Причини реформації в європі.

Основними причинами реформації в європі 16-17 ст:

- соціально економічні відносини, суть яких в тому, що переважна більшість зх європейських країн, які були по впливу католицької церкви, переходять з феодальних відносин до буржуазних. Це призвело до вільного розвитку, який потребував великих коштів вільного оббігу капіталу і торгівлі і збільшення робочого часу.

- консерватизм католицької церкви в т,що священна консесторія небажала послаблення катол церкви не дивлячись на те що різноманітні єресі і виступи 14 ст. Фактично вказали що роль катол церкви має змінюватись. Були направлені проти інститу церкви(мабуть єдиний падуанський виступив проти цих виступів)

- значних змін потребував і орг самої церкви. Цей інститут став паразитичним. Вища церковна ієрархія була безконтрольна, а нище духовенство і велич армія монархів займалася індульгенцією.

- закостеннілість церковних обрядів. Які не допускали до спілкування з богом віруючих і повністю монополізували віру. Церква стала не підступна, що віруючі християни самостійно не взмозі самочтійно розібратися в священному писанії і вона завжди потребує посередників. Важливим фактором до підриву є інститут індульгенції.

Централізований інститут церкви який використовував у своїй діяльності латинську мов і всі церковні обряди(лат гальмував процес самосвідомості у багатьох європейських держав. В той час як підвищення рівня світської освіти вимагало і перегляду і всіх християнських джерел на церковній мові.

З самого початку реформіцію бачимо неоднорідну. Умовно можна розділити на дві течії:

- бургерську(окремі священно служителі, теологи) мартін лютер, жан кальвін

- плебейський (т.мюнцер, повстання дьордя довжі).

2. основні напрямки реформації:

а) лютеранство

Лютер сформулював релігійно-політичні гасла, що спочатку надихнули і згуртували в Німеччині практично всіх поборників Реформації. Один з вихідних пунктів лютеровского навчання — теза про те, що порятунок досягається винятково вірою. Кожен віруючий виправдується нею особисто перед богом, стаючи отут як би священиком самому собі і внаслідок цього не бідуючи більш у послугах католицької церкви. Тільки лише богу— зобов'язані люди коритися. У порівнянні з богом абсолютно всі смертні незначні. Ніхто з людей не має переваги над собі подібними. Це трактування М. Лютером основоположень християнства в умовах Реформації фактично були навряд чи не першою ранньо буржуазною версією принципу рівноправності.

мартін лютер (1483-1564) відомий богослов. Народився в саксонії, закінчив ерфордський універ. Офіційною датою початку реформи вважали 1517 р. Це коли м.лютер приклеїв до грат собору свої 95 тез. Основний лейт мотив тез в т, що м.л виступає не проти релігії в цілому, а виступає проти церковної ієрархії. Він говорив про серйозні зміни в організаційній д- сті церкви, водночас і у зміні ролі церкви. 1519 в одній із своїх ранніх робіт, заявив що є прихильником банна гусса, у 1520 будучи відлучником від церкви, публічно спалює буму(пепс) в якій офіційно вважали є єретиком. Ці революційні ідеї висловлені в таких роботах:

- до християнського дворянства німецької нації(1520). Суть роботи в т, що католицька церква не дає обєднатись всім німецьким князям в єдину державу, а значить німці повинні виступити проти кат церкви. У значній мірі ця робота,95 тез спровокувала ст. Війну. У 1523р. Під впливом ст. Війни в німеччині м.л. змінює революцію до поміркованих і примир. Пише роботу про світську владу у якій з одного боку підтримує деїзм католиц. І самого ф.аквіната, а т-ж ідеї м.падуанського але при цьому зауважує, що не в якому разі не можна протиставляти світську і духовну владу.

Роб „про рабську волю”(1525) мл виступив проти плебейського напрямку у реформації. остаточно формулює свою теорію абсолютної визначеності і обмежує реформацію, пише змінами в каполах

Катол. Церкви. В своїй ост. Роботі він пропонує як чином необхідно реформувати церкву і виступає за підвищення к-ри, освіти, наук, мист. І залучення до цього вел мас.

Так зародж. Лютеранство: виправдання вірою. Висунув тезу про те, що християнин може досягти спасіння своєї душі викл. Через віру в бога. У світському с-ві немає чистого клірика. І ін християн, тому не через індульгенцію мл запропонував відмовитися від надмірної розкоші та значної к-сіті церковних свят, скоротивши церковні меси відмовитися від практики поділу духовенства на чорне і біле, залучити духовенство не лише до проповідей, а і мат. Роботи. Виразив ідею необхідності секуляризації церковного майна і земель. Звернувся до пит. Світської вл. Звернувся до концепції „християнського корпусу” як універсального обєднання всіх християнських народів під покровитильство християнської церкви, де все життя є 2 вл. І пр. Сист: світське і канонічне. На його думку необх. Практик. Реалізув концепцію неподільності світської вл. Кожен християнин сам собі священник і кожна світська держава існує окремо і незалежно від папської вл.

