Характеристика похідних фінансових інструментів

Фінансові деривативи є досить різноманітними за своїми характеристиками: ліквідністю, доступністю, вартістю, ступенем ризику тощо. Крім того, кожен з цих інструментів має свої переваги та недоліки.З метою дослідження сутності та механізму функціонування фінансових деривативів звернемося до розгляду особливостей кожного інструмента: форвардних контрактів, ф'ючерсів, опціонів, угод "своп".

Форвардні операції

Одними з найбільш розповсюджених строкових торговельних операцій є операції "форвард".

Операція "форвард" - це угода щодо купівлі-продажу базового активу (наприклад, іноземної валюти) за встановленою ціною в майбутньому.Елементи форвардних контрактів існували у Індії близько 2000 років до нашої ери. У середньовіччя форвардні контракти існували як засіб гарантування для купців продажу та ціни товарів перед тим, як ці товари доставлялися до них. Більш сучасні види форвардних угод з'явилися в Англії та Франції у XIV ст. Форвардна торгівля цибулинами тюльпанів у І 600 році була частиною спекулятивної діяльності по цьому товару, результатом чого стався колапс цін на тюльпани. Говорячи про організовані ринки, слід згадати зростання Чикаго у 1 840 році як транспортного та розподільчого центру Середнього Сходу США, який став згодом світовим центром торгівлі строковими контрактами. Основним призначенням деривативів була допомога продавцям та покупцям у пом'якшенні цінових коливань протягом року (у період, коли збирався врожай і пропозиція переважала попит, та у період, коли попит переважав пропозицію).Протягом останніх десятиріч одержали розвиток форвардні контракти, предметом яких є фінансові інструменти. Серед форвардних угод фінансового характеру на міжнародних ринках найбільшого поширення набули форвардні контракти за відсотковими (процентними) ставками (FRA) та валютними коштами (FXA). Так, у серпні 1985 р. Асоціація британських банкірів (ВВА) видала правила щодо регулювання угод на міжбанківському ринку (FRABBA terms), якими і дотепер керуються банки при укладанні форвардних контрактів.Укладення форвардного контракту означає, що одна із сторін (продавець) бере на себе зобов'язання здійснити поставку певної кількості базових інструментів на певну дату, зафіксовану в контракті, але віддалену значним проміжком часу від дати укладення угоди, а інша сторона (покупець) зобов'язується прийняти поставку за обумовленою ціною. Отже, всі умови форвардної угоди визначаються контрагентами в момент її укладання, тобто наперед. Форвардні угоди належать до позабіржових інструментів, адже біржова торгівля неможлива через індивідуальні умови укладання контракту. Форвардні контракти належать до твердих строкових угод, тобто є обов'язковими до виконання обома контрагентами.Дата, коли сторони підписують форвардний контракт, називається датою угоди. Дата, на яку учасники домовляються здійснити операцію купівлі-продажу базового інструмента, називається датою платежу, або розрахунків. Період між цими датами називають форвардним.

Терміни форвардних угод стандартизовані та, як правило, не перевищують 12 місяців, найбільш поширеними є угоди на 1,2,3,6,9 та 12 місяців. На практиці ці періоди позначаються: ЇМ, 2М, ЗМ тощо. Оскільки форвардний ринок є міжбанківським, комерційні банки, крім стандартних термінів, самостійно використовують так звані короткі дати - "5/70/7 dates" (до одного місяця) та ламані дати - "broken dates''' (понад місяць), що не збігаються зі стандартними термінами. Однак ринок таких дат вважається менш ліквідним, ніж ринок зі стандартизованими термінами, а тому угоди мають разовий характер за домовленістю контрагентів.Основним призначенням форвардних валютних угод є забезпечення надійного страхування майбутніх платежів або надходжень за зовнішньоторговельними контрактами. Наприклад, металургійне підприємство, експортуючи свою продукцію, розрахунки веде в доларах

США, а обладнання та устаткування закуповує (імпортує) за євро. Якщо відомий чіткий графік постачання товарів і надходження платежів, то підприємство може захеджувати свій валютний ризик від зміни курсу американського долара до євро, уклавши угоду про купівлю євро за американські долари в майбутньому, враховуючи дату купівлі обладнання чи устаткування. За таких умов менеджери підприємства мають чітку інформацію щодо майбутніх витрат і можуть формувати відповідну стратегію фінансового менеджменту. Використання форвардних угод дає змогу визначити вартість і ефективність експортних чи імпортних операцій, нейтралізуючи можливі коливання валютних курсів.

