Тема 5. Українська нацiональна революцiя середини хvii ст.

План

1. Передумови, причини, характер, рушiйнi сили української нацiональної революції пiд проводом Б. Хмельницького.

2. Бойові дiї 1648-1649 рр. Зборiвсъкий мирний договiр.

3. Бойовi дiї 1651-1653 рр. Бiлоцеркiвський мирний договiр (1651). Жванецька угода (1653). Переяславська угода та Березневi статтi 1654 р.

4. Воєнна кампанiя 1654-1657 рр.

5. Дипломатична дiяльнiсть Б. Хмельницького.

 

Методичні рекомендації.

Перше питання простіше вивчати, якщо поєднати передумови, причини та характер війни з метою боротьби козацтва та селян, яка полягала у тому, шоб:

· добитися ліквідації національно-релігійного гніту Речі Посполитої й не допустити його запровадження з боку Московії чи Османської імперії;

· розбудувати національну соборну державу й відстояти її незалежність;

· ліквідувати модель соціально-економічних відносин, що будувалася на великому й середньому феодальному землеволодінні, й утвердити нову, основу якої становила дрібна козацька й селянська власність на землю й сільськогосподарські угіддя, праця вільної людини.

Друге питання треба розглядати, дотримуючись періодизації війни. На жаль, визначення хронологічних меж української революції і до сьогодні залишається відкритою проблемою. Пропонуємо обрати наступну періодизацію.

Перший етап (лютий 1648 - червень 1652) характеризувався найбільшим розмахом й інтенсивністю національно-визвольної і соціальної боротьби. Відбувається бурхливий процес розвитку державних інституцій, формування національної державної ідеї, становлення політичної еліти.

Другий етап (червень 1652 – серпень 1657) відзначається погіршенням економічного і геополітичного становища козацької України та активним пошуком союзників на міжнародній арені з метою розгрому Речі Посполитої.

Третій етап (вересень 1657 – червень 1663) охоплює час різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства (Правобережне і Лівобережне) та виділення Запоріжжя в окрему політичну силу.

Четвертий етап (липень 1663 – червень 1668) ознаменувався прагненням польського й російського урядів поділити Українську державу (що й сталося згідно з Андрусівським договором 1667).

П’ятий етап (липень 1668 – вересень 1676) припадає на нове загострення політичної боротьби, посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи України, ліквідацію державних інституцій у Правобережжі та його жахливе спустошення польськими, російськими, турецькими, кримськими військами.

Третє питання. Фахівці вважають, що події січня 1654 р. мали ритуальний характер. У березні 1654 р. козацька делегація вирушила до Москви, де передала на розгляд проект договору з 23 пунктів. Після двотижневих переговорів сторони дійшли компромісу. Було підписано так звані Березневі статті. Згідно з цим документом, Україна зберігала республіканську форму правління, територіально-адміністративний поділ, нову систему соціальних відносин, цілковиту незалежність у проведенні внутрішньої політики. Водночас окремі статті обмежували її суверенітет: збір податків з українського населення відбувався під наглядом російської сторони; заборонялися дипломатичні відносини з Варшавою та Стамбулом. Укладання Переяславського договору кардинально змінило геополітичну ситуацію в регіоні.

Четверте питання. У цей період остаточно формується українська державність. Главою України був гетьман. Він був наділений широкими повноваженнями. Він видавав універсали, скликав ради, був вищою судовою інстанцією. Генеральна старшина керувала окремими галузями:

генеральний обозний, осавул, хорунжий керували військом і відповідали за його матеріальне забезпечення;

генеральний бунчужний займався охороною гетьмана; знаків влади;

генеральний писар відав зовнішними зносинами;

генеральний суддя був апеляційною інстанцією для полкових і сотенних судів;

генеральний підскарбій відповідав за фінансові справи.

П’яте питання вимагає визначити значення революції. Революція:

· призвела до створення національної держави, частина якої у формі Лівобережного гетьманства на правах автономії проіснувала в складі Росії до початку 80-х років XVIII ст.;

· зумовила формування національної державної ідеї, яка стала для наступних поколінь українців неписаним заповітом у боротьбі за незалежність;

· відіграла вирішальну роль у формуванні нової політичної еліти, стала могутнім імпульсом для розвитку національної самосвідомості;

· зумовила закріплення назви «Україна» за створеною державою й започаткувала зміну назви «руський народ» на «український народ», забезпечила умови, коли протягом тривалого часу після її завершення козаки, міщани й селяни продовжували користуватися плодами соціально-економічних завоювань, здобутих у роки революції.

