Правова регламентація відносин щодо безпечного використання ядерної енергії.

 

Розвиток ядерного законодавства, як окремого напрямку правового регулювання суспільних відносин, є реакцією суспільства на виникнення нових надзвичайно небезпечних для населення, довкілля видів діяльності, пов'язаних із використанням ядерної енергії.

Поява нормативно-правових актів, що регламентували використання ядерної енергії, стало сигналом того, що держава розуміє ступінь ядерної небезпеки, бажає її уникнути й знає як це зробити.

Адекватно процесу поширення і поглиблення використання ядерної енергії у різних сферах суспільного життя йшов процес формування законодавства з питань ядерної та радіаційної безпеки.

Його призначенням є встановлення вимог, що забезпечують максимально можливий у даний період науково-технічного, економічного розвитку суспільства рівень безпеки ядерних установок й ядерних матеріалів. Ці вимоги визначають єдині правила розміщення, будівництва, експлуатації ядерних установок, поводження з ядерними матеріалами, які обмежують радіаційний вплив на персонал, населення, довкілля. Щоб зазначені вимоги запрацювали, встановлюється правовий механізм їх реалізації, важливим елементом якого є контроль. Він примушує відповідних суб'єктів не послабляти уваги до виконання приписів законодавства, дозволяє своєчасно виявляти різного роду правопорушення у галузі ядерної та радіаційної безпеки та відповідним чином реагувати на них із метою їх усунення та покарання винних осіб.

Національне ядерне законодавство України має свої витоки з законодавства колишнього Союзу ССР. Це законодавство у своїй основі почало працювати й у незалежній Україні (відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”. До цього часу в Україні користуються документами колишнього СРСР, серед яких:

- норми і правила, які встановлюють для певної галузі технічні принципи і критерії забезпечення безпеки, які визначаються відповідно до цілей, основних завдань, принципів, порядку і правил здійснення діяльності, встановлених у нормативно-правових актах вищих ієрархічних рівнів;

- вимоги, що деталізують загальні вимоги забезпечення безпеки в певній галузі та встановлюють окремі технічні, технологічні та організаційні вимоги безпечного функціонування систем та елементів, важливих для безпеки, їх класів, обладнання та окремих завдань (процедур, процесів).

Зокрема, до зазначених актів колишнього СРСР відносяться: Правила устройства и безопасной эксплуатации исполнительных механизмов органов воздействия на реактивность. ПНАЭ Г-7-013-89.; Правила устройства и эксплуатации локализующих систем безопасности атомных станций. ПНАЭ Г-10-021-90; Правила устройства и эксплуатации систем аварийного отвода тепла от ядерных реакторов к конечному поглотителю, ПНАЭ Г-5-020-89; Оборудование и трубопроводы атомных энергетических установок. Сварные соединения алюминиевых сплавов. Правила контроля. ПНАЭ Г-7-023-90; Оборудование и трубопроводы атомных энергетических установок. Дуговая сварка алюминиевых сплавов в защитных газах. Основные положения. ПНАЭ Г-7-022-90; Правила безопасности при хранении и транспортировании ядерного топлива на объектах атомной энергетики. ПНАЭ Г-14-029-91.

Недостатньо регламентувалася діяльність органів, у компетенцію яких входило управління, контроль й нагляд за забезпеченням безпеки тощо.

Важливий крок у цьому напрямку було зроблено Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. У ньому були сформульовані основні положення з питань організації управління у даній сфері, забезпечення екологічної безпеки в процесі здійснення господарської та іншої діяльності, у тому числі у процесі використання ядерної енергії.

Так, за ст. 54 цього Закону підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, були зобов'язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин.

На цю діяльність, як і на інші види діяльності, що мають вплив на стан довкілля та здоров'я людини, розповсюджуються положення Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, присвячені екологічній експертизі (розділ VI), моніторингу навколишнього природного середовища (ст. 22), державному й громадському контролю у галузі навколишнього природного середовища (ст. 35, 36), прокурорському нагляду за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст. 37).

Основні концептуальні засади розвитку правового регулювання відносин у сфері використання ядерної енергії було визначено Концепцією державного регулювання безпеки та управління ядерною галуззю в Україні, яка була затверджена постановою Верховної Ради України від 25.01.1994 р. У ній, зокрема, прямо вказувалося на необхідність створення відповідної законодавчої бази, яка має регламентувати будь-яку діяльність у галузі використання ядерної енергії, забезпечити системний підхід до розробки ядерного законодавства, сформувати систему державного регулювання й нагляду за дотриманням правил і норм безпеки на об'єктах атомної енергії і підприємствах, які використовують радіаційні технології та речовини, та видачі дозволів (ліценцій) на виконання робіт у цій галузі.

8 лютого 1995 року було прийнято Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, а 30 червня Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами”.

Надалі з коротким проміжком часу приймалися послідовно закони України “Про видобування та переробку уранових руд” від 19.11.1997 р., “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання” від 14.01.1998 р., “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему” від 11.12.1998 р., “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” від 11.01.2000 р., “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” від 19.10.2000 р., “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13.12.2001р., “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної небезпеки” від 24.06.2004 р., “Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення” від 08.09.2005 р. та ін.