здійснення валютної операції "форвард" за дорученням клієнту:

- звертання клієнта - юридичної особи до уповноваженого банку з клопотанням про здійснення валютної операції "форвард";

- укладення валютної операції "форвард" з конверсії валют у майбутньому з визначенням обмінного курсу в момент часу ТО;

- проведення конверсії валют (виконання угоди) за визначеним курсом в момент часу ТІ;

- передача валюти клієнту

Останнім часом форвардні угоди широко використовуються для проведення неторговельних операцій, пов'язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріація прибутків тощо.Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються переважно з метою реальної купівлі або продажу базового активу.Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, але часто їх використовують зі спекулятивною метою.При цьому валютні операції "форвард" мають певні особливості:

валютний курс фіксується в момент укладання форвардної операції;вибір валют не є стандартизованим;реальна поставка валюти здійснюється, як правило, через обумовлений контрагентами (необов'язково стандартний) проміжок часу;це міжбанківські валютні операції;під час укладання угоди ніякі авансові платежі не здійснюються;обсяги контрактів не є стандартизованими.

Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси, на відміну від інших видів угод, не просто безпосередньо фіксуються, а розраховуються. Інформація про форвардні курси регулярно публікується у провідних економічних виданнях світу.Форвардний контракт за відсотковими ставками (FRA - forward rate agreement) - це двостороння угода, в якій фіксуються відсоткова ставка та інші умови проведення операцій залучення або розміщення грошових коштів на визначену дату в майбутньому. Однією із сторін такої угоди є учасник ринку, який бажає захиститися від підвищення відсоткових ставок і хоче купити FRA (покупець). Іншим контрагентом є учасник, який прагне уникнути ризику, пов'язаного із зниженням ставок, і продає FRA (продавець). Форвардні контракти за процентними ставками укладаються як на міжбанківському ринку, так і між кредитними установами (банками) та їх клієнтами.Останнім часом широке використання здобули нетрадиційні форми форвардних угод:

пролонговані форвардні операції;форвардні опціони з відкритим терміном виконання;непрямі форвардні угоди;покриті валютні операції "форвард";форвардні контракти з опціоном анулювання тощо.

Використання форвардних угод на вітчизняному валютному ринку поки що поширення не набуло, однак згідно з постановою Правління НБУ "Про затвердження Змін до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України" від 11.12.2002 №497 уповноваженим банкам дозволяється за дорученням і за рахунок коштів клієнтів-резидентів, які є суб'єктами господарської діяльності України (з метою хеджування ризиків зміни курсів гривні та іноземних валют щодо інших іноземних валют, що виникають під час виконання цими клієнтами-резидентами зовнішньоекономічних договорів), проводити операції з купівлі-продажу іноземних валют першої групи Класифікатора за гривні та інші валюти першої групи Класифікатора на міжбанківському ринку України та міжнародних валютних ринках за угодами, укладеними з банківськими установами, на умовах "форвард" [3].

Операції "своп"