 

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть причини національно-визвольної війни.

2. Спробуйте розробити власну періодизацію війни.

3. Чим відрізняються умови Зборівського та Білоцерківського договорів?

4. Доведіть, що Березневі статті передбачали створення української держави. Сформулюйте особисте ставлення до оцінки цієї події.

5. Яке місце посідає національно-визвольна війна в українській історії?

Лiтература [1, 2;.19; 21; 32; 53].

Тема 6. Україна у добу „Руїни”

План

1. Причини „Руїни”. Розгортаная громадянської вiйни в Козацькiй Українi.

2. Лiвобережна Україна в добу „Руїни”.

3. Правобережна Україна в 60-70-х рр. ХVII ст. Внутрiшня та зовнiшня полiтика П. Дорошенко.

4. Соцiально-економiчний та суспiльно-полiтичний розвиток Лiвобережної України в другiй половинi ХVIІ ст.

 

Методичні рекомендації.

Перше питання. Руїна - період історії України кінця XVII ст., що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Щодо хронології цього періоду, то деякі історики (наприклад, М. Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів - ставлеників Москви (І. Брюховецького, Д. Многогрішного та І. Самойловича) й обмежують хронологічно 1663- 1687 рр. та територіально лише Лівобережною Україною. Інші історики (наприклад, Б. Крупницький) вважали, що Руїна відносилась як до Лівобережжя, так і до Правобережжя, і тривала від смерті Б. Хмельницького до початку правління І. Мазепи, тобто у 1658- 1687 рр. Ось що пише про ці роки історик Олександра Єфименко: «Через якісь чверть віку, які минули з дня смерті Богдана, «руїна» Правобережної України досягла свого апогею. Подільська, Брацлавська й більша частина Київського воєводства - ці перлини польської корони - перетворилися на пустелю... Далі в глибину краю пустеля робилась зовсім безлюдною. Розкішні ниви заростали бур'яном: ніде житла людського, ні ознаки стад, якими ще так недавно славилася Україна; здичавілі собаки вели жорстоку боротьбу за виживання з вовками... Припинився торговельний рух, заросли дороги...» В українській історії то був один із найчорніших і найстрашніших періодів.

Причини Руїни - відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Б. Хмельницького після його смерті; розкол серед української еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики: частина орієнтувалася на Москву, частина — на Річ Посполиту; нездатність старшини поставити державні інтереси над особистими; гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду; втручання у внутрішньоукраїнські справи та безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.

Друге питання передбачає вивчення так званого Вічного миру, який Москва та Річ Посполита підписали у 1686 р. За його умовами, кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру; Південна Київщина і Брацлавщина залишалися незаселеною нейтральною зоною; Запоріжжя відходило Москві; за відмову від Києва Річ Посполита отримувала викуп у 146 тис. карбованців; сторони домовилися про спільну боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Україна остаточно була поділена на дві частини.

Третє питання містить розгляд Бахчисарайського мирного договору (1681 р.), яким були врегульовані московсько-турецькі суперечки щодо володіння українськими землями. Туреччина отримала Південну Київщину, Брацлавщину і Поділля; кордон між державами встановлювався по Дніпру; землі між Дністром та Бугом залишалися незаселеними 20 років; татари, козаки і місцеве населення могли вільно полювати в південних степах обох берегів Дніпра, рибалити на Дніпрі та його притоках, Чорному морі.

Четверте питання присвячується, серед іншого, розгляду результатів та наслідків Руїни. Почалася суспільна криза Речі Посполитої, що завершилася загибеллю Польської держави наприкінці XVIII ст. Туреччина зазнала поразки від Священної ліги, що призвело до її занепаду у XVIII ст. Росія вийшла з Руїни ослабленою, її внутрішнє становище вимагало змін.

 

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть причини «Руїни».

2. Спробуйте розробити власну періодизацію «Руїни».

3. У чому значення для України договорів 1681 та 1686 рр.?

4. Дайте порівняльну характеристику основних гетьманів «Руїни».

5. Яке місце посідає цей період в українській історії?

Лiтература [1; 2; 19; 21; 27; 32; 41].