Прикладами таких нормативно-правових актів є: постанови Кабінету Міністрів України: від 29.06.1996 р. № 708 “Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів та накладення штрафів на підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення ними норм, правил і стандартів безпеки або умов дозволів на ведення робіт” від 29.06.1996 р. № 708; “Про визначення центрального органу та пункту зв'язку з питань фізичного захисту ядерного матеріалу” від 30.07.1996 р. № 861; “Про затвердження Порядку розроблення та затвердження норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки“ від 08.02.1997 р. № 163; “Про затвердження Положення про основні засади організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України” від 29.11.1997 р. № 1332; “Про затвердження переліку джерел іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких звільняється від ліцензування” від 01.07.2002 р. № 912.

Чималий масив нормативно-правових актів становлять акти органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, зокрема: Положення про порядок розслідування та обліку порушень в роботі АЕС України (НД 306.205-96), затверджене наказом Мінекобезпеки України від 03.07.1996 року № 69; Порядок користування Державним регістром джерел іонізуючого випромінювання, затверджений наказом Мінекобезпеки та Мінпромполітики України від 18.01.2000 р. № 17/12; Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України (ОСПУ), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.12.2000 р. № 120; Основні положення забезпечення безпеки проміжних сховищ відпрацьованого ядерного палива сухого типу, затверджені наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 19.05.2004 р. № 89, тощо.

Характеристика законодавства про контроль у сфері ядерної та радіаційної безпеки передбачає й аналіз міжнародно-правових аспектів контролю за ядерною та радіаційною безпекою. Україна як держава, що широко використовує ядерну енергію, є учасником багатьох міжнародно-правових договорів із питань забезпечення ядерної та радіаційної безпеки. Зокрема, після аварії на Чорнобильській АЕС під егідою МАГАТЕ були розроблені й прийняті «Конвенція про оперативне сповіщення про ядерні аварії» та «Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації». У наступні роки Верховною Радою України були прийняті: постанова “Про участь України у Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу”, Закон України “Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду”, Закон України “Про ратифікацію Конвенції про ядерну безпеку”, Закон України “Про ратифікацію Об'єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами”, Закон України “Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Ці та інші міжнародно-правові акти, що стосуються ядерної та радіаційної безпеки, підписані та ратифіковані Україною, і згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, а отже й об'єктами контролю, спрямованого на забезпечення дотримання їх вимог.

 

191. Загальна характеристика Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”.

З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»

Цей Закон є основоположним у ядерному законодавстві України. Він встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергії.

Стаття 1. Основні терміни та визначення

використання ядерної енергії - це сукупність видів діяльності, пов'язаних з використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також видобуванням уранових руд та поводженням з радіоактивними відходами;

радіаційна безпека - дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки;

радіаційна аварія (аварія) - подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки;

радіаційний захист - сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки;

Стаття 3. Завдання ядерного законодавства

Основними завданнями ядерного законодавства є:

правове регулювання суспільних відносин під час здійснення всіх видів діяльності у сфері використання ядерної енергії;

створення правових засад системи управління у сфері використання ядерної енергії і системи регулювання безпеки під час використання ядерної енергії;

встановлення прав, обов'язків і відповідальності органів державної влади, підприємств, установ і організацій, посадових осіб і персоналу, а також громадян стосовно їх діяльності, пов'язаної з використанням ядерної енергії;

визначення основних принципів радіаційного захисту людей та навколишнього природного середовища;

забезпечення участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики у сфері використання ядерної енергії;

сприяння подальшому зміцненню міжнародного режиму безпечного використання ядерної енергії.

Розділ ІІ. Права громадян та їх обєднань у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки

У цьому розділі викладено права громадян на одержання інформації у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, зокрема на запит до відповідних підприємств та організацій щодо безпеки певної ядерної установки чи об’єкта, участь у формуванні політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки. У Р.ІІ також визначено соціально-економічні умови проживання та праці громадян у місцях розміщення підприємств по видобуванню уранових руд, ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами і т.д.

Розділ XII ЗАПОБІГАННЯ ВИКОРИСТАННЮ ЯДЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ, ОБЛАДНАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У ВОЄННИХ ЦІЛЯХ

Державна система гарантій запобігання, державна система обліку та контролю ядерних матеріалів, державна система експортного контролю ядерних матеріалів, обладнання та технологій, обмеження щодо міжнародної передачі ядерних матеріалів, обладнання та технологій, умови передачі відповідальності за ядерний матеріал.

Розділ XIV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГІЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Відповідальність персоналу та посадових осіб ядерної установки, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, джерела іонізуючого випромінювання, підприємств, установ, організацій і громадян за порушення законодавства у сфері використання ядерної енергії, відповідальність підприємств, установ і організацій, відповідальність організацій та осіб, які здійснюють державну експертизу ядерної та радіаційної безпеки.