ТОП 10:

Світовий фінансовий ринок. Сутність і структура



Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.Фінансовий ринок - сукупність економічних відносин з приводу перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між населенням, суб'єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту і пропозицій 17].Формування світового фінансового ринку на сучасному етапі відбувається під впливом процесу глобалізації національних фінансових ринків:

o інтенсивне впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації, що вдосконалює інформаційну інфраструктуру фінансового ринку та систему розрахунків між учасниками;

o розширення видів та кількості пропонованих цінних паперів;

o посилення ролі фінансових ринків як основного механізму перерозподілу фінансових ресурсів як у національному, так і в глобальному масштабі;

o вплив приватизаційних процесів на потенційну пропозицію цінних паперів;

o концентрація діяльності учасників ринку у світових фінансових центрах;

o інституціоналізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);

o лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність. З функціонального погляду, світовий фінансовий ринок-система ринкових відносин, у якій об'єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків, створюючи умови для безперервності та рентабельності виробництва.

З інституційного погляду, світовий фінансовий ринок - це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями і покупцями фінансових ресурсів [17].Головна функція міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.Функції фінансового ринку:

o мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів населення (домогосподарств), суб'єктів господарювання, державних установ, іноземних інвесторів та їх трансформація у фінансовий капітал;

o забезпечення взаємодії між покупцем та продавцем фінансових ресурсів, результатом якої є встановлення рівноважної ціни попиту і пропозиції;

o перерозподіл на взаємовигідних умовах тимчасово вільних фінансових ресурсів із метою їх більш ефективного використання;

o фінансовий ринок передбачає формування такого механізму функціонування, який би забезпечив виявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу в залученні капіталу із зовнішніх джерел;

o ефективно функціонуючий фінансовий ринок підвищує ліквідність фінансових активів, що перебувають у обігу, оскільки ймовірність перетворення активу у грошові кошти достатньо висока (за умови високоефективної діяльності фінансових посередників, що працюють наданому ринку);

o організаційна функція фінансового ринку, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача, яка виявляється у створенні мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній тощо);

o фінансовий ринок має значний вплив на прискорення обороту капіталу суб'єктів господарювання, що сприяє активізації економічних процесів у країні [17].Головне призначення міжнародного фінансового ринку - забезпечення перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.Учасники міжнародного фінансового ринку з інституційного погляду - це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.Учасників міжнародного фінансового ринку можна класифікувати за такими ознаками:

І. За метою та мотивами участі на ринку:

1. Хеджери - учасники світового фінансового ринку, які використовують інструменти ринку деривативів для страхування курсового (цінового) ризику, ризику трансферту, який притаманний фінансовим інструментам, своїх активів чи конкретних угод на ринку "спот". Вимогам хедера у процесі виконання угоди, як правило, відповідає реальний фінансовий інструмент, який він має чи матиме на момент виконання угоди. Хеджування - проведення операцій, спрямованих на мінімізацію фінансових ризиків, пов'язаних з існуючими чи майбутніми позиціями. Це досягається шляхом створення позиції на ринку деривативів, яка була би протилежна позиції, що вже існує чи планується, на ринку реального активу.

2. Спекулянти - укладають угоди виключно з метою заробити на сприятливому русі курсів, і тому рух курсу для них є бажаним. Вони здійснюють купівлю (продаж) контрактів, щоб пізніше продати (купити) їх за вищою (нижчою) ціною і не мають на меті страхувати поточні й майбутні позиції від курсового ризику.

ІІ. За країнами походження:1. Розвинуті країни.2. Країни, що розвиваються.3. Міжнародні інституції.4. Офшорні центри.ІІІ. За типами інвесторів:1. Фізичні особи.2. Юридичні особи.

