Зовнішньополітична Діяльність незалежної України

Правова база зовнішньої політики України

- Декларація про державний суверенітет України (липень 1990 р.);
- Основні напрямки зовнішньої політики України (липень 1993 р.);
- Воєнна доктрина України (жовтень 1993 р.);
- Конституція України (червень 1996 р.).

Участь України у міжнародних організаціях

1992 р. – ратифікація Гельсінських угод, вступ до Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

1992 р. – вступ до Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку.

1992 р. – спів засновниця Чорноморського Економічного співробітництва.

1997 р. – українець Г.Удовенко головував на генеральній асамблеї ООН.

2000 – 2001 рр. – Україна – непостійний член Ради Безпеки ООН.

Участь України у миротворчих операціях ООН у Хорватії, Боснії та Герцеговині, Сьєра-Леоне тощо.

Європейська інтеграція

1994 р. – Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС;

1995 р. – затвердження стратегії співробітництва ЄС та України;

1995 р. – вступ України до Ради Європи;

2003 р. – Україна набула статусу країни-сусіда ЄС;

2005 р. – отримання Україною статусу країни з ринковою економікою;

2008 р. – вступ України до СОТ (Світової Організації Торгівлі).

Співробітництво з НАТО

1994 р. – участь у програмі НАТО «Партнерство заради миру»;

1999 р. – Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО;

1998, 2001 р. – допомога НАТО в подоланні наслідків повеней у Закарпатті;

2002 р. – Україна заявила про намір вступу до НАТО.

Співробітництво з країнами СНД

8 грудня 1991 р. – вступ до СНД;

1993 р. – асоційоване членство в Економічному Союзі країн СНД;

1995 р. – військово-технічне співробітництво в межах Алматинської угоди про створення Обєднаної системи протиповітряної оборони;

2003 р. – угода про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП).

Взаємини України з сусідніми державами

Росія

Росія – найбільший торговельний партнер України.

1997 р. – Договір про дружбу і співробітництво з РФ.

2003 р. – затверджено сухопутний кордон; не вирішене питання про кордони у Керченській затоці та Азовському морі.

2003 р. – конфлікт через будівництво Росією дамби до українського о.Тузла у Керченській затоці.

2005-2006 рр., 2008-2009 рр. – газові конфлікти з Росією.

Білорусь

1995 р. – Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво.

Білорусь – один з найбільших торгових партнерів України.

Молдова

2001 р. – Договір про кордони: Україна передала Молдові частину території Подунавʼя.

Україна є посередником у розв’язанні Придністровського конфлікту між Молдовою та самопроголошеною Придністровською республікою.

Польща

Польща першою визнала Україну.

1992 р. – Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво.

Угорщина

1991 р. – Договір про добросусідство і співробітництво.

Спільне протипаводкове облаштування басейну р. Тиса.

Словаччина

1993 р. – Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво.

Румунія

Початок 90-х років – територіальні претензії Румунії щодо Північної Буковини, Бессарабії, о. Зміїний.

1997 р. – Договір пор відносини добросусідства і співробітництва.

Лютий 2009 р. – за заявою Румунії Міжнародний суд у Гаазі розв’язав румунсько-українську суперечку щодо делімітації континентального шельфу.

Делімітація (кордону) – визначення загального напряму й проходження кордону між державами.

Рішення Міжнародного суду від 3 грудня 2009 р.

- Зміїний є островом і невід’ємною часткою України;
- Україна отримала зону Чорного моря, удвічі більшу за зону Румунії;
- Розподіл спірної зони: 25% отримала Україна, 75% - Румунія.

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ НА МЕЖІ ХХ-ХХІ СТОЛІТЬ

У сучасній Україні відбувається великомасштабна трансформація соціального буття, змінюються соціальні цінності, норми діяльності та поведінки людей, що зумовлює необхідність підвищення ролі та значення накопичення нових знань протягом усього життя людини. Брак і викривлення історичних знань, деформованість національної свідомості та несформованість активної громадянської позиції посттоталітарного українства породжують складні суспільні процеси, які відбуваються сьогодні.