Своп-контракт (від англ. swap - обмін) - це угода між контрагентами про обмін (один або кілька) певної кількості базових інструментів на визначених умовах у майбутньому. Як і більшість інших фінансових деривативів, своп-контракти частіше за все укладаються в розрахунку на умовну суму, що передбачає лише обмін різницями в цінах базових інструментів, а не самими інструментами. Як правило, за умовами угоди проводиться серія зустрічних платежів протягом періоду дії або один обмін у момент відкриття контракту з умовою проведення зворотної операції на час закінчення свопу. Умовні суми, які обмінюються в свопі, можуть бути однаковими або змінюватися.Своп-контракти як вид похідних фінансових інструментів застосовуються на міжнародних ринках з початку 80-х років XX ст. Вперше валютний своп було розроблено у Лондоні в 1979 p., але він не дістав значного поширення. Привернув увагу до цього виду похідних інструментів валютний своп-контракт, учасниками якого стали компанія Salomon Brothers, Світовий банк і фірма IBM (1981 p.). Саме висока репутація учасників цього свопу забезпечила довгострокову довіру до даного виду деривативів.Основною особливістю свопів є взаємовигідність, коли завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають тієї мети, яку вони перед собою поставили. Угода "своп" укладається тоді, коли потенційні учасники мають намір скористатися тими можливостями іншої сторони, яких вони самі не мають. Отже, від своп-контракту переваги отримують обидва учасники, жоден з яких не програє та не виграє, завдяки чому вдається знизити вартість операції "своп".Своп-контракти порівняно недорогі інструменти хеджування ризиків і за здійснення операції зацікавлена сторона сплачує комісійну винагороду в розмірі близько 1 % від суми угоди. Розрізняють два види своп-контрактів: валютний "своп" і процентний своп, кожен з яких має на меті хеджування відповідного виду ризику: валютного чи процентного. На практиці валютні та процентні свопи часто поєднуються в одній угоді, яка називається комбінованим свопом. Процентний своп-контракт - це угода між двома контрагентами про обмін процентними платежами в розрахунку на визначену суму з метою встановлення нижчих витрат запозичення. На практиці прийнято розрізняти два типи відсоткових свопів:

прості свопи передбачають обмін фіксованої відсоткової ставки на плаваючу чи плаваючої ставки на фіксовану;базисні свопи - в результаті їх здійснення плаваюча ставка обмінюється на плаваючу, але розраховану на основі іншої базової ставки .Валютний своп - це строкова валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж певної суми валюти на умовах "спот" із одночасним продажем (купівлею) тієї ж суми валюти на певний термін на умовах "форвард", тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.Розрізняють класичні операції "своп" та їх різновиди у вигляді форвардних, опціон них, комбінованих свопів тощо.Класичні операції "своп" залежно від послідовності операцій "спот" і "форвард" поділяють на репорт і депорт. Репорт - це продаж валюти на умовах "спот" з одночасною купівлею на умовах "форвард". Депорт - це купівля валюти на умовах "спот" і продаж на умовах "форвард". Операція, коли купівля та продаж валюти здійснюються на основі двох угод за курсом "аутрайт", називається "форвард-форвард" або "форвардний своп".

При операції депорт стандартний запис "свопу" може бути таким: 6М USD/UAH b/s swap. Це означає, що на умовах "спот" куплено певну суму американських доларів за гривні та продано таку ж суму доларів за гривні за курсом "аутрайт" з датою завершення "свопу" через 6 місяців (b/s - buy and sell - купив/продав).При операції репорт (продав/купив - sell and buy - s/b) запис буде таким: 6M USD/UAH s/b swap, тобто продано певну суму доларів за курсом "спот" і куплено таку ж суму за курсом "аутрайт" з поставкою через 6 місяців.У разі укладення угоди "своп" дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди, віддаленої в часі, - датою завершення "свопу".Залежно від термінів укладення "свопи" поділяють на:

звичайні (операції репорту і депорту);одноденні "свопи" t/n (tomorrow-next swap), коли перша операція здійснюється з датою валютування "завтра", а зворотна - на умовах "спот";тижневі "свопи" s/w (spot-week swap), коли перша угода виконується на умовах "спот", а друга - на умовах тижневого "форварду";форвардні ("форвард-форвард").

Валютні угоди "своп" є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями "форвард". Але на практиці вони використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції.Крім того, валютні операції "своп" здійснюються не тільки між комерційними, але й між центральними банками, що можна розглядати як угоди про взаємне кредитування в національних валютах. З цією метою у 1969 р. було створено багатосторонню систему взаємного обміну валют на базі використання операцій "своп" через Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі (Швейцарія).Головні цілі використання валютних свопів:

забезпечення фінансування довгострокових зобов'язань в іноземній валюті;хеджування довгострокового валютного ризику;заміна іноземної валюти, в якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;забезпечення конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

Технічно хеджування валютних і фінансових ризиків за допомогою валютних "свопів" здійснюється через фіксацію валютного курсу на майбутній період та організацію зустрічних грошових потоків.Переваги у використанні угод "своп" перед чистими форвардними угодами:

при здійсненні валютного "свопу" завдяки регулярному обміну компенсаційними виплатами значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди;використання "свопів" дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків;

з точки зору бухгалтерського обліку, валютні "свопи" класифікують як позабалансовий інструмент, що надає певні технічні переваги [3].

