Тема 12. Україна у перший період Другої свiтової вiйни (1939-1942 рр.).

План

1. Українське питання в мiжнароднiй полiтицi напередоднi Другої свiтової війни. Проголошення Карпатської України.

2. Радянсько-нiмецький пакт про ненапад та його вплив на подiї в Українi.

3. Україна в планах нацистського керiвництва напередоднi Великої Вітчизняної вiйни. Напад Нiмеччини на СРСР. Бойовi дiї на територiї України в 1941-1942 рр.

4. ОУН та гiтлерiвська Нiмеччина. „Акт проголошення вiдновлення Української держави” 30 червня 1941 р. та реакцiя нацистського керівництва. Оунiвське пiдпiлля 1941-1942 рр.

 

Методичні рекомендації.

Перше питання. У вирішенні українського питання напередодні Другої світової війни були зацікавлені перш за все держави, до складу яких входили українські землі: СРСР, Чехословаччина, Румунія, Польща. В цей час Німеччина намагається приєднати частину українських земель до складу своєї держави, мотивуючи це тим, що зможе «раціональніше використати цю родючу територію», та захистити Європу від більшовизму. Знайдіть інформацію про створення Карпатської України, поясніть вплив на цю подію загальної ситуації у Центральній Європі.

Друге питання. Між фашистською Німеччиною та Радянським Союзом 23 серпня 1939 р. був укладений договір про ненапад, який отримав назву «Пакт Молотова-Ріббентропа». Договір передбачав визнання інтересів СРСР на Балтиці та містив обоюдну домовленість між державами про ненапад впродовж 10 років. Договір мав ще й таємний протокол, згідно тексту якого Німеччина могла територіально змінити польські кордони, а СРСР міг «зібрати» землі Західної України та Буковини. В результаті практично всі українські землі були об’єднані у складі СРСР.

Третє питання. Напад фашистської Німеччини на Радянський Союз розпочався 22 червня 1941 р. Згідно запланованого Германією плану воєнні дії гітлерівського командування мали бути раптовими та швидкими. Союзниками фашистської Німеччини були Угорщина, Італія, Румунія, Словаччина. На початковому етапі війни СРСР поніс значні втрати, які зумовлювались раптовістю нападу та знесиленням військової еліти репресіями 30‑х років. На кожного вбитого німця припадало десять радянських солдат; німецькі танки знищували війська, а авіація бомбардувала українські міста та села, завдаючи демографічних та матеріальних збитків СРСР. Існують інші точки зору на ситуацію 1941 р. Перша стосується підготовки Радянським Союзом нападу на Німеччину, внаслідок чого радянські війська не були готові до оборони. Друга пояснює поразку влітку 1941 р. відсутністю бажання серед вояків захищати сталінський терористичний режим. Репресії позбавили армію не найкращих командирів. За допомогою додаткової літератури сформуйте власну позицію з цього приводу.

Четверте питання. Прихильники радикальних методів боротьби (С. Бандера, Я. Стецько) свої зусилля зосередили на здійсненні національної революції силами українського народу. Відповідно до методів боротьби та орієнтації лідерів ОУН розрізняють на ОУН-М та ОУН-Б. Обидві організації мали спільну мету – створення незалежної соборної Української держави. Спираючись на допомогу німецького командування, ОУН-Б сформувала «Легіон українських націоналістів», розраховуючи згодом на його основі створити українську національну армію. В червні 1941 р. у Львові на національних зборах було ухвалено Акт про відновлення Української Держави та обрано державне правління на чолі з Я. Стецьком. Але державний секретар Німеччини Кундт миттєво зреагував на ці дії, зауваживши: «Ми не союзники, ми завойовники російсько-радянських територій». Я. Стецька та С. Бандеру було заарештовано.

 

Питання для самоконтролю:

1. За яких умов стало можливим проголошення незалежності Карпатської України?

2. Дайте оцінку наслідкам «Пакту Молотова-Ріббентропа».

3. Назвіть причини поразки Червоної армії влітку 1941 р.

4. Згадайте міста-герої на території України.

5. Чому завершилося невдачею проголошення незалежної України 29 червня 1941 р.?

Лiтература [8; 14; 40; 42; 43; 62]

Тема 13. Україна у завершальний період Другої свiтової вiйни (1943-1945 рр.)

1. Фашистський окупацiйний режим в Українi.

2. Розгортання руху опору на територiї України. Створення Української повстанської армiї (УПА) та її боротьба проти окупацiйного режиму.Діяльнiсть радянського пiдпiльного та партизанського руху.