Оскільки на світовому фінансовому ринку гроші та інші фінансові інструменти постійно знаходяться у русі, переміщуючись від однієї приватної особи до іншої, від однієї держави до іншої, то виникає необхідність в існуванні найрізноманітніших міжнародних фінансових посередників.Фінансові посередники - фінансові установи, чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників.Серед фінансових посередників належне місце займають суб'єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові інститути.До складу фінансових посередників входять такі типи кредитно-фінансових установ: депозиторські установи (комерційні банки та ощадні установи, взаємоощадні банки, позикоощадні асоціації та кредитні спілки); ощадні установи контрактного типу (страхові компанії - компанії зі страхування життя, компанії, що забезпечують інші види страхування, пенсійні фонди); інвестиційні посередники (інвестиційні та іпотечні банки, фінансові компанії).Базовою основою для їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних умов (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов'язань. Дані інститути мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, а також з урахуванням аналізу кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробки порядку надання позик і розрахунків на основі рівномірного розподілу ризиків.Мета діяльності фінансових посередників полягає у перетворенні заощаджень фізичних і юридичних осіб на капітал і вкладенні його у діяльність різних суб'єктів господарювання, з диверсифікацією при цьому рівня ризику. Система спеціалізованих фінансових посередників надає власникам заощаджень більші вигоди, аніж просто можливість одержувати відсотки на капітал (рис. 8.2).Структура фінансового ринку зображена на рис. 8.3.Світовий фінансовий ринок складається з:o національних ринків країн;o міжнародного фінансового ринку.Участь національних валютних, кредитних, фондових ринків в операціях світового ринку визначається такими факторами:

o місце країни у світовій системі господарства та її валютно-економічне становище;o існування розвинутої кредитної системи і добре організованої фондової біржі;o помірність оподаткування;o пільги валютного законодавства, що дозволяє доступ іноземним позичальникам на національні ринки та іноземних паперів до біржового котирування;o зручне географічне положення; відносна стабільність політичного режиму та інше.

Рисунок 8.2. Роль і місце посередників на фінансовому ринку

Рисунок 8.3. Структура фінансового ринку

Відмінності міжнародних фінансових ринків (МФР) від національних:

o міжнародні фінансові ринки мають величезні масштаби операцій на відміну від національних (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перевищують операції світової торгівлі товарами);

на МФР відсутні географічні кордони; операції проводяться цілодобово;

на МФР використовуються валюти провідних країн світу, євро і частково СПЗ;

учасниками на МФР є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом; існує диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій в умовах революції сфери фінансових послуг; на МФР діють специфічні - міжнародні - процентні ставки; забезпечується стандартизація операцій та високий ступінь інформаційних технологій, безпаперові операції на базі використання комп'ютерів.За видами фінансових інструментів можна виділити: валютний ринок, об'єктом на якому є національна та іноземна валюта, що може широко використовуватися для здійснення платежів. При цьому необхідно зазначити: золоті та пам'ятні монети, що не знаходяться в обігу як засіб платежу, не є валютою; депозитний ринок - на ньому відбуваються операції, пов'язані з придбанням фінансового активу, що є засобом накопичення; кредитний ринок - дозволяє залучити необхідні фінансові ресурси безпосередньо від кредитора до позичальника на умовах терміновості, повернення, платності; ринок цінних паперів, який складається з:

- ринку боргових цінних паперів - на даному ринку обертаються цінні папери, що передбачають наявність певного графіка платежів за відсотками, а також графіка погашення основної суми боргу. Боргові цінні папери поділяються на короткострокові (термін погашення до 1 року) та середньо- і довгострокові (термін погашення більше року).

- ринку акцій,

- ринку похідних фінансових інструментів - об'єктом якого є контракти форвардного типу. Враховуючи ту обставину, що даний ринок в Україні знаходиться лише на стадії становлення, поділяти цей ринок на форвардний ринок та ринок опціонів недоцільно.

За функціональним призначенням виділяють: грошовий ринок, складовими елементами якого є:- валютний;- депозитний;- кредитний.

o ринок капіталу - в рамках даного ринку відбувається мобілізація та перерозподіл тимчасово вільних фінансових ресурсів. До складу ринку капіталу входять:- ринок боргових цінних паперів;- ринок акцій;

o ринок похідних фінансових інструментів - основне завдання якого є продаж фінансових ризиків, як окремих об'єктів, але прив'язаних до базового фінансового інструмента.За ознакою набуття права власності виділяють:

o ринок фінансових інструментів, що надають право власності (включає ринок акцій та інші форми участі в капіталі, а саме простих та привілейованих акцій, паїв, сертифікатів пайової участі та інших аналогічних документів);

o ринок боргових фінансових інструментів (до даного ринку відносять кредитний ринок та ринок боргових цінних паперів) - на даному ринку формуються відносини на основі принципів строковості, платності, тобто кошти надаються в борг на певний термін та з обов'язковою виплатою відсотків.

За територіальною ознакою:o регіональний ринок;o національний ринок (в межах країни);o міжнародний ринок.

За ступенем ризику відповідних фінансових інструментів:o безризикові;o середньоризикові;o високоризикові.