Угода "своп" укладається шляхом безпосередніх переговорів між двома контрагентами або за посередництва банку, який стає для кожного з учасників угоди другою стороною. Переговори здійснюються телефоном із наступним підтвердженням їхніх результатів факсом (електронною поштою), а потім - письмово на основі індивідуальної або стандартної документації, рекомендованої Міжнародною асоціацією дилерів зі "свопів" (ІБОА) у 1985 р.Світова практика знає багато способів хеджування валютних ризиків за допомогою операцій "своп". У найпростішому випадку ця угода організується при участі двох фірм, що займаються міжнародною торгівлею, та комерційного банку (своп-дилера).Своп-дилери влаштовують більшість свопів за принципом "сліпого базису". Це означає, що фірми, що обмінялися своїми боргами, можуть не знати про існування одна одної. У даній ситуації для учасників угоди ризик невиконання партнером своїх зобов'язань мінімальний.Комерційний банк, що виступає своп-дилером, є професіоналом на ринку кредитів. Він не тільки працює з надійними партнерами, але і, обслуговуючи велику кількість клієнтів, має можливість найбільш раціонально поєднати різноспрямовані грошові потоки.здійснення валютно-процентного свопу:

- звертання клієнтів (фірм А та Б) до комерційних банків (своп-дилерів)

з дорученням про здійснення угоди "своп";

- укладення свопу між своп-дилерам и в момент часу ТО;

- надання в кредит (як правило, довгостроковий) своїм клієнтам коштів,

одержаних від банку-контрагента;

- сплата щорічних відсотків за користування кредитами фірмами А і Б своп-дилерам протягом терміну дії свопу;- повернення кредитів своїм своп-дилерам наприкінці дії угоди "своп" в момент часу ТІ;

- повторний обмін отриманими сумами.

Останнім часом поняття валютних свопів трактується дуже широко, оскільки при укладенні угод більше уваги приділяється не самим валютним курсам, а різниці у відсоткових ставках за валютами. Тому під час здійснення угоди "своп" на практиці найчастіше не постачаються обумовлені суми, а ведеться обмін компенсаційними платежами. Покупець, який купив валюту з вищими відсотковими ставками, сплачує своєму контрагенту компенсацію, що визначається як різниця у відсоткових ставках. Поява нових видів "свопів" і форм розрахунків за ними пов'язана з тим, що валютні "свопи" мають симетричну структуру ризику, тобто за укладення угоди існує однакова ймовірність виникнення збитків чи прибутків, а мета хеджування полягає саме в тому, щоб певним чином розподілити цей ризик між контрагентами.

Укладення угод "своп" здійснюється на основі підписання контракту, який має стандартну форму і містить стандартні реквізити.

Будь-який контракт складається з трьох основних розділів:предмет контракту (зазначаються суми, валюти, терміни платежів, здійснюються необхідні розрахунки);умови анулювання "свопу", ризики неплатежів тощо;питання кредитування, відповідальність сторін, особливі умови. Використання валютних "свопів" на світових фінансових ринках останнім часом значно зросло. На цьому сегменті ринку домінують транснаціональні банки, які виступають посередниками під час здійснення угод. Найчастіше валютні "свопи" укладаються на американський і канадський долари, швейцарський франк, євро, японську єну та англійський фунт стерлінгів.

У порівнянні з іншими деривативами "свопи" мають ряд переваг:

обидві сторони контракту отримують можливість досягти поставленої мети: хеджування ризику або зниження витрат із залучення коштів;

вартість "свопів" є нижчою за вартість інших інструментів хеджування, наприклад опціонів, крім того, в разі взаємної домовленості комісійні за угодами "своп" можуть взагалі не стягуватися;

угоди укладаються на будь-який період і базовий інструмент;

ринок "свопів" є добре розвинутим, і тому процедура укладання своп-контрактів легко реалізується, умови обговорюються, як правило, по телефону;

можливість достроково вийти з операції "своп" кількома способами. Для цього укладаються зворотні "свопи", коли новий контракт компенсує дію вже існуючого. Крім того, під час підписання угоди можна обумовити випадки припинення її дії, які дозволяють кожній із сторін за певну плату розірвати контракт;

зниження ризику за даним видом операцій: у разі невиконання зобов'язань однією зі сторін втрати іншої сторони обмежуються контрактними відсотковими платежами або різницями валютних курсів, а не поверненням основної суми боргу.