3. Бойовi дiї на територiї України в 1943-1944 рр. Початок збройної боротьби України з радянським режимом.

Методичні рекомендації.

Перше питання. У 1941 р. на території України було встановлено окупаційний режим, який здійснювали служба безпеки та гестапо (поліція). В 1942 р. німці почали примусово масово вивозити для роботи в Німеччині молодь. За роки війни було вивезено 2,5 млн. української молоді. На території Правобережної України та в західному регіоні німці створювали гетто. На Східній України окупанти влаштовували винищувальні акції циган та євреїв.

Друге питання. В 1942 р. при Ставці Верховного Головнокомандування було створено Центральний штаб партизанського руху. На Україні начальником Українського штабу партизанського руху став Т. Строкач. Поступово набираючи сили, діюча в тилу ворога «рейкова війна» наносила окупантам збитків більше ніж авіація. На території України партизанський рух очолили командири Т. Строкач, О. Федоров, С. Ковпак, О. Сабуров. Налічуючи в своїх лавах біля 180 тис. осіб, партизанські загони на окупованих територіях фактично перетворились на другий фронт. Застосовуючи методи «рейкової війни», партизани провели біля двадцяти рейдів, довжиною 50 тис. км.

Відомий діяч українського руху Тарас Боровець створив повстанське об’єднання, яке налічувало тисячу осіб, та мало назву «Поліська Січ». В 1941 р. формування розпочало дії проти більшовиків, а згодом і німців. Згодом «Поліську Січ» було перейменовано на Українську повстанську армію. В 1943 р. Т. Боровець був схоплений німцями, але загони УПА продовжували діяти на території Полісся та Волині, активно борючись за відновлення Української держави. За даними українських еміграційних джерел, загальна чисельність воїнів УПА складала 100 тис. осіб.

Третє питання. Весною 1944 р. відбувся загальний наступ радянських військ по всій Україні, а на початку жовтня 1944 р. територія України була звільнена від німецько-фашистських окупантів. 8 травня 1945 року з капітуляцією Німеччини Друга світова війна фактично закінчилася.

Питання для самоконтролю:

1. Які каральні акції влаштовували німці на окупованій території?

2. Які категорії населення найбільш потрепали від окупації?

3. Коли почалося визволення території України від загарбників?

4. Коли завершилося визволення території України від загарбників?

5. Сформулюйте власну точку зору стосовно діяльності ОУН-УПА.

Лiтература [8; 14; 40; 42; 43; 62].

Тема 14. Україна у 1945-1953 рр.

План

1. Особливостi вiдбудови промисловостi. Голод 1946—1947 рр.

2. Суспiльно-полiтичне та культурне життя в Українi в 1945-1953 рр.

3. „Радянiзацiя” Захiдної України. Придушення збройного опору ОУН ‑ УПА.

 

Методичні рекомендації.

Перше питання. Відбудовчі процеси в Україні та СРСР мали свої особливості. Державним керівництвом було вирішено орієнтуватись на власні сили, не сподіваючись на реальну зовнішню допомогу. Так США, намагаючись зміцнити власні позиції на Європейському континенті, запропонували програму фінансової допомоги постраждалим країнам. Проголошений «План Маршалла» передбачав здійснення фінансової допомоги впродовж 1948–1952 рр. шістнадцяти західноєвропейським державам на суму 13,3 млрд. дол. СРСР відмовився від цієї пропозиції. У сільському господарстві становище було скрутним. Село фінансувалось лише на 7% загального обсягу асигнувань. Влада, намагаючись вирішити проблему нестачі продовольства, продовжує використовувати командні методи та репресії щодо «осіб, які злісно відхиляються від трудової діяльності в сільському господарстві». Таке ставлення до сільського населення було однією з причин голоду у 1946-1947 рр. Інші причини знайдіть у літературі.

Друге питання. В роки Другої світової війни були створені умови для автономних настроїв в українському суспільстві. Водночас після перемоги радянського народу над фашистами посилюється тиск тоталітарного режиму на інтелігенцію. Ці заходи державного керівництва були спрямовані активізувати боротьбу проти «націоналізму» та «космополітизму». В 1946 р. ЦК ВКП(б) ухвалив резолюцію про недоліки українських комуністів в «підборі й ідеологічно-політичному вихованні кадрів в галузі науки, літератури й мистецтва». Сигналом до початку ідеологічної атаки у культурній сфері стала постанова ЦК ВКП(б) «Про журнали “Звєзда” та “Ленінград”» в 1946 р., націлена фактично на популяризацію російської культури та критику націоналізму. Проведення морально-політичного тиску у культурній сфері було доручено А. Жданову. У період 1946–1951 рр. було прийнято 12 постанов ідеологічного спрямування, націлених на здійснення тотального наступу на творчу інтелігенцію. Різкій критиці та осуду піддалися прозаїки О. Копиленко, М. Стельмах, поети С. Олійник, А. Малишко.

