ТОП 10:

Право власності та користування лісами



Право власності на ліси — центральний інститут ліс. права, що містить сукупн. Пр.норм, спрям. на регул. Відн. власності на ліси з метою захисту, розвитку, ох. цих відносин та раціон. Використ. і відтвор. лісів.

В об'єктивн. значенні П власності на ліси — це така су­куп. Пр. норм, яка закріплює володіння, корист. і розпорядж. лісами, а також забезпечує охорону і захист П власності від протиправних дій третіх осіб. Право власності на ліси у суб'єктив. Знач. — це закріпл. у відповідних нормах ліс. права юр. можливості конкретного власника володіти, кори­стуватись і розпоряджатися належними йому лісами на свій розсуд у межах закону. Це суб'єктивне П має абсолютний характер: право­мочному суб'єкту протистоїть необмежена кількість зобов'язаних осіб, які не повинні своїми діями порушувати це право.

Відповідно до ст. 7 ЛК ліси, які знаходяться в межах тери­торії У, є об'єктами права власності Укр народу. Від імені Укр народу права власника на ліси здійснюють органи держ влади та ОМС в межах, визна­чених КУ.

Водночас ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами П вл. на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юр. особи.

Право держ. власності на ліси є юр. виразом націоналізації лісів. Державна власність на ліси є головною умовою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб сусп-ва у ліс. ресурсах на основі науково обґрунтованого рац. використання. Держава як єдиний власник визначає порядок і умови користування лісами, систему органів управління у галузі використання лісових ресурсів, способи охорони та захисту лісових багатств.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комун. або прив. власності. Право держ. власності на ліси набувається і реалізується в особі КМУ, РМ АРК, МДА відповідно до закону (ст. 8 ЛК Ук­раїни).

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або прив. влас­ності. У ком. власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комун. власності в установл. законом порядку. П ком. вл. на ліси реалізується територ. громадами безпосер. або через утворені ними ОМС (ст. 9 ЛК України).

Право комун. власності на ліси набувається при розмежу­ванні в устан. законом порядку земель державної і комуналь­ної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з держ. власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст. 11 ЛК України).

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Громадя­ни та юр. особи, за ріш. ОМС та органів виконавчої влади, можуть безоплатно або за плату набу­вати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадку­в. лісів згідно із законом. Громадяни і юр. особи можуть ма­ти у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановл. порядку зем. ділянках деградованих і малопродукт. угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юр. особами на зем. ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у прив. власності цих громадян і юр. осіб (статті 10, 12 ЛК України).

П прив. власності на ліси громадян та юр осіб виникає з моменту одержання ними документів, що посвід­чують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації. Ліси, отримані у спадщину інозем. громадянами, особами без громадянства та іноз. Юр.особами, підлягають відчуженню протягом одного року. Документом, що посвідчує право прив. Вл. на ліси, є держ.акт на пра­во власності на землю, наданий на відп. земельну ділянку (ст. 13 ЛК України).

За своїм змістом П. вл. на ліси містить сукупність повно­важень власників щодо володіння, користування та розпорядження лісами. Права та обов'язки громадян і юр. осіб, які мають у прив. власності ліси, особливості припин. права прив. Вл. на ліси визначені в статтях 14, 15 ЛК

Об'єктом права власності на ліси є усі ліси України, які становлять її лісовий фонд. Уся сукупність дерев, чагарників, іншої лісової рос­линності, які віднесені до поняття лісу, визначаються об'єктами права держ. власності доти, поки вони ростуть на землі. Зрубані дерева, чагарники та інші лісові ресурси не є частиною лісу, вони перетворю­ються в його продукцію, яка становить самостійний об'єкт права власності. Якщо власником лісу є держава, то правомірно заготовлені лісові ресурси можуть належати на праві власності не лише державі, а й колективу та окремим громадянам.

Право держ. Вл. не пошир. також на усі види зе­лених насаджень, які не віднесені до категорії лісів і перебувають у межах населених пунктів: окремі дерева і групи дерев, чагарники на с\г угіддях, садибах, присадибних, дачних і садо­вих ділянках. Відп. до положень зак-ва такі насадження можуть бути віднесені до комунальної, колективної чи приватної форми власності.

Право лісокористу­вання є важливим інститутом лісового права, нормами якого рег. умови і порядок багатоцільового раціон. використання, відтвор. і ох. лісів, ведення ліс. Госп-ва, права і обов'язки лісокористувачів.

Інститут права лісокорист. є похідним від права власності на ліси і тому містить: а) право користування лісом як повноваження власника лісу, або право, надане власником відповідно до законодав­ства спеціалізованим підприємствам, установам, організаціям та гро­мадянам; б) право використання лісових ресурсів, надане фізичним і юридичним особам в установленому законодавством порядку.

Суб'єктами права лісокористування можуть бути державні, кому­нальні, колективні, громадські, приватні підприємства, установи, ор­ганізації, в тому числі релігійні, громадяни Укр та їх об'єднання, іноз. Юр.і особи та громадяни.