Серед головних ризиків своп контрактів слід виділити кредитний ризик. Якщо угода укладається за умови реального обміну сумами, ризик значно збільшується. Оскільки "свопи" - це довгострокові похідні фінансові інструменти, то рівень ризику протягом дії контракту безперервно змінюється і потребує постійного контролю.З метою зниження кредитного ризику використовуються гарантії третьої сторони, резервні акредитиви, застава або інші види забезпечення. З цією метою угоди "своп" можуть укладатися за допомогою посередників, котрі діють як клірингова палата і гарантують виконання всіх умов контракту.Необхідність забезпечення надійних методів хеджування валютних ризиків сприяє пошукові й виникненню нових видів "свопів", які поєднують у собі форвардні, ф'ючерсні та опціонні угоди.

Ф'ючерсні контракти

Поширеним біржовим інструментом сучасних валютних ринків є ф'ючерсні контракти, які використовують з метою хеджування ризиків і для проведення спекулятивних операцій.Ф'ючерсний контракт - це угода між продавцем або покупцем, з одного боку, і кліринговою палатою ф'ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) стандартної кількості базових інструментів за узгодженою ціною на конкретну дату в майбутньому. Отже, ф'ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата ф'ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів.У 70-х роках XX ст. у зв'язку з введенням плаваючого валютного курсу стали більш мінливими ринкові процентні ставки, що в результаті привело до збільшення мінливості цін різноманітних фінансових інструментів. Це спричинило появу і стрімкий розвиток ринку фінансових ф'ючерсів.

Базовим активом фінансового ф'ючерсного контракту можуть бути такі інструменти: іноземні валюти, депозитні сертифікати, банківські депозити, акції, облігації, векселі, довгострокові казначейські зобов'язання, фондові індекси.Обсяги поставок цих фінансових інструментів стандартні (як лоти), що є особливістю ф'ючерсних контрактів.Мінімальні зміни в ціні ф'ючерса, тобто крок ціни, називається тіком (lick). Він має стандартну вартість у грошовому виразі для кожного типу ф'ючерсних контрактів. Знаючи, на скільки тіків змінилася ціна ф'ючерса протягом дня, а також вартість одного тіку, можна обчислити суму прибутків або збитків, які отримано за відкритою ф'ючерсною позицією. Конкретні умови та правила здійснення торгівлі різними типами ф'ючерсних контрактів визначаються ф'ючерсною біржею. Особливостями ринку ф'ючерсних контрактів є:високий ступінь стандартизації контрактів;обмежений перелік базових активів;висока ліквідність контрактів;надійність укладених угод;можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.

Фінансовий зміст хеджування за допомогою ф'ючерсів полягає втому, що хеджер може перекласти певну частку своїх ризиків на професійних спекулянтів, які забезпечують ліквідність ринку.Основними учасниками ф'ючерсного ринку є великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, фінансові організації" які працюють на фондовому ринку, члени й спеціалісти ф'ючерсної біржі, а також дрібні інвестори та приватні особи.Вперше ф'ючерсні контракти було введено в обіг у США 15 травня 1972 р. на Міжнародному грошовому ринку (ІММ- international Monetary Market) Чиказької комерційної біржі (СМЄ), яка на сьогодні є найбільшим центром торгівлі ф'ючерсними контрактами.Окрім Чиказької комерційної біржі, торгівлю фінансовими та валютними ф'ючерсами здійснюють Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів і опціон і в (LIFFE - London International Financial Futures and Options Exchange), Сінгапурська міжнародна валютна біржа (SIME - Singapore International Monetary Exchange), Чиказька торгова біржа (CBOT- Chicago Board of Trade), Європейська біржа деривативів (EUREX- European Exchange

Перелік провідних світових ф'ючерсних бірж та види валют, на які укладаються ф'ючерсні угоди

- Financial Instrument Exchange (at the New York Cotton Exchange) - Біржа фінансових інструментів (фінансовий підрозділ Нью-Йоркської бавовняної біржі).