Третє питання. На «возз’єднаних» землях передбачалося в короткий термін створити умови для їх інкорпорації до складу СРСР, здійснити колективізацію, індустріалізацію та культурну революцію. Водночас процес індустріалізації супроводжувався занадто швидкими темпами, появою нових галузей промисловості.Розпочатий в 1944 р. процес колективізації активізувався, і в 50‑ті роки до колгоспів вступило майже 98% господарств західноукраїнських земель. Здійснені без урахування політичної ситуації в регіоні, радикальні перетворення викликали невдоволення різних верств населення.

Важливою акцією була заборона УГКЦ. У Львові 8–10 березня 1946 р. у храмі святого Юра був скликаний Собор, на якому було ухвалене рішення про скасування Берестейської унії, та «возз’єднання» з РПЦ. Упродовж 1946–1950 рр. зазнали репресій 344 особи греко-католицьких парафій, митрополит Й. Сліпий відбув 20 років в концтаборах. В 1949 р. головнокомандувач УПА Р. Шухевич наказав припинити бойову діяльність організації, та зосередитись на пропагандистській роботі. З загибеллю Р. Шухевича у березні 1950 р. протистояння між УПА та радянською армією фактично припинилося.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які недоліки зберігалися при відновленні промисловості?

2. Які причини мав голод 1946-1947 рр.?

3. Чому після війни посилився національний рух?

4. Якими засобами здійснювалася інтеграція західних земель?

5. Чому припинилася збройна боротьба ОУН-УПА?

Лiтература [4; 5; 20; 42; 46; 62].

Тема 15. Україна у період „відлиги” (1953-1964 рр.)

План

1. Десталiнiзацiя в Українi.

2. Передача Кримської областi до складу УРСР: мотиви i правова основа.

3. Суспiльно-полiтичне життя України в добу „відлиги” (1953-1964 рр.). ХХ з’їзд КПРС та Україна.

4. Україна на мiжнароднiй аренi.

 

Методичні рекомендації.

Перше питання. Важливою частиною десталінізації була реабілітація репресованих. У березні 1953 року Указом Президії Верховної Ради СРСР було прийнято провести амністію ув’язнених. Був здійснений перегляд численних справ, пов’язаних з сталінськими репресіями. Згодом у 1954 р. була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР «Про перегляд кримінальних справ на осіб, засуджених за контрреволюційні злочини, що утримуються в таборах, колоніях і тюрмах МВС СРСР і знаходяться в засланні на поселенні». Невдовзі з’явились комісії, в компетенцію яких входило переглядання справ жертв сталінських репресій. Внаслідок їх діяльності в 1954–1956 рр. було звільнено 15 тис. репресованих громадян, близько 2 тис. осіб було реабілітовано. Але процес десталінізації залишився незавершеним.

Друге питання. З огляду на тісні територіальні, економічні та культурні зв’язки між народами, 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР ухвалила Указ «Про передачу Кримської області із складу РРФСР у склад УРСР». Мотиви цього вчинку знайдіть у науковій літературі. Однією з центральних проблем входження Кримського півострову був етнічний склад населення; так, в 1959 р. українці становили 22,3% населення, а росіяни 71,4% мешканців півострова. Засобами українізації регіону стали введення в школах української мови, створення у м. Сімферополь українського театру музичної комедії тощо.

Третє питання. Факти підтверджують, що в цілому друга половина 1950 – початок 1960‑х років стали новим етапом в історії розвитку українського суспільства. Реформаторські дії М. Хрущова передбачали побудову гуманного суспільства, однак їх незавершеність стала причиною виникнення неосталінізму. На цьому тлі зростають опозиційні настрої та зароджується дисидентський рух.

Четверте питання. Позитивні зміни у суспільно-політичному житті сприяли активізації діяльності республіки на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. УРСР була членом 14 міжнародних організацій, то в 1955 р. їх чисельність збільшилась до 29 організацій.

 

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягала незавершеність процесу десталінізації?

2. Які вади мала процедура реабілітації?

3. Якими економічними мотивами користувалася влада СРСР, приймаючи рішення про передачу Криму до складу УРСР?

4. Чому дисидентський рух почався саме наприкінці 50-х рр.?

