Монетарні і фіскальні аспекти інтеграції в межах Європейського валютного союзу

Головною умовою інституціонально-правової конвергенції для вступу до Європейського валютного союзу є вимога приведення національних законодавств про центральні банки у відповідність до стандартів європейської системи центральних банків (ЄСЦБ). У зв'язку з адаптацією національних законодавств до стандартів ЄСЦБ до них було внесено зміни з тих пунктів, які, зокрема, визначають основні завдання центрального банку, повноваження ради центрального банку з розробки грошової політики, регулюють відношення між центральним банком та урядом, закріплюють права емісійної монополії та визначають інструменти грошової політики.

У ст. З Протоколу "Про Статут ЄСЦБ та ЄЦБ" визначаються наступні основні завдання ЄСЦБ:

o розробка та реалізація грошової політики;o проведення валютних операцій;o зберігання та управління офіційними валютними резервами членів Європейського валютного союзу;o сприяння безперешкодному функціонуванню платіжної системи;o підтримання дій компетентних органів банківського нагляду з розробки директив та здійснення наглядових функцій за діяльністю кредитних інститутів та із забезпечення цінової стабільності.

Для створення грошово-політичного авторитету та підвищення довіри серед громадян Європейського валютного союзу ЄЦБ розробив стратегію, за допомогою якої він досягає мети грошової стабільності в Європі. Стратегія монетарної політики - це метод довгострокової дії, на підставі якого приймаються рішення щодо інструментів, які слід використовувати для досягнення поставленої цілі.Усі країни ЄС перед створенням Європейського валютного союзу ставили перед собою однакову ціль монетарної політики - підтримання стабільності національної валюти, шляхи досягнення якої різнилися у площині вибору індикаторів цієї цінової стабільності.

Окремі країни намагалися досягти цінової стабільності шляхом регулювання зростання монетарних агрегатів (монетарний цільовий орієнтир monetary target), виходячи з того, що регулювання обсягу грошової пропозиції при достатньо стабільному попиту на гроші відповідним чином впливатиме на рівень цін та відсоткових ставок. Інші країни віддали перевагу прив'язці національної валюти до більш стабільної іноземної валюти (цільовий орієнтир у сфері валютного курсу exchange rate target - країни "блоку німецької марки" і учасники механізму валютних курсів Європейської валютної системи). Треті країни обрали шлях прямого регулювання інфляції без офіційного встановлення проміжних цілей (цільовий орієнтир інфляції inflation-targeting framework). Останній метод використовувався переважно в країнах, де було ускладнено регулювання грошової маси та відсоткових ставок унаслідок нестабільного грошового попиту.Цінова стабільність в єврозоні вважається досягнутою тоді, коли річне зростання цін в країнах єврозони, виражене через гармонізований індекс споживчих цін (77 позицій), не перевищує 2% у порівнянні з попереднім роком.

Для досягнення зазначеної цілі ЄЦБ згідно з рекомендаціями Європейського валютного інституту ІЗ жовтня 1998 р. розробив комбіновану стратегію монетарної політики, яка спирається на два принципи. Перший принцип передбачає регулювання широкої грошової маси МЗ, річний маяк зростання якої встановлено на рівні 4,5 %. При цьому ЄЦБ не має на меті контролювати зростання таким чином, щоб досягти маяка. Передусім, цей маяк виконує роль інструмента. Передумовами дотримання монетарного маяка вважалося щорічне зростання реального ВВП на 2-2,5 % і щорічне уповільнення швидкості грошового агрегату МЗ на 0,5-1 %. Другий принцип - це широка оцінка загального розвитку цін та ризиків їх стабільності в єврозоні. Ця оцінка здійснюється ЄЦБ шляхом аналізу численних кон'юнктурних та фінансових індикаторів.ЄЦБ використовує агрегат МЗ грошової маси як ранній показник зміни рівня цін. Відповідно до міжнародних стандартів ЄСЦБ визначила власну структуру грошових агрегатів, що складалася із грошових агрегатів M1, М2 та М3, складові яких і частки у грошовому агрегаті М3 наведено у таблиці 5.7.