SE - Philadelphia Stock Exchange - Філадельфійська фондова біржа.

- MidAmerican Commodity Exchange - Центральна американська товарна біржа.

На сьогодні на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф'ючерсів і опціонів (LIFFE) укладаються наступні контракти:

англійський фунт стерлінгів (GBP 25 000) за долари США;японська єна (JPY12 500 000) за долари США;швейцарський франк (CHF 125 000) за долари США;євро (EUR 125 000) за долари США;долар США (USD 50 000) за євро.

У разі необхідності здійснення конверсійної валютної операції на більшу суму купують (або продають) кілька стандартизованих контрактів. Наприклад, при необхідності придбати в майбутньому 1 млн англійських фунтів стерлінгів укладають угоду на 40 стандартних контрактів (GBP 1000000 = GBP 25 000*40).Ф'ючерсні контракти на кожній біржі мають свою стандартну специфікацію, яка включає: назву контракту, вид контракту (з постачанням базового активу чи без постачання), протилежні сторони контракту (контрагенти), найменування базового активу, суму контракту, розмір гарантійного внеску, одиницю визначення ціни, ціну реалізації, строк реалізації, відповідальність сторін за невиконання умов контракту та порядок розгляду суперечок.Відмінною особливістю ф'ючерсних контрактів є перерозподіл ризику, що забезпечує високу ліквідність укладених угод. Крім того, важливе значення має реалізація принципу вільного біржового торгу завдяки тому, що розрахункова палата біржі для кожного учасника ф'ючерсної угоди бере на себе функції третьої сторони, тобто здійснюється додаткове страхування у кладеної у годи.Організація здійснення ф'ючерсної угоди базується на виборі для виконання брокерських функцій певного члена ф'ючерсної біржі, через якого може бути виконана угода. Клієнт, який хоче продати або купити валютний ф'ючерс, звертається зі своїм замовленням до брокера і після узгодження умов отримує усне підтвердження згоди на здійснення контракту, що потім фіксується документально із зазначенням дати реєстрації замовлення. Після прийняття й підтвердження усного замовлення воно передається до кабіни фірми-брокера в залі біржі. Детальні умови цього замовлення-наказу фіксуються на стандартному бланку замовлення, копія якого передається дилеру в біржову яму, де й відбувається виконання угоди. Після виконання замовлення клієнта всі деталі угоди дилер записує на стандартному бланку і відправляє його в кабіну своєї фірми, де заповнюється біржовий розрахунковий бланк, що потім передається члену біржі для ознайомлення клієнта з умовами укладеної угоди.

здійснення угоди з валютними ф'ючерсними контрактами:

- наказ клієнта-наказодавця брокеру на купівлю ф'ючерсних контрактів;

-вихід брокера на ф'ючерсну біржу і купівля там необхідної кількості ф'ючерсних контрактів з визначенням майбутньої ціни базового активу;- внесення кліентом-наказодавцем гарантійного депозиту (5-10% вартості базового активу) на спеціальний рахунок в розрахунковій (кліринговій) палаті;- інформування розрахунковою палатою біржі щодо внесення клієнтом гарантійного депозиту;,5 - передача куплених контрактів через брокера клієнту, сплата комісійних брокеру за здійснення угоди;- щоденний перерахунок (переоцінка) строкової біржової позиції клієнта;- внесення клієнтом (у разі необхідності) варіаційної (підтримуючої) маржі на рахунок у розрахунковій палаті; 8-реалізація (виконання) ф'ючерсних контрактів на біржі у визначений час(конверсія валют), передача валюти клієнту; 9 - повернення гарантійного внеску клієнту.Так, зокрема, ціною купівлі валютного ф'ючерсу є взаємно узгоджений між продавцем і покупцем обмінний курс, виражений у доларах США за одиницю іншої валюти, яка ввійшла до стандартного переліку валют даної біржі. Основою для одержання прибутку чи виникнення збитків є різниця між поточним і узгодженим за ф'ючерсною угодою валютними курсами. Ця різниця називається базисом і розраховується за формулою:

Сд- доларова відсоткова ставка за депозитами; С, - відсоткова ставка за депозитами для валюти, що обмінюється на долари США;Л - тривалість періоду між укладенням і здійсненням угоди, днів.