Структура фінансової системи визначається специфікою та умовами діяльності фінансових інститутів на фінансових ринках при відповідному системному забезпеченні.Серед найбільш значних тенденцій розвитку світового фінансового ринку на сучасному етапі є:

1. Глобалізація ринків - посилення ролі міжнародних ринків з погляду операцій кредитування і позичання резидентами різних країн.

2. Інтернаціоналізація ринків - міжнародний характер операцій позичальників і кредиторів, широка диверсифікація їхніх активів і пасивів за країнами та регіонами, існування стійкої мережі структурних підрозділів за кордоном не дають змоги визначити їх національну належність.

3. Зростання міжнародної конкуренції між суб'єктами ринку, які є резидентами різних країн.

4. Інтеграція сегментів міжнародного фінансового ринку - інтеграційні процеси сприяли підвищенню мобілізації позичкового капіталу, зниженню транзакційних витрат, міжнародній торгівлі цінними паперами, отриманню оперативної інформації про стан міжнародних фінансових ринків.

5. Конвергенція сегментів міжнародного фінансового ринку - процес зняття законодавчих обмежень, перешкод (бар'єрів) регулювання і збільшення кількості міжнародних операцій як міжнародними позичальниками, так і кредиторами, поступове стирання меж між секторами та сегментами міжнародних ринків довгострокового фінансування.

6. Концентрація сегментів міжнародного фінансового ринку - відбувається шляхом укладення угод злиття та поглинання фінансових інституцій, у тому числі і серед корпорацій-позичальників. Унаслідок цього спостерігається концентрація значних фінансових ресурсів у обмеженому колі глобальних учасників, які здатні вести активні операції на всіх його сегментах.

7. Проблеми комп'ютеризації та інформатизації ринків - прийняття рішень базується на складному комп'ютерному моделюванні, статистичному аналізі великих масивів даних і застосуванні методів математично-статистичних симуляцій і нейронних систем прогнозування.

Моделі фінансового ринку

Історично у світовій фінансовій архітектурі виділяють наступні моделі функціонування фінансових ринків:

1. Банкоцентрична (континентальна),що характерна для країн континентальної Європи (фінансових ринків Німеччини та Японії).

2. Англо-американська - характерна для фінансових ринків США, Англії.

Банкоцентрична модель передбачає:o банківські установи зберігають основну частину заощаджень, що створюються в економіці у формі депозитів юридичних і фізичних осіб;o відсутнє пряме інвестування з боку юридичних та фізичних осіб (прийняття рішень про інвестування передоручають банківським установам);o банки є основними покупцями акцій та облігацій підприємств (вони володіють акціями та контролюють торгівлю), а також домінують на ринку капіталу;

o для даної моделі характерна консервативна структура фінансових продуктів (рис. 8.4).

Рисунок 8.4. Європейська модель організації фінансового ринку на прикладі Німеччини

В Україні на сучасному етапі розвитку фінансового ринку країни маємо модель, наближену до банкоцентричної, оскільки банківська система виступає в ролі основного фінансового посередника. Основним джерелом для розширеного відтворення в реальному секторі економіки, крім власних коштів суб'єктів господарювання, виступають банківські кредити.

Англо-американська модель побудована на основі використання переваг ринку капіталу з "широкою участю" (broad based capital market):

o ринок акцій віддалений від банків. Доступ до фінансування визначається ринковими цінами на фінансові активи;

o власники заощаджень (фізичні та юридичні особи) здійснюють інвестування за допомогою фінансових посередників.

дана модель створює умови конкуренції на фінансовому ринку, що відкриває доступ до нього як новоствореним компаніям, так і старим, тим, що вже тривалий час працюють на ринку; ринок з "широкою участю" передбачаєзалучення широкого кола інвесторів (різних за рівнем доходу, на довго - та короткостроковій основі);

для даного типу ринку необхідний високий рівень законодавчого захисту інтересів інвесторів та наявність значної кількості висококваліфікованих фахівців у сфері проведення операцій з цінними паперами (рис. 8.5).

Рисунок 8.5. Американська модель організації фінансового ринку

У будь-якому випадку основна роль фінансового ринку в економіш є незмінною. Наявність різних моделей функціонування фінансового ринку обумовлюється перш за все тим, кому належить домінуюча роль в інвестуванні реального сектора економіки - банківській системі шляхом кредитування чи ринку капіталу через емісію та обіг цінних паперів.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.84.130.252 (0.013 с.)