У лісах здійснюються такі види користувань:

за підставами виникнення права використання лісових ресурсів: за­гальне та спеціальне використання лісових ресурсів;

за правовою формою реалізації: первинне використання лісів;

за цільовим призначенням лісу: використання лісів для потреб лісового господарства; використання лісів для потреб мисливс. Госп-ва; використання лісів у науково-дослідних, санітарно-гігієнічних, рекреаційних, оздоровчих, спорт. та інших цілях;

— за строками використання: постійне та тимчасове.

Право заг. викорис. Ліс. ресурсів зд. гро­мадяни в лісах держ.та комун. власності, а також за згодою власника в лісах приват.власності, які мають право вільно перебу­в. в лісах, безоплатно, без видачі спец. дозволу збирати для власного спож. дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбач. Зак. актами.

Максим. норми безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо встановлюються органами викон. влади з питань ліс. господарства АРК, територ. органів Держкомлісгоспу, погоджених з органом виконавчої влади з питань охорони НПС АРК, тери­торіальних органів Мінприроди.

При здійсненні права заг. використ. ліс.ресурсів громадяни зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лісах, користуватися зазначеними ліс.ресурсами способами і в обся­гах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів, не погіршують саніт. стану лісів.

Спеціальне використання лісових ресурсів зд. в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети без надання зем. ділянок.

В основу класифікації видів спец. використ. лісів по­кладено роль лісів, які використовуються як прир. ресурс. Вона, зокрема, полягає у значенні лісу як джерела деревини, живиці, інших лісових ресурсів, а також у специфічних якостях лісу: лікувально-оздоровчих, рекреаційних, естетичних. Отже, види спец. пра­ва лісокористування за цільовим призначенням можна поділити на:

— використання деревних ресурсів лісу — заготівля деревини, заготівля другоряд. лісових матеріалів (пнів, луба, кори та ін.);

— побічні лісові користування — заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, ягід, лікарсь­ких рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету;

— використання лісів для відтворення ресурсів тваринного поход­ження — користування лісом для потреб мисливського господарства;

— використання корисних властивостей лісів — користування лісом для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, турис­тичних, освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Право користування лісами зд. в порядку постійного та тимчас. користування лісами.

У постійне корист. ліси на землях держ. власності для ведення ліс. Госп-ва без встановл. строку надаються спеціаліз. П., У., О., у яких створено спеціаліз. л\г підрозділи.

У постійне корист. ліси на землях комун. власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комун. П.У.О., у яких створені спеціаліз. лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне корист. на підставі рішення органів виконавчої влади або ОМС, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань ліс госп-ва та з питань охорони НПС АРК, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового госп-ва та з питань охорони НПС.

Право пост. корист. лісами посвідч. держ. актом на П постійного корист. зем. ділянкою.

Об'єктом тимчас. користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комун. або прив. власності. Тимчас. корист. лісами може бути: довгострок. -
терміном від 1 до 50 років і короткостр. - терміном до 1 року.

Довгострокове тимчас. Корист. лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливс. госп-ва, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгостр. Тимчас. Корист. лісами держ. та комун. власності зд. без вилучення зем. ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та ОМС, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом вик. влади з питань лісового госп-тва АРК, територ. органами центр. органу виконавчої влади з питань ліс.госп-ва.

Довгостр. тимчасове корист. лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі викон. влади з питань лісового госп-ва АРК, територ. органах центр. органу виконавчої влади з питань ліс. господарства.

Короткострокове тимчас. користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення зем. ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спец. дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем П.У.О, громадянам У, іноземцям та особам без громадянства, інозем юр. особам.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; П., У.,О., громадяни У, іноземці та особи без громадянства, іноземні юр. особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Лісовий сервітут - право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою. Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом.

Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду.

Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.

Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.

Усі види лісових користувань (крім загальних) мають договірну форму: здійснення лісових користувань допускається лише за наяв­ності спеціального дозволу — лісорубного квитка, ордера, лісового квит­ка. Такі дозволи видаються: органом виконавчої влади з питань лісо­вого господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу України — на заготівлю деревини в по­рядку рубок головного користування; власниками лісів або постійни­ми лісокористувачами — на всі інші види спеціального використання лісових ресурсів.

За змістом право лісокористування — це сукупність повноважень лісокористувачів, або сукупність їх прав та обов'язків, визначених за­конодавством та умовами договорів і дозволів. Вони вправі здійсню­вати лише ті лісові користування, які їм дозволені, й використовува­ти лише ті ресурси, на які видано спеціальний дозвіл.

Спец. використ. ліс. ресурсів, крім розміщ.пасік, є платним. Плата зд. за встановл. КМУ таксами на деревину лісових порід, що відпуска­ються на пні, і на живицю, або у вигляді орендної плати. Розмір пла­ти за спец. використ. ліс.ресурсів та корист. зе­м. ділянками ліс. фонду встановл. виходячи з лімітів їх використ. на лісову продукцію та послуги з урах. якості і доступності. Розмір орендної плати визнач. за угодою сторін у договорі оренди.

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.66.217 (0.005 с.)