Ціна (вартість) ф'ючерсу буде визначатися як сума спот-курсу та базису рівноваги.Інформація про вартість ф'ючерсних контрактів публікується у провідних фінансових виданнях, таких як "Financial Times" і "The Wal) Street Journal".У цілому ф'ючерси мають багато спільного з форвардними контрактами, і при хеджуванні ризиків велика частина суб'єктів фінансового ринку віддає перевагу саме останнім. Але, як свідчить аналіз наведених у табл. 13.2 порівняльних даних, ф'ючерсні угоди теж мають певні переваги, особливо високу ліквідність, що надає можливість клієнту закрити позицію на строковому ринку будь-коли до моменту виконання угоди.Щодо України, то перші торги валютними ф'ючерсами відбулися на Придніпровській товарній біржі (м. Дніпропетровськ) у 1994 р. Ці торги суттєво відрізнялися від усталеної світової практики торгівлі валютними деривативами, зокрема, це був певний механізм поєднання валютних і товарних ф'ючерсів. Назвати такі угоди валютними ф'ючерсами можна лише умовно, хоча слід віддати належне керівництву та фахівцям цієї біржі, які в умовах невизначеності ризикнули використати ще невідомі вітчизняним економістам фінансові інструменти.Фактично з середини 1995 р. торгівлю валютними ф'ючерсами на Придніпровській товарній біржі було припинено. Головна причина відмови від їхнього використання полягала не в недосконалості запропонованих механізмів, а в недостатній розвиненості на той час валютного ринку України.

Порівняльна характеристика ф'ючерсних і форвардних угод

Ф'ючерсні контракти Операції "форвард"

Укладення відбувається тільки на біржах, які у відповідності зі своїми положеннями запроваджують відповідні специфікації

Укладаються тільки на міжбанківському ринку

На контракти однієї серії або типу встановлюється єдина ціна

Ціни можуть визначатися за домовленістю сторін

Обсяги одного контракту (лота) стандартизовані відповідно до специфікації

Обсяги контракту визначаються за домовленістю сторін

А. Обов'язковою є попередня сплата комісійних брокеру та внесок на депозит початкової маржі (гарантійного депозиту) у фіксованому розмірі за один контракт відповідно до кількості укладених контрактів

Ніякі авансові платежі не здійснюються

Вибір базового активу фіксований

Вибір базового активу довільний (значно ширший)

Терміни виконання угод стандартні, а терміни закриття позиції - довільні

В основному стандартні терміни (але можуть використовуватися і нестандартні)

Гарантія виконання умов угоди завдяки участі розрахункової палати як посередника

Ризик розподіляється між банками, або між банком і клієнтом

У грудні 1997 р. торгівля валютними ф'ючерсними контрактами відбулася і на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ. м. Київ). Торги проводилися за українські гривні за трьома основними валютами: долар США, німецька марка та російський рубль. Сума одного контракту складала 1 000 відповідних одиниць. Проте нестабільність валютного курсу в цей період, штучні обмеження у сфері курсоутворення, зокрема політика встановлення валютного коридору, низка чинників суб'єктивного характеру, а згодом і світова фінансова криза змусили Національний банк України 21 серпня 1998 року прийняти рішення про тимчасове призупинення торгівлі ф'ючерсними контрактами.У травні 2004 р. у секції строкового ринку Української міжбанківської валютної біржі після перерви, яка тривала з 1998 року, було укладено перші ф'ючерсні угоди на іноземну валюту. Для вітчизняного валютного ринку це стало важливою подією, яку довго очікували фахівці. Це стало другою спробою організації внутрішнього біржового ринку похідних фінансових інструментів на УМВБ після перерви, перша ж була розпочата 17 листопада 2003 року, коли біржа оголосила про початок торгів валютними ф'ючерсними контрактами.