Мюнцер звернув реформаційний рух у відкриту безкомпромісну боротьбу проти всяких експлуататорських порядків, соціальної нерівності, влади князів, засилля церкви. Пік цієї революційної боротьби — Селянська війна в Німеччині (1524—1526 р.). Соціальні і політико-правові ідеї повсталих селянських мас були найбільше виразно викладені в «12-ти статтях» і в «Статейному листі». Мюнцер спонукуваний загальними інтересами, прагне до «загальної користі». Для того щоб скинути «безбожників із трону правління» і висунути на їхнє місце людей нижчих і простих, треба скористатися мечем. Це, по Т. Мюнцеру, неминуче і законно.

Як теолог Т. Мюнцер черпав доказ правоти своїх переконань у Біблії, як людина активної революційної дії він прагнув до практичного втілення на землі «царства Божого» — суспільного ладу, у якому не буде існувати ни класових розходжень, ні приватної власності, ні державної влади.

Послідовник томас мюнцер – 1490-1525. очолив плебейську течію. Був учнем мл. Підтримував 95 тез лютера, але з моменту коли мл перейшов на помірковані позиції, пориває з ним і залишається прихильником революційних змін. Відкидає смиреність і покорність св. Вл. Йому ближча ідея яна гуса, що із злом необхідно боротися. Бог може вирішити свій суд не лише безпосередньо, а і руками вибраних ним ватажків і необх, що вони є духовними лідерами. Реформацію він уявляє як перебудову всього світу, де заг інтереси домінують над особстими. Осн матеріальні цінності створює народ який і має ними розпоряджатися. Тому у пит вл він був сторонником заг нар вл. Єдиною політичнобю роб”маніфест” статейний лист” – пол документ, в якому закликає весь народ обєднатись у християнську союз і братство, самим поч боротьбу із злом і реаліз осн хр заповіді: рівність, братство.(селянська війна)

б) кальвінізм

жан кальвін – 1509-1564. у фр дуже великий вплив на формування пол і реліг поглядів мат еразлі лютердом, мл. На базі ідей гуманізму він формує свою ориг концепцію в рамках протестантизму. Згодом повні силою відрікається від офіційного ортодоксального католицизму і ств напрямок по організації дух вл і св. Під тиском церкви змушений покинути францію. До швейцарії. В якій маючи послідовників пише працю „настанова в християнській вірі” вона стосується джерел хр. Заперечує не тільки священність, але і значимість всіх реліг джерел, за викл біблії. Бог у ній раз і назавжди виразив свою волю, а хр необх слідувати настановам бога. Якщо служителі церкви виходять за рамки біблії, то це єресь. Заперечує всесилля людського розуму. Розділяв позицію мл про виправдання вірою, але до ціеї ідеї він додає ідею про визначеність. Вважав, що ніщо крім віри людину не може врятувати, а сама віра надходить до людини внаслідок божої благодаті. Все знаходиться в пуках бога. Укритися від ока господнього не може ні один християнин, бо він і наперед знає про чистоту душі. З моменту народж. Людини записує її в 1-ну з 2-х книг:кн життя або смерті. Людина з моменту народж цього не знає. Тому врятуватись не може, бо нема свободи волі.

Кальвін

Як про державного діяча.

Влада не може бути роздільною. Чітко встановлювала правила поведінки. Скоротив до мінімуму кількість церковних свят. Управляє церквою колективний орган, обирає собі із членів пресвітера. Священик наймається тільки для ведення служби. Максимально спростив церковні збори і служби, почистив храми від надлишків золотовалютних цінностей. Створив і ввів жорсткі закони. Після його смерті його ідеї не прижилися.

Згідно Ж. Кальвіна, бог заздалегідь твердо визначив одних людей до порятунку і блаженства, інших — до погибелі. Люди неспроможні змінити волю бога, але можуть догадуватися про неї по тому, як складається в них життя на землі. Якщо їхня професійна діяльність йде успішно, якщо вони набожні і доброчесні, працьовиті і покірні владі, виходить, бог благоволить до них. З догмата про абсолютне божественне приречення для щирого кальвініста виникав насамперед борг цілком присвячувати себе своїй професії, бути максимально ощадливим і дбайливим хазяїном, нехтувати насолоди і марнотратність.