Освіта	1996 р. — Закон України «Про освіту» 202002р. — Закон України «Про вищу освіту» 2005 р. травень — приєднання України до Болонського процесу — включення України до єдиної системи вищої школи 2006 р.— Державна програма «Інформаційні та комунікаційні Технології в освіті та науці на 2006-2010 роки» 2006 р. — Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 рр.
Наука	Провідним центром розвитку наукових досліджень є Національна академія наук — HAH України. Вагомий внесок у розвиток української науки внесли академіки Ю.Митропольський (математична фізика), П. Костюк (фізіологія), Ю. Гузь (механіка), Ю. Глеба (клітинна інженерія), В. Грищенко (кріобіологія), В. Тацій (правознавство), П. Тронько, В. Смолій (історія), І. Курас (політологія), В. Шинкарук (філософія) 2007-2008 рр. — всеукраїнська науково-популярна акція. «Великі українці» — за результатами народного голосування перше місце посів Ярослав Мудрий, друге — академік М. Амосов, третє — С. Бандера. Участь України у найбільших міжнародних космічних програмах «Морський старт», «Глобалстар», політ в космос українського космонавта Л. Каденюка
Література	Свобода письменницької творчості різних жанрів. До здобутків української літератури належать твори Б. Олійника «Трубить Трубіж», Ліни Костенко, зокрема, «Берестечко», М. Вінграновського «Северин Наливайко», П. Загребельного «Тисячолітній Миколай», «Ангельська плоть», Ю. Мушкетика «Страх підстарости Чаплинського». Виходять твори молодих письменників: Є. Пашковського «Щоденний жезл», роман-легенда Р. Іваничука «Рев оленів нарозвидні», повість А. Дімарова «Молитва до Марії» тощо. Сучасну українську літературу визначають: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Марк Йогансен, Тарас Фадюк, Марія Матіос, Ірен Роздобудько.
Мистецтво	1996 р. — відновлення пам'ятника Княгині Ользі на Михайлівській площі в Києві (1911 р. скульптор І. П. Кавалеріям). 1997 р. — пам'ятник Ярославу-Мудрому в Києві 1998 р. — пам'ятник Михайлові Грушевському в Києві. 1999 р. — відбудовано Михайлівський Золотоверхий Собор, споруджений 1108 — 1113 рр. внуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем. Собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняному розчині технікою «мішаної кладки» із використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки та фрески. В 1934-35 рр. собор було зруйновано. Частина фресок і мозаїк зберігалася в Софійському соборі. Частина реліквій було вивезено до Росії і знаходиться у Третьяковській галереї. 1999 р. - пам'ятник героям комедії «За двома зайцями». 2002 р. — пам'ятник Лесю Курбасу (25.02, І887 р. — 3.11. 1937 р.). Автори скульптор Микола Рапай та архітектор В'ячеслав Дормідонтов 2002 р. — Монумент Незалежності на Майдані Незалежності. На облицьованій білим мармуром колоні стоїть дівчина в національному вбранні, яка тримає гілку калини, — символ України. Висота-монумента — 42 метри. Автор проекту скульптор Анатолій Кущ 2005 р. — початок створення музейного комплексу «Мистецький Арсенал» — центру презентації і популяризації української культури, збереження та примноження національного культурного багатства, сприяння розвитку мистецтва та музейної справи. Змістовне наповнення комплексу передбачає створення окремих музеїв (народного мистецтва, історичних коштовностей, приватних колекцій тощо). 2007 р. — акція «Сім чудес України», вибір українців — заповідник «Кам'янець», Києво-Печерська лавра, дендропарк «Софіївка», Софія Київська, заповідник Херсонес Таврійський, острів Хортиця, Хотинська фортеця.

 

 

ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ

Леонід Кравчук (грудень 1991 р. – липень 1994 р.)
Леонід Кучма (липень 1994 р. – грудень 2004 р. – 2 строки)
Віктор Ющенко (січень 2005 р. – лютий 2010 р.)
Віктор Янукович (з лютого 2010 р.)

ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Леонід Кравчук (липень 1990 р. – грудень 1991 р.)
Іван Плющ (грудень 1991 р. – травень 1994 р.)
Олександр Мороз (травень 1994 р. – травень 1998 р.)
Олександр Ткаченко (липень 1998 р. – січень 2000 р.)
Іван Плющ (лютий 2000 р. – травень 2002 р.)
Володимир Литвин (травень 2002 р. – травень 2006 р.)
Олександр Мороз (липень 2006 р. – листопад 2007 р.)
Арсеній Яценюк (грудень 2007 р. – листопад 2008 р.)
Володимир Литвин (з грудня 2008 р. - грудень 2012 р.)
Володимир Рибак (з грудня 2012 р.)