Біржею запропоновано наступні види ф'ючерсних контрактів:

долар США (USD) 10 000, 1 000, 100 за курсом USD/UAH;євро (EUR) 10 000, 1 000, 100 за курсом EUR/UAH;

російський рубль (RUR) 10 000 за курсом RUR/UAH;на крос-курс EUR/USD;на крос-курс EUR/RUR;на крос-курс USD/RUR.

Для всіх контрактів встановлено щомісячні терміни виконання (днем виконання контракту є третя середа місяця) протягом найближчих 12 місяців, тобто ф'ючерсні контракти можуть укладатися максимально на 1 рік.

Опціони

Іншими інструментами строкового ринку, що мають широке розповсюдження та практичне застосування як серед хеджерів, так і серед спекулянтів, є опціони. Опціон є своєрідною формою строкової угоди двох сторін - продавця (емітента) і покупця (власника опціону), внаслідок якої останній отримує право, але не зобов'язання, купити у першого або продати йому заздалегідь визначену кількість базового активу у визначений момент або протягом певного часового періоду в майбутньому за ціною, що встановлюється у момент укладання угоди.Цю зафіксовану ціну називають ціною реалізації (виконання) опціону, або страйковою ціною (strike price).Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від його виконання залежно від того, наскільки сприятливим для нього буде співвідношення між поточною та страйковою ціною в момент виконання опціону.

Продавець (емітент) опціону зобов'язаний виконати відповідну операцію за ціною реалізації, встановленою за опціонною угодою, та забезпечити власнику опціону виконання умов угоди у встановлений термін. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни "опціон здійснено" або "опціон виконано".За право, яке продавець опціону надає його власнику здійснити опціон або відмовитися від його реалізації, покупець сплачує певну грошову суму - опціонну премію. Вона визначається як відсоток від суми опціонної угоди або ж як абсолютна сума за одиницю базового активу і сплачується покупцем опціону його продавцю під час укладання угоди незалежно від того, буде чи не буде здійснено контракт.Вартість опціону є договірною величиною і залежить від багатьох чинників, зокрема:тривалості опціонного періоду;виду опціону;значення страйкової ціни;цінової волатильності;виду базового активу опціону та ін.

Схема здійснення угоди з опціоном:

- укладення опціонної угоди, сплата опціонної премії покупцем, визначення страйкової ціни;- купівля або продаж (залежно від виду опціону) базового активу за визначеною ціною або ж відмова від виконання опціону його держателем.Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові.

Біржові опціони (traded options) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинутих країн. Найвідоміші з них: Лондонська фондова біржа, Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів і опціон і в. Амстердамська біржа (Європейська опціонна біржа), Філадельфійська, Чиказька, Монреальська та інші (табл. 13.3). Провідні світові біржі, що торгують опціонами, та види валют (монетарних металів), на які укладаються угоди

- Chicago Board Option Exchange - Чиказька опціонна біржа - (торгівля "європейськими" опціонами).

- Montreal Exchange - Монреальська біржа.- Vancouver Stock Exchange - Ванкуверська фондова біржа.

- London Stock Exchange - Лондонська фондова біржа.

СОМЕХ - Commodity Exchange, New York - Нью-Йоркська товарна біржа.- Toronto Futures Exchange - Ф'ючерсна біржа Торонто [10].

Біржові опціони можуть знаходитися в обігу на вторинному ринку, вільно перепродаватися до завершення опціонного періоду. Ці опціони є стандартизованими за певними видами валют, сумами й термінами виконання.Стандартна специфікація опціону містить наступні реквізити: найменування базового активу, назву операції (купівля або продаж), суму базового активу, страйкову ціну, дату завершення опціонного періоду (дату експірації опціону), умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).

Позабіржові опціони (over-the-counter options, ОТС options) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються та купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. На ринку позабіржових опціонів банки працюють переважно із транснаціональними корпораціями.У світовій теорії і практиці використовуються й інші види валютних опціонів З юридичної точки зору, учасники опціонної угоди завжди рівноправні, але з економічної, у більш вигідному становищі знаходиться покупець опціону, оскільки остаточне рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням терміну (дати) здійснення опціону виносить саме він, сплачуючи за це опціонну премію. Класифікація валютних опціонів