5. Чому, не зважаючи на значне представництво на міжнародній арені, Радянська Україна не мала у цій сфері жодних власних повноважень?

Лiтература [4; 5; 20; 42; 46; 62].

Тема 16. Україна у перiод „застою” (1964-1985 рр.)

План

1. Суспільно-полiтичне життя в СРСР в перiод «застою». Реформи середини 60-х рр., їх згортання консерваторами в партiйно-державному керiвництвi.

2. Соціально-економiчний розвиток України в 1964-1985 рр. Наростання кризових явищ в економiцi.

3. Занепад села та колгоспно-радгоспної системи. Перетворення України в зону екологiчного лиха.

4. Стан українськоi культури та науки в перiод „застою”. Радянська полiтика „русифiкацiї”.

5. Причини розгортання дисидентського руху в Українi. Основнi течiї дисидентського руху. Українська Гельсiнська спiлка (УГС).

 

Методичні рекомендації.

Перше питання. Головними елементами радянської командно-адміністративної системи були консервативні та реакційні тенденції у політичному житті. Політика неосталінізму суттєво обмежила права та компетенції республіки та зміцнила політичний монополізм КПРС. Апарат управління країною збільшувався на 300–500 тис. осіб щорічно. Кількість союзно-республіканських міністерств та державних комітетів в республіці зросла на 20%. Перетворившись на стрижень державної структури, комуністична партія зосередила у своїх руках повноту влади.

Друге питання. Економічний розвиток України мав свої особливості: деформована структура розміщення підприємств вугільної промисловості, важкого машинобудування, чорної металургії зумовлювали посилення процесу прирощення потужностей, ще більш посилювали диспропорційні явища та загострювали соціальні та екологічні проблеми. Так на відносно невеликій території України було побудовано 40% атомних енергоблоків СРСР. Промислові підприємства республіки викидали у атмосферу щороку близько 10 млн. тонн шкідливих речовин. Деформованість розвитку економіки республіки призвела до відставання її темпів зростання загального обсягу промислової продукції. В період 1960-1980 рр. Україна займала 13 місце в СРСР за темпами збільшення валової продукції. Намагання існуючої влади змінити на краще економічну ситуацію впродовж 1960–1980‑х років в цілому не дали очікуваних результатів та не змогли вивести республіку з стану кризового явища.

Третє питання. Найгіршим слідством невдалого господарювання було скорочення сільськогосподарських угідь УРСР. Активізувалися ерозійні процеси родючих земель, великі плоші потрапили під воду у процесі побудови гідроелектростанцій на Дніпрі, знижувався рівень врожаїв з-за відсутності мінеральних добрив. Сільське господарство потрапило у смугу постійної кризи, віддзеркаленням якої стало перетворення СРСР з країни, яка продавала хліб, у країну, яка все більше купує хліба.

Четверте питання. В 1960–1980 рр. партійним керівництвом УРСР були здійснені заходи, метою яких була русифікація політичного життя, звуження сфери вжитку української мови на з’їздах, конференціях, в управлінських структурах. В травні 1983 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР видає постанову: «Про подальші заходи з вивчення російської мови у загальноосвітніх закладах союзних республік». Поступово українська мова почала зникати з офіційного вжитку.

П’яте питання. Історія українського національно-визвольного руху пройшла два етапи розвитку. На початковому етапі (60–70‑ті рр.) протести опозиціонерів здійснювались у формі друкування листівок, та їх розповсюдження. Наступним етапом стало впровадження в життя легальних форм протесту дисидентів: проведення демонстрацій, створення громадських організацій. В 1976 р. у Києві виникла Українська Гельсінська група, що діяла на основі підписаних керівниками держави Гельсінських угод в 1975 р. щодо прав людини. У витоків її створення були письменник М. Руденко, Л. Лук’яненко, О. Бердник, І. Кандиба. В «Декларації Української громадянської групи сприяння виконанню Гельсінських угод» були окреслені завдання і напрями діяльності організації. Свої завдання УГС вбачала в ознайомленні суспільства з Декларацією прав людини ООН та збирання доказів порушення прав людини владою.

 

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть причини застойних явищ у суспільно-політичній сфері.

2. Як ви вважаєте, чому постійно зростала кількість радянських управлінців?

3. Назвіть головні проблеми радянської економіки.

4. Чому жодна радянська економічна реформа не призвела до успіху?

5. Чому радянське керівництво проводило в Україні політику русифікації?

6. Чим відрізняються два етапи дисидентського руху в Україні?

Лiтература [4; 8; 38-40; 42; 46]