Течії суспільно-політичного руху

1. Москвофіли орієнтувалися на Російську імперію і ставили собі за мету об’єднати Західноукраїнські землі з Наддніпрянською Україною під владою Росії. Отримували фінансову підтримку з Росії. У 60-80-х рр. ХІХ ст. займали провідне становище в громадському житті Західної України.

Ідеї: не визнавали існування окремого українського народу й мови; стверджували, що існує єдиний руський народ, який поживає від Карпат до Камчатки.

Діяльність: У 1870 р. заснували політичну організацію Руську раду; створили «язичіє» – суміш російської, української, польської та церковнослов’янської, яку подавали як справжню руську мову.

Лідери: Я.Головацький, І.Гуталевич, Б.Дідицький

 

2. Народовці (українофіли) – національна українська течія, що зародилася в 60-х рр. ХІХ ст., представники якої доводили самостійність українського народу, культури, мови.

Ідеї: єдність українських земель, необхідність їх об’єднання; розвиток української мови, культури.

Діяльність: створювали просвітницькі організації, підтримували зв’язки з громадами Наддніпрянської України; пропагували твори І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основяʼненка…; були ініціаторами створення у Львові першого професійного українського театру (1864 р.); у 1868 р. відкрили культурно-освітнє товариство «Просвіта »; у 1873 р. – Літературне товариство ім. Т.Шевченка, яке з 1892 р. перейменоване на Наукове товариство ім. Т.Шевченка. (з 1897 по 1913 рр. Товариство очолював М.Грушевський); у 1885 р. заснували Народну Раду, яка повинна була продовжувати справу Головної Руської Ради (очолив Ю.Романчук).

Лідери: Ю.Романчук, К.Климкович, В.Шашкевич, Є.Згарський, Ф.Заревич.

 

3. Радикали – представники молодої інтелігенції, що вели боротьбу за визволення українського народу від соціального та національного гніту. Сповідували соціалістичні ідеї. Створили перші політичні партії.

Лідери: І.Франко, М.Павлик, О.Терлецький

 

ПОЛІТИКА «НОВОЇ ЕРИ»

«Нова ера» – українсько-австрійсько-польські домовленості кінця ХІХ ст.

Передумови політики «Нової ери»:

- загострення відносин між Австро-Угорщиною та Росією спонукали австрійців поблажливо ставитися до українців, з метою залучення на свій бік українців Наддніпрянської України.

- Австро-Угорщина прагнула приєднати Наддніпрянську Україну.

Зміст домовленостей «Нової ери»:

- Надання українцям місць в Австрійському парламенті та Галицькому сеймі.

- Відкриття трьох українських гімназій.

- Відкриття кафедри української історії (очолив М.Грушевський) у Львівському університеті.

- Розширення сфери використання української мови в державних установах.

- Українцям був відкритий доступ до державних посад.

У 1894 р. «Нова ера» завершилася через невдоволення і поляків, і українців.

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

1. Русько-українська радикальна партія (РУРП, 1890 р.) – перша українська політична партія.

Засновники: І.Франко, М.Павлик

Програма: демократизація суспільства, усунення експлуатації, утвердження соціалістичних реформ, піднесення самосвідомості українців, автономія України (незалежність на перспективу).

У 1895 р. Ю.Бачинський опублікував брошуру «Ukraina irredenta» («Україна уярмлена»), у якій доводив історичну необхідність здобуття Україною незалежності.

2. Українська національно-демократична партія (УНДП, 1899 р.) стала найчисельнішою партією національного спрямування.

Засновники: К. Левицький, Є.Левицький, Ю.Романчук, В.Будзиновський, В.Охримович.

Програма: виховання почуття єдності з Наддніпрянською Україною; створення єдиної української автономної провінції у складі Австро-Угорщини; соборність і незалежність України.

3. Українська соціал-демократична партія (УСДП, 1899 р.) сповідувала соціалістичні ідеї.

Засновники: М.Ганкевич, С.Вітик, Ю.Бачинський.

Програма: досягнення соціалізму шляхом реформ, захист інтересів робітників, незалежна Україна на перспективу.

СОЦІАЛІЗМ – це вчення про суспільний лад, який, на думку його прихильників, повинен прийти на заміну капіталізму, заперечує приватну власність і експлуатацію людини людиною. Соціалізм визначають також як справедливе суспільство рівних людей. Джерелом несправедливості вважається приватна власність, яка призводить до появи багатих та бідних. Тому, на думку соціалістів, потрібно ліквідувати приватну власність, замінивши її суспільною (народною) власністю, що і призведе до побудови соціалізму. Радикальні соціалісти пропонували побудувати соціалізм шляхом народної революції. Найбільш обґрунтовано соціалістичні ідеї були представлені в працях німецьких мислителів К.Маркса та Ф.Енгельса.

