. Самойлович здійснив«Великий згін» – насильне переселення мешканців Правобережжя на Лівобережжя. У 1676 р. після зречення від влади П.Дорошенка І. Самойлович фактично об’єднав Україну й став гетьманом Ліво-, і Правобережжя, але незабаром Правобережжя відвоювали турки. І Самойлович брав участь у захисті Чигирина від турків під часЧигиринських походів (1677 – 1678 рр.). У 1687 р. І. Самойлович брав участь разом з російською армією на чолі з князем В. Голіциним у спільномупершому Кримському поході проти татар. Похід завершився невдало. У 1687 р. І. Самойлович був відсторонений від влади. Новим гетьманом Лівобережжя стає І.Мазепа. Добра «Руїни» закінчується. На Лівобережжі козацька українська держава Гетьманщина збереглася, хоч і в обмежених правах.
 
           

Ще за життя Б. Хмельницького Старшинська рада ухвалила його наступником сина Юрія, визнавши таким чином спадковість гетьманату. Але після смерті Б. Хмельницького у 1657 р. до повноліття 16-річного Юрія Хмельницького гетьманом було обрано колишнього генерального писаря Івана Виговського. Новий гетьман орієнтувався на козацьку старшину і шляхту, нехтуючи інтересами незаможних козаків, селян і міщан, що викликало незадоволення низів. У зовнішній політиці Іван Виговський налагодив союзницькі відносини зі Швецією, Трансільванією та Кримським ханством. Невдоволений втручанням російських урядовців в українські справи, гетьман взяв курс на зближення з Річчю Посполитою. Переговори у Гадячі між поляками і українською делегацією на чолі з радником Виговського Юрієм Немиричем і полковником Павлом Тетерею закінчилися у вересні 1658 р. підписанням знаменитого Гадяцького трактату про унію України з Польщею і Литвою.

Гадяцький трактат
(16 вересня 1658 р.)

§ Україна в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств під назвою «Велике князівство Руське» разом з Польським королівством і Великим князівством Литовським входила до Речі Посполитої на правах «як вільні до вільних і рівні до рівних».

§ князівство мало свій суд, казну, монету, військо в 30 тисяч реєстрових козаків та 10 тисяч найманців, виборне довічне гетьманське управління, але самостійні зовнішні відносини з іншими державами заборонялись;

§ православна віра урівнювалася в правах з католицькою, унія скасовувалась, проголошувалась свобода слова і друку, передбачалось заснування в Україні двох університетів, шкіл і друкарень;

§ козацтву забезпечувалися давні права і привілеї, можливість отримати шляхетство, але відновлювалося велике землеволодіння та різноманітні повинності й податки селян і міщан.

Гадяцький договір викликав незадоволення частини козаків, які не хотіли бачити поляків своїми союзниками. У травні 1658 р. І. Виговський разом із загоном татар жорстоко придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря та отамана Запорозької Січі Я. Барабаша, які виступили проти союзу України з Польщею та за повалення влади І. Виговського.

Гадяцький договір так і не був реалізований, але призвів навесні 1659 р. до початку відкритої війни між Україною і Росією. Вирішальна битва відбулася в червні 1659 р.під Конотопом, де армія гетьмана І. Виговського посилена польськими і татарськими загонами завдала нищівної поразки 100-тисячній російській армії на чолі з князем Трубецьким і Ромадановським. Але скористатися результатами цієї перемоги І.Виговський не зміг, бо проти нього підняли заколот полковники Цюцюра, Золотаренко, Сомко. Також проти пропольської політики гетьмана виступила впливова частина козацької старшини на чолі з полковниками І. Богуном, П. Дорошенком, І. Іскрою та кошовим отаманом Іваном Сірком.

ГЕТЬМАНУВАННЯ ЮРІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
(1659 – 1663)

У 1659 р. Ю. Хмельницький був обраний гетьманом на Переяславській раді в присутності російських військ і підписав Переяславську угоду з Московським царством.

Переяславська угода
(1659 р.)

§ московські війська розташовувалися в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані й мали утримуватись місцевим населенням;

§ кандидатура гетьмана узгоджувалась із царем;

§ заборонялися дипломатичні зносини гетьмана з іншими державами.

Переяславський договір викликав незадоволення Речі Посполитої. У 1660 р. спільні московсько-козацькі війська здійснюють похід на Польщу, що отримав назву «Чуднівська кампанія». У битві під Чудновим московсько-козацькі війська зазнають поразки і у результаті Ю. Хмельницький переходить на бік Польщі й підписує з нею Слободищенський трактат, який проголосив про вхід України до Речі Посполитої. У порівнянні з Гадяцькою угодою І. Виговського Слободищенський трактат Ю. Хмельницького значно обмежував права та свободи козацької України у складі Речі Посполитої.

Частина козаків на Лівобережжі підняла повстання, відмовилася визнавати владу Польщі й обрала собі нового гетьмана – Я. Сомка. У результаті Україна фактично поділилася на Правобережну та Лівобережну.

У 1686 р. Росія і Річ Посполита підписали «Вічний мир»,

який багато в чому повторював умови Андрусівського миру

§ кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру; (Поділля залишалося під владою Туреччини);

§ Запоріжжя та м. Київ відходили до Москви.

У 1686 р. Київська православна митрополія підпорядковується Московському патріархату.

Під час «Руїни» Запорозьку Січ очолював славетний отаман І.Сірко. (? – 1680 р.). І.Сірко провів близько 60 битв проти військ Туреччини та Кримського ханства і жодного разу не зазнав поразки. Визволив із турецького рабства близько 100 тис. полонених. Був заарештований у 1672 р. російськими урядовцями та відправлений до Сибіру, але на вимогу польського короля І. Сірка відпустили. Зовнішньо-політична орієнтація кошового отамана постійно змінювалася.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.192.241 (0.006 с.)