ТОП 10:

Правовий статус осіб, що постраждали внаслідок дії надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.



 

Ст.5 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» містить перелік загальних прав громадян у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

1) право на отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

2) право на забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі їх виникнення;

3) право на звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

4) право на відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

5) право на компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

6) право на соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, в тому числі за висновками Державної служби медицини катастроф та/або лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання важких фізичних та психологічних травм;

7) інші права у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України.

Правовий статус особи, що постраждала внаслідок надзвичайної екологічної ситуації, передбачає наявність у неї правоздатності та дієздатності. Така особа володіє визначеними суб’єктивними правами, які гарантовані їй як міра можливої поведінки, а на особу, з вини якої було нанесено екологічну шкоду потерпілому, покладається юридичний обов’язок здійснювати певні дії з метою забезпечення суб’єктивних прав потерпілого. Тому винна особа, окрім правоздатності та дієздатності, має також володіти деліктоздатністю, тобто здатністю відповідати за свої вчинки. Наявність в конкретних правовідносинах суб’єктивного права в особи, що постраждала внаслідок надзвичайної екологічної ситуації, дозволяє їй реалізувати свої повноваження стосовно захисту тих самих суб’єктивних прав, однак лише в тому випадку, якщо особа у встановленому законом порядку, на основі рішення певного владного органу отримає статус потерпілого. Для отримання такого статусу необхідні певні юридичні підстави, а саме наявність юридичних фактів, що потягнули за собою погіршення якості навколишнього середовища, яке, в свою чергу, обумовило завдання фізіологічної (функціональні порушення органів та систем людського організму) чи генетичної (мутаційні процеси в організмі людини, що сприяють порушенню генотипу, впливають на формування ембріонів, призводять до виникнення злоякісних пухлин тощо) шкоди потерпілій особі. При цьому необхідно відзначити, що відшкодування генетичної шкоди залишається поза правовим регулюванням, оскільки в нормативно-правових актах йдеться лише про відшкодування фізіологічної шкоди.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» потерпілими від надзвичайної екологічної ситуації відповідно до закону визнаються фізичні та юридичні особи, яким заподіяно шкоду внаслідок виникнення цієї ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків. Подібне визначення міститься у п.1 Порядку відшкодування шкоди особам, що постраждали від надзвичайних обставин. Зокрема, особами, які постраждали від надзвичайних обставин, визнаються громадяни, яким завдано шкоди надзвичайними обставинами, проведенням робіт щодо їх відвернення або ліквідації наслідків. Відповідно до п.2 цього Порядку органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування (комісії у справах осіб, які постраждали від надзвичайних обставин) видають потерпілим довідки про визнання їх такими, що постраждали від надзвичайних обставин, при наявності паспорта або документа, що його заміняє. Зазначена довідка є підставою для вирішення питань забезпечення житлом, відшкодування заподіяних матеріальних збитків, працевлаштування та надання іншої необхідної допомоги. У разі відсутності паспорта або документа, що його заміняє, потерпілі звертаються до відповідних органів внутрішніх справ за місцем постійного проживання для одержання письмового підтвердження їхньої особи.

Невизначеним залишається правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що постраждали від надзвичайних екологічних ситуацій. Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самим правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Згідно зі ст.6 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, користуються тими самими правами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадянин України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають право на соціальний захист, в тому числі на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. А відповідно до Порядку відшкодування шкоди особам, що постраждали від надзвичайних обставин постраждалими визнаються лише громадяни. Фактично підзаконний акт обмежив право іноземців та осіб без громадянства, що постраждали внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій, звернутись до держави перебування за захистом.

Окремо виділяють правовий статус осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Їх статус регламентується низкою нормативно-правових актів, таких як Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території».

Відповідно до ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивного забруднення, умови проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

 

177. Правові засади екологічної безпеки в промисловості.

Головним завданням на найближчу перспективу є запобігання збільшенню рівня забруднення та виснаженню природних об'єктів.

Розв'язання проблем техногенно-екологічної безпеки потребує:

здійснення перебудови техногенного середовища, технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, застосування відновлюваних джерел енергії, розв'язання

1) Металургійна промисловість

Виходячи зі світового досвіду та системного аналізу екологічних проблем металургійного комплексу стратегічними напрямами діяльності у цій галузі є:

комплексна структурна перебудова галузі;

підвищення ефективності використання сировинних та енергетичних ресурсів до світового рівня;

реалізацію комплексу програм з переробки та утилізації твердих відходів.

2) Хімічна та нафтохімічна промисловість

Враховуючи напрями розвитку галузі, а саме:

удосконалення структури галузі, розроблення пріоритетних напрямів її розвитку;

розвиток вітчизняної мінеральної сировинної бази;

створення виробництв базових продуктів;

здійснення програм комплексної переробки відходів;

3) Нафтогазова та нафтопереробна промисловість

Для вирішення питань цієї отраслі необхідно:

здійснити комплексну сертифікацію нафтогазових об'єктів;

розробити заходи щодо підвищення екологічної безпеки технологічних процесів на цих об'єктах;

розробити нормативні документи щодо визначення і розрахунку шкідливих викидів з основних джерел підприємств нафтопереробної промисловості.

4) Машинобудівна промисловість

Основою здійснення природоохоронної політики в галузі мають стати:

істотне зменшення викидів забруднюючих речовин підприємств машинобудівного комплексу в довкілля;

впровадження екологічно чистих технологій в усіх напрямах діяльності машинобудівного виробництва, зокрема вирішення питань утилізації і знешкодження токсичних відходів гальванічного виробництва.

5) Видобувна промисловість Для розв'язання екологічних проблем у видобувній промисловості необхідно:здійснити модернізацію та технічне переозброєння підприємств галузі;

розробити та впровадити системи запобіжного технологічного моніторингу навколишнього природного середовища на об'єктах з підвищеним екологічним ризиком;

збільшити виробництво енергетичного вугілля в результаті скорочення видобутку коксівного вугілля; вдосконалити технологічні процеси мокрого збагачення вугілля з метою ефективного вилучення з нього сірки;

6) Будівництво Метою природоохоронної діяльності в будівництві є нормалізація умов

життєдіяльності населення і поліпшення стану природно-територіальних комплексів

України, що перебувають у кризовому екологічному стані.

Для розв'язання цих завдань необхідно:

а) провести екологічний аудит кризових територій України, що включає визначення

контрольних рівнів забруднення територій, які є нормами для територій на найближчі

1 - 3 роки, та можливість їх реального досягнення, першочергове проведення екоаудиту у високоурбанізованих районах і містах;

б) розробити містобудівні заходи, спрямовані на виведення територій з кризового стану:

178. Загальна характеристика Закону України „Про об’єкти підвищеної небезпеки”.

ЗАКОН УКРАЇНИ 18 січня 2001 року

Про об'єкти підвищеної небезпеки

Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

У цьому законі визначається державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, повноваження Кабінету Міністрів України у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, повноваження спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських рад та інших рад у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, способи та особливості ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, плани локалізації і ліквідації аварій на об'єктах підвищеної небезпеки, порядок будівництва і/або реконструкції об'єктів підвищеної небезпеки, порядок надання дозволу на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки, умови відшкодування шкоди, заподіяної аварією на об'єкті підвищеної небезпеки та відповідальність за порушення вимог цього Закону

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.182.81 (0.005 с.)