Наприкінці ХІХ ст.. набуває поширення на Західній Україні робітничий та селянський рух.

Робітничий рух

Причини: важкі умови праці, низька зарплата, низький рівень життя призводили до робітничого руху.

Форми боротьби: скарги, страйки, мітинги…

Вимоги: соціально-економічні покращення, боротьба за виборче право.

Результати: підвищення зарплати, скорочення робочого дня до 10-11 годин на добу, поліпшення умов праці.

Селянський рух

Причини: безземелля та малоземелля селянства; залучення селян до будівництва шляхів…

Форми боротьби: позови до суду на поміщиків, які забороняли користуватися сервітутами; захоплення угідь; потрави поміщицьких посівів; збройні повстання (1885 – 1886); мітинги-віче.

У 90-х рр. ХІХ ст. відбувається політизація селянства; висувається вимога щодо національних і політичних (право вибору) прав українців.

Вимоги: загальне виборче право; скасування деяких податків; розширення мережі українських шкіл; припинення полонізації…

Результати: посилення політичної активності селянства, зростання його національної самосвідомості.

Галичину з другої половини ХІХ ст. ототожнювали з П’ємонтом – італійським королівством, навколо якого відбулося об’єднання Італії в середини ХІХ ст.

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА БУКОВИНІ ТА В ЗАКАРПАТТІ

На Буковині початок національного руху припадає на 60-ті рр. ХІХ ст.

- Перші національні організації були москвофільські («Руська бесіда», 1869 р.)

- Національний рух формувався під впливом Галичини.

- Утворилася «буковинська трійця» (Ю.Федькович, С.Воробкевич, Г.Воробкевич)

- У 1875 р. – відкриття Чернівецького університету.

- У 1885 р. – видання української газети «Буковина» (редактор Ю.Федькович)

На Закарпатті розвиток українського руху відбувався надзвичайно повільно через економічну відсталість та національні утиски з боку уряду Угорщини.

- Політика мадяризації (нав’язування угорської культури).

- Скорочення українських початкових шкіл.

- Панування москвофільства.

- Діяльність «Товариства Св. Василя» в культурно-просвітницькій сфері була обмежена через жалюгідний матеріальний стан.

Історія України. Тема 28. Культура України в другій половині ХІХ ст. – початку ХХ ст.

Загальна характеристика української культури другої половини ХIХ– початку ХХ ст.:

Формування української нації викликає рух за розвиток національної культури, посилює процес пробудження національної свідомості, інтерес суспільства до свого історичного минулого, усної народної творчості, етнографії, мови.

Царат не визнавав української мови, виступав проти видання українських книжок. Висловлюючи думки «верхівки», реакційний літератор М. Грач заявляв, що «малороссийское наречие» є не що інше як «суржик російської та польської мов».

Після реформи 1861 р. швидко розвивався український національний рух, який значною мірою спирався на «громади». Практична робота «громад» переважно складалася із культурницьких заходів, участі в роботі недільних шкіл, видання підручників, публікацій усної народної творчості.

Розвиваються українська класичну музика та реалістичне образотворче мистецтво. Високого рівня досягає реалістичний театр (М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька та ін.).

У літературі розвивається реалізм. Визначним її досягненням було створення широкої галереї узагальнених соціальних типів.

НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА

Освіта	1861 р. — видання «Букваря южнорусского» Т. Шевченка.1864 р. — новий статут про гімназії двох типів — класичні гімназії й реальні училища. 1865 р. — відкриття в Одесі Новоросійського університету, третього в Україні. 1898 р. — заснування Київського політехнічного інституту. 1905 р. — скасування обмежень українського слова — наслідок першої російської революції 1906 р. — заснування культурно-освітніх товариств «Просвіта» в Києві, Полтаві, Одесі, Чернігові. В їх роботі, брали участь М. Коцюбинський і Б. Грінченко
Наука й техніка	1873-1919 рр. — діяльність у Києві історичного товариства Нестора-літописця1873-1876 рр. — діяльність у Києві Південно-західного відділу Російського географічного товариства 1882-1907 рр. — видання в Києві журналу «Киевскаястарина» (друкуються В. Антонович, Д. Баталій, М. Костомаров, А. Кримський та ін.) 1885-1902 рр. — у Харкові працює відомий математик О. Ляпунов 1886 р. — І. Мечников організує в Одесі першу в країні бактеріологічну станцію Агатангел Кримський – мовознавець, поліглот, знав більш ніж 50 мов. 1896 р. — відкриття В. Хвойком перших пам’яток трипільської культури 1907 р. — заснування М. Грушевським «Українського наукового товариства» 1907-1909 рр. — видання «Словника української мови» Б. Грінченка
Література	1838-1918 рр.— І. Нечуй-Левицький («Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»)1849-1920 рр. — П. Мирний 1861 р. – видання у Петербурзі громадою журналу «Основа» 1864-1902 рр. — П. Грабовський, поет (збірки «Пролісок», «півночі», «Кобза») 1864-1913 рр; — М. Коцюбинський, один з найвидатніших українських прозаїків («Фата Моргана», «Тіні забутих предків» та ін.) 1871-1913 рр. — Леся Українка, поетеса («Досвітні огні», «Сім струн») 1880 р. — перше видання роману П. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» 1903 р. — перше повне видання Біблії українською мовою (у Відні) 1907 р. — видання першого повного видання творів Т. Шевченка за редакцією В. Доманицького
Театр і музика	1832-1887 рр. — П. Сокальський, композитор (опери «Мазепа», «Богдан Хмельницький»)1842-1912 рр. — М. Лисенко, композитор (музика до творів «Кобзаря», опери «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Наталка-Полтавка» та ін.) 1864 р. — перше виконання в Петербурзі опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» 1882 р. — заснування в Єлисаветграді М. Кропивницьким українського професійного театру (грають М. Заньковецька, М. Садовський та ін.) 80-90-ті рр. — діяльність українських театральних труп на чолі з М. Старицьким, М. Кропивницьким, П. Саксаганським, М. Садовським. 1904 р. — заснування М. Лисенком музично-драматичної школи (першого в Україні театрального навчального закладу) поч. ХХ ст. – працює відома оперна співачка Соломія Крушелницька
Архітектура й образотвор. мистецтво	1862-1882 рр. — спорудження Вододимирського собору в Києві (арх. О.Беретті). 1880 р. — заснування І. Айвазовським у Феодосії міської картинної галереї 1899 р. — у садибі X. Алчевської встановлено перший в Україні бюст Т. Шевченка (ск. В. Веклемишев) 1902-1905 рр. — панорама «Оборона Севастополя» (Ф. Рубо) 1909 р. — зйомки перших в Україні кінофільмів.

ЗАХІДНА УКРАЇНИ

Освіта	1868 р. — заснування у Львові українського культурно-освітнього товариства «Просвіта».1875р. — заснування університету в Чернівцях. У Східній Галичині працює 4 260 класів із польською мовою навчання, 2250 – українською мовою навчання. Діють 5 реальних середніх шкіл, гімназії у Львові й Перемишлі У Північній Буковині працюють 805 початкових шкіл, гімназія в Чернівцях з українськими класами
Наука й техніка	1873 р. -заснування у Львові Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка1892 р. на базі Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка створено Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка 1897 р. — Наукове товариство ім.. Т. Г. Шевченка очолює М. Грушевський
Література	1834-1888 рр. — Ю. Федькович, буковинський поет («Довбуш», «Лук’ян Кобилиця», «Дезертир» та ін.)1856-1916 рр. — Іван Франко (“Борислав сміється”) 1868-1942 рр. — О. Кобилянська («Земля», «У неділю рано зілля копала») 1871-1936 рр. — В. Стефаник («Камінний хрест» та інші оповідання) 1885 р. — видання Ю. Федьковичем газети «Буковина»
Театр і музика	1864 р.— заснування у Львові першого українського професійного театру товариства «Руська бесіда» (режисер — О. Бачинський) 1880 р. — відкриття Львівської консерватори 1908 р. — утворення в Станіславі театрального «Товариства ім. І. Тобілевича»
Архітектура і образотвор. мистецтво	1864-1882 рр. — збудування в Чернівцях резиденції митрополита (арх. І. Главка)1897-1900 рр. — Оперний театр у Львові (арх. 3. Горголевський) На західноукраїнських землях працювали художники К. Устиянович («Гуцулка біля джерела»), Т. Копистинський («Гуцулка», «Далматинка»), Т. Ромаячук («Узлісся», «3 дороги»)